§ 24. Варни та релігія у Стародавній Індії (підручник)

§ 24. Варни та релігія у Стародавній Індії

1.Релігія стародавніх індійців

З розселенням племен аріїв по Індії їх релігія зазнає великих змін. Головні боги стають другорядними (Індра, Сур'я). Варуна – стародавній бог нічного неба – стає богом рік та морів. Одним з головних богів стає Брахма – "володар живих істот", творець світу. Два божества, які відігравали в релігії аріїв не таку значну роль, стають головними богами. Рудра стає відомим під ім'ям Шіви. А земним втіленням бога Вішну вважався Крішна у людській подобі.

Про бога Вішну розповідали таку легенду. Один з демонів був таким сильним, що підкорив увесь світ. Задумав Вішну скинути його і народився на землі у вигляді карлика. Прийшов він до демона і попросив подарувати йому стільки землі, скільки відміряє трьома кроками. Подивився демон на маленького карлика і погодився. В ту мить карлик став надзвичайно швидко рости і набув незвичайно великих розмірів. Один крок він зробив у пекло, другий – на землю, а третій – на небо. Так бог Вішну позбавив демона влади над світом.

Брахма, Шіва і Вішну стають трьома найважливішими богами стародавніх індійців. їх почали зображувати у вигляді людини з багатьма руками та трьома обличчями.

 

2. Віра у перевтілення душ

Індійці вірили, що душі померлих не йдуть у загробний світ, а відродиться ця душа, залежить від вона здійснила у попереднє існування. Якщо людина погано себе поводила, то після смерті її душа може народитися в тілі черв’яка або іншої нікчемної істоти. А спокутувавши свою провину, може знову повернутися до людей. Якщо людина виконувала всі розпорядження і жила праведно, то її душа може відродитися в царі або навіть у божестві.

Стародавні індійці проявляли милосердя до всіх живих істот. Адже на їх думку, навіть у невеликій тварині могла жити душа  близької людини, батьків, родичів.

Індійці вірили, що тварини, птахи, комахи думають, почувають і розмовляють між собою зовсім як люди. Тому деякі з них ходили з мітлою, щоб випадково не роздушити на дорозі комашку або черв'яка.

 

3. Варни в Індії

Кожен індієць від народження належав до однієї з варн. Індійці вірили, що на варни людей розділив бог Брахма і при цьому визначив їхнє заняття, права та обов'язки.     

Зі своїх усті на думку індійців,  Брахма створив жерців – брахманів. Тому тільки вони знають, як читати молитви, і можуть говорити від імені бога. В релігійних книгах брахманів називали "володарями всесвіту",  а люди вважали їх земними богами. Щоб виконувати свої обов'язки, брахману потрібно було довго навчатися. Коли сину брахмана виповнювалось сім років, його віддавали  на навчання до вчителя, теж брахмана. Він жив у будинку вчителя і виконував усю домашню роботу. Навчання було нелегким. В усьому потрібно було слухатися вчителя і шанувати його як батьків. Учні заучували цілі книги напам’ять. Закінчували навчання в шістнадцять років. Батьки учня дарували вчителю корову, а сину підшукували наречену.

Після одруження брахман уже виконував свої обов`язки і міг брати у свій дім учнів. Брахмани нерідко жили при царському дворі як жерці і радники. У похилому віці, коли з'являлись онуки, брахман залишав дім старшому сину і ставав пустельником. Він ішов до лісу, оселявся й жив на самоті. Більшість часу проводив у молитвах, харчувався лише лісовими ягодами, жив у невеликій халабуді. Це мало забезпечити брахману кращу посмертну долю.

Зі своїх могутніх рук, згідно з міфом, Брахма створив воїнів – кшатріїв, їх обов'язком було брати участь у війнах і управляти державою, бо вони наділені силою і мужністю. Головним серед воїнів-кшатріїв був цар.

Із своїх стегон, як вважали індійці, Брахма створив людей третьої варнивайш'я, обов'язком яких – було займатися хліборобством, скотарством, ремеслом і торгівлею.

Три варни – брахмани, кшатрії та вайш'я – називалися "двічі народженими". У день повноліття вони справляли особливий обряд, і де прирівнювалось до другого народження людини.

Із своїх забруднених ніг, згідно з міфом, Брахма створив слуг, які входили до варни шудр. Їх обов'язком було служити іншим трьом варнам.

Були ще люди, котрі не входили до жодної з варн – недоторкані. Вони були ізгоями у суспільстві, і до них усі ставилися з презирством. Їм заборонялося жити в селищах та містах. Недоторкані носили особливий одяг (після померлих), щоб ніхто випадково не підійшов і не доторкнувся до них, адже це могло осквернити іншу людину.

Їхнє майно – це собаки й осли, свою їжу вони повинні їсти з розбитого посуду, за прикраси їм слугувало чорне залізо. Вони повинні завжди перекочовувати з місця на місце. Обов’язком недоторканих було прибирання нечистот, обдирання шкур з трупів здохлих тварин. Якщо вони входили в селище, то давали про це знати спеціальним дзвіночком. Люди з інших варн одверталися чи ішли з вулиці, щоб не бачити "мерзенних істот”.

Поділ населення на варни вважався вічним та незмінним і освячувався релігією. Шлюби між людьми з різних варн вважалися неприпустимими. Перейти з однієї варни до іншої було неможливо. За один і той же злочин представників різних варн карали по-різному. Якщо людина з нижчої варни осмілювалася підняти руку на брахмана, йому відрубували руку. За вбивство шудри брахман підлягав лише покаянню і штрафу, так само, як за вбивство тварини. А якщо шудра звертався до брахмана з повчанням або сперечався з ним, йому вставляли до рота шматок розпеченого заліза або вливали киплячу олію.

Релігія давала людям з нижчих варн лише одну надію– якщо вони коритимуться своїй долі і старанно виконуватимуть свої обов'язки, то після смерті зможуть народитися воїном, царем чи навіть брахманом.

 

4. Буддизм

Одна з найдавніших на землі світових релігій – буддизм. Він виник у VI ст. до н.е. в Індії. Засновником буддизму був царевич Гаутама, якого згодом назвали Буддою.

 

Цікаво знати

Легенда розповідає, що царевич від самого народження жив у казковій розкоші. Його батько наказав оточити будинок високою стіною, щоб ніщо не бентежило юну душу. Царевич вважав, що всюди життя таке ж прекрасне. Він навіть не припускав, що існують зло і печаль, смерть і страждання, горе і біль, старість і хвороби. Одного разу він побачив старого, хворого, згорбленого дідуся. Іншим разом – тяжкохвору людину, яка лежала на узбіччі дороги. Незабаром він побачив, як на кладовище несли мерця, якого оплакували жінки. Ці три випадки відкрили очі царевичу і справили на нього глибоке враження. Він дізнався, що в цьому кращому з світів не все так прекрасно, як йому здавалось до цих пір. І нарешті, в четвертий раз він зустрівся з убогим ченцем, який просив милостиню. Царевич був вражений його достойністю, зосередженістю, спокоєм. І вирішив він стати пустельником, у 29-річному віці він таємно залишив рідний дім, молоду дружину і тільки-но народженого сина.

Він узяв в руку кварту для збирання милостині та пішов пішки з одного села в інше. Жив милостинею, спостерігав і продовжував свої міркування. Одного разу під час роздумів він дійшов мудрості і пізнав велику істину спасіння. Відтоді його стали називати – Будда, тобто Просвітлений, Мудрець.

 

Велетенська статуя Будди в Гімалаях

 

Будда вчив, що будь-яке життя супроводжується стражданнями. Причина страждань – у бажаннях, у жаданні влади, багатства, слави, щастя. Якщо людина хоче звільнитися від страждань і знайти вічне життя, то повинна вести праведне життя і виконувати наступні правила: не завдавати шкоди живим створінням; не красти; добувати хліб насущний чесною працею; говорити тільки правду; цуратися заздрощів, лестощів, пліток; не пити хмільного й остерігатися задивлятись на жінок. Тільки так людина врятується; вона не буде більше знов і знов народжуватись на землі.

Учнем та послідовником Будди міг стати кожен – багатий і бідний, цар і раб, брахман і недоторканий. Усі вони могли врятуватися від страждань. Багато років Будда мандрував по Індії. У нього з'явилось багато учнів та послідовників. Взимку і влітку послідовники Будди ходили босими, щоб часом не роздушити черв'яка або комаху. Перед тим, як пити, воду проціджували, бо в ній також могли бути живі істоти. Щоб не пошкодити земляних черв’яків, землю не розпушували плугом.

Багато індійців вважали, що після смерті Будда став головним із богів. Його вчення – буддизм – широко поширилося в Індії. Особливого успіху буддизм досяг за Ашоки, який і сам прийняв цю віру. Тоді ж було засновано ряд монастирів. Пізніше буддизм поширився по всьому азіатському світу.

 

Запитання і завдання

1. Яких змін зазнала релігія аріїв після їх розселення на території Індії?

2. Розкажіть про варни в Індії. Чи могли вони виникнути за первісних часів?

3. Чи вважаєте ви справедливим поділ людей на варни?

4. Що спільного, а що відмінного в уявленнях індійців та єгиптян про посмертне існування (про потойбічний світ)?

5. Хто був засновником буддизму? Які заповіді праведного життя він проповідував?

6. Що приваблює вас в образі легендарного Будди та його вченні?