Німецькі держави у XVIІ ст. (конспект)

Німеччина XVII - XVIIІ

Після Тридцятилітньої війни Вестфальський мир (1648 р.) надовго закріпив роздробленість Німеччини. Більшість німецьких держав і володінь входили у Священну Римську імперію німецької нації.  Імператора обирали з династії Австрійських Габсбурґів колегією з 9 курфюрстів - найвпливовіших німецьких князів. Проте реальна влада імператора поширювалася лише на родові володіння Габсбурґів.

Найбільшими державами імперії були Австрія, Бранденбурґ - Пруссія, Саксонія, Баварія. Але провідну роль у подальшому розвитку Німеччини і всієї Центральної і Східної Європи відіграли лише дві перші з них.

Австрійські Габсбурґи, які були імператорами Священної Римської імперії , володіли також землями, що знаходились поза межами імперії і були заселені іншими народами. Всі володіння Габсбургів стали основою для формування Австрійської імперії. Поштовхом до виникнення Австрії, як багатонаціональної держави була турецька агресія. Країна стала тим бар'єром, який турки не змогли подолати.

Здолавши турецьку загрозу Австрійські Габсбурґи постали перед проблемою збереження і зміцнення своїх зростаючих володінь.

Найбільш гостро ця проблема проявилася під час правління імператора Карла IV, який не мав наступників за чоловічою лінією. Передбачаючи хиткість держави після своєї смерті, він домігся, щоб сусідні правителі визнали його доньку Марію-Терезію правительницею монархії Габсбурґів (Прагматична санкція).

Але здобувши корону Марія -Терезія одразу втягнулась у боротьбу проти претендентів на престол (війна за австрійську спадщину 1740-1746 рр.). Незважаючи на скрутне становище, вона зуміла захистити своє право. У наступні роки Австрія активно брала участь у війнах, що точилися на континенті. Марія-Терезія започаткувала у своїх володіннях реформи в дусі освіченого абсолютизму: посилила центральну владу, провела воєнну реформу, врегулювала відносини між селянами і землевласниками, впорядкувала систему законодавства. Здійснювалися заходи з розвитку освіти. Головною метою цих реформ було зміцнення влади імператора, об'єднання володінь, уніфікація економічного, політичного, соціального життя імперії.

Значно більшого у проведенні реформ досяг син Марії-Терезії Йосиф ІІ. Він вдався до подальшого посилення центральної влади і уніфікації володінь. Підпорядкував церкву. Продовжив кодифікацію законів. Скасував особисту залежність селян. Продовжував розвиток освіти. У проведенні реформ він мало керувався реаліями життя, що зумовило значний опір його реформаторській діяльності. Під кінець правління більшість його реформ було скасовано.

Якщо головним завданням Габсбурґів було збереження своїх володінь, то для правителів Пруссії головним було їх примноження. Від середини XVII ст. починається швидке піднесення Бранденбурґ-Пруссії. У 1657 р. Пруссія вийшла з-під Польської опіки. Курфюрст Фрідріх І проголосив себе королем. Ця подія, згодом дала привід прусським королям розширювати свої володіння, щоб їх розміри були гідними королівського титулу. Для здійснення цих планів потрібно було велике військо і кошти на його утримання. Завдяки різноманітним заходам, жорсткій економії невелика Пруссія отримала армію, яка чисельністю не поступалася великим європейським державам, а за  бойовими якостями вважалася найкращою.

Закладена такими заходами воєнна могутність, дала змогу найвідомішому з прусських королів Фрідріху ІІ приступити до активної зовнішньої політики, основним методом якої стала війна.

Тільки-но ступивши на престол молодий король (Фрідріху ІІ було тоді 28 років) одразу ж розпочав  війну з Австрією, головним суперником у боротьбі за першість у Німеччині. У цій війні (1740-1748 рр.) Пруссія відібрала в Австрії багату провінцію Сілезію. Розгніваній Марії-Терезії вдалося сформувати антипрусську коаліцію у складі Франції та Росії. Проте на боці Пруссії несподівано виступила Англія.

Почалася війна, яка отримала назву Семилітньої (1756-1763 рр.), що стала третьою загальноєвропейською. У деякому сенсі її можна порівняти і з світовими війнами XX ст.: крім Європи  бойові дії точилися у Північній Америці та Індії. Семилітня війна докорінно змінила розстановку сил в Європі: колишні закляті вороги стали союзниками (Франція та Австрія), різко зросла воєнна могутність Росії.

Російські війська завдали ряд важких поразок "непереможній" прусській армії і навіть вступили до Берліну. Але смерть російської імператриці Єлизавети Петрівни врятувала Пруссію від остаточної поразки.

В результаті Семилітньої війни кордони в Європі залишилися незмінними. Пруссії майже на століття довелось відмовитися від реалізації планів об'єднання Німеччини під своєю зверхністю.

Проте Англія у цій війні отримала найбільше. Відбувся перелом у її суперництві з Францією. Вона захопила французькі володіння в Індії та Північній Америці. Англія стала провідною торгівельною і колоніальною державою світу.

Хоча Фрідріх ІІ зазнав поразки в боротьбі за зверхність в Німеччині, він не полишав надій розширити свої володіння. І така нагода настала, коли Пруссія, Австрія та Росія домовилися про поділ Польщі (перший поділ 1772 р.). Згодом Пруссія в результаті другого (1793 р.) і третього (1795 р.) поділів приєднала до своїх володіннь майже половину етнічних польських земель.