§ 31. Нове співвідношення сил у світі та основні суперечності між великими державами (підручник)

Тема X. МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ НАПРИКІНЦІ XIX - НА ПОЧАТКУ XX ст.

§31. Нове співвідношення сил у світі та основні суперечності між великими державами

1. Співвідношення сил у Європі

Поразка Росії в Кримській війні 1853-1856 pp., об'єднання Німеччини та Італії, поразка Франції у франко-прусській війні 1870-1871 pp. призвели до зміни співвідношення сил на Європейському континенті й до загострення міжнародних відносин.

Поява у центрі Європи нової, могутньої, мілітаризованої агресивної Німецької імперії викликала занепокоєння всіх сусідніх європейських держав.

У той час зовнішньополітичний курс Німеччини визначав Отто Бісмарк, який прагнув утвердити повну гегемонію своєї країни в Європі. Незважаючи на поразку, Франція залишалася головною перешкодою на цьому шляху, і, щоб забезпечити перемогу в наступній війні, необхідно було заручитися підтримкою інших держав для ізоляції Франції.

Зростання могутності Німеччини підштовхнуло Австро - Угорщину до зближення з нею, хоч Австрія зазнала поразки у війні проти Пруссії 1866 р. До такого кроку Австро-Угорщину спонукали обставини. Це, зокрема, етнічна близькість німців та австрійців, нестабільне становище двоєдиної монархії, прагнення заручитися підтримкою німецької дипломатії в експансії на Балканах, зростання економічної залежності від Німеччини.

Тим часом Бісмарк прагнув заручитися нейтралітетом Росії, яка в 60-х pp. докладала зусиль для скасування статей Паризького договору 1856 р. Відкривалися сприятливі перспективи для російсько-німецького зближення.

У 1873 р. зусилля Бісмарка дали позитивні результати. Між Німеччиною, Австро-Угорщиною та Росією було укладено Союз трьох імператори. Але ця дипломатична перемога Бісмарка виявилася примарною. У 1875-1877 pp. Росія не підтримала Німеччину під час франко-німецьких воєнних "тривог", себто на ділі виступила як гарант безпеки й незалежності Франції. Це не залишилося непоміченим у Парижі, що згодом привело до франко-російського зближення.

Тим часом антиросійська позиція Великої Британії давала надію Німеччині утримати Росію в нейтральному стані. Англія була головним противником розширення російських володінь на Середньому й Далекому Сході та поширення російського впливу на Балканах.

Берлінській конгрес 1878 р.

 

Так, через рішучу протидію Англії та Німеччини Росія не змогла повною мірою використати наслідки перемоги в російсько-турецькій війні 1877-1878 pp.

Міжнародні відносини 70-х pp. XIX ст. характеризувалися тим, що кожна з великих держав прагнула не допустити одноосібного посилення жодної з країн.

2. Утворення блоків

На початку 80-х pp. у міжнародних відносинах сталися кардинальні зміни. Почалося формування військово-політичних союзів, спрямованих проти не реального, а гіпотетичного (хоч і визначеного) противника, які мали на меті не просто перемогу над якоюсь окремою кращою, а завоювання світового панування.

Перший крок у цьому напрямі зробила Німеччина. 7 жовтня 1879 р. у Відні було укладено австро-німецький союз. Одночасно Бісмарк не полишав надій на утримання Росії на рівні нейтральної держави. У 1881 р. було відновлено Союз трьох імператорів, а 1887 р. укладено російсько-німецький "перестрахувальний договір".

Карикатура на Троїстий союз

 

Проте це не виключало Росію з гурту головних суперників Німеччини. Того ж року Німеччина відмовилася надати кредити Росії. У 1882 р. Німеччина, Австро-Угорщина та Італія уклали між собою Троїстий союз на 5 років, який через кожні 5 років поновлювався і проіснував до 1915 р.

На тлі загострення російсько-німецьких відносин відбувалося російсько-французьке зближення, У 1887 р. Франція надала Росії значний кредит. Почалися переговори про укладення союзу. У липні 1891 р. відбувся візит до Кронштадта французької ескадри. Наступного місяця було підписано франко-російський консульський пакт. У 1892 р. підписали військову конвенцію, яку було ратифіковано 1893 р. Отже, в Європі утворилися два ворожих військово-політичні союзи.

Проте залишилась одна велика держава - Англія, від позиції якої залежала перевага якогось із блоків.

Наприкінці XIX ст. Англія все ще проводила політику "блискучої ізоляції" (непряме втручання у справи європейських країн). Єдиною турботою Англії" було розширення та утримання її колоніальних володінь. Зберігалися напружені відносини з Францією через розподіл колоній в Африці та Азії. У 1902 р. було укладено англо-японський союз, спрямований проти Росії, що дало Японії можливість у 1904-1905 pp. перемогти її у війні.

Антанта (Російська листівка)

 

Однак в англійських політичних колах зростало розуміння того, що головна небезпека для Великої Британії йде від Німеччини, яка стала на шлях підготовки до війни за переділ світу (почалося будівництво могутнього океанського флоту). Так англо-німецьке суперництво в економічній та військовій сферах привело до перегляду зовнішньої політики Англії.

8 квітня 1904 р. в Лондоні було підписано англо-французьку таємну угоду. В ній розмежовувалися сфери впливу між двома державами в Африці. Англія визнавала право Франції на Марокко, а Франція - право Англії на Єгипет. Ця угода дістала назву "Сердечної згоди" - Антанта.

Після поразки в російсько-японській війні, а також подій революції 1905-1907 pp., які ослабили Росію, Англія вже не сприймала її як небезпечного конкурента.

Більше того, тепер вона мала підстави вважати Росію своєю союзницею в боротьбі проти Німеччини та національно-визвольних рухів народів Азії. Ініціаторами зближення між двома державами став міністр закордонних справ Англії Е. Грей (ліберал) і міністр закордонних справ Росії О. Ізвольський. Це зумовило укладення 31 серпня 1907 р. англо-російської конвенції про розмежування сфер впливу в Ірані, Афганістані й Тибеті. Так було завершено створення Антанти.

Проте єдиної угоди між трьома державами не існувало. її уклали лише на початку Першої світової війни.

Отже, підсумком розвитку міжнародних відносин на зламі століть став поділ Європи і світу на два ворожих військово-політичних блоки - Троїстий союз і Антанту. Основним змістом політики великих держав у складі названих союзів була підготовка до світової війни за переділ уже поділеного світу. Перші такі війни розпочалися наприкінці XIX ст.: іспансько-американська (1898 p.), англо - бурська (1899-1902 pp.), російсько-японська (1904-1905 pp.).

Документи. Факти. Коментарі

1. З Союзного договору між Німеччиною, Австро-Угорщиною та Італією, укладеного у Відні 20 травня 1882 p.*

їх величності імператор австрійський.:, імператор німецький..,, король Італії, запалені бажанням збільшити гарантії загального миру, зміцнити монархічний принцип і забезпечити цим збереження в недоторканності суспільного й політичного ладу в їхніх державах, домовились укласти договір, який, завдяки своїй істотно охоронній та оборонній природі, має тільки на меті забезпечити їх від загроз, які могли б створитися для безпеки їхніх держав і спокою Європи.

Cm. 1. Високі Договірні Сторони обіцяють одна одній мир і дружбу, і вони не вступлять ні в який союз або зобов'язання, спрямовані проти однієї з їхніх держав.

Вони зобов'язуються приступити до обміну думками з політичних і економічних питань спільного характеру, які могли б виникнути, і вони, крім того, обіцяють взаємну підтримку одна одній в межах своїх власних інтересів.

Cm. 2. У випадку, якщо Італія, без прямого виклику з її сторони, зазнала б нападу Франції з будь-якого приводу, обидві Договірні Сторони зобов'язані подати атакованій стороні допомогу і сприяння всіма своїми силами.

Таке ж зобов'язання ляже на Італію в разі неспровокованого прямого нападу Франції на Німеччину.

Cm. 3. Якби одна чи дві з Високих Договірних Сторін, без прямого з їхнього боку виклику, зазнали нападу та були б утягнуті у війну проти двох або кількох великих держав, які не беруть участі в цьому договорі, то casus foederis(Випадок, який вимагає практичного застосування союзного договору.) одночасно трапиться для всіх Високих Договірних Сторін.

Cm. 4. У разі, коли яка-небудь велика держава, що не бере участі в цьому договорі, стала б загрожувати безпеці території однієї з Високих Договірних Сторін, і сторона, якій загрожують, була б цим змушена оголосити їй війну, обидві інші зобов'язуються додержувати щодо їх союзниці доброзичливого нейтралітету. Кожна в такому разі лишає за собою можливість вступити у війну у слушний для себе момент для участі у спільній справі зі своєю союзницею.

Cm. 5. Якщо для миру однієї з Високих Договірних Сторін створюється загроза за обставин, передбачених у попередніх статтях, то Високі Договірні Сторони домовляються в потрібний момент щодо воєнних заходів на випадок спільного виступу.

Вони тепер же зобов'язуються в усіх випадках спільної участі у війні не укладати перемир'я, миру або договору інакше, як із спільної між собою згоди.

Cm, 6. Високі Договірні Сторони обіцяють одна одній тримати в таємниці зміст та Існування цього договору...

Поміркуйте;

Якими були умови союзного договору? Чи справді він мав "охоронну та оборонну природу", як про це сказано в документі?

2. З проекту воєнної конвенції від 5/17 серпня 1892 р.

"Воєнна конвенція між Росією та Францією була вироблена в Петербурзі генералом Обручовим і генералом Буадефром у серпні 1892 р. Обов'язкової сили конвенція набула наприкінці 1893 р. і на самому початку 1894 р. після листа російського міністра закордонних справ барона Гірса французькому послу в Петербурзі графу Монтебелло і листа-відповіді Монтебелло, в якому той підтвердив Гірсу, що Франція віднині визнає обов'язковість згаданої воєнної конвенції і для себе.

Запалені однаковим прагненням до збереження миру, Франція та Росія, маючи єдину мету підготуватися до вимог оборонної війни, викликаної нападом військ Троїстого союзу проти однієї з них, домовилися про такі положення:

1.        Якщо Франція зазнає нападу з боку Німеччини або Італії, підтриманої Німеччиною, Росія застосує всі війська, що їх вона може мати, для нападу на Німеччину.

Якщо Росія зазнає нападу Німеччини або Австрії, підтриманої Німеччиною, Франція застосує всі війська, які може мати, для нападу на Німеччину. (Початковий французький проект: Якщо Франція або Росія зазнають нападу з боку Троїстого союзу або самої Німеччини...".)

2.         В разі мобілізації військ Троїстого союзу або однієї з держав, що входять до нього, Франція та Росія негайно, після одержання звістки про це, не чекаючи ніякої попередньої згоди, мобілізують негайно і одночасно всі свої сили і рушать їх якнайближче до своїх кордонів.

(Початковий французький проект: "В разі мобілізації сил Троїстого союзу або самої Німеччини...".)

3.    Діючі армії, які повинні бути застосовані проти Німеччини, будуть з боку Франції дорівнювати 1300 000 вояків, з боку Росії - від 700 000 до 800 000 вояків. Ці війська будуть повністю і з усією швидкістю введені в діло, так щоб Німеччині довелося битися зразу і на сході, і на заході.

4.    Генеральні штаби обох країн будуть весь час зноситися один з одним, щоб підготувати І полегшити проведення передбачених вище заходів.

Вони будуть повідомляти один одному у мирний час всі дані про армії Троїстого союзу, що відомі їм, чи будуть їм відомі. Засоби і способи зносин під час війни будуть вивчені й передбачені заздалегідь.

5.    Ні Франція, ні Росія не укладуть сепаратного миру.

6.    Ця конвенція матиме чинність протягом того ж строку, що й Троїстий союз.

7.    Усі перелічені вище пункти зберігатимуться в найсуворішій таємниці.

 Підписали: генерал-ад'ютант, начальник Генерального штабу Обручов; дивізійний генерал, помічник начальника Генерального штабу Буадефр."

Поміркуйте:

1. Проти кого спрямовувалася воєнна конвенція?

2.    Що вона вам більше нагадує - угоду чи план конкретних дій? Поясніть, чому.

3.    З англійського журналу "Сатердей рев'ю". 1897 р.

"Бісмарк уже давно визнав, що... в Європі існують дві великі непримиренні, спрямовані одна проти одної сили, дві великі нації, яким хотілося б увесь світ перетворити на своє володіння й правити з нього торговельну данину - Англія... і Німеччина... німецький комівояжер і англійський мандрівний торговець... навперебій змагаються в кожному куточку земної кулі. Мільйон дрібних сутичок створює привід до найбільшої війни, яку будьколи бачив світ. Якби Німеччину було б завтра стерто з поверхні землі, то післязавтра не знайшлося б на світі жодного англійця, який не став би від цього багатшим,"

Поміркуйте:

Який конфлікт був визначальним у міжнародних відносинах на початку XX cm. ?

Запитання і завдання

L Що зумовило появу військово-політичних блоків?

2.    Схарактеризуйте перші війни за переділ світу.

3.    Як виникла Антанта ?

4.    Як і чому створено Троїстий союз?

5.    Які основні протиріччя були між Антантою і Троїстим союзом ?

6.         Який зовнішньополітичний курс проводила Німеччина за часів правління О. Бісмарка ?

7.         Що зумовило зближення Росії та Франції?

8.    Коли і як було розв'язано англо-російські протиріччя?

9.    Чому Англія на початку XX cm. відмовилася від свого традиційного зовнішньополітичного курсу "блискучої ізоляції"?

10. Якою була мета створення Союзу трьох імператорів?

Запам'ятайте дати!

1882 р.                 - Укладення  Німеччиною, Австро-Угорщиною та Італією Троїстого союзу.

1904 р,                 - Англо - французька угода.

1907р.                  - Англо-російська угода. Утворення Антанти.