§ 48. Диктатура Гая Юлія Цезаря (підручник)

§ 48. Диктатура Гая Юлія Цезаря

1. Встановлення диктатури Гая Юлія Цезаря

Зростання популярності Цезаря непокоїло колишнього тріумвіра Помпея. Йому вдалося переконати сенат відкликати Цезаря з Галлії. Цезар мав розпустити свої легіони і постати перед судом. Тепер він стояв перед вибором – піти проти сенату й республіки чи підкоритися. Він обрав перше.

 

Римська республіка у І ст. до н.е. Громадянські війни

 

10 січня 49 р. до н.е. Цезар на чолі одного із десяти своїх легіонів форсував річку Рубікон, яка була кордоном між Галлією й Італією, і почав боротьбу з Помпеєм. Так розпочалася чотирирічна громадянська війна. Помпей мав значно більше військ – 17 легіонів і велику кількість дрібних загонів. Але армія Цезаря була більш дисциплінованою, вона постійно поповнювалася рекрутами. Помпей виявився неготовим протистояти Цезарю, залишив Рим і переправився у Грецію. Цезар без перешкод увійшов до столиці. Сила зброї вірних йому легіонів змусила сенат проголосити його диктатором. Проте Цезар не мав необмеженої влади. Сенат лишався досить впливовим.

Цезар, на відміну від Сулли, не розправлявся із своїми супротивниками, чим збільшив число прихильників. До того ж він відновив права громадян, яких переслідували за Сулли. Невдовзі Цезар повів свої війська на східне узбережжя Адріатичного моря, де зосереджувалися основні сили Помпея. У битві на рівнині Фарсал Цезарю вдалося здобути перемогу. Помпей утік, залишивши війська. Юлій Цезар переслідував свого ворога аж до Александрії Єгипетської, де Помпея було вбито за наказом єгипетського царя Птолемея XI.

Але в самому Єгипті в цей час почалося повстання проти римлян. Усю зиму 48/47 рр. до н.е. армія Цезаря перебувала в оточенні й вела тяжкі бої. Лише навесні римському диктатору вдалося перемогти. Захопивши столицю Єгипту Александрію, Цезар проголосив царицею країни Клеопатру VII, сестру переможеного Птолемея XIII. Після цього йому довелося придушувати повстання понтійського царя Фарнака у Малій Азії. Війна була блискавичною. Сам Цезар, повідомляючи сенат про перемогу, написав: «Прийшов, побачив, переміг!»

Після повернення на батьківщину Цезар роздав жителям Риму гроші, а ветеранам – земельні ділянки. Він збільшив кількість сенаторів у 3 рази, що різко зменшило їхній вплив у суспільстві. Було видано закони, спрямовані на впорядкування життя у провінціях, на обмеження розкоші. Утвердивши свою владу, Цезар блискавичним нападом здолав своїх ворогів у Північній Африці та Іспанії, відсвяткував одразу чотири тріумфи – галльський, єгипетський, азіатський і африканський.

У 45 р. до н.е. Цезарю довелося зіткнутися із синами Помпея, які зібрали велику армію і виступили проти нього. Остання битва громадянської війни відбулася біля міста Мунда, де Цезар здобув чергову перемогу. Вже ніщо не заважало йому бути одноособовим правителем усієї Римської держави. Сенат і народні збори вже не мали великого впливу на життя країни, хоча формально щороку обирали Цезаря консулом. Цезар на знак своєї величі з'являвся перед людьми у пурпурній тозі тріумфатора, трон, на якому він сидів, був виготовлений із золота. Його друг Марк Антоній пропонував навіть проголосити Цезаря царем. Це викликало спротив сенаторів і стало приводом для об'єднання його ворогів. Цезаря вбили прямо на засіданні сенату 15 березня 44 р. до н.е.

Римляни віддали диктатору найвищі почесті – тіло Цезаря спалили на форумі. Тисячі римлян, вдячних Цезарю за щедрість, кидали у поховальне багаття свою зброю і коштовності. Цезар залишив слід в історії не тільки як правитель, а й як реформатор календаря (відомий юліанський календар), будівничий, письменник та автор багатьох крилатих висловів («Жереб кинуто», «Рубікон перейдено»).

 

Документ

Гай Светоній Транквілл про смерть Цезаря

Він сів, і змовники оточили його, наче для привітання. Відразу Туллій Цимбр, що взяв на себе першу роль, підійшов до нього ближче ... схопив його за тогу вище ліктів. Цезар кричить: «Це вже насилля!». І тут один Кассій, розмахнувшись ззаду, завдає йому рану нижче горла. Цезар хапає Кассія за руку, проколює її грифелем, намагається підвестися, але другий удар його зупиняє. Коли ж він побачив, що з усіх боків на нього спрямовані кинджали, він накинув на голову тогу ... Він був уражений 23 ударами, тільки при першому, навіть не крикнувши, а застогнавши ... Марку Бруту, що кинувся на нього, сказав: «Іти, дитя моє?»

 

Запитання до документа

1. Чому сенатори вирішили вбити Юлія Цезаря?

2. Що в оповіді свідчить про мужність Юлія Цезаря?

 

Ще за життя Цезар проголосив своїм наступником племінника Гая Октавія (63 р. до н.е. - 14 р. н.е.). Звістку про загибель Цезаря 19-річний Октавій отримав на чужині. Диктатор заповів йому не тільки величезну державу, а й 3/4 свого майна. 1/4 майна Цезаря призначалася римському народові. Але спадок Цезаря дістався колишньому другові та соратникові диктатора Марку Антонію, якого після смерті Цезаря сенат, що відновив свою владу, проголосив правителем держави. Октавіан звернувся до Антонія з проханням повернути громадянам Риму гроші, що заповідалися їм, але той відмовив. Октавіан продав свою частину спадку Цезаря, власне майно та роздав гроші римлянам. Це викликало у народу захоплення і сприяло посиленню популярності Октавіана.

 

2. Другий тріумвірат і загибель республіки

Під тиском легіонерів Цезаря, які не бажали війни між двома його спадкоємцями, Антоній і Октавіан змушені були укласти союз. До них приєднався один з воєначальників Цезаря, намісник в Іспанії Лепід. Так у 43 р. до н.е. виник другий тріумвірат. Спираючись на легіони, тріумвіри змусили сенат надати їм повноваження реформувати життя держави. Знову, як колись Сулла, свої реформи вони почали з боротьби проти прихильників республіканського устрою й оприлюднили проскрипції. Серед засуджених було понад 200 сенаторів та 2000 вершників. Дехто з них потрапив до проскрипцій лише тому, що мав багато грошей або гарні маєтки. Рим був охоплений панікою. Оголошені ворогами, римляни ховалися в колодязях, каналізації, димарях. Вони не довіряли нікому, адже на них полювали рідня, сусіди і навіть їхні раби, бажаючи заволодіти землями і майном. У ці страшні дні загинув від рук найманих убивць один з найвідоміших політичних діячів і ораторів Марк Тулій Цицерон. Протистояння різних сил – прихильників диктатури і республіканців, а також ворожнеча між самими тріумвірами знову кинули Рим у вир громадянських війн.

У 42 р. до н.е. тріумвіри у битві при Філіппах у Македонії розбили велике військо, яке зібрали вбивці Цезаря Брут і Кассій. Кассія було вбито, а Брут наклав на себе руки.

 

Цікаво знати

Напередодні загибелі Цезаря нібито відбувалися дивні речі, які римляни вважали знаменням скорої смерті правителя: табуни коней, які він присвятив богам і відпустив під час переходу через Рубікон, відмовлялися від їжі і проливали сльози; до приміщення, де відбувалося засідання сенату, влетіла невелика пташка із лавровою гілочкою в дзьобі, а за нею – зграя птахів, які, наздогнавши її, роздерли на шматки.

 

Документ

Плутарх про проскрипції

Уночі в багатьох місцях у місті було виставлено проскрипційні списки з іменами нових ста тридцяти осіб на доповнення до попередніх сімнадцяти, а через якийсь час – ще список інших ста п'ятдесяти осіб. До списків завжди заносили додатково кого-небудь із засуджених уже або помилково вбитого; усе це робилося для того, щоб здавалося, що вони загинули на законній підставі. Було дано розпорядження, щоб голови вбитих доставляли тріумвірам за певну винагороду, яка для вільно-народженого була в грошах, а для раба – в грошах і свободі. Усі повинні були надати свої домівки для обшуку. Кожний, хто прийняв до себе в дім або сховав засудженого, або не дозволив обшукати свій дім, підлягав карі смертю. Кожний, хто хотів, міг донести на будь-кого й одержати за це винагороду.

 

Запитання до документа

1. Навіщо до списків заносили засуджених або помилково вбитих людей?

2. Чому більшість римлян активно брали участь у переслідуваннях засуджених?

 

Цікаво знати

Після усиновлення Цезарем Октавія останній отримав ім'я Гай Юлій Цезар Октавіан.

Як політик він був хитрий та безсердечний, проте, приховуючи владолюбство, поводився скромно та люб'язно.

 

Триумвіри стали господарями держави і поділили її між собою. Антоній отримав східні провінції, Лепід – Північну Африку, а Октавіан – Іспанію, Галлію, Іллірію та Італію. Октавіан, згасивши невдоволення, яке виникло в Римі у зв'язку з проскрипціями, у 36 р. до н.е. захопив Північну Африку й усунув від влади Лепіда. А в 32 р. до н.е. він почав готуватися до війни з Марком Антонієм, який мав владу над східними провінціями, у тому числі над Єгиптом і був одружений з Клеопатрою – царицею Єгипту. Подружжя об'єднало свої зусилля у протистоянні Октавіану. 2 вересня 31 р. до н.е. у морській битві біля мису Акцій (Північна Африка) флот Антонія й Клеопатри зазнав поразки. У відчаї Антоній наклав на себе руки. Війська Октавіана увійшли до Єгипту. Цариця Клеопатра стала його полонянкою. Коли вона дізналася, що Октавіан хоче відправити її в Рим і в кайданах провести вулицями під час тріумфу, Клеопатра випустила змію, яка смертельно вжалила її. Октавіан наказав убити сина Антонія – Антулла та сина Клеопатри і Юлія Цезаря – Цезаріона.

Громадянські війни скінчилися. В Октавіана більше не лишилося внутрішніх ворогів. У державі запанував мир, але республіканський устрій зазнав нищівного удару. Формально республіканські установи ще діяли, але влада належала одній особі – Октавіану.

 

Запитання і завдання

1. Що означає вислів «Рубікон перейдено»?

2. Які військові походи здійснив Юлій Цезар? Яке значення для Риму вони мали?

3. Чим закінчилися громадянські війни і якою була доля тріумвірів?

4. Доведіть, що створення другого тріумвірату було початком остаточного руйнування республіканського устрою в Римі.