§ 27. Особливості розвитку країн Сходу. Середньовічна Індія (підручник)

§ 27. Особливості розвитку країн Сходу. Середньовічна Індія

Ви дізнаєтеся

·        Які основні риси розвитку країн Сходу в середні віки?

·        Що нового з’явилося у розвитку середньовічної Індії?

·        Чому північ Індії зазнав ісламізації? Що таке Делійський султанат?

·        Які надбання середньовічної культури Індії?

1. Особливості розвитку країн Сходу.

Під терміном «схід» в історичній науці прийнято розуміти суспільство не лише Азії, а й Африки та Океанії. Нижче ви познайомитесь із розвитком найтиповіших цивілізацій Сходу: індійсько-південноазійської та китайсько-далекосхідної (про виникнення і розвиток близькосхідно-мусульманської ви довідалися з попередніх параграфів). Хоча ці цивілізації багато в чому різняться, вони мають і деякі спільні риси, що дають змогу оцінювати їх як такі, що належать до одного типу — східного, який відмінний від західного.

Характерні риси цивілізацій Сходу:

·        держава є верховним власником землі.

·        хто має владу, той має власність;

·        основа суспільства і держави — сільська громада;

·        приватна власність відіграє лише допоміжну роль, а панівною є держава;

·        наявність великих міст, які передусім відігравали роль адміністративних, релігійних центрів, а також центрів міжнародної торгівлі.

На відміну від Європи, чітку межу переходу країн Сходу від епохи стародавнього світу до Середньовіччя провести майже неможливо. У них не було таких величезних змін, як в Європі. Країни Сходу розвивалися, як і в попередні століття, у своїх традиційних межах.

У всіх державах Сходу система господарювання була організована за такою схемою. Ті, хто обробляли землю, були об’єднані в громади, які мали гарантоване право та обов’язок обробляти її та використовувати для ведення господарства всі необхідні ресурси: воду, ліс, пасовиська тощо. Водночас право володіти і розпоряджатися землею та її ресурсами знаходилося в руках державного апарату. Між громадою і державним апаратом існував чіткий зв’язок. Вироблений надлишковий продукт громада передавала як податок державі, яка його перерозподіляла на користь апарату і суспільства в цілому (будувалися канали, дороги, мости, храми тощо). Отже, той, хто належав до державного апарату, мав доступ до розподілу вироблених продуктів і, відповідно, отримував їх частку у власність. Чим вищу посаду обіймала людина в державному апараті, тим більшу частку вона отримувала. Тому ми кажемо, що особливістю східної цивілізації була наявність влади — власності.

Чим ефективніше працював державний апарат, тим регулярніше і в достатньому обсязі збиралися податки. Держава була міцною і могутньою. Її могутність зростала від продуктивності праці селянина чи ремісника. Але якщо в цьому чіткому механізмі траплялися збої, то життя всього суспільства порушувалося: повстання, голод, загибель держав тощо. Збої цієї системи відбувалися через дві головні причини: коли обсяги податків через нерозумну політику правителів перевищували можливості виробництва або після зовнішнього вторгнення, яке руйнувало традиційну систему життя.

 

Країни Азії у V-XI ст.

 

2. Індійське суспільство в епоху середньовіччя

В історії Індії, як вже згадувалося, дуже важко провести межу між стародавньою історією та Середньовіччям. Коли в Європі відбувалися серйозні зміни, пов’язані з падінням Західної Римської імперії та становленням феодалізму, Індія продовжувала розвиватися за своїм власним сценарієм. Безліч дрібних держав воювали між собою, тоді як засади життя основної маси населення лишалися непорушними.

Ще з стародавніх часів індійське суспільство ділилося на чотири великі групи – варни. Вищі варни (брахмани і кшатрії) продовжували управляти та воювати, а нижчі (вайші та шудри) працювати на полях і в майстернях. У середні віки у цьому старинному поділі відбулися зміни. Варни стали дробитися на менші групи людей, які об‘єднувалися за професіями або родом занять. Так, на приклад, серед брахманів виділилися аптекарі, лікарі, вчителі тощо. Серед кшатріїв – воїни, чиновники тощо. Європейці назвали ці групи кастами. До Х ст. кількість каст зросла до декількох тисяч. Кожна каста мала свої особливі знаки, ритуали, прикраси, правила поведінки. Наречену чи нареченого можна була шукати лише у своїй касті, а виховувати дітей лише згідно з традиціями і звичаями касти. Як і варни, касти ділилися на нижчі і вищі. Існувала також особлива каста „недоторканих”.

Представникам вищих каст не можна було навіть знаходитися поряд з нижчими, тим більше прати їжу чи воду з їх рук. Вважалося вищих може „осквернити” навіть тінь „недоторканих”. Тільки представники вищих могли читати і слухати священні тексти. Ті хто порушував ці звичаї і традиції зазнавав жорстоких покарань.

 

З записок китайського мандрівника Сюань Цзань (VІІ ст.).

М`ясники, рибалки, прибиральники сміття, знахарі, пралі, мандрівні артисти, гробарі, кати і подібні їм живуть за межами міста. На вулицях ці люди або зовсім не з`являються, або тримаються лівої сторони, поки не дійдуть до потрібного місця. Їх помешкання оточені стінами і розташовані за межами міста.

 

      1. До яких каст відносяться вище наведені групи мешканців міст: вищих чи нижчих?

      2. Яких обмежень зазнавали представники вказаних професій?

      3. Чому вони зазнавали таких обмежень?

 

Попри існування кастового поділу представники різних каст об`єднувалися у громади, що були влаштовані як маленькі самодостатні держави, що виступали як єдине ціле щодо державної влади. Громади були основою індійського суспільства. Вони забезпечували йому внутрішню стабільність. В той час як державна влада була слабкою і обмежувалася збиранням податків з громад.

Між різними кастами у громаді склалася система взаємного обслуговування – обміну продуктами і послугами. Практично всі питання громада вирішувала сама: обирала раду, суддів, сплату податків, виділяла людей для суспільних робіт. Ті, хто порушував правила життя у громаді, міг бути покараним. Найгірше покарання – вигнання з громади.

У середньовічній Індії існувало декілька релігій. На основі стародавньої релігії у І тис. н.е. сформувався індуїзм. На перше місце вийшло поклоніння трьом богам: Вішні, Шиві і Брахмі. На їх честь будували храми і приносили багаті жертви.

 

Фігура Шиви. Індія, ХІ ст.

 

Індуси вірили у переселення душ після смерті. Якщо людина при житті не робила нічого. Що порушувало кастові традиції, то він у наступному житті міг відродитися у вищій касті. Якщо відступав, то перероджувався у нижчій або у тварині, рослини, каміння.

Індуси обожествляли тварин. Особливо корів. Їх заборонялося вбивати. Індуси також поклонялися священній річці Ганг.

Другою релігією Індії був буддизм, що виник тут у VІ ст. до н.е. Будда вчив, що все життя людини – це тугість і страждання, і тому його душа повинна звільнитися від всього земного і прагнути до вищого спокою. Він закликав забути про багатства. Задоволення, говорити лише правду і не вбивати живі істоти.

 

Фігура Будди. Індія

 

З V ст. буддизм в Індії занепадає, але швидко поширюється у Китаї, Японії, Кореї, Монголії, країнах Південно-Східної Азії. Буддизм став ще одною світовою релігією поряд з християнством та ісламом.

З приходом завойовників-мусульман в Індію проник іслам. Найбільшого поширення він набув на півночі півострова.

Крім згаданих релігій в Індії було поширено ще сотні місцевих культів.

 

На думку російського сходознавця Л.Васільєва: „Середньовічна Індія характеризувалася майже постійною нестійкістю політичної влади... Ця нестійкість відбивалася у короткочасності і відвертій слабкості династій і держав, в існуванні постійної міжусобної боротьби декількох однаково слабких політичних утворень... структура суспільства, то вона у середньовічній Індії залишилася тією, що була і раніше...”

 

 3. Делійський султанат

Як уже зазначалося на території Індостану за багатотисячну історію не існувало сильної державної влади. Траплялося, що одна з багатьох держав вирізнялась і прагнула підпорядкувати собі інші. Проте, вичерпавши свій потенціал у війнах проти сусідів, вона гинула і знову розпадалася. Так сталося з державою Гуптів, що постала в 320 р. завдяки діяльності раджі Чандрагупті. Але його наступники не змогли зберегти єдність держави і встояти проти набігів гунів, і наприкінці VІ ст. вона припинила своє існування. У VІІ ст. за підрахунками китайського мандрівника Сюань Ціан в Індії нараховувалося близько 70 князівств, правителями яких були раджі і магараджі, які воювали між собою.

Значні зміни в житті Індії почалися з ХІІ ст., коли її північні області було підкорено мусульманами. Вони прагнули підкорити Індію з VІІІ ст., але їхні дії успіху не мали. Зрештою, правитель сусідньої з Індією держави Газневідів, що постала після розпаду Багдадського халіфату, Махмуд Газневі (998—1030 рр.) здійснював систематичні грабіжницькі походи до Індії. Він 17 разів розорював її, просуваючись щоразу далі в глиб країни. Завдяки награбованим багатствам і захопленим рабам він перетворив свою столицю Газні на одне з найкрасивіших міст Сходу.

По його смерті в 1206 р. намісник Кутб-уд-дін Айбек відокремився від Газні й заснував самостійну державу на Півночі Індії із центром у місті Делі. Нова держава отримала назву Делійський султанат. Від кінця XIII ст. султанат досить швидко збільшував свою територію і до початку XIV ст. захопив майже весь півострів Індостан. Найбільших розмірів султанат досяг за Мухаммеда Туглака (1325—1351 рр.), який навіть виношував плани здійснення завойовницьких походів до Персії та Китаю. Така завойовницька політика підірвала внутрішню могутність держави, яка почала розвалюватися. Наприкінці XIV ст. Делійський султанат займав територію меншу, ніж на початку XIII ст. Йому вже доводилося відбивати вторгнення могутніх сусідів, що постали після розпаду султанату. Постійні війни ослабили і розорили султанат та його сусідів. Цим скористалися монголи, які почали здійснювати систематичні рейди в Північну Індію, грабуючи міста і населення. У 1398 р. в Індію спрямував свій похід Тимур. Головною метою його походу було пограбування, а не приєднання Індії до своїх володінь. 120-тисячна армія Тимура вогнем і мечем пройшла містами Північної Індії. Хоча Тимур був мусульманином, він особливо не розбирав, хто траплявся на його шляху,— індус чи мусульманин. Місто Делі, яке здалося на милість переможців, теж стало об’єктом пограбування і вбивств. У 1399 р. Тимур повернувся до свого Самарканда, куди було зігнано полонених в Індії ремісників для будівництва соборної мечеті на честь перемоги.

Після походів Тимура і міжусобної боротьби між двома десятками держав, що постали після розпаду Делійського султанату, Індія виявилася ослабленою і незахищеною перед загрозою європейського проникнення, що почалося з XVI ст., та вторгнення моголів на чолі з Бабуром (1526 р.).

Серед причин, які зумовлювали успіхи завойовників у Індії можна виділити такі:

·        значні природні багатства країни;

·        відсутність етнічної і релігійної єдності;

·        міжусобні війни правителів;

·        традиційна міцність селянської громади.

4. Культура Індії

У середні віки у розвитку культури Індії відбулися суттєві зрушення. Завершується асиміляція культур півночі і півдня півострова, завершується становлення релігій індуїзму і буддизму.

Протягом XIII—XV ст. в розвитку Індії були два суттєві моменти. По-перше, на півночі Індії тривав процес поєднання елементів мусульманської та індійської цивілізацій. По-друге, у цей час досить інтенсивно розвивалося міське життя, яке було пов’язане з розбудовою резиденцій різних правителів і залученням Індії до міжнародної торгівлі за посередництвом арабських купців. Швидко зростали такі міста, як Гоа, Калікут, Камбай, Агра, Паніпат, Лахор, Мультан, Делі.

Спираючись на попередні досягнення, культура Індії продовжувала розвиватися, збагачуючи своїми здобутками світову культуру. Так, уже на початку нашої ери в Індії користувалися десятковою системою чисел, яка тепер застосовується в усьому світі. Індійські математики вміли обчислювати площі фігур та об’єми тіл, виконувати дії з дробами, відносно точно визначати число pπ.

Вагомими були здобутки в медицині. Індійські лікарі досконало знали внутрішню будову тіла, робили складні операції, використовуючи близько 200 хірургічних інструментів, готували ліки від усіляких хвороб. Вони славилися своїми знаннями і вміннями в усіх країнах Сходу.

До наших днів збереглося багато споруд за часів Середньовіччя. Шедеврами архітектури цієї доби є буддійські храми, витесані у скелях: Аджант, Еллор, о. Елефант.

Храм в Аджанті — це цілий комплекс споруд, печер, що будувалися протягом дев’яти століть. 30 залів храму були розписані фресками (збереглися фрески лише в 16 печерах), що відображають життя тодішньої Індії, сцени з життя Будди. Фарби, якими написані фрески, не втратили яскравості й дотепер. Їхньою головною властивістю є те, що вони світяться в темряві.

Крім храмів у скелях, зводилися храми у вигляді башт. В Оріссі було споруджено ціле храмове містечко й обнесене могутнім муром. Усередині храми майже не прикрашали, проте ззовні вони були суцільно вкриті рельєфами, статуями і майстерно виконаним різьбленням по каменю. Скульптори відтворювали сцени з легенд і оповідей. Вони вміли добре зображувати людей і тварин у русі.

Починаючи з ХІІІ ст. на архітектуру Індії значний вплив справляла мусульманська культура. Найбільш вражаючим став велетенський мінарет Кутб-Мінар у Делі. Його висота сягає 70 метрів.

 

Мінарет у Делі. ХІІІ ст.

 

Література середньовічної Індії створювалася переважно санскритом (найдавніша літературна мова аріїв). Ця мова виконувала ту саму роль, що й латина в Європі. Знаменитим поетом і драматургом тогочасної Індії був Калідаса. Після мусульманських завоювань індійські поети почали використовувати народну мову, арабську та перську.

Індійці дуже любили музику і танці. Але їх танці були ритуальними – вони мовою танцю розповідали цілі історії з життя богів і героїв. У індійському танці кожен рух тіла, рук, ніг, особливо пальців, кожен жест щось означають. Мистецтво танцю прирівнювалося до ремесла. Воно опановувалося роками.

Полюбляли індійці ігри та розваги. Улюбленими були шахи, які поширилися по всьому світі. У любителів гострих відчуттів популярною була гра в кості.

 

Перевірте, як запам’ятали

Який поділ існував в індійському суспільстві? Що нового у цьому поділі з’явилося у Середні віки?

Які релігії мали поширення на території Індї в Середні віки?

Хто із завойовників залишив найпомітніший слід в Індії: гуни чи араби?

Коли було створено Делійський султанат?

Скільки років проіснував Делійський султанат?

Назвіть причини загибелі Делійського султанату.

Укажіть мету і наслідки походу Тимура до Індії.

Яким був внесок індійської культури у скарбницю світової?

Про що розповідає танець індійців?

 

Подумайте і дайте відповідь

Чим касти відрізняються від варн?

Які існували правила взаємин між варнами і кастами?

1.      Що ми розуміємо під терміном «схід»?

2.      Які риси характерні для східних цивілізацій?

3.      Назвіть фактори стабільності східних цивілізацій.

4.      Чому Індія зазнала нападу багатьох завойовників?

5.      Якими були наслідки завоювань для Індії?

Чому і як було підкорено Індію мусульманами? До яких наслідків це призвело?

 

Виконайте завдання

6.      Вкажіть шедеври індійської середньовічної культури.

 

 

Для допитливих

 

 

  1. Складіть хронологічну.
  2. Використовуючи додаткову літературу складіть розповіді: „Половецькі набіги на Русь”,
  3. Заповніть таблицю:

Період

Великий князь

Основні події

 

 

 

  1. Підготуйте докладну розповідь про життєвий
  2. Складіть план відповіді на тему: „
  3. З`ясуйте позитивні і негативні сторони
  4. Вкажіть ключові моменти історії
  5. Визначте основні риси розвитку. Відповідь оформіть у вигляді таблиці.