§ 35. Греко-перські війни

 

Тема 7. Греція в V–ІV ст. до н.е.                                                                                                      

 

§ 35. Греко-перські війни

1. Причини греко-перських війн

У V ст. до н.е. настав період найвищого розквіту грецького світу. Але на початку століття грекам довелося зі зброєю в руках відстоювати свою свободу і незалежність у боротьбі з могутньою Перською державою, яка намагалася підкорити Елладу. Походи персів проти греків ми називаємо греко-перськими війнами (500-449 рр. до н.е.), хоча самі греки у ті часи їх називали мідійськими. Вони вважали, що мідійці, які раніше жили у Малій Азії і були підкорені персами, є один і той же народ, що і перси.

Головними причинами війни були:

-                     намагання володарів Персії підкорити грецькі поліси Балканського півострова;

-                     опір грецьких полісів на Іонійському узбережжі Малої Азії загарбницькій політиці Персії.

 

Греко-перські війни 500-449 рр. до н.е.

 

2. Похід Дарія І проти скіфів

Перед тим, як здійснити похід проти греків, перський цар Дарій І вирішив здійснити похід проти скіфів, що жили у Причорноморських степах. Цим походом Дарій І намагався вирішити два завдання: по-перше, покарати скіфів, за їх набіги, що вони здійснювали в азійські володіння персів, а, по-друге, забезпечити тил у майбутній війні з греками.

 

Перський воїн

 

У 513 р. до н.е. велике перське військо, через збудовані грецькими майстрами мости через протоку Босфор і річку Дунай (Істр) вступило у межі Великої Скіфії. Охорону мостів перський цар доручив своїм союзникам грецьким правителям-тиранам іонійських міст. Два місяці тривав похід персів у глиб степів. Весь час перси без успіху переслідували невловимих кочовиків, які на шляху персів спалювали пасовища і засипали колодязі. Крім того скіфи вчиняли стрімкі набіги на перське військо, осипаючи йог стрілами, завдаючи значних втрат. Скіфські царі прислали Дарію багатозначні дари: мишу, жабу і п’ять стріл. Це послання означало: „Якщо Ви, перси, як птиці не полетите в небо, або як миші не зариєтеся в землю, або як жаби не поскачете у болото, то не вернетеся назад, бо будете вражені стрілами”.

Тим часом один з правителів міста Херсонес Мільтіад підмовляв своїх колег тиранів, що охороняли мости,  зруйнувати їх, щоб перське військо не змогло повернутися. Проте ті не послухалися Мільтіада, боячись за своє майбутнє. Коли знекровлене і знесилене, з великими втратами перське військо разом з Дарієм повернулося з безрезультатного походу, Дарію донесли про заклики Мільтіада. Мільдіад зрозумів, що йому не поздоровиться, тікає на свою батьківщину в Афіни, а Дарій з тих часів став вважати афінян своїми головними ворогами.

 

3. Іонійське повстання

У 500 р. до н.е. грецькі міста-держави, що розташовувалися на узбережжі Малої Азії, повстали проти влади своїх тиранів і персів. На чолі повстання стало багате місто Мілет. Перси проти повсталих рушили величезне військо. На заклик про допомогу відгукнулися лише два міста: Афіни, що послали 20 кораблів, і Еретрія – 5 кораблів. Попервах успіх був на боці повсталих, вони навіть здійснили зухвалий похід на столицю перського намісництва у Малій Азії місто Сарди і спалили його. Але боротьба була нерівною. Після шести років опору повстання було придушене. Особливо жорстоко перси розправилися з мілетцями. Храми міста були зруйновані, а населення було віддано в рабство і угнано у глиб Азії.

Після повстання Дарій І наказав своєму слузі кожен день нагадувати: „Володарю, пам’ятай про афінян!”.

 

4. Марафонська битва

Перський цар Дарій розіслав своїх посланців у грецькі міста з вимогою "землі і води". Деякі міста визнали владу персів. Але Афіни і Спарта відмовилися це зробити, вони вбили посланців Персії. Дарій розпочав активну підготовку до походу, який очолили його полководці Датіс та Артаферн.

У 490 р. до н.е. за 42 км від Афін на рівнині поблизу Марафона висадилася перська армія. Назустріч їй із десятьма тисячами піхотинців виступив афінський полководець Мільтіад. Він розташував війська таким чином, щоб позбавити персів їх головної сили – кінноти, яка нападала з флангів і змикала їх. Декілька днів стояли перси та греки один проти одного. Греки не хотіли міняти вигідної позиції. Перси сподівалися виманити їх на рівнину, де могла діяти їхня кіннота.

Мільтіад зосередив головні сили по боках фаланги. Перси наблизилися до греків і почали атакувати їх градом стріл. Назустріч рушила зімкнута група гоплітів, спочатку кроком, потім бігом, щоб швидше подолати простір, що був під обстрілом.

 

Грецькі воїни

 

Перший удар збив персів на землю, але потім вони почали тіснити греків, центр фаланги прогнувся. Противник уже готувався святкувати перемогу, але обидва боки грецького строю висунулися вперед і зімкнули перське військо з флангів. Ворог не витримав натиску і кинувся тікати на кораблі. Греки встигли захопити сім кораблів. У Марафонській битві греки здобули перемогу над ворогом, який значно перевищував їх чисельно. Це пояснюється тим, що вони билися, захищаючи своїх матерів, жінок, дітей.

Радісну звістку в Афіни приніс посланець, який пробіг 42 км і впав мертвим. У пам'ять про цю подію на Олімпійських іграх стали проводити біг на марафонську дистанцію.

 

Марафонська битва

 

Цікаво знати

Переможець персів Мільтіад отримав від громадян дуже нагороду: на картині, що зображала Марафонську битву, він був намальований попереду інших стратегів. На вимогу Мільтіада, увінчати його лавровим вінком, на народних зборах один з громадян відповів: „Коли ти, Мільтіад, один поб’єш варварів, тоді і вимагай нагороди для себе”.

Подальша доля Мільтіада склалася трагічно: спочатку афіняни поставили його на чолі флоту для завоювання островів Егейського моря, але вже після першої невдачі був звинувачений у зраді, присуджений до величезного штрафу і кинутий до в’язниці. Через рік після переможної битви Мільтіад помер від рани у в’язниці. Після цього з честю був похований у могилі разом з 192 афінянами, що загинули в Марафонській битві.

 

5. Похід Ксеркса в Грецію

Через десять років після Марафонської битви перси розпочали новий похід проти греків. На чолі перського війська стояв Ксеркс, син Дарія. Ксеркс казав: "Ми накладемо ярмо рабства як на винних перед нами, так і на невинних". До перського війська входили і воїни підкорених країн, у тому числі й Малої Азії.

Навесні 480 р. до н.е. Ксеркс із військом переправився з Азії в Європу через протоку Геллеспонт. Коли буря зруйнувала перший міст, цар наказав не тільки вбити будівельників, а й покарати море, висікти Геллеспонт батогами і закувати його в кайдани.

Більшість грецьких міст-держав об'єдналася в єдиний союз, його очолила Спарта. Загалом 31 держава брала участь у спільній боротьбі проти персів. Кожна з них давала своїх воїнів та свої кораблі в спільну армію та флот.

 

Грецька бойова бірема

 

Ксеркс направив посланців до греків з вимогою скласти зброю. Спартанський цар Леонід відповів: "Прийди і візьми". Тоді посланець, сподіваючись налякати греків чисельністю перського війська, сказав: "Наші стріли і дротики закриють вам сонце". Леонід відповів: "Ну що ж, ми будемо битися в затінку".

Військо під командуванням спартанського царя Леоніда розташувалося у вузькому Фермопільському проході. Цей прохід з'єднував Північну і Середню Грецію. Грецькі війська, таким чином, закрили шлях в Середню Грецію.

 

Битва при Фермопілах

 

Ксеркс підійшов до Фермопіл і став поруч з проходом. Чотири дні противники не починали військових дій. На п'ятий день Ксеркс наказав атакувати прохід. Наступ відбірного перського війська не мав успіху. Захисники Фермопіл використовували тактику виманювання сил противника і винищування невеличкими групами. Вони удавали, що відступають, і заманювали частини перського війська в міжгір'я, вступаючи з ними в рукопашний бій. Атаки противника були безуспішними.

Два дні тривали запеклі бої. Перси не могли нічого вдіяти грекам. Вночі третього дня зрадник провів персів у тил грецького війська. Леонід наказав відступити всім союзникам, крім спартанців. Мужньо билися триста спартанців на чолі з Леонідом. Всі вони загинули, захищаючи рідну землю.

Прорвавшись через Фермопільський прохід, перси зайняли Середню Грецію. Мешканці Афін залишили своє місто. Всі чоловіки, які ще могли тримати зброю, пішли у військо. Решту афінян перевезли в Пелопоннес і на острів Саламін.

28 вересня 480 р. до н.е. сталася важлива морська битва поблизу острова Саламін. З боку греків в ньому брало участь 370 кораблів, 200 з яких належали афінянам. З боку персів – 700 кораблів. Грецькі кораблі (трієри) мали по три ряди весел з кожного боку, були легкими та рухливими в порівнянні з важкими і неповороткими кораблями персів.

 

Саламінська битва

 

Афінський полководець Фемістокл розраховував заманити перські кораблі у найбільш вузьке місце протоки і там дати бій. Для цього треба було зробити вигляд, що його флот відступає. Перси піддалися на цю хитрість і перейшли у наступ. Цар Ксеркс спостерігав за битвою, сидячи вгорі на троні в оточенні своєї свити.

Відступаючи, грецький флот заманив противника у найвужче місце протоки. Тут перси не могли зберегти свій стрій і почався розлад у діях. В них не було простору для маневру. їхні незграбні кораблі стикалися один з одним, сідали на мілину. Грецькі моряки були добре обізнані з місцевістю, їхні кораблі – більш маневрові і швидкі. Перси почали відступати. Греки, переслідуючи їх, зімкнули фланги й обхопили кільцем відступаючого противника. У цій битві перський флот втратив понад 200 кораблів.

Після поразки в Саламінській битві Ксеркс залишив більшу частину армії в Греції, а сам з флотом відправився до Малої Азії.

 

Цікаво знати

Доля героя Саламінської битви виявилась трагічною. Фемістокл був запідозрений у зрадницьких відносинах з перським царем. Не чекаючи покарання Фемістокл тікає в Персію, де знайшов притулок у колишніх своїх ворогів. Завдяки своєму розуму і хитрості він увійшов у довіру до перського царя і зажив на чужині у розкоші і задоволеннях. Але коли цар зажадав від нього очолити новий похід проти греків, Фемістокл прийняв отруту, щоб не зраджувати батьківщині.

 

6. Завершення і результати греко-перських війн

В 479 р. до н.е. об'єднані війська греків зійшлися у двобої із залишками перського війська поблизу міста Платеї. Саме Платейська битва відіграла вирішальну роль у греко-перських війнах. Здобувши перемогу, греки остаточно розгромили противника і вигнали його з Греції.

Битви при Саламіні і Платеях поклали край походам персів у Європу. Грека настільки повірили у свої сили, що самі перейшли у наступ проти персів. У продовж наступних 30 років вони відвойовували у персів острови і береги Егейського моря, здійснювали рейди на Кіпр і в Єгипет.

Вирішальним у переході греків у наступ стало створення могутнього флоту. Поступово керівництво над флотом грецьких держав перейшло до Афін. Завдяки воєнному таланту полководця Арістида греки здобували одну перемогу за іншою, повністю витіснивши перський флот з Егейського моря. Крім того Арістид уславився своїм благородством і непідкупною чесністю і тому грецькі держави довірили йому визначати внесок кожної країни на утримання спільного флоту. На основі цього в 478-477 р. до н.е. виник Делоський союз (згодом його назвали Перший афінський морський союз за домінування в ньому Афін). Афіни, як одна з наймогутніших держав Еллади, поступово привласнили спільну скарбницю союзу і стали поводитися з союзниками як зі своїми підданими: ставили до влади потрібних правителів, чинили суд тощо. На кінець греко-перських війн союз об’єднував більше 400 грецьких полісів.

На завершальному етапі війна для греків з визвольної перетворилася у загарбницьку. Проте походи на Кіпр і в Єгипет не завжди були переможними для греків, що виснажувало їх сили і зрештою 449 р. до н.е. сторони уклали між собою мир („Каліїв мир”). За цим миром Персія утримала за собою Кіпр, проте відмовилася від островів і малоазійського узбережжя Егейського моря. Персидському флоту було заборонено з’являтися в Егейському морі.

Для Греції війна мала величезні наслідки. Так, Афіни вийшли з війни могутньою морською державою, главою Делоського союзу. В Афінах остаточно утвердилася демократія. Було дано поштовх господарському розвитку Афін та всій Греції. В той же час став набирати силу конфлікт зі Спартою, яка не бажала бачити Афіни домінуючою силою в Елладі.

 

Цікаво знати

Доля Арістида, як і інших героїв греко-перської війни виявилась трагічною. Афіняни занадто підозріло ставилися до популярних лідерів, підозрюючи їх у прагненні встановити тиранію. Арістида було засуджено, а все його майно конфісковано. Хоча це рішення і було скасовано, Арістиду довелося доживати віки у бідності але в пошані.

 

Запитання і завдання

1. Яка країна була ініціатором війн (агресором)?

2. Яку мету переслідували перси?

3. Які причини греко-перських війн?

4. З якою метою перси здійснили похід у Скіфію?

5. Яким був результат походу?

6. Завдяки чому скіфи здобули перемогу?

7. Чому Дарій незлюбив афінян?

8. Чому перси вважали, що перемога над греками буде легкою?

9. Коли відбулась Марафонська битва? Чому вона отримала таку назву?

10. Завдяки яким заходам Мілтіаду вдалося нейтралізувати чисельну перевагу персів?

11. Спираючись на підручник, опишіть Марафонський бій.

12. Як афіняни двічі образили Дарія І?

13. Назвіть основні битви греко-перських війн?

14. Як склалася доля героїв греко-перських війн?

15. Коли і з якою метою було створено Афінський морський союз?

16. Які основні результати і підсумки греко-перських війн?

 

 

<< § 34. Афінська держава § 36. Розквіт і занепад Афін >>

Copyright © 2011 Apycom jQuery Menus