§ 26. Володіння австрійських Габсбургів у XVIII ст. (підручник)

§ 26. Володіння австрійських Габсбургів у XVIII ст.

Пригадайте:

1.Якими були наслідки Тридцятилітньої війни для імперії Габсбургів?

2.З якими державами межували наприкінці XVII ст. володіння австрійських Габсбургів?

 

1. Система управління імперії Габсбургів. Економічний розвиток

Після Вестфальського миру австрійські Габсбурги, які, як згадувалось, були й імператорами Священної Римської імперії німецької нації, володіли ерцгерцогствами Австрією, Штірією, Тіролем, Північно-Західною Угорщиною і ще рядом територій. До кінця ХVІІІ ст. володіння Габсбургів значно збільшилися. Габсбурги, хоча й зазнали поразки в Тридцятилітній війні, усе ж залишались одними з наймогутніших володарів Європи. Особливістю володінь австрійських Габсбургів було те, що, крім австрійців, тут жили чехи, словаки, хорвати, угорці, італійці та ін. Всі народи розмовляли на різних мовах, мали самобутню культуру, звичаї. Кожна з земель володінь Габсбургів жила за своїми законами, мала свою казну і свого головного міністра – канцлера, зберігалися станово-представницькі зібрання (чини) з місцевих дворян, духовенства, городян. Чини затверджували податки з населення. Монархію Габсбургів для зручності називають Австрією, хоча на той час Австрія була лише однією з складових держави, яка називалася "спадковими володіннями австрійського дому" Габсбургів.  Католицька церква мала величезний вплив. Протестанти переслідувались.

 

Цікаво знати

Виникнення Австрії як багатонаціональної держави було пов'язане з агресією турків у Європі. Австрія стала тим бар'єром, що його турецькі війська не змогли подолати, хоча вони неодноразово брали в облогу Відень. Востаннє це сталося 1683 р. Завдяки допомозі польського короля місто було врятовано.

 

Економічний розвиток окремих володінь був різним. Найбільш розвиненими були власне Австрія та Чехія; найвідсталішими — Тіроль та Угорщина.

В Австрії та Чехії розвивалося цехове ремесло, створювалися мануфактури.  Металургія і обробка металів були провідними галузями. Місто Відень наприкінці XVII ст. налічувало 100 тис. мешканців. Уряд проводив політику меркантилізму, сприяв розвиткові власної промисловості, особливо військової. Заборонялося вивозити за кордон монети, обмежувалося ввезення товарів.

Аграрні відносини вирізнялися неабиякою строкатістю. Так, у Тіролі селяни-горці були особисто вільними; у Чехії, Угорщині, Словаччині селяни були кріпаками; в Австрії    фактично вільними. Залежно від становища селян визначались і їхні повинності — від грошового оброку до панщини.

 

2. Війни австрійських Габсбургів

Кінець XVII — початок XVIII ст. Австрія провела у майже безкінечних війнах. Головними противниками були Османська імперія, Франція, а згодом Пруссія.

Поразки й початок занепаду Османської імперії сприяли розширенню і зміцненню володінь австрійських Габсбургів. Так, у 80-ті рр. вони оволоділи майже всією Угорщиною. Занепад іспанських Габсбургів перетворив австрійських на вагомий чинник європейської політики. Австрія вступила в боротьбу проти Франції за гегемонію (панування) в Європі.

У 1701 р. спалахнула війна за іспанську спадщину. Австрія отримала Іспанські Нідерланди (Бельгію), Неаполітанське королівство, острів Сардинію та місто Мілан. Австрійські Габсбурги досягли найвищої могутності. Наступні 30 років були тяжкими для держави. Постійні війни проти Франції, Іспанії, Туреччини виснажили її, вона втратила чимало володінь. Габсбурзька імперія почала слабнути. Новий удар чекав на неї з боку Пруссії.

Поряд із зовнішніми проблемами наростали й внутрішні. Так, у 1679—1680 рр. палахкотіло повстання в Чехії, в 1703—1711 рр. — повстання в Угорщині під керівництвом Ракоці; обидва зазнали поразки.

 

3. Марія-Терезія та Йосиф ІІ. Освічений абсолютизм

Після смерті Карла VI 1740 р. у Священній Римській імперії не було спадкоємця престолу за чоловічою лінією. Наступником імператора згідно з Прагматичною санкцією стала його 23-річна донька Марія-Терезія. Марії-Терезії одразу довелося вступити в боротьбу проти претендентів на престол (війна за австрійську спадщину). Незважаючи на скрутне становище, вона зуміла захистити своє право.

Мал. Марія-Терезія

 

Постать в історії

За всю 650-річну історію Габсбурзької династії Марія-Терезія була єдиною жінкою на престолі імперії. Її розум, освіта, природні здібності викликали захват і друзів, і ворогів. Прусський король Фрідріх ІІ, який був одним з її головних ворогів, мусив визнати, що вона “...робить честь як своїй статі, так і престолові, що його посідає”. Більша частина правління Марії-Терезії була пов'язана з війнами: спершу вона змушена була захищати свої права на престол у війні за австрійську спадщину (1740—1746 рр.), потім брати участь у Семилітній війні (1756—1763 рр.) та у війні за баварську спадщину (1778—1779 рр.). Саме участь у цих війнах і спонукала імператрицю реформувати свою армію. Великі зміни було здійснено і у внутрішньому житті імперії. Марія-Терезія мала 16 дітей, найвідомішими з яких були Марія-Антуанетта — королева Франції, страчена разом із чоловіком Людовіком XVI під час французької революції кінця XVIII ст., та Йосип ІІ, який заступив свою матір на престолі.

 

Марія-Терезія започаткувала в імперії реформи в дусі освіченого абсолютизму.

Слід зауважити, що майже всі реформи, проведені Марією-Терезією, були продиктовані її прагненням відстояти єдність своїх володінь. З метою посилення центральної влади було створено Державну раду і центральний суд, завдяки чому вся повнота влади зосередилася в руках імператриці. Австрія і Чехія були об`єднані під владою одного канцлера.  Для успішного ведення війни проти суперників було здійснено військову реформу. Вербування найманців замінили рекрутськими наборами, що дало можливість збільшити армію зі 108 тис. до 278 тис. вояків. Було уніфіковано систему податків — запроваджено загальний податок на прибуток, що його сплачували всі верстви суспільства. Ліквідовано внутрішні митні кордони. Селянам надали право викуповувати їхні наділи, панщину обмежили трьома днями на тиждень. Було видано цивільний (“Терезіанський кодекс”) і кримінальний (“Терезіанська Немезіда”) кодекси. Здійснювалися заходи з розвитку освіти: було запроваджено загальну шкільну освіту й відокремлено школу від церкви.

Значно більшого у проведенні реформ досяг син Марії-Терезії Йосиф ІІ (1780—1790 рр.). Він був освіченою і розумною людино, вихованою на ідеях просвітництва. Йосип замислив широку програму реформ, які на думку імператора, мали зробити життя підданих більш кращим. Він удався до подальшого посилення центральної влади. Було скасовано права провінційних станових зборів, посилено владу канцлерів, яких призначав імператор, урівнено в правах усі землі, в судах та адміністраціях введено німецьку мову.

Мал. Йосиф ІІ

 

Важливими реформами стали церковні. Йосиф прагнув підкорити собі церкву й послабити її вплив на суспільство. Він постановив, щоби папські укази й розпорядження оприлюднювалися лише за згодою уряду, а чернечі ордени були підпорядковані місцевим єпископам; скоротив чисельність монастирів і ченців. Конфісковані землі та майно було продано, частину доходів спрямовано на розвиток освіти. Церковні школи було переорієнтовано на світське навчання і підпорядковано “Вищій навчальній комісії”. Зрештою, він наважився на втручання у внутрішню структуру католицької церкви і навіть змінив деякі обряди. За його правління було видано новий збірник законів (“Йосифів законник”). У 1781 р. було скасовано особисту залежність селян.

Проведені Йосифом ІІ реформи викликали широкий опозиційний рух. Селянською реформою були невдоволені поміщики, особливо угорські. Релігійна — спричинила конфлікт із папою та повстання в Бельгії. Адміністративні — загострили протиріччя між народами імперії. Зрештою, наприкінці свого правління він скасував свої реформи, крім селянської та введеної віротерпимості. “Я мав нещастя бачити, як усі мої плани занепадають”, — сказав перед смертю Йосиф ІІ. Український історик І. Крип'якевич назвав його реформатором-фантастом, який не брав до уваги реальних відносин.

Імператор Йосиф ІІ, як і король Пруссії Фрідріх ІІ та Катерина ІІ у Росії, був одним із найвизначніших представників освіченого абсолютизму. Він намагався втілити в життя ті ідеали, які так припали йому до вподоби, але довести все задумане до кінця не зміг. “У нього тямуща голова, — казав про Йосифа король Пруссії Фрідріх ІІ, — але, на жаль, він часто робить другий крок, не закінчивши першого”.

 

Документи. Факти. Коментарі

1. З листа принца де Ліня імператриці Катерині ІІ

“Його немає більше, государиня; його немає більше, государя, який робив честь усім людям, і людини, яка ще більше робила честь усім государям. Цей запальний дух загас, наче вогонь, що догорів; і це енергійне тіло затиснуто серед чотирьох дощок, які не дають йому поворухнутися. Я був одним із тих чотирьох, хто проводив його дорогоцінний прах, переніс його до капуцинського монастиря... Йосип ІІ помер стійко, як і жив: методичний дух не залишив його ні на початку, ні наприкінці. Він керував процесією, яка повинна була супроводжувати святе причастя, яка принесла його до смертного одра. Він піднявся, щоб дізнатися, чи все було так, як він розпорядився...

Про решту, государиня, скажу вам, на сором людству, що я бачив смерть чотирьох великих монархів: про них починають шкодувати лише через рік після їхньої смерті; перші шість місяців сподіваються, а решту — критикують. Так само було, коли померла Марія-Терезія. Люди кепсько усвідомлюють, якої втрати вони зазнали. Допитливі, байдужі, невдячні інтригани перейняті новим царюванням. Лише через рік мандрівник скаже: “Яке прекрасне облаштування шкіл, лікарень, в'язниць і освіти!”. Мануфактурист: “Яке заохочення!”. Рільник: “Він сам працював”. Єретик: “Він був нашим захисником”. Голови всіх відомств і начальники всіх установ скажуть: “Він був нашим першим службовцем і водночас нашим керівником”. Міністри: “Він убив себе заради держави, першим підданим якої, за його словами, він був”. Хворі скажуть: “Він постійно відвідував нас”. Мешканці міст: “Він прикрасив наше місто майданами та бульварами”. Селянин і слуга теж скажуть: “Ми розмовляли з ним, коли хотіли”. Батьки родин: “Він давав нам поради”. Його оточення скаже: “Він був відданим, люб'язним, він приємно говорив; його розмови були такі, що запам'ятовувались; із ним можна було правдиво говорити про все”.

Поміркуйте:

1. Яким репрезентував і як оцінював Йосифа ІІ принц де Лінь?

2. Як ви оцінюєте особу Йосифа ІІ та його реформи? Відповідь обґрунтуйте.

 

Запитання і завдання

1.Назвіть причини виникнення багатонаціональної Австрійської імперії.

2.Яка система управління існувала в імперії?

3.Схарактеризуйте економічний розвиток Австрійської імперії в XVII—XVIII ст.

4.З ким вела війни Австрія протягом XVII—XVIII ст.? Які наслідки мали ці війни для розвитку імперії?

5.Що спонукало до реформаторської діяльності Марію-Терезію? Які основні результати реформ?

6.Які реформи було здійснено Йосифом ІІ?

7.Назвіть особливості австрійського освіченого абсолютизму.

8.Що таке Прагматична санкція, яку роль вона відіграла в історії Австрії?

9.Які причини конфлікту між Австрією та Пруссією?

 

Запам'ятайте дати:

1701—1714 рр. — Війна за іспанську спадщину.

1740—1786 рр. — Правління Фрідріха II.

1740—1746 рр. — Війна за австрійську спадщину.

1756—1763 рр. — Семилітня війна.

1780—1790 рр. — Правління Йосифа II.