§ 38. Релігія давніх греків (підручник)

§ 38. Релігія давніх греків

1. Міфи про богів і героїв

Стародавні греки, як і інші народи, обожнювали явища природи, які не могли пояснити. Греки наповнили світ величезною кількістю різноманітних чудернацьких створінь. Вони склали цікаві оповіді – міфи – про своїх богів, людей та фантастичних чудовиськ.

Міф про створення світу і походження богів. За уявленнями давніх греків, коли ще не існувало Всесвіту, навкруги був лише Хаос. У ньому існувало джерело життя, з якого і народилася Гея – Земля. Глибоко під нею розкинувся Тартар – безмежне царство вічної темряви. Потім у Всесвіт прийшла могутня сила кохання – Ерос. Народилися ніч – Нікта і день – Гемера. З того часу день і ніч, світло і темрява змінюють одне одного.

Над землею Геєю розкинулося небо Уран. Від них походять могутні титани. Першим був Океан, що своїми водами омивав усю землю. Від нього та богині Фетіди народилися усі річки. Титани Гіперон і Тейя дали світові своїх дітей: Сонце – Геліос, Місяць – Селену та зорю – Еос. Дітьми Геї були також Кронос і Рея. Кронос відібрав владу у свого батька Урана. Гея напророчила йому, що так само, як він позбавив влади Урана, його діти позбавлять влади самого Кроноса. Тому могутній бог відразу ж ковтав своїх дітей-немовлят. Така доля спіткала Геру, Деметру, Аїда, Посейдона. Коли ж народився наступний син Кроноса – Зевс. Рея сховала його на о.Крит, а Кроносу дала проковтнути камінь. Коли Зевс виріс, він напоїв батька чарівним зіллям і звільнив своїх братів та сестер.

З приходом у світ нових богів почалася війна між ними і титанами, яка тривала довгих 10 років. Переможених титанів скинули у Тартар. Зевс, якого визнали найголовнішим із богів, розподілив світ. Собі він узяв небо, Посейдонові віддав море, Аїдові – підземне царство, де мешкали душі померлих. Зевс був володарем вітрів і хмар, блискавок і грому. Своїм скіпетром він наганяв шторми, бурі та урагани. Так само швидко бог міг і заспокоїти сили природи. Зевс був не лише володарем над богами, а й батьком багатьох героїв – Геракла, Персея, царів Міноса, Радаманфа та ін. Дружиною Зевса була богиня Гера – хоронителька домашнього вогнища, покровителька жінок і шлюбу. Вона мала мстивий характер і накликала лихо на богів, героїв та людей.

Грецькі боги були схожі на людей і мешкали за хмарами на вершині величної, вкритої блискучими снігами гори Олімп. Вони уявлялися надзвичайно мудрими, могутніми, красивими істотами, інколи добрими до людей, часом – злими. Боги уособлювали сили природи, керували цілим світом, визначаючи його долю та долю кожного створіння, у тому числі й людей. Усі вони становили велику родину, тобто мали спільних батьків. Вважалося, що боги мешкають у золотому палаці, створеному богом-ковалем Гефестом. Там панувало вічне літо, а хмари ховали богів від людського ока. Жодна людина не наважувалася піднятися на Олімп, щоб не потурбувати богів.

Серед багатьох богів і героїв були й найбільш шановані греками. Аполлон – покровитель мистецтв. Ще дитиною він знищив велетенського змія Піфона, що розоряв Дельфійські землі. Артеміда – богиня полювання й тварин. Вона мандрувала лісами, гірськими схилами у супроводі німф, диких тварин і птахів. Артеміда не любила, коли люди втручалися у її володіння, й карала тих, хто шкодив природі. Афіна – богиня мудрості, ремесел, справедливої війни. Вона народилася з голови Зевса у повному військовому озброєнні. її символи – сова та змія. Афіну зображали з щитом, прикрашеним головою Медузи, яка мала силу перетворювати людей на камінь.

 

Поняття і терміни

Титан могутній міфічний велетень. Німфи божества у вигляді молодих дівчат, що жили у лісах, полях, печерах, уособлювали сили природи.

12 головних богів греків Зевс, Посейдон, Аїд, Гера, Артеміда, Афіна, Гермес, Аполлон, Гефест, Афродіта, Арес, Діоніс.

 

Афіна виступала також покровителькою героїв, гончарів, ткачів та захисницею законів. Гефест – бог вогню та ковальської справи. Діоніс – бог родючості, виноградарства та виноробства. Гермес – посланець богів, захисник подорожніх, мандрівників, купців. Він був посередником між світом живих і померлих, провідником душ до царства Аїда. Гермеса зображають юнаком у капелюсі із загнутими полями, у золотих сандаліях, з крилами, з золотим магічним жезлом, прикрашеним двома зміями. Афродіта – богиня краси й кохання. За однією з версій вона народилася із краплин крові Урана, які потрапили до моря. Греки уявляли її в оточенні троянд і нарцисів. Афродіта уособлювала доброту та радість життя. Арес – бог несправедливої війни. Його символами були спис, смолоскип, собака, шуліка. Греки вважали, що під час битви цей бог мчав на своїй колісниці, збираючи криваву данину.

Міфи про героїв. Улюбленими героями грецьких міфів були Тезей, Геракл, Одіссей, Ясон, Ахілл та ін. Вони – нащадки богів або напівбоги. Герої були сильними, витривалими, мужніми, кмітливими. Кожен з них уособлював певні чесноти, був прикладом для наслідування і підтриманий богами, протягом життя здійснив безліч подвигів, захищаючи людство.

Уособленням доброї безмежної сили був Геракл, син безсмертного Зевса та смертної Алкмени. Зевс пророкував йому стати могутнім царем та володарем Пелопоннесу. Але життя склалося по-іншому. Гера постійно переслідувала героя. Коли Гераклу було 8 місяців, вона підіслала до ліжка малюка двох зміїв, яких він задушив голими руками. Одного разу Гера затьмарила йому розум і він, сприйнявши своїх дітей за страшних потвор, убив їх. Отямившись, Геракл пішов у Дельфи до оракула, який наказав йому 12 років служити царю Еврисфею. Лише тоді боги могли вибачити його гріх. За наказом Еврисфея Геракл здійснив 12 подвигів. Під час подорожей могутньому герою допомагали Гефест, Гермес, Афіна, але головним покровителем лишався Зевс.

Ще одним героєм був Персей – син Зевса і Данаї. Його послав цар Полідект на пошуки страшного чудовиська – горгони Медузи, яка своїм поглядом перетворювала людей на камінь. Німфи дали Персею крилаті сандалії, шапку-невидимку. Гермес озброїв його ножем, Афіна – щитом-дзеркалом. За їх допомогою Персей переміг Медузу. Персей виконав завдання Полідекта, але цар не повірив йому. Тоді герой показав голову чудовиська, і Полідект перетворився на камінь. Голову горгони віддали Афіні, яка прикрасила нею свій бойовий щит.

 

2. Підземний світ. Царство мертвих

На відміну від богів, люди були смертними. Греки вважали, що царство мертвих розташоване у надрах землі, а вхід до нього далеко на заході, за Океаном, який омиває землю. Гермес супроводжував туди душі померлих, показуючи їм шлях. Дійшовши до підземної річки Стікс, він передавав їх до рук перевізника на ім'я Харон, який перевозив душі до царства померлих, збираючи з них платню за переправу. Тому померлому завжди клали до рота монету, щоб його душа не блукала вічно, а могла заплатити Харону за переправу. Вхід до підземного царства охороняв триголовий (у деяких переказах – п'ятдесятиголовий) собака – Цербер (Кербер). Цей пес нікому не дозволяв потрапити з царства Аїда до світу живих. Царство мертвих, на думку греків, поділялося на дві частини – Тартар і Елізіум. Місце в Тартарі займали грішники. Душі тих, хто праведно прожив своє життя, перебували в Елізіумі. Суд над мертвими здійснювали сини Зевса – Еак, Мінос та Радаманф.

 

3. Дельфійський оракул

Спілкування людини з богами відбувалося у храмах. Спочатку храми не були місцем поклоніння богам. Греки вважали, що у храмі живе те або те божество, а молитися йому треба на площі перед храмом. Народ перед богами представляли жерці, яких обирали під час народних зборів. Вони молилися від імені всієї громади, здійснювали інші обряди. У храмах встановлювали скульптури богів. Жертовники стояли на площі перед храмами.

Одним з головних релігійних центрів вважався Дельфійський храм Аполлона з оракулом. Коли у грецьких державах відбувалося якесь стихійне лихо, розпочиналася війна або Греції загрожувала епідемія, місцеві жителі йшли у Дельфи, щоб почути пророцтво оракула та запитати у нього поради. Оракул пророкував вустами жриці храму бога Аполлона – Піфії. У Дельфійському храмі також можна було очиститися від тяжких гріхів. Згодом оракул посів важливе місце у політичному житті грецького суспільства. Так, сварки між окремими містами-державами вирішувалися саме у Дельфах. Хто правий, визначав оракул. Окрім Дельф, релігійними центрами Давньої Греції були Афіни, Олімпія та інші міста.

 

Запитання і завдання

1. Як виник, за уявленнями давніх греків, світ?

2. Чому Зевса можна назвати головним богом?

3. Опишіть шлях у царство мертвих.

4. Чим був відомий храм Аполлона у Дельфах?

5. Згадайте міфи про Геракла, які ви вивчали, і доведіть, що цей герой був уособленням доброї сили.