§ 25. Німецькі держави у XVIII ст. (підручник)

§ 25. Німецькі держави у XVIII ст.

Пригадайте:

1.Якими були наслідки Вестфальського миру для німецьких земель?

2.Які німецькі держави були найбільшими та найвпливовішими?

 

1. Політична роздробленість і державний лад Священної Римської імперії

Вестфальський мир (1648 р.) надовго закріпив роздробленість Німеччини. У Німеччині налічувалося близько 300 князівств, 51 вільне місто і майже 1,5 тис. самостійних рицарських володінь. Усі ці держави було об'єднано у Священну Римську імперію німецької нації. Проте реальна влада імператора поширювалася тільки на родові володіння. Імператор обирався з династії австрійських Габсбургів колегією з 9 курфюрстів — найбільших німецьких князів.

Загальнонімецький рейхстаг (представницький орган), який засідав у Регенсбурзі, теж не мав ніякої реальної влади. У Німеччині не було ні єдиної армії, ні об'єднаних фінансів. Кожний князь поводився, як абсолютний монарх. Вони будували розкішні палаци, тримали велике військо, а це потребувало значних коштів. Для поповнення скарбниці князі встановлювали високі мита, збільшували податки на своїх підданих і навіть продавали їх до інших держав для служби в армії.

За Вестфальським миром Франція та Швеція були гарантами устрою Священної Римської імперії німецької нації. Велика кількість князівств знаходилася на утриманні названих вище держав, а також Англії. Найбільшими державами імперії були Австрія, Бранденбург-Пруссія, Саксонія, Баварія.

 

2. Економічний розвиток німецьких земель

Політична роздробленість Німеччини позначалась і на розвитку її господарства. Переміщення основних торговельних шляхів в Атлантичний океан призвело до занепаду німецьких міст, що раніше процвітали, ремесел тощо. Спустошлива Тридцятилітня війна відкинула німецькі землі за рівнем економічного розвитку далеко назад. Країна була пограбована і лежала в руїнах. Збезлюділи цілі райони. Морське узбережжя та гирла найважливіших річок (Рейну, Ельби та ін.) контролювала Швеція.

За таких умов основним джерелом прибутку для німецьких держав була земля, на якій вирощувався єдиний експортний товар — хліб. Князі за умов панування феодальних відносин із метою збільшення виробництва товарного хліба зганяли селян із земель, розширювали площу орних земель, збільшували панщину. У такий спосіб у більшості німецьких князівств відбулося прикріплення селян до землі. Занепад торгівлі, ремесла, а відповідно — міст призвів до збереження цехової системи з її суворою регламентацією.

У першій половині XVIII ст. господарське життя в німецьких землях дещо пожвавішало. Проте центр економічного піднесення знаходився не в містах, а в сільській місцевості. Тут з'явилися перші мануфактури — розпорошеного типу. Селяни, які заробляли на прожиток кустарним промислом, були поєднані з ринком через підприємця-скупника.

Виникли й великі державні мануфактури, що виробляли в основному військову продукцію (гармати, рушниці, солдатські однострої, амуніцію та ін.).

 

3. Піднесення Бранденбург-Прусської держави

Після Вестфальського миру основні володіння бранденбурзьких курфюрстів складалися з чотирьох частин:

Бранденбург;

Пруссія (до 1657 р. знаходилась у васальній залежності від Польщі);

Східна Померанія;

герцогство Клеве, розташоване на Рейні.

Головною причиною піднесення Бранденбургу-Пруссії був господарський занепад південно-західної частини Німеччини внаслідок переміщення основних торговельних шляхів в Атлантичний океан і розорення після Тридцятилітньої війни. Через землі Бранденбургу-Пруссії пролягли основні торговельні шляхи (переважно річками) з Німеччини до Балтійського та Північного морів. Отож, майже вся хлібна і посередницька торгівля з Англією та Голландією опинилася в руках бранденбурзького курфюрста.

Особливо швидко процес посилення Бранденбургу-Пруссії відбувався за правління курфюрста Фрідріха-Вільгельма (1640—1688 рр.). Він був здібним полководцем і політиком, знався й на господарських справах. Проголосивши у своїх володіннях віротерпимість і пільги для переселенців, курфюрст домігся переселення значної кількості кваліфікованої робочої сили: французьких гугенотів, голландців, євреїв, німців із південного заходу. Розгорнув роботи з будівництва каналів, осушування боліт, що збільшило кількість придатних для рільництва земель і покращило торговельні відносини з Англією та Голландією. У сфері торгівлі й промисловості проводилася політика меркантилізму (захисту внутрішнього ринку).

Засновувалися державні мануфактури. Навіть в'язниці було перетворено на майстерні. Заборонявся вивіз монет (срібних, золотих). Натуральний податок замінили грошовим. Систему збирання податків було впорядковано. На державній службі встановлювалася сувора дисципліна. Усі ці заходи сприяли створенню міцної фінансової системи і сильного війська (30 тис. вояків).

У 1657 р. Фрідріх-Вільгельм домігся припинення васальної залежності Пруссії від Польщі. Його син Фрідріх І (1688—1713 рр.) за участь у війні за іспанську спадщину на боці імператора отримав від нього титул короля Пруссії. Ця подія згодом дала привід прусським королям розширювати свої володіння, здійснювати експансію — захоплювати чужі володіння, щоб зрівняти їхні величину й могутність із величчю королівського титулу.

Для здійснення цих планів потрібно було велике військо, а отже, і значні кошти для його утримання. Тому король Фрідріх-Вільгельм І (1713—1740 рр.) під час свого правління запровадив сувору економію: зменшив до мінімуму кількість придворних і витрати королівської сім'ї, скоротив розміри пенсій дворянам, продав зібрані батьком коштовності, створив смугу військових поселень, де селились озброєні колоністи, для яких головною винагородою за службу була сама земля. Завдяки таким заходам чисельність війська було доведено до 80 тис. В армії насаджувалася сувора дисципліна (знаменита “прусська муштра”). Король нерідко сам бив палкою офіцерів і чиновників за провини.

 

Цікаво знати

А от наука і мистецтво деградували. Філософа Вольфа під загрозою страти було вигнано з країни. Навіть власного сина Фрідріха імператор карав і переслідував за захоплення музикою та літературою. Якось-то сина короля навіть засудили до страти. Зрештою, Фрідріх-Вільгельм І пробачив синові. Він призначив його спершу чиновником, а згодом — командиром полку. Фрідріх ІІ не тільки добросовісно пройшов службу, а й захопився воєнним мистецтвом, ставши одним із великих полководців Європи.

 

4. Фрідріх ІІ

Фрідріх ІІ (1740—1786 рр.) продовжив політику свого батька щодо збільшення володінь Пруссії. Він одразу ж вступив у війну проти Австрії (війна за австрійську спадщину 1740—1748 рр.) і захопив більшу частину Сілезії.

Мал. Фрідріх ІІ

 

Цікаво знати

У 1740 р. помер австрійський імператор Карл VI. Ще за його життя було прийнято закон про престолонаступність (Прагматична санкція), який проголошував неподільність володінь Габсбургів, і про перехід престолу за жіночою лінією в разі відсутності спадкоємців-чоловіків. Ціною територіальних поступок Карл VI домігся визнання Прагматичної санкції європейськими монархами, але відразу після його смерті баварський курфюрст став заперечувати право Марії-Терезії успадкувати престол батька. Зрештою, розпочалася війна, в якій проти Австрії виступили Баварія, Франція, Іспанія, Пруссія. Австрію підтримала Англія. Війна закінчилася підписанням Ахенського миру (1748 р.). Марія-Терезія захистила своє право, але Австрія втратила Сілезію. Це згодом призвело до нової війни — Семилітньої (1756—1763 рр.).

 

Війна за австрійську спадщину перетворила Пруссію у впливову європейську державу. Фрідріх ІІ виношував нові загарбницькі плани. У 1756 р. він уклав союз з Англією, яка вже не розглядала Австрію як противагу Франції в Європі. Водночас Австрія уклала союз із Францією. Так у Європі утворилися дві коаліції, протиріччя між якими переросли в Семилітню війну (1756-1763 рр.).

 

Цікаво знати

Фрідріх ІІ прагнув розбити противників поодинці. У 1756 р. Фрідріх ІІ без оголошення війни напав на Саксонію. Австрійську армію, яка йшла на допомогу саксонцям, було розбито. Росія, не бажаючи посилення Пруссії, розцінила ці події як загрозу власним інтересам та оголосила їй війну. Росіяни завдали декілька поразок прусській армії, оволоділи містом Кенігсберг – столицею Східної Пруссії (1758 р.). Але надалі росіяни діяли нерішуче, що дало змогу Фрідриху ІІ завдати поразок Франції та Австрії. Наступного року у вирішальній битві біля 

Кунерсдорфа (1759 р.) російсько-австрійська армія вщент розбила пруссаків і вступила до Берліна (1760 р.). У 1761 р. здобули сильно укріплену фортецю Кольберг. Фрідріх ІІ подумував навіть про зречення. Перемоги Росії занепокоїли Австрію та Францію, які уклали мир з Пруссією.

Якраз тоді померла російська імператриця Єлизавета, і на престол зійшов Петро ІІІ (герцог гольштейнський), який припинив війну проти Пруссії та уклав із нею союз проти Данії в інтересах герцогства Гольштейн. Катерина ІІ, яка зійшла на царство після вбивства Петра ІІІ, розірвала союз із Пруссією проти Данії, але продовжила політику зближення з Пруссією.

 

Семилітня війна не змінила карти Європи. Пруссія не змогла здійснити своїх загарбницьких планів. Але в Німеччині війна піднесла Пруссію на рівень Австрії. Це дало змогу Франції та Росії стати арбітрами в суперечках між ними. А за договором 1779 р. Росія зробилася гарантом Вестфальського миру. Отож, процес об'єднання Німеччини було затримано більш як на 100 років. Але Фрідріх ІІ не полишав спроб збільшити територію Пруссії. У 1772 р. він разом із Росією та Австрією взяв участь у першому поділі Польщі. Після цього Фрідріх повернувся до свого захоплення літературою та мистецтвом. Він написав чимало музичних творів і листів до філософів. На початку серпня 1786 р. Фрідріх вирішив влаштувати огляд своїм військам у Потсдамі, що виявився прощанням старого короля. Під час огляду ринула злива; Фрідріх застудився і невдовзі помер.

 

5. Освічений абсолютизм Фрідріха ІІ

З ім'ям Фрідріха ІІ пов'язаний період Просвітництва в німецькій історії.

Фрідріх ІІ, з молодих років слідуючи тогочасній моді, був прихильником видатного просвітителя Вольтера, листувався з ним, навіть запросив до себе. Проте останній, знаходячись при дворі Фрідріха ІІ, швидко збагнув, що захоплення ідеями Просвітництва у короля було поверховим. Той прагнув лише одного — збільшити територію Пруссії. Всі заходи, хоча вони іноді й збігалися з ідеями Просвітництва, були спрямовані лише на те, щоби зберегти й покращити військово-економічний устрій держави, щоб мати змогу утримувати 150 тис. військо.. З цією метою король проголосив повну віротерпимість. Було видано збірник законів “Фрідріхів кодекс”, за яким запроваджувався рівний для всіх і незалежний суд, скасовувалися тортури. Фрідріх також дбав про розвиток рільництва і промисловості (особливо військової). Відкривалися банки, будувалися канали, шляхи, здійснювалося значне будівництво у Берліні та Потсдамі.

Проводячи реформи, король не змінював соціальної структури суспільства. Дворяни залишалися панівною верствою. Він уважав, що дворяни — єдина опора армії, а армія — це головне.

Для покращання становища поміщицьких селян він провів незначну реформу в Померанії: забороняв зганяти селян з землі і забирати їх наділи. Фрідріх ІІ боявся, що зміни в становищі селян позбавлять його армію рекрутів.

Проте становище державних селян покращилося. Вони отримали право володіти землею і передавати її у спадок. Дана реформа була продиктована прагненням, щоб у країні не зменшувалось кількість тих, хто сплачують податки.

У сфері освіти він піклувався про розвиток вищої, частково — середньої. У 1763 р. було запроваджена загальна обов'язкова початкова освіта, проте якість освіти в початкових школах була занадто низькою. Такими були основні реформи, здійснені Фрідріхом II.

 

Документи. Факти. Коментарі

1. Лист Фрідріха ІІ до французького філософа Вольтера

“Німеччина зараз нагадує Францію доби Франциска І. Розвивається смак до літератури: потрібен час, аби природа подарувала світові геніїв, як у період правління Рішельє та Мазаріні. Земля, на якій з'явився на світ Лейбніц, може народити й інших, схожих на нього.

Я не побачу цих прекрасних днів моєї Батьківщини, але передбачаю, що вони будуть. Ви скажете мені, що вам усе це байдуже і що я можу передбачати, скільки завгодно, збільшуючи, наскільки можливо, строк здійснення свого пророцтва. Проте я передбачаю саме це і кажу вам це з упевненістю, оскільки ніхто не зможе мене спростувати.

Особисто я втішаю себе тим, що жив за часів Вольтера: цього мені достатньо. Нехай він живе, розмірковує, знаходиться в доброму гуморі та, особливо, нехай не забуває пустельника із Сан-Сусі”.

 

Поміркуйте:

1. Які сподівання висловлював Фрідріх ІІ у листі?

2. Чи справдились його сподівання?

 

2. Із заповіту Фрідріха ІІ, складеного 8 січня 1769 р.

“Я жив як філософ і бажаю бути похованим як такий, без пишноти, без поминання; я хочу, щоб мене не анатомували, не бальзамували, а поховали в Сан-Сусі, на верхній терасі, у гробниці, яку я приготував.

Я ніколи не був ані скупим, ані багатим, я не мав великих сум, — на державні прибутки я дивився як на святість, торкнутися якої не має права жодна нечестива рука; ніколи громадські прибутки не надходили в моє власне користування; моє правління також не порушує мого сумління, і я ніколи не відмовився б скласти звіт про нього перед народом.

Мої останні бажання, в мить моєї смерті, будуть спрямовані на благо держави. Нехай нею керують завжди зі справедливістю, мудрістю і твердістю; нехай буде вона найщасливішою з держав своїми м'якими законами, найбільш справедливими фінансами, найбільш доблесними солдатами і нехай живе вона і квітне у віках!”

 

Поміркуйте:

Визначте за документами, чому сучасники вважали Фрідріха ІІ королем-філософом.

 

Запитання і завдання

1.Схарактеризуйте державний лад Священної Римської імперії німецької нації.

2.Яку внутрішню політику проводили німецькі князі?

3.Які тенденції домінували в економічному розвитку німецьких земель у XVIII ст.?

4.Що впливало на розвиток сільського господарства німецьких земель?

5.Якими були особливості розвитку мануфактурного виробництва в німецьких землях?

6.Що зумовило піднесення Бранденбург-Прусської держави у XVIII ст.?

7.Дайте оцінку внутрішній політиці Фрідріха-Вільгельма I.

8.Яку роль відіграли війни за іспанську та австрійську спадщини в розвитку Пруссії?

9.Підготуйте розповідь про внутрішню та зовнішню політику Фрідріха ІІ.

10.Назвіть особливості німецького Просвітництва.