§ 1 0. Революції у Франції та Німеччині (підручник)

Тема IV. РЕВОЛЮЦІЇ 1848-1849 pp. У ЄВРОПІ

§10. Революції у Франції та Німеччині

1. Передумови революцій 1848-1849 pp.

Для населення більшості європейських країн 40-вi pp. стали тяжкими часами. Три поспіль неврожайних роки (1845-1847) спричинили нестачу продовольства і різке зростання цін на хліб. Водночас картопляна хвороба залишила без їжі більшість бідняків, а в деяких районах почався голод. У 1847 р. Європу охопила економічна криза, наслідками якої стали скорочення виробництва, зростання безробіття, падіння товарообороту, розпад фінансової системи Масово припиняли роботу промислові підприємства, банки, ремісничі майстерні.

Неспроможність урядів країн подолати кризу викликала роздратування більшості населення. У революційних подіях 1848- 1849 pp. поєдналися вимоги усунути перешкоди економічному розвитку, боротьба різних верств суспільства за демократизацію політичного ладу, невдоволення трудящих їхнім матеріальним становищем, національні рухи.

Усі європейські революції середини XIX ст. виявилися незавершеними, поставлені завдання в жодній з країн не було до кінця реалізовано, хоча кожна революція відіграла свою позитивну роль.

У кожній з країн події у "рік революцій" мали свої особливості, пов'язані з конкретними проблемами їхнього історичного розвитку.

2. Повалення монархії та проголошення республіки у Франції

Економічне зростання 30-40-х pp. у Франції посилило позиції середньої промислової буржуазії, яка наполягала на проведенні ліберальних реформ. У палаті депутатів склалась опозиція, яка вимагала впровадження загального виборчого права для чоловіків та відновлення республіки. За Липневої монархії Луї - Філіппа виборче право мали тільки 240 тис. осіб із 35 млн населення країни, а правом бути обраними до парламенту користувалася незначна частина з них - переважно банкіри, багаті землевласники та великі чиновники. "Царство банкірів" стримувало розвиток Франції.

Прем'єр Гізо довго тримався на посаді з допомогою парламентарної корупції, що вразила навіть суди. Франція котилася в безодню політичної деморалізації.

Ф.Гізо

 

Селянство платило величезні податки (існував навіть податок на двері й вікна в селянських будинках!); через це скорочувався попит на товари, уповільнювався розвиток внутрішнього ринку. Внаслідок економічної кризи, що вибухнула 1847 р., промислове виробництво у Франції скоротилося вдвічі. Тисячі робітників було викинуто на вулицю, повсюдно спалахували голодні бунти.

Політика уряду викликала різку критику опозиції. Однак уряд не бажав відступатися й заборонив у Парижі проведення будь-яких маніфестацій та зборів.

22 лютого 1848 р. у Парижі сталися сутички демонстрантів з військами та поліцією. Наступного дня війська відкрили. вогонь по беззбройному натовпу. Було вбито 52 особи. Ця розправа сколихнула Париж. Було зведено більш як 1500 барикад. Військо й гвардія перейшли на бік революції. Луї-Філіпп зрікся престолу і втік за кордон.

 Монархію було повалено. До Тимчасового уряду на вимогу повсталих вперше було включено двох представників робітників - Александра Альбера та Луї Блана.

 

Братання солдат з повсталими біля королівського палацу

 

25 лютого 1848 р. Францію проголошено республікою. Новий уряд розпустив палати перів і депутатів, скасував дворянські титули, вивів із Парижа війська, зняв обмеження для громадян стосовно вступу до Національної гвардії, оголосив політичну амністію та відновив свободу слова, друку, зборів. Було скорочено тривалість робочого дня в Парижі з 11 до 10 годин, визнано право на працю (своїм декретом Тимчасовий уряд зобов'язався "забезпечити роботу для всіх громадян"), відкрито національні майстерні для безробітних. І, нарешті, встановлено запільне виборче право для чоловіків віком від 21 року (кількість виборців зросла до 9, 3 млн осіб), У Франції встановився найліберальніший політичний режим у Європі.

Наприкінці квітня відбулися вибори до Установчих зборів. Перемогу на них здобули буржуазні республіканці, які посіли 500 з 800 місць. Новий уряд виявився не таким ліберальним, як попередній. Багато революційних клубів закрили, тривалість робочого дня знову збільшили до 12-14 годин.

3. Червневе повстання робітників Парижа. Президентські вибори 1848 р.

22 червня опубліковано розпорядження про закриття національних майстерень у Парижі; частині  робітників пропонувалося  вступити до армії, а більшості - виїхати на ремонт шляхів до провінції Солонь, де лютувала малярія. 113 тис. робітників у Парижі залишилися без засобів до існування. Це була остання краплина, яка переповнила чашу їхнього терпіння. 23-26 червня Париж знов охопило повстання. Вулиці заповнювалися демонстрантами. Робітники озброювалися. Блискавично виростали барикади; їх було понад 400 (за іншими даними - 600), вони вкрили східну частину міста, якою оволоділи повстанці. 24 червня з метою придушення повстання Установчі збори надали диктаторських повноважень військовому міністрові, генералові Кавеньяку, відомому своєю жорстокістю в боротьбі проти народу Алжиру. Уранці 25 червня а розпорядженні Кавеньяка було понад 100 тис, а під кінець повстання - 250 тис. добре озброєних вояків і велика кількість гармат; у повстанців - 40-45 тис. бійців, яких підтримувало трудяще населення Парижа. У них не було гармат, не вистачало гвинтівок, патронів, продовольства. їм не надали допомоги ні робітники інших міст, ні селяни. А визнаний Лідер робітників Луї Блан закликав їх скласти зброю.

Повстання було жорстоко придушене. У боях загинуло 800 повстанців, а затим без суду і слідства було розстріляно 11 тис. осіб, заарештовано 25 тис, Із них 3, 5 тис. відправлено на заслання.

Бої повсталих з урядовими військами

 

28 червня генерал Кавеньяк сформував новий уряд Франції. У червневих подіях правлячі кола вбачали небезпеку для суспільства. Одначе вони не пішли на вирішення тих протиріч, які їх спричинили, а взяли курс на створення у країні сильної влади.

4 листопада 1848 р. Установчі збори затвердили Конституцію Другої республіки, кожний параграф якої містив свободу в загальній фразі, а ліквідацію цієї свободи - в застереженні.

На чолі держави стояв президент, який обирався населенням на 4 роки і користувався величезною владою. 10 грудня президентом було обрано Луї-Наполеона Бонапарта - племінника Наполеона І. Ця постать влаштовувала не лише фінансову і торговельно-промислову буржуазію, значну частину робітників (останні голосували за нього, щоб не пройшла кандидатура генерала Кавеньяка), а й селянство. Воно вірило, що племінник Наполеона І захищатиме інтереси дрібних землевласників.

4. Бонапартистський переворот. Друга імперія

У травні 1849 р. відбулися вибори до Законодавчих зборів. 2/3 місць у них дістали монархісти. Вони прагнули ліквідувати республіку, але серед них точилася боротьба за кандидата на престол.

2 грудня 1851 р. Луї-Наполеон учинив державний переворот. З допомогою армії він захопив столицю та розпустив парламент. Після проведення плебісциту 21 грудня 1851 р. Луї-Наполеон отримав усю повноту влади, а також право видання нової конституції. 14 січня 1852 р. за кілька годин була написана та набрала чинності конституція, згідно з якою вся повнота влади переходила до президента, якого обирали строком на 10 років.

Державний переворот 2 грудня 1851 р. був лише підготовкою до здійснення основної мети президента - покінчити з Другою республікою та стати імператором. Рівно через рік, 2 грудня 1852 p., у Франції було відновлено монархію. Луї-Наполеона оголосили

Імператором під ім'ям Наполеона III. Другу республіку заступила Друга імперія, що проіснувала 18 років.

5. Передумови революції в Німеччині

У середині XIX ст. Німеччина залишалася роздробленою на 38 самостійних держав. Існування між більшістю з них митних кордонів спричиняло те, що перевезення товарів німецькими землями коштувало дорожче, ніж до Америки.

Економічна криза 1847 р. та неврожаї різко погіршили становище більшості населення. Міська біднота, обурена підвищенням цін на продукти харчування, громила крамниці та пекарні. Селяни палили панські маєтки І нищили документи, в яких було зафіксовано феодальні повинності.

У більшості німецьких держав сформувалася опозиція, яка висувала вимоги здійснення політичних і соціально-економічних перетворень. Представники ліберальних кіл обмежувалися пропозиціями скликання загальноімперського станового представництва, поширення митного союзу, ліквідації привілеїв поміщиків. Прихильники поміркованих поглядів виступали за створення єдиної німецької держави у формі конституційної монархії. Радикали боролися за об'єднання. Німеччини і проголошення республіки, ліквідацію станових привілеїв, вжиття заходів із покращання матеріального Становища трудящих.

Революційний вибух 1848 р. став спробою вирішити нагальні проблеми розвитку Німеччини.

6. Березнева революція

Повідомлення про революційні події у Франції та Італії зініціювали заворушення в Німеччині. На початку березня вони охопили Берлін.

Юрби народу протягом 10 днів проводили демонстрації. Ліберали, які керували ними, пропонували мирними засобами вимагати від короля проведення реформ. 18 березня великий натовп робітників, ремісників і студентів рушив до королівського палацу Тіргартен. Гвардійці, що охороняли палац, відкрили вогонь; близько 200 демонстрантів було вбито, багатьох поранено. Гнів та обурення охопили народ. Увечері 18 березня 1848 р. Берлін укрили барикади. Впродовж ночі точилися жорстокі вуличні бої. Прусський король Фрідріх-Вільгельм IV змушений був відступити. Було оголошено вибори до прусських Національних зборів, які мали виробити конституцію. Скасовувалася цензура. Передбачалися створення загальнонімецької армії, ліквідація митних кордонів та ін. Було сформовано новий уряд, до складу якого увійшли й опозиційні ліберали.

Повстання у Берліні

 

У травні 1848 р. у Франкфурті-на-Майні розпочали свої засідання обрані населенням усієї Німеччини Національні збори. Більшість у них мали представники лібералів. З-поміж найважливіших рішень, ухвалених цим парламентом, були: скасування внутрішніх мит, об'єднання всіх німецьких держав у єдиний митний союз, визнання необхідності скасування всіх видів феодальної залежності селян.

Франкфуртський парламент

 

Після тривалих суперечок та бурхливих дебатів було вироблено проект загальнонімецької конституції. За нею німецькі держави об'єднувались у федерацію. Носіями центральної влади ставали імператор та загальноімперський двопалатний парламент - рейхстаг. Влада німецьких монархів в окремих державах залишалася недоторканною. Конституція проголошувала демократичні права громадян, рівність усіх перед законом.

А втім, положення конституції не влаштовували німецьких монархів, і вони не бажали її визнавати. Прусський король Фрідріх-Вільгельм IV відмовився від запропонованого йому парламентом імператорського престолу і заявив, що не збирається "піднімати корону з бруду".

У червні 1849 p., коли парламент остаточно втратив авторитет, вюртемберзький король силою розігнав депутатів.

Отже, революція в німецьких землях завершилася поразкою, її основних завдань виконано не було. Об'єднання німецьких держав у єдину національну державу не відбулося.

Документи. Факти. Коментарі

З Імперської конституції, прийнятої Національними зборами у Франкфурті 28 березня 1849 р.

"Відділ І. Держава

Німецька імперія складається з території колишнього Німецького союзу...

§5. Окремі німецькі держави зберігають самостійність, позаяк останню не обмежено імперським управлінням.

Відділ II. Імперська влада

§6. Лише імперська влада є міжнародним представником Німеччини та окремих німецьких держав...

§11. Всі збройні сили Німеччини знаходяться в підпорядкуванні імперської влади...

§33. Німецька імперія утворює єдину митну і торговельну територію...

§45. Лише імперська влада має право законодавства та вищого нагляду за грошовою системою...

Відділ III. Глава держави

§68. Главою держави повинен бути один із німецьких князів - володарів...

Відділ IV. Рейхстаг

§85. Рейхстаг складається з двох палат: палати представників держав і палати народних представників...

Відділ VI. Основні права німецького народу

§137. Оголошується рівність усіх станів перед законом...

§164. Власність є недоторканною...

§166. Назавжди знищуються будь-які відносини кріпосної залежності... "

Поміркуйте:

Вимоги яких соціальних верств знайшли втілення в конституції?

Запитання і завдання

1.              Визначте спільні передумови революційних подій 1848- 1849 pp. у країнах Європи.

2.      Як відбулося повалення Липневої монархії та встановлення республіки у Франції?

3.              Внаслідок  яких  подій  Луї-Наполеон   став   президентом Франції?

4.              Як у Франції встановилася Друга імперія?

5.              Якими були передумови революції 1848- 1849 рр. в німецьких державах?

6.              Розкажіть про перебіг Березневої революції.

7          Чому революцію в Німеччині вважають незакінченою?