§ 41. Піднесення Македонії

 

Тема 8. Еллінізм                                                                                                                       

 

§ 41. Піднесення Македонії

 

Піднесення Македонії (359-336 рр. до н.е.)

 

1. Війни між грецькими містами-державами

Пелопоннеські війни не поклади край боротьбі за лідерство серед грецьких полісів.

Греція увійшла в добу занепаду та розбрату. Поліси, що намагалися звільнитися від влади спартанців, вдалися до військових дій проти неї. Воєнний союз проти Спарти очолили Афіни. Союзниками Спарти були: Фіви, Аргос та Коринф. На боці союзників виступила також Персія. Вони розпочали так звану Коринфську війну (395-387 рр. до н.е.). У 394 р. до н.е. кораблі персів і афінян розбили біля Малоазійського узбережжя флот Спарти та її союзників. У відповідь армія Спарти розгромила ворогів на суходолі, біля Коронеї.

У цій війні перемагала то одна, то інша сторона. Гірше за всіх було коринфіянам, міста та господарство яких руйнувала війна. Результат боротьби визначили перси: злякавшись посилення Афін, вони перейшли на бік Спарти, і це визначило її перемогу. У 387 р. до н.е. між Афінами і Спартою було укладено Анталкідів мир (за іменем полководця, що його уклав). За умовами миру Спарта повернула собі гегемонію в Греції. Але мир тривав недовго.

У 387 р. до н.е. був створений Другий Афінський морський союз, який у війні 376-371 рр. до н.е. здобув перемогу над Спартою, яка до того ж ще потерпіла поразку і в боротьбі з Беотійським союзом на чолі з Фівами (Беотійська війна 379-355 рр. до н.е.). Війну почали Фіви проти Спарти. їх підтримали Афіни – споконвічний суперник спартанців.

Посилення Афін викликало невдоволення її союзників, що вилилося у Союзницьку війну 357-356 рр. до н.е., яка завершилась втратою Афінами першості.

Занепад традиційних лідерів – Афін і Спарти спричинило до посилення Македонії – країни на півночі Балканського півострова.

 

Поняття і терміни

Регент – людина, яка тимчасово керує країною від імені малолітнього правителя.

Гегемонія – політичне і військове панування над іншими державами.

 

2. Посилення Македонії за часів Філіппа II

Посилення частини Греції, яку називають Македонією, розпочалося з часів правління царя Архелая (413–399 рр. до н.е.). Але на могутню державу Македонія перетворилася за Філіпа II (382-336 рр. до н.е.), який став регентом при шестирічному цареві. Зосередивши у своїх руках і політичну і військову владу, Філіп II провів кілька реформ.

 

Монета Філіппа Македонського

 

У першу чергу відбулися зміни в армії. Філіпп, використавши афінський досвід, створив власну навчену, дисципліновану, непереможну македонську армію. Вони складалася із загонів піхоти, легкої і важкої кінноти. Основною силою армії була фаланга важкоозброєних піхотинців. Озброєні довжелезними списами, які виставлялися далеко вперед, захищені щитами та під охороною кавалерії, вони наводили жах на супротивника.

 

Цікаво знати

Македонська фаланга

На відміну від грецької, македонська фаланга мала 16 щільних рядів. До македонської фаланги входили:

1) важкоозброєні солдати – гейтари із списами довжиною понад 4 м, великими щитами та короткими мечами;

2) піхотинці – гіпасти, озброєні списами завдовжки близько 3 м та в легких захисних обладунках.

 

3. Підкорення Греції Македонією

Маючи могутню армію, Філіп II протягом 357-348 рр. до н.е. підкорив землі на півночі Балканського півострова. Особливо цінним здобутком були золоті копальні, що дали змогу чеканити золоту монету. На ці гроші Філіпп II добре озброїв армію.

Проголошений у 355 р. до н.е. царем, Філіп планував підкорити всю Грецію. Тож спрямував свої війська на територію Середньої Греції (Аттики). Проти македонян виступили армії Афін, Фів, Коринфа. Вирішальна для полісів Греції битва відбулася біля міста Херонея у 338 р. до н.е. Армію союзників очолив афінянин Демосфен.

Македонська армія налічувала 30 тис. піхотинців та 2 000 кінноти.

Філіпп II, розуміючи, що найбільшу загрозу для його військ становлять фіванці – воїни, що мали великий військовий досвід, вирізнялися високим бойовим духом і поклялися або перемогти або померти, – поставив проти них важкоозброєну кінноту (гейтарів), очолювану його сином Александром. Розпочався бій. Спочатку незначних успіхів досягла об'єднана армія полісів. Могутній удар фіванців змусив македонян докласти багато зусиль, щоб зупинити їх наступ. Але в бій вступила кіннота македонської армії. Саме вона забезпечила Філіппу II блискучу перемогу. Це лише одна з битв, де засяяв талант молодого полководця Александра. Після підкорення Греції Філіпп II почав готуватися до війн з Персією. Для цього в 338 р. до н.е. він створив союз грецьких полісів. Але в 336 р. до н.е. внаслідок змови Філіппа II було вбито.

 

Запитання і завдання

1. Що спричинило Коринфську й Беотійську війни?

2. Завдяки чому Філіппу II вдалося підкорити грецькі поліси?

3. Які особливості македонської фаланги?

4. Чому в Коринфській війні перси підтримували то афінян, то спартанців?

 

 

<< § 40. Грецькі наука і мистецтво § 42. Східний похід Александра Македонського і утворення елліністичних держав >>

Copyright © 2011 Apycom jQuery Menus