§ 19. Нововавилонське (Халдейське) царство

§ 19. Нововавилонське (Халдейське) царство

1. Утворення Нововавидонського царства

Вавилонську державу, як і її столицю – місто Вавилон не раз захоплювали завойовники. Близько 1600 р. до н.е. Вавилонію завоювали хети, але не змогли тривалий час утримувати її. На зміну їм прийшли касити, які володарювали над Вавилонською державою чотири з половиною століття.

Навіть поневолений, Вавилон лишався одним з найбільших міст Дворіччя, його політичним, економічним і культурним центром. Відродження незалежної Вавилонське держави розпочалося за правління царя Навуходоносора І (бл. 1124-1103 рр. до н.е.). Його правління було початком Середньовавилонського царства. Проте, через боротьбу за владу між представниками правлячої верхівки, двірські перевороти, численні вторгнення ассирійців і жителів Еламу, держава проіснувала лише близько 150 років.

У IX ст. до н.е. на територію Вавилонії прийшли напівкочові племена халдеїв. Деякий час вони вели звичний для себе спосіб життя, займалися скотарством і землеробством. Згодом вони не тільки оселилися у південних містах Дворіччя, перейняли культуру й релігію вавилонян, а й посіли панівне становище у вавилонському суспільстві. Представники цього народу стали царями міст-держав, які боролися за першість у Дворіччі.

Проте Тиглатпаласар III, цар могутнішої Ассирії, у 729 р. до н.е. розгромив халдеїв. 120 тис. чоловік було взято в і полон. Тиглатпаласар III проголосив себе вавилонським царем. Та халдеї не змирилися і продовжували запеклу боротьбу проти ассирійців, піднімаючи одне за одним повстання.

У 689 р. до н.е. ассирійський цар Сінахеріб знову зруйнував Вавилон. Для боротьби з Ассирією жителі Вавилонії об'єдналися з колишніми своїми ворогами, а тепер ворогами Ассирії – арамеями та жителями Еламу. Цю боротьбу очолив халдейський цар Набопаласар (625-605 рр. до н.е.). Перемігши, він узявся за відновлення держави із столицею у Вавилоні. Правління Набопаласара вважають початком Нововавилонського царства (625-539 рр. до н.е.).

 

Печатка вавилонського царя

 

 

Його син Навуходоносор II (605-562 рр. до н.е.) був великим завойовником. Він розширив кордони держави, завоювавши території від Іранського нагір'я до Єгипту. Разом з тим Навуходоносор розгорнув грандіозне будівництво у столиці держави – Вавилоні. Було побудовано велику кількість палаців, храмів, каналів і укріплень. Його правління – період найвищого розквіту Нововавилонського царства.

Як і в Давньовавилонському царстві, верхівку суспільства становив царський двір. Крім царя, до нього належали вищі чиновники, вавилонські посли в інших країнах, іноземні принци, які перебували при дворі як заручники, царські родичі. Населення Вавилона поділялося на вільних людей і рабів, а також на служителів храмів і мирян.

 

Документ

Навуходоносор II про Вавилон

Я оточив Вавилон зі сходу потужним муром, викопав рів і зміцнив його схили за допомогою асфальту і обпаленої цегли. Біля рову я збудував високий міцний мур. Я зробив широкі ворота із кедрового дерева і оббив їх мідними пластинами. Щоб вороги, які задумали недобре, не могли увійти в межі Вавилона з флангів, я оточив його потужними морськими хвилями, водами. Здолати їх було так само важко, як справжнє море. Щоб запобігти прориву з цього боку, я звів на березі вал і облицював його обпаленою цеглою. Я ретельно зміцнив бастіони і перетворив місто Вавилон на фортецю.

 

Запитання до документа

1. Що в описі оборонних споруд Вавилона, побудованих Навуходоносором II, є перебільшенням, а що ні?

2. Які оборонні споруди захищали місто Вавилон?

 

Храм був державою в державі. Так, храм Есагіла володів половиною земель країни. Представники храму відповідали за торговельні відносини з іншими державами. Вони обмінювали вовну і ячмінь на оливкову олію та деревину. Храм також здавав свої поля в оренду селянам, які сплачували за це сільськогосподарською продукцією.

Серед мирян найнижчою верствою були раби. Проте рівень життя раба у заможному господарстві міг бути вищим, ніж у вільного селянина. Вільні громадяни займалися ремеслами. Серед них виділялися ткачі, каменярі, цеглярі, ковалі тощо. Зазвичай професія була спадковою.

 

2. Вавилон – найбільше місто Дворіччя

Розміри та план міста. Місто Вавилон на початку своєї забудови мало вигляд чотирикутника площею близько 400 га. Сторони цього чотирикутника були зорієнтовані за чотирма «вітрами», тобто за сторонами світу. Річка Євфрат поділяла місто на дві частини. На лівому березі розташовувалося Старе місто, а на правому – Нове. У період найвищого розквіту Вавилона за царя Навуходоносора II було побудовано навколо Нового міста мури довжиною майже 18 км. Вони були такими широкими, що на них могли роз'їхатися дві колісниці, запряжені четвіркою коней. На внутрішньому боці мурів через кожних 50 м розташовувалися башти – всього 360. На зовнішньому боці мурів було збудовано 250 башт. Площа міста в цей час сягала 1000 га, а чисельність населення – 500 тис. чоловік. У будівництві використовувались асфальт, камінь та обпалена цегла. Своєю величчю вражали вулиці міста, палаци і десятки храмів.

Ворота Іштар. Серед воріт, присвячених богам, своєю красою вирізнялися Ворота богині Іштар. Вони були парадним входом до міста. Масивні високі квадратні башти, з'єднані аркою, прикрашалися рельєфами з глазурованої цегли. На синьому тлі чітко вирізнялися 575 рельєфів із зображеннями священних тварин – білих з жовтою і жовтих з червоною гривою биків, а також загадкового звіра «сірруш» – напівзмія-напівптаха з лапами лева, роздвоєним язиком, з рогом на пласкій голові та тілом, вкритим лускою.

У наш час у Передньоазійському музеї в Берліні із близько 100 тис. уламків ворота відтворено в такому вигляді, у якому вони існували у Вавилоні. Над землями колишнього міста Вавилона також велично здіймаються відтворені Ворота богині Іштар.

Дорога процесій. Від Воріт Іштар починалася найвеличніша у світі на той час Дорога процесій («Айбур-Шаба»). її побудували для перевезення вантажів і пересування людей. По ній, вважали вавилоняни, проходив і сам бог Мардук, якому вони поклонялися. Ширина вулиці становила 23 м. Вона мала складну будову: на цегляний настил було покладено асфальт, а зверху – вапнякові плити, прикрашені червоним каменем. Обабіч дороги здіймалися в небо високі мури, з яких загрозливо дивилися 120 левів із жовто-червоними гривами.

Палац Навуходоносора II. Ще одним дивом Вавилона був величезний палац Навуходоносора II. Цар стверджував, що побудував його за 15 діб. Палац був пишно оздоблений багатокольоровими барельєфами й глазурованою плиткою. Тронна зала Навуходоносора II мала ширину 60 м і у висоту сягала 20 м. У палаці зберігалися військові трофеї вавилонських царів.

Висячі сади Семіраміди. Неподалік від палацу розташовувалися висячі сади, які давні греки пізніше назвали одним із чудес світу. Ця багаторівнева будівля, схожа на ступінчасту піраміду, майже вся була вкрита рослинами. На кожному рівні росли пальми, кипариси та інші дерева. Для їх зрошення вавилоняни створили складну систему поливу. Усередині споруди працювали пристрої, які постачали воду з Євфрату на кожний з поверхів. Давньогрецький історик Діодор Сицилійський стверджував, що ці сади були збудовані царицею Шаммурамат (Семірамідою) близько 800 р. до н.е. Однак за іншими даними висячі сади Навуходоносор II подарував своїй дружині Амітіс, це сталося майже через 200 років після смерті Семіраміди.

Вавилонська вежа. її називали Етеменанкі – «дім наріжного каменя неба і землі», бо вона, за задумом, мала з'єднувати землю і небо, на якому жили боги. Вавилонську вежу було збудовано на основі одного з найдавніших зикуратів часів царя Хаммурапі.

 

Вавилонська вежа

 

Напис на вежі від імені царя Набопалассара (VII ст. до н.е.) розповідав: «Мардук звелів мені збудувати вежу Етеменанкі, яка до мене була ветха і доведена до руйнації, звести фундамент і встановити її на грудях підземного світу, а вершина її щоб здіймалася в піднебесся». Добудовували та поновлювали вежу і наступники Набопалассара. Кожен з них вважав почесною справою долучитися до будівництва Етеменанкі.

Вежа розташовувалася біля головного храму Вавилона – Есагіла. Вона мала 7 рівнів і сягала у висоту майже на 100 м. Кожен поверх мав свій колір. На вершині було святилище, оздоблене голубою цеглою, яка виблискувала на сонці. Вавилонська вежа присвячувалася головному богові – Мардуку та його дружині. Місцеві жителі вважали, що саме тут він приймав принесені йому дари. На вершині святилища зберігалися вкриті золотом роги, що були символом влади Мардука.

 

Вавилон у VІ ст. до н.е.

 

 

Цікаво знати

У 1899 р. розпочалися розкопки Вавилона, які тривали 18 років. Очолював експедицію Роберт Кольдевей. Під час досліджень було знайдено руїни Вавилонської вежі, висячих садів, царського палацу, залишки моста через Євфрат, мурів та вулиць міста.

 

3. Завоювання Вавилона персами

У середині VI ст. до н.е. на панування у Дворіччі почала претендувати Перська держава, яка посилилася та розширилася. Цар персів Кір II знайшов найкращий спосіб перемогти Вавилон без кровопролиття. Він переманив на свій бік і вавилонську знать, і рабів-полонених. За легендою, у 539 р. до н.е. Кір II Великий підійшов до мурів Вавилона і довго розмірковував, як захопити місто. Було кілька варіантів: штурм, тривала облога або військова хитрість. Зрештою він зупинився на останньому. Перський цар звелів відвести викопаним каналом води Євфрату від міста. Коли річка обміліла, його армія увійшла до могутнього й укріпленого Вавилона по її руслу. Більшість вавилонян, у тому числі й цар Набонід та царевич Валтасар, навіть не підозрювали, що місто захоплене ворогом. У палаці вони бенкетували, аж доки туди не увірвалися перси. В останньому своєму бою Валтасар загинув. Хоча столиця вціліла, Нововавилонське царство припинило своє існування. Після цього не раз повставали жителі величного міста, але їхня боротьба не мала успіху. Царство, яке проіснувало понад 1500 років, занепало, а Вавилон перетворився на невеличке поселення.

 

Документ

Геродот про захоплення Вавилона персами

...Вже три дні минуло, як Вавилон було взято, а частина жителів міста нічого ще про це не знала. Кір зайняв столицю, не зустрівши спротиву, і вчинив з Набонідом із притаманною йому м'якістю щодо переможених царів. Кір став і першим завойовником, що залишив Вавилон незруйнованим. Його вразила пишність міста, і він не тільки заборонив будь-що руйнувати, а й наказав спорудити на своїй могилі пам'ятник у вигляді мініатюрної Вавилонської вежі.

 

Запитання до документа

Чому перський цар Кір, захопивши місто Вавилон, не став його руйнувати?

 

 

Запитання і завдання

1. За правління якого царя Нововавилонське царство досягло свого розквіту?

2. Опишіть уявну подорож стародавнім Вавилоном.

3. Розкажіть про одне з вавилонських архітектурних чудес.

4. Як перському царю Кіру II вдалося захопити добре укріплений Вавилон?

5. Який з архітектурних шедеврів Вавилона, на вашу думку, був уособленням могутності держави? Поясніть, чому ви так вважаєте.

 

 

<< § 18. Давньоєврейське царство § 20. Перська держава >>

Copyright © 2011 Apycom jQuery Menus