§ 1 6. Основні ідеологічні напрями XIX ст (підручник)

Тема VIL 1ДЕЙНО-ПОЛІТИЧНІ НАПРЯМИ. ТЕХНІКА, НАУКА, ФІЛОСОФІЯ,

ЛІТЕРАТУРА І МИСТЕЦТВО ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ XIX ст.

§16. Основні ідеологічні напрями XIX ст.

XIX ст., як ви вже знаєте, стало часом, коли з'явилися нові напрями суспільної думки. Вони відображали тогочасні погляди на способи подолання проблем, пов'язаних зі становленням індустріального суспільства. У кожного ідеологічного напряму були свої "батьки-засновники", які визначили основні його засади.

1. Консерватизм

Основні ідеї консерватизму сформулював у XVIII ст. англієць Едмунд Берк (1729-1797). Визначальним у його світогляді була повага до традицій. Співвідносити свої дії з існуючими традиціями є проявом розуму людини. Чинні в суспільстві закони, вважав цей визнаний теоретик консерватизму, повинні забезпечувати його рівновагу та стабільність. Той, хто зацікавлений у збереженні спокою й порядку, має слідкувати за тим, щоби ця рівновага не порушувалася. Радикальні заходи є шкідливими для Суспільного розвитку насамперед тому, що порушують його рівновагу і можуть спричинити хаос. Берк погоджувався з тим, що реформи потрібні, але вважав, що вони не повинні зачіпати традиційних підвалин суспільства.

Едмунд Берк

 

Політик, який наміряється здійснити реформи, не повинен розглядати країну як чистий аркуш паперу, на якому можна писати все, що заманеться. Потреба до покращання життя країни, на думку Берка, повинна поєднуватись у державного діяча з намаганням зберегти все краще, що існує в суспільстві. Зі схваленням ставився він до реформ, які мають попередити спалах революції або відновити традиційні принципи. Зразком останніх реформ він уважав "славну революцію" 1688 p., яка відновила монархію в Англії.

Ще одним європейським теоретиком консерватизму вважають савойського графа Жозефа де Местра (1753-1821). Спостереження за змінами, що відбувалися під час французької революції кінця XVIII ст., зробили його противником революційних змін у суспільстві. Рішуче критикував де Местр французьких просвітителів. Він уважав безпідставними твердження, що силою свого розуму людина здатна створити новий суспільно-політичний лад. Граф дотримувався поглядів на те, що держава і право створені Богом, а людина не в змозі їх покращити. На цій підставі він категорично відкидав можливість запровадження конституцій, оскільки вони не втілюють "Божого розуму". Де Местр убачав можливість покращання суспільства у посиленні ролі в ньому релігії. Він висунув ідею загальноєвропейської монархії, яка повинна очолюватися папою римським. Природні права людини, що їх проголошували французькі просвітителі, на думку де Местра, є вигадкою. Гасла свободи, рівності й братерства він уважав нездійсненними, оскільки люди за своєю природою нерівні та створені рабами Божими.

 

Жозефа де Местра

2. Лібералізм

Протилежність консерватизмові становили Ідеї лібералізму. В Англії вони були сформульовані Ієремією Бентамом (1748- 1832). Він розглядав суспільство як сукупність людей з їхніми власними інтересами. Процвітання суспільства, на думку Бентама, можливо лише за умови забезпечення прав особистості, недоторканності приватної власності. Дії, що зазіхають на ці права, слід уважати злочинами і забороняти законами. Бентам підтримував вільне підприємництво, вважав, що для його розвитку не повинно існувати ніяких перешкод, окрім тих, що обмежують можливу шкоду для інших людей.

Ієремія Бентам

 

Категорично відкидаючи можливість суспільного прогресу через революції, Бентам пов'язував його з реформами. На відміну від консерваторів, він убачав у тогочасному політичному устрої Англії багато залишків давніх традицій, що не відповідали потребам часу і потребували усунення способом здійснення відповідних реформ.

У Франції ідеали лібералізму сповідував Бенжамен-Анрі Констан (1767-1830). Справді вільним він уважав те суспільство, в якому визнається пріоритет прав окремої особистості. Інтереси влади і мас повинні визнаватися другорядними стосовно прав людини. Констан захищав вільне підприємництво і наполягав на тому, що держава не повинна мати можливості його обмежувати.

Бенжамен-Анрі Констан

 

Політичним ідеалом мислителя була конституційна монархія. Констан критикував республіканські Ідеали за те, що, на його погляд, вони не забезпечують необхідної незалежності особистості від державної влади. Лише конституційна монархія може гарантувати права середнього класу. Способи обмеження влади він убачав в її розподілі, а також у суспільній думні.

3. Націоналізм

Багато істориків називали XIX ст. епохою націоналізму. Націоналізм став, на думку деяких учених, однією з найвпливовіших і найжиттєздатніших ідей людської історії. Початок поширенню в Європі поглядів націоналізму поклала французька революція кінця XVIII ст., яка проголосила націю об'єднанням вільних громадян І джерелом державної влади. Завдяки наполеонівським війнам нові ідеї стали поширюватись у Європі. Наполеон І, якого сучасні історики назвали "мандрівним торговцем націоналізмом", підтримав національні рухи в Італії та Польщі, а також спричинив своїми діями вибух патріотичних почуттів серед поневолених народів, які не мали власної державності.

Подальший розвиток ідей націоналізму був пов'язаний із 0Шяльнїстю німецьких філософів. Внаслідок поразки Пруссії у Шині проти Наполеона (1806 р.) філософ Йоган-Готліб Фіхте (1762-1814) закликав німців у своїх "Промовах до німецької тіації" до національного відродження, внаслідок якого вони можуть досягти культурного лідерства в Європі.

Йоган-Готліб Фіхте

 

Теоретичну основу націоналізм знайшов в ідеях романтизму, які пропагували велику мистецьку вартість народної мови та традицій. Німецький філософ-романтик Иоган-Готфріц Гердер (1744- 1803) велику увагу приділяв тим слов'янським народам, що були на той час позбавлені власної державності. Завдяки самобутнім традиціям і культурі, яку вони зберегли, Гердер пророкував, що в майбутньому вони створять власні національні держави. Окремо визначав німецький філософ українців і твердив, що "Україна колись стане новою Елладою". Георг-Вільгельм-Фрідріх Гегель (1770-1831) відкидав захоплення народною культурою романтиків, але підтримував ідею створення національних держав у Європі. Він уважав її не лише найоптимальнішою формою об'єднання громадян заради реалізації ідеалів свободи, безпеки та Щастя, а й як утілення божественної ідеї. Національна держава, На Думку Гегеля, була найвищою стадією суспільного розвитку.

Серед істориків немає єдиної думки стосовно того, кого вважати теоретиками націоналізму. Частина вчених знаходить витоки цієї течії у працях Жана-Жака Руссо та Едмунда Берка, інші вважають основоположником націоналізму Фрідріха Ліста. Можливо, ця різниця в поглядах пов'язана з тим, шо націоналізм у XIX ст. став універсальним явищем історії.

4. Соціалістичні теорії

У першій половині XIX ст. розвиток соціалістичних ідей був пов'язаний з творчістю французьких мислителів. Саме вони почали у першій чверті XIX ст. використовувати поняття "соціалізм" і "комунізм". Соціалістичні теорії об'єднували погляди тих мислителів, які виступали за ліквідацію тогочасних порядків і побудову нового суспільства, в якому існуватиме абсолютна соціальна рівність людей та буде відсутньою експлуатація трудящих. У питанні, якими способами створити нове суспільство, соціаліст;: поділялися на прихильників соціальних реформ і соціальне, революції.

Одним із перших французьких соціалістів став Клод-Анрі Сен-Сімон (граф де Рувруа; 1760-1825). Він критикував тогочасне суспільство і вважав за необхідне досягти змін у становиш; робітників та бідноти. Сен-Сімон розробляв плани створенні! такого суспільства, в якому не Існувало 6 експлуатації та нерівності. Нове суспільство або, як називав його філософ, промислова система, мало б забезпечити процвітання всіх громадян завдяки розвиткові науки і техніки. Оскільки роль держави він убачав лише в тому, що вона примушує людей працювати, то вона зникне. Усі працюватимуть і житимуть за принципом: "від кожного - за здібностями, кожному - за його справами".

Клод-Анрі Сен-Сімон

 

Світська влада в суспільстві, вигаданому Сен-Сімоном, повинна була зосереджуватись у Раді промисловців, духовна – в Академії наук. Ці організації будуть керувати розвитком народного господарства згідно з тими планами, що їх вони ж і складатимуть. Реалізацію своїх планів мислитель убачав у провадженні поступових реформ.

Розроблення соціалістичних ідей в Англії було заняттям Роберта Оуена (1771-1858). Більшість вад тогочасного суспільства він пояснював Існуванням приватної власності, закликаючи до її ліквідації. Нову "систему істини, багатства і щастя" він пов'язував з утворенням великих сімейних громад або комун, де все знаходитиметься у спільній власності. Все, що члени комун вироблятимуть, розподілятиметься між ними відповідно до природних потреб людини. Одяг буде зручним, простим та однаковим для всіх. Мода зникне, оскільки вона існує "лише серед найдурнішої та найслабшої частини людства". Комуни поступово мають охопити всю землю, внаслідок чого вона перетвориться на "земний рай, в якому незмінно пануватимуть мир і щастя".

Роберта Оуена

5. Поширення соціалістичних ідей у 50-60-х pp.

Середина XIX ст. стала періодом подальшого розвитку соціалістичних теорій. Тоді й почалася діяльність Карла Маркса і Фрідріха Енгельса, які висунули теорію "класової боротьби пролетаріату".

Карл Маркс (1818-1883) поставив питання про "всесвітньо - історичну місію пролетаріату" як "могильника капіталізму".

Маркс був одним із керівників Союзу комуністів (1847- 1852 pp.), Міжнародного товариства робітників (1-го Інтернаціоналу, 1864-1876 pp.), автором програмних документів цих організацій. Серед найвідоміших його творів - "Маніфест комуністичної партії" (написаний спільно з Ф. Енгельсом) - програма Союзу комуністів, що містила аналіз сформованого до середини XIX ст. суспільства та ідею про необхідність повалення капіталістичного ладу й завоювання пролетаріатом політичної влади у

 формі "диктатури пролетаріату". У праці "Капітал" Маркс пояснив механізм капіталістичної експлуатації.

К.Маркс

 

Карл Маркс і Фрідріх Енгельс (1820-1895) постійно боролися проти "опортунізму", втіленням якого вважали тред-юніонізм в Англії, прудонізм у Франції та деяких інших країнах, лассальянство в Німеччині, бланкізм, анархізм.

Прибічники тред-юніоністської ідеології обмежували завдання робітничого руху економічною боротьбою за встановлення вигідніших умов праці, причому головно для кваліфікованих робітників. Вони заперечували необхідність політичної боротьби робітників, спрямованої проти тогочасного ладу, вважали непотрібною справу створення окремої пролетарської партії або зводили її роль до парламентського представництва профспілок (тредюніонів).

Французький публіцист, економіст і соціолог П'єр-Жозеф Прудон (1809-1865) та його прибічники критикували велику приватну власність, але захищали дрібну. Прудон негативно ставився до "класової боротьби", "пролетарської революції" та "диктатури пролетаріату". Він уважав, що з допомогою спеціально організованого "народного банку", який надаватиме "даровий кредит", робітники зможуть придбати власні засоби виробництва і стати самостійними виробниками. Цю теорію Прудон підсилював ідеєю про створення "обмінних банків", із допомогою яких трудящі зможуть забезпечити збут продуктів своєї" праці.

П'єр-Жозеф Прудон

 

Німецький економіст і соціолог Фердинанд Лассаль (1825- 1864) називав себе прихильником Маркса, але пропонував власне тлумачення його ідей. Оголосивши здобуття загального виборчого права першочерговим завданням робітників, лассальянці заперечували необхідність революції, мали на меті тільки боротьбу за загальне виборче право. Виходячи з ідеї "залізного закону" заробітної платні, Лассаль і його послідовники засуджували страйки та боротьбу робітників за підвищення заробітної платні, негативно ставилися до професійних спілок.

Фердинанд Лассаль

 

Одна з течій анархізму - бакунізм - названа за ім'ям її основоположника та ідеолога Михайла Бакуніна (1814-1876). Мету робітничого руху Бакунін убачав не в завоюванні політичної влади, а в зруйнуванні будь-якої держави. Він виступав проти вчення К. Маркса про "класову боротьбу" і "диктатуру пролетаріату", висував ідею зрівняння класів. Як і Прудон, Бакунін стверджував, що робітникам немає діла до національно-визвольного руху пригнічених народів; він негативно ставився до ідеї створення політичних організацій робітники?, пропагованої Марксом. Бакуністи були прибічниками стихійного бунту; вони казали, що народ - п "порохова бочка", якій потрібна лише іскра. Ідеї Бакуніна здавалися бойовими і привабливими для пригніченого люду. У Росії найбільшого впливу ідей Бакуніна зазнали народники.

Михайло Бакунін

 

Луї-Огюст Бланкі (1805-1881) - французький комуніст-утопіст. Успіх соціальної революції пов'язував з добре підготовленою змовою таємної організації революціонерів, яких, на його думку, у вирішальний момент підтримають народні маси.

Бланкісти вважали, що навіть за відсутності передумов революції вузька група змовників може здійснити переможне повстання.

Луї-Огюст Бланкі

6. Діяльність Міжнародного товариства робітників

Збори, що започаткували існування Міжнародного товариства робітників (МТР), відбулися 28 вересня 1864 р. в Лондоні, в Сент-Мартінс-Холлі - одному з найбільших приміщень для публічних зборів. У ньому взяли участь англійські та ірландські робітники, делегація робітників Франції, робітники-емігранти з Німеччини, Італії, польські революціонери - близько 2 тис. осіб.

Збори лише проголосили заснування інтернаціональної організації робітників, не визначивши її характеру та принципів діяльності.

Цими питаннями перейнявся К. Маркс, який у той час мешкав у Лондоні.

Він виробив основні програмні документи - "Установчий маніфест Міжнародного товариства робітників" і "Тимчасовий статут Міжнародного товариства робітників".

 

Оголошення про створення Першого інтернаціоналу

 

Основне завдання МТР Маркс убачав у тому, щоб замінити соціалістичні й напівсоціалістичні секти єдиною організацією робітників, яка "буде центром зносин і співпраці між робітничими товариствами, що існують у різних країнах і ставлять перед собою однакову мету, а саме - захист, розвиток і повне визволення робітничого класу".

У перші роки існування 1-й Інтернаціонал, як його стали називати, поєднував найрізноманітніші робітничі організації, які часто зберігали свою первісну назву і стали, власне, його ланками на місцях. Якщо в країні було кілька таких секцій, то вони об'єднувалися в національну федерацію.

Найвищим органом 1-го Інтернаціоналу був конгрес, на який щороку збиралися представники національних федерацій та секцій. Він обирав генеральну раду, що знаходилась у Лондоні та керувала Інтернаціоналом у час між конгресами.

Членський білет МТР Ф.Енгельса

 

Як і в Союзі комуністів, діяльність 1-го Інтернаціоналу будувалася на принципі демократичного централізму. Демократизм виявлявся у виборності генеральної ради та її звітності перед конгресом, а централізм - у підпорядкуванні нижчих організацій вищим, меншості - більшості, тобто в суворій партійній дисципліні.

Повсякденна робота генеральної ради невдовзі зосередилась у постійно діючому органі - постійному комітеті, куди входили голова й секретар генеральної ради, а також секретарі-кореспонденти, які здійснювали зв'язок з окремими країнами (в тому числі й К. Маркс як секретар-кореспондент для Німеччини).

Уже восени 1866 р. Інтернаціонал налічував сотні тисяч членів. За даними паризької поліції, на початку 70-х pp. XIX ст. у Франції їх було близько 434 тис, в Англії - 80 тис, у Німеччині - 150 тис, s Австро-Угорщині ~ 100 тис, у Швейцарії - 45-тис, в Іспанії - близько 3 тис.

Учасники Базельського конгресу І-го Інтернаціоналу 1869 р.

 

Спираючись на своїх прибічників, Маркс і Енгельс вели активну боротьбу проти прудоністів, бакуністів та інших "опортуністичних" елементів, активно пропагували свою теорію. 1-й Інтернаціонал виступив на підтримку Паризької комуни 1871 p., члени МТР брали активну участь у її діяльності.

У 1872 р Гаазький конгрес 1-го Інтернаціоналу ухвалив перевести керівні органи МТР до США. На початку 70-х pp. XIX ст. діяльність 1-го Інтернаціоналу в європейських країнах припинилася; формально він був розпущений 1876 р.

Значення 1-го Інтернаціоналу полягало в тому, що завдяки його діяльності в робітничому русі вагомі позиції здобув марксизм.

Документи. Факти. Коментарі

Погляди теоретиків лібералізму

І. Бентам: "У зіткненні між рівністю та безпекою невизначеність неможлива: рівність повинна поступитися... Встановлення рівності є примарою: можливим є лише зменшення нерівності",

Б. Констан: "Свободу я розумію як перемогу особистості над владою, що бажає керувати з допомогою насильства, і над масами, які від імені більшості висловлюють претензії на підпорядкування меншості... Усе те в промисловості, що надає можливості для розвитку промисловості суперника, належить до індивідуального, і закон не має права підпорядкування його владі суспільства ",

Поміркуйте:

1.    Якими були ідейні засади лібералізму?

2.    Висловте власне становлення до наведених висловів.

Запитання і завдання

1.         Схарактеризуйте  консерватизм і лібералізм. Визначте спільне та відмінне у цих двох ідейних, напрямах.

2.             Які особливості виникнення та розвитку ідей націоналізму?

3.             Що було характерним для соціалістичної ідеології?

4.             Як розвивалися соціалістичні ідеї у 50-60-х pp. ?

5.             Схарактеризуйте діяльність Міжнародного товариства робітників.