§ 14. Поширення мистецтва бароко в Європі

§ 14. Поширення мистецтва бароко в Європі

Пригадайте:

1.Що ви знаєте про особливості розвитку Німеччини, Нідерландів, Іспанії в XVI—XVII ст.?

2.Як ці особливості повинні були вплинути на розвиток мистецтва?

 

1. Особливості мистецтва бароко

Наприкінці XVI ст. в Італії народився стиль бароко (від італ. barocco — вибагливий, химерний), який у XVIІ ст. поширився в інших країнах Європи і Америки та проіснував до кінця XVIІІ ст. Мистецтво епохи бароко, зберігаючи визначальні гуманістичні засади доби Відродження, змінилося за змістом. Воно стало приділяти головну увагу пристрастям і відчуттям людини, поєднувати реальне та уявне. Почуттєвий характер цього мистецтва, в якому митець ігнорує розміри і норму, зображує контрасти, які створюють ілюзію реальності, справляє велике враження на глядача. Мистецтво бароко поширюється як мистецтво католицької Контрреформації. Рівночасно протягом XVIІ ст., цього “століття бароко”, відбулася наукова революція, яка поклала край середньовічному баченню світу.

Великими майстрами живопису епохи бароко були голландець Рембрандт ван Рейн, фламандець Пітер-Пауль Рубенс, іспанець Дієго Веласкес.

1. Рембрандт ван Рейн (1606—1669). З-поміж численних голландських художників XVII ст. він гідно посідає найчільніше місце.

У 30-ті рр. XVII ст. Рембрандт став найпопулярнішим художником Голландії. Відомим його зробила картина “Анатомія доктора Тульпа” — груповий портрет доктора Тульпа з учнями. Рембрандт уперше, створюючи груповий портрет, вирішив відмовитися від традиційної композиції, де всі персони стоять біля однієї, позуючи художникові. На його картині учні оточили стіл в анатомічному театрі, на якому лежить труп, і слухають пояснення доктора Тульпа. Художник зумів показати різну реакцію на кожному з облич учнів. Деякі з них, наче стурбовані появою глядачів, дивляться їм просто у вічі. Картина мала величезний успіх. Рембрандт отримав замовлення на написання портретів, а також творів на біблійні та міфологічні теми.

Він писав багато картин, але чимраз наполегливіше намагався відійти від усталених норм, дивуючи сучасників незвичністю творчої манери. У 1642 р. Рембрандт виконав на замовлення груповий портрет офіцерів амстердамської стрілецької роти. Кожен із них заплатив майстрові сто гульденів, розраховуючи зайняти на картині почесне місце, годинами позував стоячи... Одначе коли портрет під назвою “Нічний дозір” було закінчено, обурення офіцерів не мало меж: замість пихатих, набундючених вояків, що вже давно забули, як нести військову службу, художник намалював стрільців, котрі по тривозі виступили на захист свого міста. Митець відтворив сцену зі справжнього життя, але замовники цього не второпали. У 1642 р. вмерла дружина майстра. Будинок і майстерню Рембрандта, який ощадливістю не вирізнявся, продали за борги. Митець оселився в готелі. Його нещастя тривали: вмерла друга дружина, а згодом — єдиний син. Епілогом життя і творчості геніального митця стала картина “Повернення блудного сина” — біблійний сюжет про гультяя, який, втративши геть усе в житті, повернувся в рідний дім, до батька.

Смерті Рембрандта ніхто й не помітив. Лише через кілька століть його ім'я стало всесвітньо відомим, а картини прикрасили найкращі музеї та приватні колекції.

2. Пітер-Пауль Рубенс (1577—1640) був центральною фігурою фламандського мистецтва XVII ст. Спільною рисою, що об'єднувала фламандське мистецтво з голландським, була любов до життя в усіх його проявах. Однак, якщо на картинах голландських майстрів превалювали побутові сцени, портрети бюргерів і міщан, то фламандські художники мусили малювати те, що влаштовувало католицьку церкву і дворян.

У творчості Рубенса ці особливості проявилися найбільш яскраво. Придворний художник іспанського намісника у Фландрії, він постійно був перевантажений замовленнями від дворян, церкви, але знаходив час виконувати дипломатичні доручення. Рубенс написав сотні картин, уславлюючи в яскравих барвах силу, мужність, красу людських почуттів і вчинків.

У Рубенса було багато картин на історичні теми. Одна з найвідоміших серій “Життя Марії Медічі” складається з 21 твору, де він зобразив і реальних історичних осіб, і міфологічних персонажів, відтворив реалії тогочасної історичної епохи.

Творчість Рубенса справила величезний вплив на становлення фламандської школи живопису, а його твори відомі в усьому світі.

3. Дієго Веласкес (1599—1660). Сучасники називали цього іспанського майстра “художником істини”. Д. Веласкес із 1623 р. до кінця свого життя був придворним художником іспанського короля Філіппа IV. Провідне місце в його творчості посідали портрети. Іспанська аристократія не вимагала, щоб її малювали красивішою, ніж вона була насправді, — вона пишалася своїм походженням, а не мінливою красою. Тому іспанці на портретах живописця — холодні, спокійні та врівноважені. Веласкес писав портрети членів королівської родини, іспанських дворян та їхніх дружин. При цьому він ніколи не відмовився від зображення правди, малював людину такою, якою вона була. Папа Інокентій, побачивши, яким його зобразив Веласкес, після роздумів промовив: “Занадто схожий”. Захоплювався своїми портретами і король, кажучи, що на них він, “як живий”, не помічаючи, яким посереднім, слабким та безхарактерним зобразив його автор.

Наприкінці життя митець створив картину “Пряхи”, де показав красу простих жінок-робітниць, які виткали килим, а поряд із ними — придворних дам, що розглядали готову роботу. Це було останнє велике полотно Веласкеса, який присвятив своє життя служінню істині пензлем художника.

 

2. Шедеври західноєвропейської архітектури

Культура італійського Відродження сприяла й великим змінам в архітектурі. Саме в той час місце будівника-ремісничого посів високоосвічений архітектор, який втілював свої задуми, спираючись на досвід античних майстрів і наукові знання.

Розвиток архітектури Італії доби Високого Відродження пов'язаний з Донато Браманте (1444—1514), який визначив напрямки її розвитку XVІ ст. Його творчість пов'язана з Римом. Коли папа римський Юлій ІІ заходився перебудовувати Рим, його головним архітектором став Браманте. За його проектом у 1506 р. почалося спорудження собору святого Петра в Римі — головного храму католицького світу. Проте збудувати собор Браманте не встиг. За дорученням папи Павла ІІІ Мікеланджело доопрацював проект, за яким будівництво було завершено 1590 р. Собор святого Петра є зараз найбільшою церковною спорудою не тільки в Італії, а й в усьому світі. Висота собору — 132 м, площа — 15 тис. кв. м (площа собору святої Софії в Константинополі лише — 800 кв. м).

Видатною архітектурною пам'яткою Іспанії XVІ ст. став Ескоріал — палац–монастир, збудований геніальним іспанським архітектором Хуаном де Еррерою (1530—1597) для короля Філіппа ІІ. Споруджений посеред безлюдного плоскогір'я на північний схід від Мадрида, палац іспанського короля сильно відрізнявся від архітектурних пам'яток тієї епохи. Зовнішній вигляд палацу — суворого і похмурого, без зайвих прикрас — уособлював стриманий і неприступний характер Філіппа ІІ, який намагався підкорити собі весь світ. Проте велична й сувора краса побудованого з сірого граніту палацу приваблює й зараз багатьох іспанців, які з гордістю називають Ескоріал восьмим дивом світу.

Містом бароко став у XVIІ ст. Рим. Саме там були побудовані всесвітньо відомі архітектурні ансамблі, численні церкви й палаци у стилі бароко. Видатним архітектором і скульптором нової епохи став Джованні-Лоренцо Берніні (1598 — 1680). Він завершив ансамбль собору святого Петра, створивши величезну площу перед собором із колонадою, фонтаном та обеліском у центрі. Берніні був також автором багатьох скульптурних композицій для внутрішнього вбрання собору. Вирізьблені ним скульптури завжди справляли велике враження на глядачів завдяки дивовижному поєднанню відвертої чуттєвості з релігійним натхненням.

Для європейської архітектури XVI—XVIІ ст. стали часом великих змін: старі споруди поступалися місцем новій архітектурі, яка, натхненна ідеалами гуманізму, перетворилася з ремесла у мистецтво.

 

Документи. Факти. Коментарі

1. Мистецтвознавець В. Березіна про картину Рембрандта “Нічний дозір”

“Намальована 1642 р. велика картина, що згодом дістала назву “Нічний дозір”, повинна була являти собою груповий портрет членів стрілецької гвардії. Одначе Рембрандт, відмовившись од визнаного в ті часи статичного розташування фігур і рівного зображення всіх учасників, показав сцену, повну руху. Він зупинився на моменті, коли за сигналом тривоги, поспіхом та безладно виходять на площу стрілки, в русі поправляючи зброю. Попереду групи урочисто виступають капітан та його помічник. Нерівне світло осяює групу, посилюючи враження рухливого натовпу. Зрештою, вийшов не звичний груповий портрет, а сповнена життєвої переконаності сцена. Саме цього й не збагнули замовники, вкрай невдоволені тим, що одні обличчя можна побачити добре, а от інші майже приховані від глядача...”.

 

Поміркуйте:

Які особливості композиції вирізняють картини Рембрандта?

 

2. Мистецтвознавець М. Алпатов про творчість П.-П. Рубенса

“Він збагатив мистецтво своїм рідкісним умінням відтворення всієї різноманітності кожного явища природи... Живопис Рубенса справляє враження винятково барвистого багатства і щедрої розкоші. У людських обличчях і в оголених тілах передаються рум'янець і повнота, ледь не самий рух крові; біляве волосся жінок і сиве — старих блищить, як золото і срібло, шовкові тканини блищать і вилискують найтоншими напівтонами, оксамит густо наливається в сутінках. Рубенс володів даром приведення багатообразних і складних засобів живопису в струнку єдність”.

 

Поміркуйте:

Які особливості вирізняють творчий метод Рубенса?

 

3. Мистецтвознавець І. Левіна про мистецтво портрета Д. Веласкеса

“Вершина портретної творчості Веласкеса — “Портрет папи Інокентія Х”. Папа сидить у кріслі. Його багрове, з грубими рисами обличчя звернено до глядача; пронизливо й недовірливо, впритул дивляться чорні очі з-під набряклих повік; великий м'ясистий ніс, міцно стулений рот, велике вухо, рідка щетиниста борода, що не ховає важкого підборіддя, намальовані з такою досконалістю, що людина, яка сидить у кріслі, здається живою. Веласкес зумів показати за зовнішньою грубуватістю папи його залізну волю, приховані пристрасті, енергію...”

 

Поміркуйте:

Якими засобами Веласкес досягав вершин у мистецтві портрета?

 

Запитання і завдання

1. Які риси були притаманні творчості Рембрандта?

2. Схарактеризуйте творчість Рубенса.

3. Подумайте, чим цікава творчість Веласкеса.

4. Підготуйте, використовуючи додаткову літературу, розповідь про одного з живописців епохи бароко в Європі.

5. Що нового внесли в розвиток живопису майстри епохи бароко?

6.Схарактеризуйте шедеври західноєвропейської архітектури XVI—XVIІ ст.

 

 

<< § 13. Мистецтво Відродження в Європі § 15. Європейська література >>

Copyright © 2011 Apycom jQuery Menus