§ 16. Розвиток освіти і науки в країнах Європи (підручник)

§ 16. Розвиток освіти і науки в країнах Європи

Пригадайте:

1. Як розвивалися наукові знання в середні віки?

2. Що повинно було сприяти розвиткові наукових знань у нові часи?

 

Розвиток наукових знань у XVІ—XVIІ ст. відіграв велику роль у становленні нового суспільства в європейських країнах.XVIІ ст.сталочасом,колибулозроблено вирішальні кроки в пізнанні людини і законів Всесвіту, що заклали підвалини нового природознавства. Упродовж XVIІ ст. здійснилася справжня наукова революція, яка остаточно змінила середньовічну картину світу.

 

1. Розвиток медицини і математики

Значних успіхів було досягнуто в розвиткові анатомії. Почали провадитися систематичні анатомічні розтини, що дало змогу створити нові теорії про природу людського організму та винайти нові методи лікування хвороб. Італійський медик Андреас Везалій (1514—1564) видав 1543 р. фундаментальну працю “Про будову людського тіла”. Незважаючи на переслідування духовної та світської влади, Везалій провадив розтини людських трупів, вивчаючи анатомію людини. Після появи його праці за вченим стала стежити інквізиція. Його схопили за брехливим доносом у розтині живої людини та засудили до паломництва в Палестину, під час якого його корабель розбився. Вчений опинився на безлюдному березі, де й помер від голоду. Проте його ім'я залишилося назавжди в історії медицини, як людини, що зруйнувала вікові забобони про побудову людського тіла і створила сучасну анатомію.

Іспанський вчений Мігель Сервет (1511—1553) відкрив кровообіг людини. За сміливість наукових поглядів і незалежність у думках його було спалено в Женеві за наказом Ж. Кальвіна.

Кровообіг людини було підтверджено під час анатомічних досліджень Везалія, а англійський лікар та анатом Вільям Гарвей (1578—1657) завершив вивчення цієї функції, створивши теорію кровообігу людини. Гарвея вважали одним із найосвіченіших людей свого часу, його відкриття стали справжньою революцією в медицині. Згодом Гарвей почав досліджувати, як зароджується людське життя. Сутність своїх дослідів він підсумував у вислові: “Все живе — з яйця”. Медичні світила тогочасної Європи не сприйняли його відкриттів і почали цькувати й висміювати талановитого вченого, але він не здавався. Сучасники зрозуміли й визнали його заслуги лише наприкінці його життя.

Італієць Джироламо Фракасторо (1480—1553) дослідив способи поширення інфекцій і визначив, які засоби необхідні для боротьби проти інфекційних захворювань. Вчений-аматор Антоні ван Левенгук (1632—1723) винайшов мікроскоп, який дозволив йому зробити чимало важливих відкриттів. Найбільше серед них було зроблено 1674 р., коли він першим дослідив і довів існування мікробів. У краплині води Левенгук відкрив цілий новий світ.

Унаслідок цих відкриттів було закладено основи нового природознавства.

Від кінця XVI ст. розвивалися майже всі галузі математики. Набула сучасного вигляду алгебра. Французький математик Франсуа Війєт (1540—1603) започаткував літерні позначення і заклав основи загальної теорії рівнянь, завдяки чому вважається засновником нової алгебри. Ще один французький математик і філософ Рене Декарт (1596—1650), установивши взаємозв'язок між теорією рівнянь і геометрією, відкрив нову дисципліну — аналітичну геометрію. Основи своєї теорії він виклав у праці “Міркування про метод”. Нові методи розраховування безконечно малих велечин запропонував професор Болонського університету Кавальєрі (1591—1647) у праці “Геометрія неподільних”. У розробленні цього методу значну роль відіграли також Йоганн Кеплер і Рене Декарт, який увів до наукового обігу термін перемінної величини.

 

2. Розвиток астрономії

Бурхливий розвиток мореплавства у нові часи сприяв становленню наукової астрономії. Саме в астрономії було зроблено відкриття, що завдали нищівного удару старій системі поглядів на будову Всесвіту. За цією системою, що базувалася на поглядах Арістотеля і Птолемея, у центрі світу знаходилася непорушна Земля, навколо якої оберталися Місяць, Сонце та зірки.

Людиною, яка своїми науковими висновками, зробленими з астрономічних досліджень, довела хибність старої теорії, був польський вчений Миколай Коперник (1473—1543). Унаслідок досліджень він дійшов висновку, що Земля разом з іншими планетами обертається навколо Сонця й навколо власної осі, та створив геліоцентричну (із Сонцем у центрі) систему. Свої погляди він виклав у славнозвісній праці “Про обертання небесних тіл”. Свою працю Коперник створював упродовж 40 років і, розуміючи, яку реакцію вона викличе, боявся надрукувати. Книга вийшла в світ у день смерті вченого й супроводжувалась обережною передмовою видавця, в якій він репрезентував викладену в книзі теорію як цікаву гіпотезу. Праця “Про обертання небесних тіл” була засуджена католицькою церквою і з 1616 р. аж до 1822 р. згадувалася в “Індексі заборонених книг”.

Наступний, причому величезний, крок у дослідженні Всесвіту здійснив італієць Джордано Бруно (1548—1600). На відміну від Коперника, який центром Всесвіту вважав Сонце, Бруно обґрунтував ідею безкінечності Всесвіту, в якому існує безліч світів із окремішними сонцями. За поширення цих поглядів він був заарештований, провів 8 років у в'язниці, але так і не зрікся своїх поглядів. За вироком суду інквізиції його було звинувачено в єресі та спалено на багатті. Всі твори Дж. Бруно було внесено до “Індексу заборонених книг”, де вони знаходилися до останнього видання 1948 р. На місці страти вченого в Римі 1889 р. було встановлено пам'ятник із написом: “Він здійняв голос за свободу думки для всіх народів і за цю свободу пішов на смерть”.

Італійський вчений Галілео Галілей (1564—1642) зробив телескоп зі збільшенням у 32 рази і розпочав з його допомогою регулярні дослідження. Він переконався в безмежності зоряного простору, відкрив гори на Місяці, плями на Сонці та супутники, що оточують Юпітер. Усе це підтверджувало вірність теорій М. Коперника та Дж. Бруно. У 1632 р. він видав працю “Діалоги про дві найвідоміші системи світу — Птолемеєву та Коперникову”, де навів незаперечні докази вірності теорії Коперника. За цю книгу церква влаштувала суд над 70-річним астрономом. Після п'яти місяців принижень і допитів Галілей підписав каяття. За легендою, після цього він вигукнув: “А все-таки вона обертається!”. До кінця своїх днів Г. Галілей знаходився під наглядом інквізиції, йому заборонили писати й видавати його праці. В останні роки життя він зробив значні відкриття у фізиці — відкрив закони сучасної механіки.

Лише у 80—90-х рр. ХХ ст. католицька церква визнала, що засудження вчених було помилковим, і погодилася з їхніми поглядами на будову Всесвіту.

Значення відкриттів, зроблених у XVI—XVII ст. астрономами, полягає в тому, що вони створили наукову теорію будови Всесвіту і вторували шлях до відкриття нових законів природи.

 

3. Демономанія. Астрологія

Величні відкриття відбувалися на тлі нечувано до того страху людей перед проявами діянь диявола. Всілякі забобони у XVI—XVII ст. були сильнішими ніж будь-які докази. Люди  настільки повірили у це, що почалося справжне полювання на тих, в кого він вселився. Все, що не можна було пояснити вважалося ділом рук кодунів і відьм. До цієї категорії ледь не записали половину людства. Колдунами вважали всіх, хто хоч чимось вирізнявся серед іншим – від душевно хворих до яскравих особистостей. Особливо діставалося жінкам, яких вважали „сосудами диявола”. Будь-яка стара жінка могла наразитися на звинуваченні, що вона відьма. По всій Європі спалювалася неймовірна кількість відьм. Як католицька, так і реформаторські церкви, вели справжню війну проти колдунів і відьм. Звичайно мотиви цієї боротьби були різними – від страху до користі.

Такі людські страхи підбурювала і тодішня наука. Існувало безліч „наукових” творів, які „доводили” на прикладах прояви діянь диявола. Ретельно описувалися ознаки колдуна і відьми, давалися рецепти по протидії і боротьбі з ними. Найбільш поширеним таким „науковим” твором була „Демономанія” Бодена.

У XVI ст. відбувається систематизація і узальнення доробку іншої „науки” астрології. З`являється ціла низка праць, читанням яких захоплюалися освічені європейці. Прагнення зазирнути у майбутнє, передбачити його у час, коли все змінювалося і не було спокою і стабільності, робило астрологів вельми відомими особами. Не було такого європейського правителя, який би не тримав при собі якогось астролога. Кожна дія правителя узгоджувалася або перевірялася астрологом. Найбільш відомим астрологом тих часів був М.Нострадамус, твори якого і тепер не залишають у спокої людей, які у сьогоденні бачать підтвердження його передбачень.  

 

Документи. Факти. Коментарі

1. Із книги М. Коперника “Про обертання небесних тіл”

“Порівняно з небом Земля не більш ніж крапка, чи ніби визначена кількість порівняно з нескінченним. Неможливо, щоб Земля являла собою центр Всесвіту. Як! Невимірне обертатиметься 24 години навколо нікчемності?!

Беручи до уваги величезну віддаленість небесних тіл, важко собі уявити, щоб вони могли пройти таке неосяжне коло протягом 24 годин. І для чого: чому саме безмежний Всесвіт повинен обертатися навколо нікчемно малої Землі?”

 

Поміркуйте:

У чому полягає сутність теорії М. Коперника?

 

2. Витяг із вироку кардиналів щодо Галілея

“Оскільки ти, Галілей, був звинувачений на цьому суді в тому, що вважаєш за істину і поширюєш у народі брехливе вчення про те, що Сонце знаходиться в центрі світу нерухомо, а Земля рухається на осі добовим обертанням; у тому, що ти мав численних учнів, яким викладав це вчення. Нарешті з'явився на світ твій твір, лист до одного твого попереднього учня, де ти, наслідуючи дурниці Коперника, розвинув деякі положення, що суперечать здоровому глузду і Святому Письму. Тому, бажаючи захистити людей від шкоди та спокуси, які виходили з твоєї поведінки і загрожували чистоті віри.., вчені-богослови постановили:

1. Положення, що Сонце — центр Всесвіту і є нерухомим, є думка безглузда, філософськи невірна і вкрай єретична, тому що вона суперечить Святому Письму.

2. Положення, що Земля не центр Всесвіту і не є нерухомою, є думкою безглуздою, філософськи невірною і під богословським кутом зору суперечить духові віри...”

 

Поміркуйте:

За що і з опертям на які докази засудила церква Галілея?

 

Запитання і завдання

1. Схарактеризуйте найвизначніші відкриття в медицині та математиці. Визначте, який вплив справили ці відкриття на розвиток людства.

2. Доведіть, що поява нових поглядів на будову Всесвіту була в XVI—XVII ст. не випадковою.

3. Порівняйте будову Всесвіту за Птолемеєм і Коперником. Чому відкриття Коперника вважають великим?

4. Що нового про будову Всесвіту відкрив Дж. Бруно?

5. Як Галілей підтвердив і розвинув погляди Бруно та Коперника?

6. На прикладі життя і діяльності трьох великих астрономів подумайте, у чому в XVI—XVII ст. виявлялась особиста мужність людини?