Гуситський рух

Усі негаразди, що випали на долю Європи у XIV – XV ст., мали великий вплив на церковне та духовне життя суспільства. Всі очікували спокути гріхів і Страшного суду. Але це прагнення вступало у суперечність із далеко не святим життям вищого духівництва, яке мало б турбуватися про душі мирян. Такі протиріччя спричинили розквіт єретичних учень. Цього разу на чолі єретиків стояли вчені-богослови, яким було добре відоме Святе Письмо. Одним із таких богословів був Ян Гус (1370 – 1415), магістр Празького університету, мученицька смерть якого стала поштовхом до могутнього повстання у Чехії.

Ян Гус прославився своїми лекціями та проповідями. Його знав і любив простий народ. У своїх проповідях Гус засуджував безлад у церкві, здирництво священиків, розкішне життя вищих церковних ієрархів. Ян Гус рішуче виступав проти продажу індульгенцій і плати за відправу церковних обрядів. Він вимагав введення жорстких покарань для тих, хто купував церковні посади. Будучи патріотом своєї батьківщини він виступав проти засилля німців у країні (Чехія була складовою Священної Римської імперії, у країні правили іноземні династії, всі важливі державні посади обіймали німці, найкращі землі теж були у власності німецьких феодалів). Він вимагав, щоб чехи були господарями у своїй країні, виступав за розвиток чеської культури. Він переклав на чеську мову Біблію, що дало змогу народу ближче познайомитися зі Святим Письмом. Головним у його проповідях було те, що він ставив слова Святого Письма вище від авторитету папи і церковних соборів. Будучи людиною чесною і принциповою, він не підтримував папські постанови, які суперечили Святому Письму. Таким чином конфлікт Яна Гуса із церквою став неминучим.

Непокірного і “зараженого” єрессю магістра викликали на церковний собор, який під головуванням імператора Сигізмунда було скликано в місті Констанці з метою покінчити із великою схизмою (розколом) та усунути деякі вади церкви.

Прибувши до Констанца, Ян Гус, маючи охоронну грамоту від імператора, готовий був зректися своїх поглядів, якщо йому буде доведено на основі Святого Письма, що він помиляється. Але католицькі богослови не бажали вступати у полеміку з єретиком, а вимагали простого зречення. На всі прохання і переконання Гус відповідав, що не потрібно накладати на нього “зашморг довічного засудження, примушуючи його брехати і йти проти совісті”. Зрештою, його оголосили єретиком, незважаючи на імператорську охоронну грамоту, заарештували і вкинули до в’язниці. Але навіть це не зламало його. Він продовжував обстоювати свої погляди. За вироком собору 6 липня 1415 р. Яна Гуса спалили на вогнищі. А весь чеський народ було відлучено від церкви.

<< Німеччина і країни Північної Європи в ХІV–ХV ст. Польське королівство і Велике князівство Литовське >>

Copyright © 2011 Apycom jQuery Menus