§ 28. Культура Стародавнього Китаю

§ 28. Культура Стародавнього Китаю

1. Наукові знання та великі винаходи китайського народу

Великих успіхів досягли стародавні китайці в астрономії. Вони вміли передбачати місячні і сонячні затемнення, навіть появу комет. Вони вперше виявили плями на Сонці.

 

Цікаво знати

Світ стародавні китайські астрономи уявляли у вигляді величезного яйця. Земля була подібною до жовтка, а небо до шкаралупи. До неба були прикріплені світила, які разом з небом оберталися навколо Землі. Придворні астрологи складали гороскопи та інші астрологічні прогнози.

 

Китайські математики знали десяткові дроби, вперше в історії винайшли від'ємні числа.

У Стародавньому Китаї був винайдений компас. Він складався з квадратної залізної пластинки та магнітної "ложки", яка вільно оберталася на відшліфованій поверхні пластинки. Ручка "ложки" завжди показувала на південь. У II ст. н.е. в Китаї був винайдений глобус.

Найважливішим винаходом китайців був папір. Його виготовляли з ганчірок, кори дерев та бамбука. У Китаї вперше навчилися виготовляти тонкі шовкові тканини. У давнину китайські лікарі рекомендували своїм хворим цілющий підбадьорюючий засіб – чай. Пізніше його почали вживати як напій.

Цікаво знати

Виготовлення паперу в Китаї.

Спочатку бамбук (ганчірку чи кору дерева) вимочували у воді, щоб розм'якшити. Потім його подрібнювали і кип'ятили в казані, отримуючи таким чином паперову масу. В цю масу робітник занурював тонку сітку, на якій збирались у плівку волокна паперової маси. Сітку віджимали під пресом і сушили. Висушений аркуш паперу відокремлювали від сітки.

Китайці винайшли порох. Вони його використовували для влаштування феєрверків на святах. У 134 р. н.е. вчений Чжан Хен винайшов перший у світі сейсмограф – прилад для визначення коливань ґрунту (землетрусів).                                                   

Він був зроблений з латуні у вигляді бочонка з 8 драконами на його поверхні. Дракони вказували на всі сторони світу, а довкола сиділи жаби з розкритими ротами. У пащі драконів було по кульці. Під час коливання ґрунту з пащі одного з драконів викочувалась кулька і падала в рот у жабі. Так визначався напрям центру землетрусу.

Найвидатнішим китайським істориком був Сама Цянь, який жив наприкінці II - на початку І ст. до н.е. Його праця називається "Ші Цзі" ("Історичні записки"). Будучи державним чиновником, Сима Цянь об'їхав майже всю країну і зібрав багато писемних джерел. Він записував розповіді учасників і свідків недавніх історичних подій, а також усні оповіді про далеке минуле. У своїх "Історичних записках" Сима Цянь виклав історію Китаю від найдавніших часів до кінця II ст. до н.е.

 

2. Писемність

Писемність в Китаї виникла ще в сиву давнину (III тис. до н.е.) Археологи знайшли багато старовинних предметів з написами: це посуд, кістки для ворожіння, панцири черепах. В період правління династії Цінь було запроваджено єдине для всієї країни письмо. Воно дійшло до наших днів майже без змін.

Знаками в китайському письмі є ієрогліфи. Кожен ієрогліф означав окреме слово. У давньокитайському письмі використовувалось близько 10 тис. ієрогліфів. Розділових знаків не існувало. Тому навчання грамоти вимагало багато часу й зусиль. Спочатку китайці писали на панцирах черепах, кістках тварин та на бронзовому посуді.

У І тис. до н.е. китайці писали пензликом на дощечках з бамбука. Пензлик вмочали в лак, виготовлений із соку дерева. За допомогою шкіряного чи шовкового шнурка бамбукові дощечки з'єднували в особливу книгу. Подібна книга могла займати цілий віз, а то й більше.

Згодом китайці почали використовувати для письма шовкові стрічки.

На них було зручно писати, але шовк на той час був дуже дорогим матеріалом.

Наприкінці І тис. до н.е. почали писати на папері. Папір був значно дешевшим за шовк та зручнішим, аніж бамбукові дощечки. Ієрогліфи писали стовпчиками згори донизу.

 

Цікаво знати

У наш час таких складних ієрогліфів нагромадилося десятки тисячі. Тому зараз вивчити китайську грамоту складніше, ніж навчитися говорити. Але сучасні китайці не прагнуть перейти від ієрогліфів до алфавіту (більш простого письма). На це є дві основні причини.

По-перше, прийшлося б переписати всю величезну китайську літературу. По-друге, вимова деяких слів у різних районах Китаю дуже відрізняється, хоч записуються вони однаково. Один і той самий ієрогліф читається на півночі чйі, а на півдні – те. Тому в українській мові з'явилось слово чай, а в мовах Західної Європи це слово вимовляється те чи ті.

 

3.Конфуцій та його вчення

Народився Конфуцій в 551 р. до н.е. Родина, до якого він належав, колись була знатною та багатою, але потім збідніла і вже не займало колишнього становища. Не дивлячись на скромний достаток, маленький Кун (Конфуцій) старанно вчився. Коли юнак підріс, його призначили наглядачем комор і державних земель. Свої обов'язки він виконував сумлінно. Крім того, він збирав перекази про давнину. Уже в 30 років Конфуцій створив першу в Китаї приватну школу. Слава про його розум та добре виховання поширилася по країні. Він став поважним вчителем. З усіх країн приходили юнаки, щоб слухати його настанови і стати його учнями.

Конфуцій вчив, що кожен громадянин повинен неухильно виконувати "ритуал і церемоніал", распространялась тобто дотримуватися давніх народних традицій, встановлених норм поведінки. Лише за цієї умови можна досягти в країні процвітання та злагоди. Передусім, як вчив мудрець, потрібно шанобливо ставитися до батьків та старших за віком. Адже міцна сім`я – це запорука сильної держави.

Конфуцій вчив, що володар повинен бути володарем, чиновник – чиновником, батько – батьком, син – сином.

"Платіть добром за добро, а за зло віддячуйте по справедливості", – повчав Конфуцій.

Конфуцій подорожував країною, намагався переконати правителів справедливо керувати народом. Володарі зустрічали його з почестями, проте не завжди виконували його поради.

Учні Конфуція викладали його вчення у вигляді їхніх бесід з учителем. Пізніше вони були зібрані в 13 книг. Найвизначнішою з них є "Луньюй" ("Бесіди і судження учителя Кун Цзи (Конфуція) з численними учнями" ).

Помер Конфуцій в 73-річному віці. Його вчення поширювалось в усьому Китаї.

 

4. Даосизм

Великого поширення у Стародавньому Китаї набуло вчення даосизму. Саме слово "даосизм" походить від слова "дао", що значить "шлях", або "основа світу". Виникнення цього вчення пов'язане з ім'ям давнього мудреця – Лао Цзи, який жив у VI-V ст. до н.е. В перекладі його ім’я означає старий філософ. Легенда розповідає, що він народився з сивим волоссям і тому був названий "Лао" – "старий". За значенням і популярністю Лао Цзи вважають другим після Конфуція мудрецем Китаю. Його вчення викладено у відомій книзі "Дао-де-цзін", що означає "Книга про шлях і добрі справи”. Послідовники даосизму були проти нерівності в суспільстві та засуджували війни. "Хороше військо – засіб, який породжує нещастя, його ненавидять всі... Прославляти себе перемогою – це значить радіти з убивства людей. Ті, хто радіє з убивства людей, не можуть завоювати співчуття в країні... Коли убивають багатьох людей, то від цього слід гірко плакати. Перемогу Треба відзначати похоронною процесією", – зазначав Лао Цзи. Він виступав проти багатства та розкоші знаті, поборів влади, які доводили народ до злиднів. Великий мудрець засуджував жорстоких правителів і свавілля чиновників.

Лао Цзи висунув принцип "недіяння". З одного боку, воно виражало вимогу до правителів не гнобити народ і дати йому вільно розвиватися. З другого – "недіяння" містило заклик до народу повернутися до природи, до "золотого віку", коли не було кровопролитних воєн і суперечок, які роздирали суспільство.                                                         

Послідовники даосизму відкидали жертвоприношення небу, землі, річкам, горам тощо. Даоські ченці були вмілими ворожбитами, магами, шаманами і дбайливо ставились до народних традицій та обрядів.

 

5.Мистецтво

Стародавні китайці досягли високої майстерності в обробці міді й бронзи. Про це свідчать матеріали археологічних розкопок. Бронзовий посуд прикрашався золотом, сріблом, коштовним камінням. На посудинах зображували сцени полювання і військових походів.

У Стародавньому Китаї будинки будували з дерева, і тому вони не збереглися до нашого часу. Проте до нас дійшли їх глиняні макети. Китайські архітектори створили своєрідний стиль багатоярусного будинку.

До нашого часу збереглися чудові рельєфи на надгробних кам'яних плитах. В основному на них зображувались картини жнив, полювання. Стіни склепів прикрашали похоронними фресками. На них зображувались побутові картини, наприклад виїзд на колісницях.

До нас дійшло багато пісень Стародавнього Китаю, які були записані в "Книгу пісень" (Ші цзін).

Ось одна з таких пісень: "Тріщать, тріщать коники, плигають, плигають коники. Не бачу коханого – серце в тузі б'ється. Та лише побачу його – серце одразу заспокоїться. Зійду на південну гору, зірву там папороть. Не бачу коханого – серце в тузі сумує, сумує. Та лише побачу його, та лише зустріну його – серце одразу радіє. Зійду на південну гору, нарву там дикої сочевиці. Не бачу коханого – моє серце болить від горя. Та лише побачу його, та лише зустріну його – серце одразу заспокоїться".

Важливе значення в Стародавньому Китаї надавалося танцям і музиці.

 

Запитання і завдання

1. Які наукові знання розвивались у Стародавньому Китаї?

2. Чим схожі і чим відрізняються вчення Конфуція, Лао Цзи і Будди? Яке з них ближче одне до одного?

3. Порівняйте китайську писемність з писемністю інших країн Стародавнього Сходу. Чим китайські "книги" відрізняються від "книг" Єгипту і Дворіччя?

4. Розкажіть про мистецтво Стародавнього Китаю.

5. Чому в Стародавньому Китаї зародились ті ж самі наукові знання, що і в інших країнах Стародавнього Сходу?

<< § 27. Китайські імперії Цінь і Хань § 29. Природа і населення Давньої Греції >>

Copyright © 2011 Apycom jQuery Menus