§ 1 1. Революція в Італії та Австрійській імперії

§11. Революція в Італії та Австрійській імперії

1. Особливості революції в Італії

Італійські держави, як і австрійські володіння в Італії, також були охоплені 1848-1849 рр - революційними подіями. Причини їх нагадували ті, що призвели до революції в Німеччині.

Особливістю Італії було те, що значна частина країни перебувала під австрійським ярмом (Ломбардія, Венеціанська область, Парма, Модена, Тоскана). Для Австрійської імперії Італія була, як висловився канцлер Меттерніх, "виключно географічним поняттям". Боротьба за визволення від австрійського панування розглядалася італійськими патріотами як необхідна передумова національного відродження країни.

У Римській області зберігалася світська влада папи, що також стало однією з перешкод до національного об'єднання Італії. Королівство обох Сицилій (його континентальну частину за давньою звичкою називали Неаполітанським королівством) знаходилося під владою іспанської гілки роду Бурбонів і лишалося найвідсталішою частиною Італії, де зберігалися феодальні відносини.

Боротьба за національне визволення та об'єднання країни поєднувалася з виступами селян і міської бідноти. Разом з ними у боротьбі проти феодально-абсолютистських сил діяли ліберально-демократичні кола, які домагалися запровадження парламентської форми правління, забезпечення громадянських і політичних прав. Виходило на те, що в революційних подіях в Італії брала участь більшість верств населення - ліберальне дворянство та підприємці, студентство, ремісники, робітники, селяни, міська біднота. До боротьби за національне визволення були залучені навіть монархи. Наслідком цього була як різноманітність форм і методів боротьби, так і непослідовність дій учасників революційних подій.

2. Події революції 1848-1849 pp. в Італії

Подією, що започаткувала революцію, стало повстання

12  січня 1848 р. в Палермо на о. Сицилія. Повстання швидко охопило увесь острів. Війська Бурбонів були безсилі проти повсталих. Звістка про перемогу на Сицилії швидко поширилася в країні. У містах відбувалися мітинги Й демонстрації з вимогами об'єднання країни, запровадження конституції, війни за визволення від австрійського гноблення. Революційна хвиля викликала запровадження в усіх італійських державах (окрім Ломбардії та Венеції) конституцій, обрання парламентів та формування урядів

із поміркованих лібералів.

Звістка про революційні виступи у Відні стала поштовхом до антиавстрійських виступів у березні 1848 р. у Венеції та Ломбардії. Наприкінці місяця австрійці вимушені були вивести війська з Венеції, де було проголошено республіку і створено Тимчасовий уряд.

Проголошення республіки у Венеції

 

18 березня 1848 р. повстання проти австрійців спалахнуло в Мілані. Місто вкрилося барикадами. Міланцям довелося вести боротьбу проти 15-тисячної австрійської армії. П'ять днів тяжких боїв завершилися перемогою повстанців.

Бої у Мілані

Звістка про вигнання австрійців з Мілана миттю облетіла всю країну. Патріотичне піднесення, що охопило Італійців, спонукало короля П'ємонту Карла-Альберта 24 березня 1848 р. оголосити війну Австрії. У цьому він убачав можливість здійснити свою мрію та об'єднати під своєю владою Північну Італію. Про підтримку короля П'ємонту оголосили й інші монархи. Приєднався до п'ємонтської армії Джузеппе Гарібальді, який, дізнавшись про події на Батьківщині, повернувся з загоном своїх прибічників із Південної Америки. Одначе наприкінці липня 1848 р. австрійці зуміли завдати поразки армії повсталих і знов окупували Північну Італію.

Попри репресії австрійців, італійці не припинили боротьби. На початку 1849 р. спалахнуло повстання в Римі. Папа римський втік. Установчі збори скасували світську владу папи та проголосили Римську республіку. Було проведено демократичні перетворення: націоналізовано церковні землі, відокремлено школу від церкви, зменшено податки й мита тощо.

Проти Римської республіки виступила об'єднана коаліція Австрії, Франції, Іспанії та Неаполітанського королівства. Понад два місяці римляни захищали своє місто. У найнебезпечніших місцях проти ворога билися одягнені в червоні сорочки гарібальдійці. З липня місто впало. За допомогою іноземних багнетів папа римський повернув собі владу. Гарібальді знову залишив республіку.

За той час, поки тривала облога Рима, австрійці зуміли придушити опір у більшості областей Італії. Було придушено повстання на Сицилії та відновлено там владу неаполітанських Бурбонів. 22 серпня впала Венеціанська республіка - останнє вогнище революції. В Італії розпочався австрійський терор, італійських патріотів страчували за вироками військово-польових судів, як злочинців.

Революція в Італії зазнала поразки, не вирішивши основних завдань - визволення та об'єднання країни, соціальних перетворень і запровадження демократичного устрою. Але вона надала італійському народові досвід, необхідний для подальшої боротьби.

3. Соціальні та національні проблеми імперії Габсбургів

Австрійська, або Габсбурзька, імперія була багатонаціональною, "клаптиковою" державою з територією понад 500 тис. кв. км (друга після Російської імперії в Європі). З більш як 37 млн її населення слов'яни становили 18 млн, австрійські німці - 7 млн, мадяри (угорці) - 5 млн, решта - румуни та італійці. У своєму розвитку вона значно відставала від передових європейських країн. Існували кріпосне право (особливо в Угорщині та в більшості слов'янських областей), свавілля землевласників. В імперії налічувалося 240 видів податків і повинностей. Характерним для. країни була нерівномірність економічного розвитку окремих її частин: центральні провінції мали досить розвинену промисловість (наприклад, Чеські землі), а східні (Східна Галичина, Закарпаття) - залишалися їхніми аграрно-сировинними придатками.

За формою правління Австрійська держава була абсолютною монархією з необмеженою владою імператора, який водночас був і королем Угорщини. Протягом майже 40 років за імператора Франца І та Фердинанда І імперією управляв всесильний міністр, князь Меттерніх (з 1809 р. він був міністром закордонних справ і фактично керівником уряду, в 1821-1848 pp. - канцлером), виразник консервативних поглядів. Усю країну було обплутано поліцейським стеженням, придушувалася будь-яка вільна думка. Меттерніх створив систему, в якій влада Габсбургів трималася завдяки розпалюванню національної ворожнечі між народами імперії. Сам імператор Франц так характеризував її: "Мої народи чужі один одному: тим краще. Вони не хворіють одночасно на ті самі хвороби... Я ставлю угорців в Італію, італійців в Угорщину, кожен стереже свого сусіда. Вони не розуміють і ненавидять один одного. З їхньої неприхильності народжується порядок, з їхньої ворожнечі - загальний мир".

князь Меттерніх

4. Передумови та завдання революції

Економічна криза 1846 р. і три поспіль неврожайних роки мали для імперії Габсбургів катастрофічні наслідки. Інфляція, дорожнеча, зростання цін на хліб і на головну їжу бідняків - картоплю, небачене раніше масове безробіття створили в країні небезпечну ситуацію. У березні 1847 р. у Відні, Празі, Пешті та інших містах імперії сталися голодні бунти й заворушення міської бідноти та безробітних. Опозиційне ставлення до влади об'єднало ліберальну інтелігенцію, підприємців, студентів і навіть частину чиновників. Проти влади Габсбургів боролася також національна опозиція з представників народів, пригноблених Імперією.

Особливістю революційних подій 1848-1849 pp. в Австрійській імперії було поєднання завдань: проведення загальнодемократичних перетворень і ліквідації абсолютизму Габсбургів; визволення пригноблених народів та утворення незалежних національних держав; ліквідація залишків феодальних порядків.

5. Революція в Австрійській імперії

Початок революції спричинили повідомлення про лютневі події в Парижі.

13 березня 1848 р. у столиці Австрії Відні розпочалися маніфестації під гаслами: "Конституція!", "Свобода!", "Геть Меттерніха!". Спроба з допомогою військ припинити виступи викликала ще більшу активізацію робітників, студентів, дрібних власників. У місті з'явилися барикади. Імператор Фердинанд пішов на поступки, пообіцявши скликати рейхстаг (парламент) і ввести конституцію. Меттерніха відправили у відставку.

Указ Фердинанда І про скликання рейхстагу

 

У квітні уряд опублікував проект конституції Австрійської імперії. Конституція проголошувала свободу слова, друку, зборів, відповідальність уряду перед парламентом. Одначе вона передбачала збереження імперії, повністю ігноруючи національні інтереси народів Парламент мав складатися з двох палат - аристократичного сенату І палати депутатів. Передбачалося виборче право лише для власників нерухомості та збереження всієї повноти виконавчої влади за імператором. Таку конституцію було сприйнято як спробу відновлення абсолютизму.

Революційні виступи 15-26 травня зумовили втечу імператора та уряду з Відня до столиці Тіролю Інсбрука та письмового запевнення про введення загального виборчого права.

Заворушення селян і робітників поширювалися по всій Австрії. 12 червня у Празі війська розстріляли мирну демонстрацію. Вибухнуло повстання. Місто вкрилося барикадами. Повсталі вимагали загального виборчого права і самоврядування. До Праги було стягнуто велику армію, яка 17 червня придушила повстання.

У липні 1848 р. розпочав роботу австрійський парламент (рейхстаг). Серед його депутатів, крім австрійських німців, було чимало італійців, поляків, словенців, українців, хорватів, чехів. Більшість місць у парламенті належала поміркованим лібералам, чверть депутатів становили селяни. Найбільш енергійно представники селян намагалися вирішити аграрне питання, але їм бракувало досвіду політичної та парламентської боротьби. Пропозиції про розкріпачення селян без усякого викупу гаряче підтримали селянські депутати-українці Іван Капущак і Лук'ян Кобилиця. Рейхстаг прийняв закон про скасування феодально-кріпосницьких повинностей. Але панщина та оброк підлягали викупові, причому 2/3 суми викупу сплачували селяни, а 1/3 компенсувала землевласникам держава. Уряд домігся санкціонування цього закону імператором, щоб переконати селян у благодійності Габсбургів.

Завдяки здобутій прихильності селянських депутатів уряд провів через парламент рішення про фінансування придушення революцій в Італії та Угорщині.

Останні події революції пов'язані з виступами робітників, ремісників, студентів в імперській столиці - Відні. Повстанці намагалися не допустити відправлення частин віденського гарнізону на придушення революції в Угорщині. Бої тривали протягом 6 жовтня - 1 листопада. Урядові війська здобули місто штурмом. Близько 5 тис. віденців загинуло.

Після розправи з повстанням у Відні Імперський уряд заходився придушувати революцію в Угорщині.

6. Революція в Угорщині

Звістка про повстання у Відні швидко досягла Угорщини. 15 березня у Пешті (тоді Буда і Пешт, які згодом об'єдналися, були окремими містами) пройшла маніфестація з вимогами надання демократичних свобод. Події в місті відбувалися під керівництвом групи радикальної молоді, очолюваної угорським поетом-демократом, лідером організації "Молода Угорщина" Шандором Петефі (1823-1849). Створена ним напередодні "Національна пісня" стала гімном революції. Вимоги повстанців було сформульовано у програмному документі "12 пунктів": надання демократичних свобод, знищення панщини, виведення з країни австрійських військ і повернення на Батьківщину угорських частин, створення самостійного уряду тощо.

Визначним діячем угорської революції був Лайош Кошут (1802-1894). Він мріяв про демократичну незалежну Угорщину, але ідею проголошення республіки не підтримував, віддаючи перевагу парламентській монархії.

Лайош Кошут

 

Після виступів 15 березня австрійський імператор змушений був задовольнити вимоги угорської опозиції, створивши перший національний угорський уряд. До цього уряду Кошут увійшов як міністр фінансів і відігравав у ньому провідну роль. Уряд скасував кріпосне право в Угорщині. У вересні 1848 р. розпочалася війна угорців проти австрійських військ. Угорський парламент створив новий уряд на чолі з Кошутом - "Комітет захисту Батьківщини".

Після поразки угорської  армії під Віднем у жовтні 1848 р. австрійські війська вторглися в Угорщину, захопили в січні 1849 р. фортецю Буду та, переправившись через Дунай, м. Пешт. Молодий австрійський імператор Франц-Иосиф І, який сів на трон наприкінці 1848 p., оголосив про перетворення Угорщини на провінцію імперії та скасував усі рішення угорського парламенту, винесені 1848 р. Та в березні 1849 р. почався контрнаступ угорської армії, і австрійців було вигнано з країни.

У квітні 1849 р. угорський парламент проголосив Угорщину незалежною республікою і позбавив Габсбургів угорської корони. Кошута обрали правителем-президентом. Він енергійно переймався створенням армії, чисельність якої сягнула 170 тис. вояків. Було здобуто перемогу над австрійськими військами, відкривався шлях на Відень.

Проголошення незалежності Угорщини

 

Однак в таборі повсталих не було єдності. Великі поміщики - аристократи прагнули до миру і згоди з Австрією. Угорські дворяни не погоджувалися на безоплатне скасування феодальних провинностей, чинили опір установленню рівноправності угорців з Іншими національностями (хорватами, словаками, українцями).

Кошут, відображаючи настрої дворянства, виявляв у цих двох найважливіших питаннях революції - селянському й національному - вагання, нерішучість. Угорську армію не було кинуто проти Відня.

Австрійський імператор, діставши перепочинок, звернувся по допомогу до "жандарма Європи" - російського імператора Миколи І. Долю революції вирішило вторгнення в Угорщину 200-тисячної царської армії на чолі з фельдмаршалом Паскевичем. Російські та австрійські війська значно переважали сили угорців. Лише після тяжких поразок у липні 1849 р. Кошут пішов на поступки селянам і оголосив про рівноправність національностей, але час було згаяно. 13 серпня 1849 р. угорська армія, оточена звідусіль, склала зброю. Командирів революційної армії (серед них 9 генералів), взятих у полон, було повішено. Жорстоко розправилися з селянами. В угорських селах діяли каральні експедиції, воєнні суди. Повсюдно відбувалися страти. Поразка революції в Угорщині завершила революційні події 1848-1849 pp. в імперії Габсбургів.

Революція в Австрійській імперії виявилася незавершеною. Вона не повалила монархії та не привела до знищення національного гніту. Поразка її була спричинена нерішучістю й неорганізованістю основної маси повсталих, національною ворожнечею, інтервенцією російських військ.

Та все ж ця революція примусила уряд здійснити деякі реформи, сприяла ліквідації феодальної залежності селян і розвиткові національно-визвольної боротьби. Одним із наслідків революції було перетворення австрійської імперії в 1867 р. у двоєдину державу - Австро-Угорську монархію.

 

7. Результати та історичне значення революцій 1848-1849 pp.

Революційна хвиля 1848-1849 pp. накрила більшість країн Європи. У ній поєдналися боротьба проти старого порядку, за демократизацію політичного життя і національні рухи. Завдяки реформам, проведеним під тиском революцій, у європейських країнах було ліквідовано залишки кріпосництва. Склалися сприятливі умови для розгортання промислової революції та завершення формування націй. У Німеччині та Італії виникли передумови для об'єднання в національні держави. Владу багатьох монархів більшою чи меншою мірою обмежили конституції та парламенти.

Революції 1848-1849 pp. закінчилися поразкою, але вони сприяли подальшому розвиткові європейської цивілізації. Боротьба за здобуття громадянських прав і запровадження конституцій стали кроком до формування у країнах Європи громадянського суспільства і правової держави. Революційні події вивищили національну самосвідомість народів Європи, які збагнули, що природа наділила їх невід'ємними правами. Людина почала розуміти свою роль суб'єкта політичного життя і боротися за те, щоб форма державного устрою відповідала її вимогам. Одначе для втілення цих ідей у життя слід було подолати тернистий шлях.

 

 

Запитання і завдання

1. Якими були особливості революції в Італії?

2. Розкажіть про перебіг революції в Італії.

3. Схарактеризуйте особливості політичного І соціально-економічного розвитку імперії Габсбургів.

4. У чому полягали завдання революції 1848-1849 pp. в Австрійській імперії?

5. Як розгорталися події в Австрійській імперії у 1848-1849 рр?

6. Складіть план пункту "Революція в Угорщині" та підготуйте розповідь за ним.

7. Складіть хронологічну таблицю основних подій 1848- 1849 pp. у країнах Європи. Визначте спільні та відмінні риси революцій.

8. Якими були наслідки та історичне значення революцій 1848-1849 pp. ?

Запам'ятайте дати!

25 лютого 1848 р,      -   Лютнева революція у Франції.

13-14 березня 1848 р. -   Початок революції в Італії.

14-18 березня 1848 р. -   Повстання у Відні.

15 березня 1848 р.      -    Повстання у Берліні.

23-26 червня 1848р.  -     Початок революції в Угорщині,

4 квітня 1849 p.           -   Проголошення незалежності Угорщини.

2 грудня 1851 р.           -   Державний переворот Луї-Наполеона.

<< § 1 0. Революції у Франції та Німеччині § 1 2. Англія та Франція у 50-60-х XIX ст >>

Copyright © 2011 Apycom jQuery Menus