§ 22. Польща (підручник)

§ 22. Польща

 

1. Встановлення комуністичного (тоталітарного) режиму.

            Польща була першою жертвою фашистської агресії в роки Другої світової війни і зазнала всіх страждань окупаційного режиму. Загинуло 6 млн. чоловік.

            У результаті війни Польща зазнала значних територіальних змін. У її склад увійшли німецькі землі аж до Одера-Нейсе і частина Східної Пруссії. Західна Україна і Західна Білорусія, Віленська область, які до 1939 р. входили до складу Польщі були передані СРСР.

            Після масового переселення  німецького  населення, операції "Вісла"  (1947 р.) по виселенню українців з їх етнічних земель, в результаті знищення під час війни польських євреїв і втрати Західної України, Білорусії, Віленської області, Польща стала однонаціональною державою.

            Контроль над Польщею Сталін вважав необхідною частиною післявоєнного устрою світу. Але саме вирішення цієї проблеми мало великі труднощі. Польська компартія була розпущена у 1939 р., а значна кількість польських комуністів репресовано. Поляки розглядали СРСР як учасника чергового «поділу Польщі», після якого у Сибір та Казахстан було депортовано 2 млн поляків, а 15 тис. офіцерів було розстріляно у Катинському лісі. Антирадянські і антикомуністичні настрої домінували в польському населенні (особливо вони утвердились після того, як СРСР не надав допомоги повсталій Варшаві (1944 р.). Такі ж настрої домінували і емігрантському уряді, який розміщувався у Лондоні. Польща мала дві армії; одна воювала поряд з західними союзниками в Африці і Західній Європі, друга – поряд з Радянською армією на східному фронті. До того ж поляки залишались ревносними католиками. Усі ці фактори і гальмували процес встановлення комуністичного режиму, до того ж Сталін вимушений був погодитись на включення до уряду представників емігрантського уряду Станіслава Миколайчика.

            Поштовхом до приходу комуністів до влади стала заява державного секретаря США Джеймса Бірнса у вересні 1946 р., в якій він заявив, що питання про західні кордони Польщі залишається відкритим. У результаті вплив прозахідних сил у Польщі впав і комуністи зробили ривок до влади. У вересні 1946 р. за ініціативою комуністів Крайова Рада Народова (парламент) прийняла рішення про перехід на планове ведення господарства. У листопаді 1946 р. комуністи (Польська робітнича партія) і соціалісти (Польська соціалістична партія) уклали угоду про спільні дії. У січні 1947 р. вони перемогли на виборах у сейм (парламент). У лютому 1947 р. президентом Польщі став лідер ПРП Б.Берут. С.Миколайчик вимушений був емігрувати. У грудні 1948 р. ПРП і ПСП об'єднались в Польську об'єднану робітничу партію (ПОРП), яка стала правлячою майже на 40 років. Поряд з ПОРП були створені Селянська і Демократична партія, які повинні були робити видимість збереження багатопартійності і залучити до соціалістичного будівництва широкі прошарки населення. Для більшого контролю з боку Москви, міністром оборони Польщі був призначений радянський маршал К. Рокоссовський.

 

Встановлення комуністичного режиму в Польщі

Фактори, які сприяли встановленню комуністичного режиму

Фактори, які стримували встановлення комуністичного режиму

·         Спільна участь радянських і польських військ у визволенні країни.

·         Присутність радянських військ на території країни. Тиск радянського керівництва на польський уряд.

·         Невизнання країнами Заходу західних кордонів Польщі.

·         Соціальні та економічні реформи ініційовані комуністами.

·         Готовність країн Заходу поступитися своїм впливом у Польщі.

·         Оточеність території Польщі країнами з прорадянськими урядами, спільний кордон з СРСР.

·         Участь СРСР у поділі Польщі з Німеччиною у 1939 р.

·         Стійкі антиросійські і антикомуністичні настрої в країні.

·         Польська компартія була розпущена у 1939 р., а значна кількість польських комуністів репресовано.

·         Існування польського емігрантського уряду, діячі якого були антирадянськи налаштовані.

·         Існування армії Андерса, що воювала на боці західних союзників.

·         Звинувачення СРСР, що він не надав допомоги Варшавському повстанню 1944 р.

·         Більшість поляків були ревносними католиками.

 

2. Розвиток Польщі у 50-80-ті роках ХХ ст.

            Нав'язана таким чином Польщі сталінську модель соціалізму (індустріалізація, кооперація, репресії), було з самого початку приречено на невдачу. Смерть Сталіна і критика його культу особи дала поштовх до масових виступів населення. У 1956 р. в Познані розпочались масові виступи проти сталінізму, які поширились на всю країну. Уряд застосував війська. Тільки у Познані загинуло 74 чоловіки 300 було заарештовано.

            У жовтні 1956 р. до влади у Польщі прийшло нове керівництво на чолі з Владиславом Гомулкою, який був звільнений з в'язниці і реабілітований. Гомулко запропонував цілу програму реформ, з якої були здійснені тільки деякі косметичні заходи. Була припинена кооперація сільського господарства і форсована індустріалізація, ослаблені репресії. Ліквідовувався комітет держбезпеки. На підприємствах створювались Робітничі ради,  які контролювали діяльність адміністрації. Відновлювався правовий статус ремісників та дрібних власників. Для зв'язків з польською діаспорою створювалось товариство "Поленія".

            Проведені заходи на певний час стабілізували становище в країні. До того ж загальне пожвавлення економічного розвитку на певний час відсунуло кризи комуністичного режиму. Наприкінці 60-х років почались економічні труднощі, які викликали підвищення цін. Це спричинило наприкінці 60 – на початку 70-х років масові виступи студентів і робітників під впливом подій у Західній Європі та Чехословаччині. Події 60-70-х рр. привели до зміни у польському керівництві. Лідером ПОРП став Е. Герек.

 

Цікаво знати

            У 1968 р. виник конфлікт між ПОРП і польською інтелігенцією. Представники інтелігенції звернулися до уряду з платформою, що стала відома як "Лист 34-х" та "Відкритий лист до членів партії". У цих документах висувалися вимоги відмінити цензуру і радикально змінити урядову політику в галузі культури. У відповідь почалось переслідування авторів "Листів", арешти.  Це спровокували виступи, які охопили вищі школи Польщі. У рух включились студенти, які у своїх діях доходили до захоплення приміщення,  вступали у боротьбу з міліцією.  У березні рух вилився на вулиці.  Почались масові паради. Екстремістські дії студентів не були підтримані їх батьками.  (Аналогічні події відбувались у Франції), що дало можливість уряду за короткий час придушити студентський рух. Гоніння на культуру співпали з поширенням антисемітизму, особливо після війни на Близькому Сході у 1967 р.,  що привело  до масового виїзду польських євреїв з країни.

            Перед Різдвом у 1970 р. до масових рухів долучились і робітники, обурені підвищенням цін. Страйковий рух був особливо сильним у приморських містах, які теж були придушені силою. (За офіційними даними загинуло 44 чоловіка, 1000 було поранено).

            Нове керівництво намагалось вирішити економічні проблеми за рахунок іноземних кредитів, які передбачалось використати для модернізації промисловості для виробництва конкурентоздатної продукції на світовому ринку. Але ця нова стратегія провалилася (докорінно реформувати виробництво не вдалося, країни Заходу ставили всілякі перепони для експорту з країн східної Європи), вона лише відтягнула на певний час кризу соціалізму взагалі. Основною причиною кризи було те, що соціалізм взагалі неможливо реформувати, будь-які реформи приводять або до встановлення капіталізму, або до сталінізму. До того ж економічна криза 70-х р. (особливо паливна) сильно вдарила по економіці східноєвропейських країн, які розвивались за екстенсивним шляхом розвитку. Вийти з цієї кризи можна було за рахунок переходу на нові технології, а існуюча державно-бюрократична система не зуміла цього зробити.  Хронічна криза сільського господарства ще більше погіршувала становище.

            З середини 70-х років у Польщі з кожним роком наростав робітничий рух. Почалося виникнення альтернативних робітничих організацій. А підвищення цін у 1980 р. викликало цілу бурю протестів, які на цей раз вже носили організований характер. Почалися масові страйки на чолі яких стала профспілка "Солідарність", очолювана електриком з гданської верфі Лехом Валенсою.

            Під керівництвом "Солідарності" в містах Гданськ, Щецин, Ельбронг страйкувало майже 200 тис. чол. До корабелів приєднались шахтарі. Уряд пішов на переговори і в серпні 1981 р. була укладена угода, за якою збільшувалась заробітна плата і т.д.

            Підвищення заробітної плати без підкріплення зростання продуктивності праці викликало появу значної грошової маси, різко підскочила інфляція. Країна була на межі економічного краху.

            У вересні-жовтні 1981 р. у Гданську відбувся перший з'їзд профспілки "Солідарність", на якому було прийнято рішення про початок боротьби за владу. На перше місце були висунуті політичні  гасла. (На той час "Солідарність" об'єднувала 9 млн чол.). До економічної кризи у країні додалась і політична. Польща опинилася перед лицем радянської інтервенції з метою наведення порядку. Польське керівництво, щоб уникнути інтервенції і громадянської війни і під тиском  радянського керівництва на підставі статті 33 Конституції Польщі, оголосило воєнний стан на всій території країни. У ніч з 12 на 13 грудня 1981 р. було створено військову раду національного порятунку  на чолі з Войцехом Ярузельським.

CD_11_II_7

Войцех Ярузельський

 

Цікаво знати

            Важливим символом подій 1981 р. стало те, що саме в цей час у польським кінотеатрах йшов фільм «Апокаліпсис». У польському суспільстві сформувалися аналогії з назвою фільму.

            Такі заходи, а також значна радянська фінансова і продовольча допомога на деякий час відтягли загибель соціалізму в Польщі. У цей час країни Заходу зробили все аби відірвати Польщу від "соціалістичного табору". Проти неї були введені економічні санкції, внаслідок яких Польща зазнала збитків у розмірі 15 млрд доларів. Посилився ідеологічний тиск. Значну роль у цьому відіграв Ватікан і, зокрема, Папа Римський Іоан-Павло II.

            Уряд Ярузельського так і не зміг знайти виходу з кризи. Перебудова у СРСР підштовхнула польське керівництво до пошуку інших шляхів виходу з кризи.

 

3. Падіння комуністичного режиму

            У 1988 р. ПОРП оголосила про початок економічних реформ. Були зняті обмеження з діяльності приватного бізнесу, лібералізований валютний обмін, державні підприємства отримали господарчу самостійність.

            У лютому 1989 р. розпочав роботу "круглий стіл" за участю всіх опозиційних сил, включаючи "Солідарність", де були обговорені перспективи політичних реформ. ПОРП поставила перед собою завдання легалізувати опозицію, але зберегти свою керівну роль.

            Першою спробою сил стали позачергові червневі вибори 1989 р. до парламенту на яких переконливу перемогу здобула "Солідарності" (так, у верхній палаті 99 місць із 100, у нижній 261 з 467). Після парламентських виборів було обрано президента країни. Національні збори Польщі спільне засідання  сейму і сенату 19 липня 1989 р. більшістю в один голос президентом обрали В.Ярузельського.

            Найбільш складним був процес формування уряду, який остаточно вдалося сформувати лише у вересні 1989 року. Прем'єр-міністром став Т.Мазовецький (редактор  часопису   "Солідарності").

            Міністерські портфелі були розподілені наступним чином: "Солідарність"-12, ПОРП-4, ОСП-4, ДП-3.

            Уряд Мазовецького успадкував економіку країни у повному розвалі. Інфляція складала у 1989 р. 2000%; тривав спад виробництва; зовнішній борг складав 40 млрд. дол.; стрімко падав рівень життя населення тощо.

            Вибори, формування уряду яскраво показали, що Польща стала на еволюційний шлях переходу від тоталітаризму до демократії. 31 грудня 1989 р. було прийнято нову Конституцію, яка відновила попередню назву держави – Республіка Польща.

            Уряд Тадеуша Мазовецького першим у Східній Європі здійснив так звану «шокову терапію»- різкий перехід до ринкової економіки (за планом міністра фінансів Л.Бальцеровича).

 

Метод «шокової терапії» (швидкий перехід до ринкової економіки)

Одночасне запровадження вільної торгівлі і скасування контролю над цінами

 

Зростання цін, різке зниження життєвого рівня, скорочення виробництва, приборкання інфляції

 

Включення ринкових механізмів економіки

 

Початок приватизація державного сектору, стимулювання розвитку приватного підприємництва

 

Зростання виробництва. Початок зростання життєвого рівня

У1993 р. Польща вийшла з кризи

            На фоні реформ проходила трансформація політичного життя. У січні 1990 р. ПОРП саморозпустилась (2 млн. чол.) і трансформувалась у соціал-демократичну партію. У липні 1990 року із уряду були вилучені представники ПОРП. У грудні 1990 р. на перших  загальних  виборах президентом Польщі було обрано Леха Валенсу.

            Відбулась переорієнтація і зовнішньої політики Польщі. Вона вийшла з РЕВ і ОВД. Одна із перших підтримала нові утворені держави після розпаду СРСР. З країни були виведені радянські (російські) війська. Польща активно почала домагатись вступу в НАТО і навіть погоджувалася на розміщення на своїй території ядерної зброї. 

            Різкий перехід Польщі до ринкової економіки привів до зміни соціального статусу більшості громадян, що стало сприятливою основою для відродження лівих сил, які на парламентських виборах 1993 р. набрали більшість. Уряд сформував представник лівих В.Павляк. Наявність лівого прем`єра, парламенту і правого президента призвело до гострого протистояння між гілками влади. У суспільстві і владних структурах розгорнулась гостра дискусія про подальший розвиток країни. 1995 р. став переломним. Головою уряду став Ю.Олекса. У країні почалась велика приватизація. Польща стрімко набирала темпи розвитку (1995 – 6,5%), вдалось загалом подолати інфляцію.

 

Фактори, які сприяли успіху польських реформ:

-       порівняно невеликі масштаби економіки;

-       високий попередній рівень розвитку ринкових відносин і приватної власності;

-       відсутність опору з боку населення ринковим реформам; панування в суспільстві позитивного ставлення до приватної власності і бізнесу;

-       значна зовнішня допомога, особливо польської діаспори;

-       згуртованість суспільства;

-       цілеспрямована діяльність уряду у проведенні реформ;

-       значні іноземні інвестиції, особливо німецькі;

-       наявність значного ринку для збуту польських товарів, що відкрився по розпаду СРСР.

 

4. Польща на сучасному етапі

            У листопаді 1995 р. відбулися президентські вибори, які характеризувалися гострою боротьбою. Зрештою перемогу у другому турі здобув Александр Кваснєвський (51,7%), представник лівих сил. Зміна президентів у країні супроводжувалася серією гострих політичних скандалів та загостренням політичної боротьби. Однією з жертв цієї боротьби став прем`єр Ю.Олекса, якого звинувачували у шпигунській діяльності на користь КДБ СРСР, а згодом ФСБ Росії. Він був змушений піти у відставку. Новим главою уряду став соціал-демократ В.Чимошевич. Взагалі перебування при владі Л.Валенси і його прихильників, а також серія скандалів пов`язаних з колишніми інформаторами КДБ та польських спецорганів, призвели до корінної зміни польської політичної еліти, яка позбулася тягаря минулого і втратила безпосередній зв`язок з минулим. Польські ліві не ставлять під сумнів європейську ідею, принципи демократії і непорушності приватної власності.

            Новий уряд Чимошевича продовжив попередній реформаторський курс, проте роблячи акцент на соціальних реформах. У 1996-1997 рр. політичне життя країни розгорталось навколо двох ключових питань: лібералізація законів щодо абортів (католицька церква, яка має непохитний авторитет у країні, виступало категорично проти) і прийняття нової конституції. Нова Конституція, яка набрала чинності 1 вересня 1997 р. дещо обмежила повноваження президента. Економічна система Польщі характеризується у ній як соціально-ринкова, заснована на свободі підприємництва, приватної власності і солідарності, діалозі і співробітництві соціальних партнерів.

            Гострота політичної боротьби позначилась на виборах 21 вересня 1997 р., на яких перемогу здобув блок “Акція виборча “Солідарність” (АВС). Новий уряд країни очолив автор економічної програми “Солідарності” професор хімії Єжі Бузек, міністром фінансів знову став Л.Бальцерович. Новий уряд вважав головним своїм завданням підготувати країну до вступу в ЄС та НАТО. З цією метою передбачалось завершити процес приватизації, демонополізації, проведення освітньої та адміністративної реформ; завершити воєнну реформу. На цьому шляху уряд досяг значних успіхів. Економіка країни продовжувала показувати позитивні результати. У 1999 р. країна стала членом НАТО. Незважаючи на успіхи уряд не користувався особливою підтримкою. Всі успіхи приписувались А.Квасневському, який здобув переконливу перемогу на наступних президентських виборах 2000 р.

            Головний вектор зовнішньої політики Польщі після повалення комуністичного режиму був спрямований на Захід: встановлення союзницьких відносин з США, інтеграція до євроатлантичних структур. На цьому шляху Польща досягла вагомих результатів: у 1999 р. країна стала членом НАТО, а 2004 р. – членом ЄС. Прагнучи відігравати більш вагому роль у світовій політиці, Польща взяла участь у війні проти Іраку, яка завершилась поваленням режиму Саддама Хусейна (2003). У ЄС прагне посісти місце провідної країни, жорстко відстоюючи свої державні інтереси.

            Польща стала першою країною світу, яка 2 грудня 1991 р. визнала незалежність України. Між Польщею та Україною склались відносини, які характеризуються як стратегічні. Польща активно представляє відносини України в європейських структурах, є прихильником якнайшвидшої інтеграції України до НАТО та ЄС. Крім політичних відносин між Україною та Польщею активно розвивається і економічне співробітництво.

            На теперішній час найважливішим питанням україно-польських відносин є досягнення історичного примирення між двома народами. Для цього потрібно розв`язати низку питань відносин між двома народами, взаємно покаятися за ті кривди, що мали місце у минулому.

 

Підсумки

            Після Другої світової війни Польща зазнала значних територіальних змін головним наслідком яких стало перетворення країни на мононаціональну державу. Опинившись у радянський зоні впливу, Польща пішла шляхом розвитку інших країн східної Європи. У країні встановився комуністичний режим. Проте комуністичний режим у країні не відзначався стабільністю. Його раз за разом переслідували кризи (1956, 1970, 1980-1981 рр.). Зрештою в країні наприкінці 80-х років прийшли сили, які взяли курс на побудову демократичного суспільства, ринкової економіки та інтеграції в європейські структури. В результаті реформ 90-х років Польща досягла поставленої мети.

 

Запитання і завдання:

1.    Які територіальні зміни зазнала Польща після Другої світової війни?

2.    Коли і як було встановлено комуністичний режим у Польщі? З якими труднощами довелось зіткнутися польським комуністам у боротьбі за владу?

3.    Що сприяло встановленню комуністичного режиму? Який фактор був визначальним?

4.    Охарактеризуйте особливості побудови комунізму в Польщі.

Заповніть таблицю: «Кризи комуністичного режиму в Польщі»

Кризи

1956 р.

1970 р.

1980-1981 рр.

Причини

 

 

 

Привід

 

 

 

Наслідки

 

 

 

5.    Чому перехід до демократії в Польщі відбувся мирним шляхом?

6.    Хто такий Л.Валенса? Яка його роль у новітній історії Польщі?

7.    Що таке «Круглий стіл»? Яка його роль у поваленні комуністичного режиму в Польщі?

8.    Які результати «шокової терапії» для Польщі? Хто був автором польських економічних реформ початку 90-х років?

9.    Яка роль Польщі у сучасній Європі?