§ 32. Найважливіші досягнення науки і техніки. Суспільна думка, література і мистецтво

Тема XL РОЗВИТОК КУЛЬТУРИ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XIX - НА ПОЧАТКУ XX ст.

§32. Найважливіші досягнення науки і техніки. Суспільна думка, література і мистецтво

1. Розвиток фундаментальних і галузевих наук

Величезний вплив на розвиток суспільства наприкінці XIX - на початку XX ст. мали досягнення науки і техніки. То був час великих наукових відкриттів, що привели до перегляду старих поглядів на навколишній світ і здійснили революцію у природничих науках. Провідну роль у науці відігравали країни Західної Європи, передусім Англія, Німеччина та Франція.

Англійський фізик Дж. Томсон 1897 р. відкрив першу елементарну частинку - електрон, що входив до складу атома. Виявилося, що атом, який до того вважався останньою, неподільною мірою матерії, сам складається з дрібних частинок. Вивчаючи ефект радіоактивності, французькі фізики Беккерель, П'єр і Марія Кюрі дійшли висновку, що деякі елементи довільно випромінюють енергію. Це поставило під сумнів тогочасне розуміння закону збереження енергії. У 1901 р. німецький фізик М. Планк установив, що енергія виділяється не безперервним потоком, як гадали раніше, а окремими пучками - квантами. У 1911 р. англійський фізик Е. Резерфорд запропонував першу планетарну теорію будови атома, відповідно до якої атом подібний до Сонячної системи: навколо позитивного ядра рухаються електрони - негативні частинки. У 1913 р. цю теорію доповнив датський фізик Н. Бор, який ввів уявлення про стрибкоподібний перехід електрона з однієї орбіти на Іншу. При цьому структура атома змінюється: він отримує або поглинає квант енергії. Ідеї Планка та Бора стали фундаментом для окремого розділу сучасної фізики - квантової механіки.

Докорінно змінилися традиційні уявлення про простір, час І рух. У 1905 р. 26-річний німецький фізик А. Ейнштейн опублікував працю "До електродинаміки тіл", в якій було закладено основи теорії відносності.

Ейнштейн довів, що швидкість світла у вакуумі є сталою, не залежить від напрямку і швидкості руху джерела світла та є граничною для передачі будь-яких взаємодій. Під час руху тіла зі швидкістю, наближеною до швидкості світла, його маса зростає, а плин часу уповільнюється. Абсолютного, незалежного від спостерігача, простору й часу не існує. Події, які є одночасними в одній системі виміру, можуть бути неодночасними в іншій системі виміру. Отже, властивості простору й часу виявилися залежними від руху матеріальних об'єктів. Квантова механіка і теорія відносності підірвали погляди традиційної фізики.

Нові відомості про будову матерії спричинили появу нових міждисциплінарних наук. Електронна теорія будови атома дозволила під іншим кутом зору подивитися на періодичний закон хімічних елементів, що його відкрив російський вчений Д. Менделєєв 1869 р* Було встановлено, що порядковий номер елемента в періодичній системі має не лише хімічний, а й фізичний зміст, тому що він відповідає кількості електронів у пластах оболонки того чи іншого атома.

Тісний зв'язок між фізикою та хімією обумовив формування такої дисципліни, як фізична хімія, що досліджує фізичні явища під час хімічних реакцій.

Швидкими темпами розвивались електро - і фотохімія, хімія органічних речовин природного походження (біохімія) і хімічна фармакологія.

Спираючись на досягнення біології (вчення про клітинну будову організмів), теорію чеського натураліста Г. Менделя про фактори, що впливають на спадковість, німецький вчений А. Вейсман і американський вчений Т. Морган створили основи генетики - науки про передачу спадкових ознак у рослинному і тваринному світі.

Класичні дослідження фізіології серцево-судинної системи та органів травлення здійснив російський вчений І. Павлов. Вивчивши вплив вищої нервової діяльності на перебіг фізіологічних процесів, він розробив теорію умовних рефлексів.

Досягнення біологічних наук стали потужним поштовхом до розвитку медицини. Продовжуючи дослідження визначного французького бактеріолога Л. Пастера, співробітники Пастерівського інституту в Парижі вперше розробили запобіжні щеплення проти сибірки, курячої холери І сказу. Німецький мікробіолог Р. Кох і його численні учні відкрили збудників туберкульозу, черевного тифу, дифтериту, сифілісу і створили ліки проти них.

Завдяки успіхам хімії медицина поповнилася низкою нових препаратів. В арсеналі лікарів з'явилися широко відомі ліки: аспірин, пірамідон та ін. Лікарі різних країн світу розробляли основи наукової санітарії та гігієни, заходи профілактики й попередження епідемій.

2. Нова техніка й нові технології

Досягнення наукової думки пришвидшили розвиток нової техніки та нових технологій. На передній план вийшли електроенергетика, машинобудування, металургія, гірнича, хімічна промисловість, транспорт. Найбільшим кроком в енергозабезпеченні промислового виробництва і транспорту стало одержання електроенергії в більших масштабах із допомогою динамомашин, перші зразки яких з'явилися в 70-х pp. XIX ст.

Технічною подією великого значення стала поява нового класу моторів, що їх сконструювали німецькі винахідники Н. Отто (1876 р.) і Р. Дизель (1897 p.). Ці компактні, високоекономічні двигуни, що працювали на рідкому пальному, швидко знайшли застосування в першому автомобілі Г. Даймлера і К. Бенца (1886 p., Німеччина), в першому літаку братів Райт (1903 p., США) і в першому дизельному локомотиві (тепловозі) компанії Клозе-Шульцер (1912 p., Німеччина).

Р. Дизель

 

У металургії важливими технічними винаходами на початку XX ст. стали конвертерний (томасівський) спосіб виплавляння сталі з чавуну з великими домішками сірки й фосфору, виплавляння високовуглецевої сталі та різних феросплавів у дугових, а потім в Індукційних електропечах, а також одержання алюмінію та міді методом електролізу. У 1891 р. в Німеччині запущено перший прокатний стан, якому надавали руху електромотори. В обробці металовиробів почали використовувати електро - та газозварювання.

У гірничій справі набули поширення бурильні пристрої та дискові врубові машини з електричним приводом.

Промислове введення крекінг-процесу - розкладу сирої нафти на різні фракції під дією високих тисків і температур - дозволило одержувати у значних кількостях легке рідке пальне, передусім бензин, конче необхідний для автомобільної промисловості. У Німеччині, де не було власних нафтових родовищ, з 1913 р. бензин виробляли з вугілля.

Нові методи одержання аміаку розширили виробництво азотної кислоти та інших азотних сполук, необхідних для виробництва штучних добрив, барвників і вибухових речовин.

У промисловому і транспортному будівництві використовувались якісні марки сталі. Дедалі ширше застосовувався залізобетон. Із сталевих і залізобетонних конструкцій споруджувалися різні будівлі, мости, тунелі великих розмірів, віадуки.

Так, 1905 р. під Альпами було прокладено Сімплонський тунель завдовжки близько 20 км. Центральна частина мосту, збудованого в канадському м. Квебеку 1917 p., сягала 550 м, а висота нью-йоркського хмарочоса Вулворта, зведеного 1913 р,, становила 242 м і майже вдвічі перевищувала піраміду Хеопса.

Відкриття Сімплонського тунелю

 

Завдяки винаходу котлів із високим перегрівом пари, автоматичних гальм тощо серйозних змін зазнало транспортне машинобудування. У 1904 р. було пущено першу електричку.

Прискорене впровадження у виробництво нової техніки супроводжувалося збільшенням підприємств і переходом їх на випуск масової стандартизованої продукції. Основною технологією для цього стало конвеєрне виробництво. Його сутність полягає в тому, що робочі механізми й робочі місця, відповідно до технологічного процесу, подрібнено на низку простих операцій, які здійснюються неперервно. Вперше у повному обсязі таку технологію було застосовано на автомобільних заводах Г. Форда (США). Завдяки їй на початку XX ст. вони випускали 300 тис. автомобілів на рік (половину світового виробництва). Автомобіль став звичним явищем. Поряд із ним на початку XX ст. узвичаївся телефон, що його винайшов А.-Г. Белл 1876 p., фонограф (Т.-А. Едісон, 1877 p.), радіоприймач (Марконі і Попов, 1895 p.), кіно (брати Люм'єр, 1895 p.), електричне освітлення вулиць, цехів, квартир і т. д. У 1881 р. з'явився трамвай, а перегодом і метро.

Значні досягнення були і в військовій техніці. У 1883 р. з'явився кулемет американського інженера X. Максима. Почалося створення авіації. Флот отримав броньовані кораблі з гарматами великого калібру і підводні човни.

Кулемет Максим

3. Технічний прогрес і суспільна думка

Революція у природничих науках, становлення індустріального суспільства, криза традиційної системи світогляду спонукали до переосмислення умов життя, що змінились, і поставили питання про його сенс. У середовищі творчої інтелігенції та діячів науки ширилися песимістичні настрої, очікування неминучих соціальних потрясінь. Водночас більшість населення сподівалися на краще. Джерелом для цього були відносно мирний розвиток Європи у 1871-1914 pp. і віра в безмежні можливості людського розуму.

Частина філософів звернулася до класичної філософської спадщини Гегеля (неогегельянство), інша - до Канта (неокантіанство). У руслі тогочасних філософських шукань була й російська релігійно-філософська думка (Д. Мережковський, М. Бердяєв).

У філософській полеміці нерідко стикалися протилежні погляди, теорії.

Так, американський прагматизм пропонував удатися до розв'язання практичних проблем, що виникали в реальному житті Прибічники "філософського" життя (А. Шопенгауер, Ф. Ніцше) виступали проти раціоналізму. Ніцше головну увагу приділяв критиці християнства і раціоналізму, які нібито "пригнічують волю до життя". Він пропонував подолати цей гнітючий вплив через визволення життєвих сил людини, аби торувати шлях до надлюдини, яка стоїть по той бік добра І зла. Такі висловлювання Ніцше справедливо розцінювалися як виправдання насилля, як підрив позитивних моральних цінностей людської цивілізації. Одночасно художню інтелігенцію початку XX ст. приваблювали в творах Ніцше образність, афористичність, загадковість,пророцтв.

Ф.Ніцше

 

Значний вплив мало вчення французького філософа А. Бергсона про інтуїцію, яку він протиставляв інтелектуальним методам пізнання і розглядав як своєрідний інстинкт, що дозволяє проникнути в сутність речі.

Не менш значним був вплив вчення про психоаналіз, підвалини якого заклав австрійський вчений 3. Фрейд. Головне у психоаналізі - це відкриття несвідомого. Вчення про несвідомі імпульси, мотивації, потяги дозволило Фрейдові створити психотерапевтичний метод лікування неврозів, відновлення душевної рівноваги хворих. З часом психоаналіз поширився на філософію, історію, вивчення культури та мистецтва.

Наприкінці XIX - на початку XX ст. в країнах Європи і США набула поширення соціологія - наука про розвиток суспільства. Певне визнання отримав соціальний дарвінізм, згідно з яким розвиток суспільства визначається біологічними закономірностями природного відбору, виживанням найбільш пристосованих. М. Вебер написав працю "Протестантська етика і дух капіталізму", в якій переконливо доводив, що протестантизм відіграв вирішальну роль у становленні капіталістичних відносин.

На початку XX ст. стали популярними різні містичні окультні вчення, релігійна філософія і східні релігії.

4. Неоромантизм. Стиль модерн

Такі настрої знайшли відображення і в творах багатьох діячів мистецтва та літератури, в пошуках нових шляхів у мистецтві. На зламі XIX-XX ст. виник неоромантизм, що прагнув до синтезу й переосмислення минулого культури, головно європейської.

У руслі неоромантизму формувався літературний символізм, що виник у Франції. Там у 60-70-х pp. XIX ст. символізм охопив й інші форми мистецтва - театр, живопис, музику. Головним засобом художнього пізнання вважався символ. Сполучення реального й таємного, соціального та індивідуального, звернення до міфів, пошуки містичної відвертості й новизни визначили естетику символізму. Центральним у ньому був культ вічної жіночності, як символ, зразок найвищої земної досконалості. У Росії цю художню течію представляли письменники й поети В. Брюсов, О. Блок, А. Бєлий, Л. Андреєв, композитор О. Скрябін та ін.

Інтер’єр квартири у стилі модерн

 

В образотворчому мистецтві символізм впроваджувався пластичними засобами стилю модерн, який поєднував різні форми пластичних мистецтв, універсальну демократичну мову та ідеї і загального синтезу - реального та ідеального, сутності й функціональності.

Прагнення створити досконалі синтетичні моделі яскраво проявилося в архітектурі. Архітектор творив споруду від початку до кінця - від складання проекту до архітектурної обробки. Так забезпечувалась єдність стилю. Прикладом такого синтетичного витвору є приватний будинок Рябушинського в Москві, побудований за проектом архітектора Ф. Шехтеля. Цю надзвичайну будову, починаючи від витончених деталей огорожі, оздоблення фасаду, різноманітності віконних прорізів, живописного панно на фасаді та закінчуючи інтер'єром, у центрі якого знаходяться відомі декоративні сходи, створено в одному стилі. Стиль модерн в архітектурі поєднував тенденції, що диктувалися бажанням архітекторів використати нові будівельні матеріали - сталь, скло, залізобетон і водночас підкреслити розкіш, витонченість, декоративність. Важливою рисою модерну в архітектурі були орієнтація на потреби певних соціальних верств і залучення національних елементів виразності.

У театральному мистецтві особлива увага надавалась основним засобам сценічного втілення: живопису декорацій, унікальним ескізам костюмів, хореографії, сценічним діям. Вони стали органічними, рівноправними компонентами, співзвучними грі акторів. Театр найповніше впровадив Ідеї синтетичного мистецтва. Великою подією в культурному житті Європи на початку XX ст. були Дягілєвські російські сезони в Парижі, під час яких організовувалися виставки, театральні гастролі, зустрічі діячів мистецтва. Москва, Париж, Мюнхен, Венеція на початку XX ст. стали центрами міжнародного обміну в мистецтві.

У музичній культурі неоромантизму провідне місце посідав Р. Вагнер. Згодом пошуками синтетичного мистецтва переймався О. Скрябін (досліди світломузики, створення музичних драм - містерій).

На початку XX ст. великої популярності здобув новий вид синтетичного мистецтва - кінематограф. Зірки кіно початку століття - Макс Ліндер, Чарлі Чаплін - дістали світове визнання. "Великий німий" потребував особливого мистецтва жесту, міміки, ритму, поєднання декорацій та натури, зрозумілих символів.

 

5. Імпресіонізм та авангардизм

Характерний для образотворчого мистецтва останньої третини XIX ст. Імпресіонізм пережив на початку XX ст. глибоку кризу, як і все мистецтво XIX ст. Принципи імпресіонізму, його метод чітко визначали його представники: "Бачити, вірувати, виражати - в цьому все мистецтво", "Я пишу те, що зараз відчуваю"- Імпресіоністи прагнули в живопису розкладенням фарб на складники, а об'єкта - на мозаїку яскравих плям створити синтез - загальне синтетичне відтворення свого сприйняття об'єкта. Серед найвідоміших Імпресіоністів - К. Моне, О. Ренуар.

"Портрет актриси Жани Самарі" О.Ренуар

 

Наприкінці ХЇХ ст. імпресіонізм заступили нові художні течії, представники яких в основному спиралися на модерн і критикували чуттєве мистецтво.

Французький художник Поль Сезанн першим вихопився за межі імпресіоністського бачення природи і простору, започаткувавши постімпресіонізм. Він винайшов нові художні засоби і на своїх картинах наче "розсунув" простір. На його пейзажах збігаються або зриваються вниз схили, прогинаються долини, вигинається дзеркало водної поверхні тощо. Якщо імпресіоністи пробудили до життя світло й колір у зображенні, то Сезанн пішов далі. Крім Сезанна, до художників - постімпресіоністів належали також В. ван Гог, П. Гоген.

В. ван Гог «Сонячники»

 

Постімпресіонізм відкрив простір новим художнім течіям, які відмовилися від простого відтворення баченої поверхні реальних об'єктів. Вони прагнули проникнути в сутність явища, розкрити внутрішній світ, характер людини

Настав новий, перехідний, період у розвиткові мистецтва, архітектури, літератури, театру. Представники нових течій проголошували себе прихильниками авангардного мистецтва, через що їх назвали авангардистами.

Великий вплив на розвиток авангарду справив кубізм. Засновниками цього напряму вважаються художники П. Пікассо, М. Дюшам і Ж. Брак.

Представники кубізму створили нові форми багатовимірної перспективи: розкладаючи об'єкт на геометричні форми, художники зображали його зусібіч, показуючи й невидимі грані. На картинах перетиналися різні площини й геометричні фігури. Представники кубізму намагалися знайти енергетичний центр об'єкта, його внутрішній зміст. Іспанський і французький художник Пабло Пікассо працював у галузі живопису, графіки, скульптури, кераміки, сценографії, багато експериментував. Реалізм в його творчості поєднувався з деформацією і руйнуванням композиції.

П.Пікассо «Жінка, яка плаче»

 

Подальший розвиток кубізму привів до створення російським художником К. Малевичем нового напряму в авангардистському мистецтві - супрематизму (від лат. supremus - найвищий). Світ його картин - поза межами земного виміру. На білому тлі неначе летять геометричні фігури, позбавлені змістовних елементів. Найвідоміший твір К.Малевича - "Чорний квадрат на білому тлі". Інший засновник безпредметного живопису - В. Кандинський свої абстракції творив на основі символів.

Абстракціонізм та безпредметність - найвище досягнення авангарду. Представники авангардного мистецтва намагалися пофілософському обґрунтувати свою творчість. У філософських працях Малевич, Кандинський, Скрябін підкреслювали неможливість утілення їхніх поглядів у життя, вважаючи їх філософією мистецтва.

К. Малевич «Чорне п’ятно»

К.Малевич «Чорний квадрат»

К.Малевич «Автопортрет»

 

 

А втім, із часом їхні творчі відкриття знайшли втілення в конструктивізмі, функціоналізмі (архітектура), дизайні.

Тим часом інші митці, зокрема французький художник А. Матіс, спираючись на ідеї модерну, звертався у своїй творчості до природи, людини. В його картині "Танець" показано гармонію неба, землі, людини; кольорів - голубого, зеленого, оранжевого; стану - статики, динаміки та їх поєднання в стрімкому танці.

А. Матіс "Танець"

 

Отже, в авангардизмі чітко простежуються два основних напрями: один спрямовано у майбутнє, інший повернуто до людини, природи.

 

6. Література. Ідеї гуманізму в творчості письменників

Геніальним проникненням у світ людини відзначалася творчість російського письменника Л. Толстого (1828-1910), У 90-х pp. XIX ст. він працював над романом "Воскресіння", в якому посилилися соціальний критицизм письменника, його незгода з панівною мораллю. У художніх і публіцистичних творах початку XX ст. ("Хаджи-Мурат", "Після балу", "За що?" та ін.) знайшли відображення події, що найбільше хвилювали російське суспільство. Ідеї гуманізму не тільки пронизували творчість Л. Толстого, а й спонукали його до благодійницької діяльності.

Л.Толстой

 

Англійський письменник Оскар Уайльд (1854-1900) написав низку творів, у яких критично відтворив звичаї сучасного йому світу. Інколи соціальна спрямованість змісту поступається витонченості форми, проте вдало виписані характери героїв, переконливість, високий естетичний рівень творів забезпечили їм довге життя. Досі на сценах театрів України ставляться п'єси О. Уайльда "Ідеальний чоловік", "Як важливо бути серйозним" та ін. Життю простих людей були присвячені новели французького письменника Гі де Мопассана (1850-1893). Його новелістика справила великий вплив на розвиток цього жанру. Ідеї гуманізму дістали виразне втілення у творах Мопассана завдяки бездоганній майстерності автора, знанню тонкощів людської психіки, умінню охопити І всебічно поцінувати складні явища суспільного життя. Незвичайність людської долі, її залежність від панівної в суспільстві моралі Мопассан розкрив у романах "Життя", "Любий друг", "П'єр і Жан".

Гі де Мопассана

 

Ранні твори французького письменника Еміля Золя (1840-1902) позначені романтизмом. З часом від пошуку соціально - біологічних закономірностей у життєдіяльності людей він перейшов до творення широких полотен про найяскравіші події в історії Франції. Крізь призму світобачення окремих станів і конкретних героїв Е. Золя змалював суперечності тогочасного суспільства, розкрив духовне убозтво й користолюбство одних, духовну велич та благородство Інших.

Діячів мистецтва і літератури на межі XIX-XX ст. хвилювали не лише суто творчі проблеми, а й соціальна несправедливість, колоніалізм, мілітаризм і війни - всі складності й протиріччя життя. Тривожний стан передодня соціальних змін, передчуття грози немовби виповнювали атмосферу того часу. У багатьох літераторів ці відчуття породжували настрої песимізму, туги. Це знаходило відображення в їхній творчості, де виразно відчувалася тенденція до критики несправедливостей суспільного ладу, людських відносин, долі творчої особистості в суспільстві.

Еміля Золя

 

Запитання і завдання

1.      У чому полягало значення наукових відкриттів у царині фундаментальних наук ?

2.      Охарактеризуйте найважливіші досягнення науки і техніки, покажіть їхнє практичне значення.

3.      Який вплив на духовне життя різних верств населення справляло становлення Індустріального суспільства?

4.      Висловіть своє ставлення до представників різних течій громадської думки кінця XIX - початку XX cm.

5.      На прикладах творчості письменників, художників, композиторів, архітекторів покажіть, які моральні цінності було покладено в основу розвитку художньої культури.

6.              Які нові течії в літературі та мистецтві з явилися на зламі XIX-XX cm. ? У чому полягала їхня сутність ?

7.              На основі додаткових джерел підготуйте розповідь про життя і творчість одного з діячів світової культури кінця XIX - початку XX cm.

 

 

<< § 31. Нове співвідношення сил у світі та основні суперечності між великими державами Словник термінів >>

Copyright © 2011 Apycom jQuery Menus