§ 14. Великобританія (підручник)

§ 14. Великобританія

 

1. Наслідки другої світової війни. Перший повоєнний уряд лейбористів

            Після Другої світової війни Англія остаточно втратила "пальму першості" у міжнародних відносинах. Починається розпад найбільшої Британської колоніальної імперії. Після виснажливої війни Англія залишилась серед великих держав, але не могла тягатись по силі з США та СРСР.

 

Наслідки Другої світової війни для Англії

Людські втрати

265 тис. військових (без врахування втрат 100 тис. чол. країн Співдружності та імперії) та 70 тис. цивільних.

Матеріальні втрати

Чверть національного багатства (30 млрд. дол.), внутрішній борг зріс у 3 рази, зовнішній – 21 млрд. фунтів стерлінгів.

Територіальні зміни

Початок розвалу Британської колоніальної імперії.

Соціально-економічні наслідки

ВВП на рівні 1936-1937 рр. Фінансова і паливна кризи. Безробіття 2 млн. чол.

Політичні зміни

Поразка на перших повоєнних виборах консерваторів, прихід до влади лейбористів.

 

            Після шести років війни англійці найменше думали про претензії на світове панування. Це особливо виявилось на перших післявоєнних виборах 26 липня 1945 р. Англійці проголосували за лейбористів, які чітко сформулювали свою головну мету – створити в Англії процвітаючу державу. Лідер лейбористів Клемент Еттлі сформував уряд, який взявся здійснити низку реформ.

            У результаті реформ, проведених лейбористами, було націоналізовано вугільну, газову, металургійну галузі промисловості, електроенергетику, зв’язок, транспорт, Англійський банк. Власникам підприємств сплачувалась компенсація – 2,5 млрд. фунтів стерлінгів. Згодом темпи націоналізації були знижені, лейбористам стало ясно, що держава неспроможна взяти на себе занадто багато. Було проголошено курс на змішану економіку.

            Процес націоналізації і створення державної власності був у першу чергу зумовлений тим, що держава брала на себе проблеми розв`язання загальнонаціональних завдань: акумуляція фінансових ресурсів для здійснення проголошених широких соціальних реформ, створення надійних інфраструктури, транспортних систем, єдиної електромережі, підтримання нерентабельних але стратегічно необхідних для економіки держави галузей (вугледобувна, суднобудівна тощо). Компенсація мала забезпечити колишнім власникам  можливість вкладати свій капітал в інші більш прибуткові галузі економіки.

            Лейбористський кабінет став більше уваги приділяти питанням програмування економіки, регулювання зайнятості, експорту-імпорту та ін. За планом Маршалла Англія отримала близько 2,5 млрд. доларів, що сприяло структурній переорієнтації британської економіки, водночас посилило її залежність від США.

            Лейбористи здійснювали також програму соціальних реформ: скасування антипрофспілкових законів, розширення безкоштовної системи охорони здоров’я та розширення житлового будівництва. Лейбористи домоглись подальшого обмеження повноважень палати лордів британського парламенту.

            У галузі зовнішньої політики лейбористи залишались на позиції союзу з США і повністю поділяли небезпеку відносно радянської загрози. У 1949 р. Англія стала членом НАТО. Найскладнішою проблемою для післявоєнної Великобританії була доля колоніальної імперії. Надання незалежності Індії було неминучим, і з цим довелося змиритися. Незалежність було надано Палестині та Йорданії, але на більше йти вона не бажала. У колоніях став розгортатися національно-визвольний рух, який став набирати збройного характеру (Малайя, Кенія тощо).

            Реформи лейбористів призвели до непомірного зростання державних витрат і різкого збільшення дефіциту державного бюджету, падінню рівня життя.

 

«Прем`єр-міністри Великобританії у повоєнний період»

Прем`єр-міністри

Роки перебування при владі

Партійна приналежність

К.Етлі

1945-1951

Лейборист

У.Черчілль

1951-1955

Консерватор

А.Іден

1955-1957

Консерватор

Г.Макмілан

1957-1961

Консерватор

А.Д.Хьюм

1961-1964

Консерватор

Г.Вільсон

1964-1970

Лейборист

Е.Хіт

1970-1974

Консерватор

Г.Вільсон

1974-1976

Лейборист

Д.Каллаген

1976-1979

Лейборист

М.Тетчер

1979-1990

Консерватор

Д.Мейджор

1990-1997

Консерватор

Т.Блер

1997-2007

Лейборист

Г. Браун

2007-…

Лейборист

 

2.Розпад Британської колоніальної імперії. Прем`єрство У.Черчилля.

Фінансові труднощі сприяли перемозі у 1951 р. консерваторів на чолі з У.Черчиллем. Головне завдання свого правління він сформував у фразі: “Я не хочу бути присутнім на похоронах Британської імперії”.

Основні заходи уряду У.Черчилля були:

 

1.    Збереження статусу великої держави. Створення власної ядерної зброї.

2.    Збереження якомога більшої частини Британської імперії. Стримування розпаду імперії.

3.    Тісний союз з США. Координація зовнішньої політики.

4.    Зміцнення фінансової системи, повернення довіри до фунта стерлінга.

5.    Здійснення часткової денаціоналізації, скорочення соціальних програм.

            У 1952 р. помер король Георг IV, на престол вступила його донька Єлизавета II. У тому ж році Великобританія, прагнучи залишитись наддержавою, з допомогою США створила ядерну зброю.

            У 50-ті роки Англія, як і інші західні держави, вступила в смугу економічного піднесення. Але темпи розвитку були надто низькими. Це пояснювалось такими обставинами: в попередні роки її економіка розвивалась в умовах відсутності конкуренції на великому ринку імперії; колонії забезпечували її дешевою сировиною і продовольством, отже Англія не мала достатніх стимулів для розвитку.

            У.Черчиллю вдалося зупинити розпад імперії, закріпити статус Англії великої держави, але він не зумів подолати всіх негативних явищ, що накопичились у житті країни.

 

3. “Хвора людина Європи”. Англія у 60-70-ті роки.

            Деколонізація виявила всі слабкі сторони Англії. Зусилля по збереженню імперії сприяли консервації відсталості. Після поразки в 1956 р. агресії Англії, Франції та Ізраїлю проти Єгипту (операція «Мушкетер»), Великобританія взагалі відмовилась від спроб зберегти імперію. Останньою спробою зберегти вплив в колишніх колоніях стало зміцнення Британської Співдружності націй. В Європі консерватори намагались зміцнити позиції Англії, створивши Європейську асоціацію вільної торгівлі, що було своєрідною противагою ЄЕС. Всі ці поразки, як у внутрішній, так і в зовнішній політиці, призвели до "англійської хвороби":       Англія з кожним роком втрачала свої позиції великої держави.

Складові «англійської хвороби»:

·         постімперський синдром;

·         економічне відставання, втрата колишніх позицій;

·         ольстерська проблема;

·         «егоїзм» профспілок.

            Повернення до влади лейбористів не вилікувало Англію. У 1964 р. прем’єр-міністром став Г.Вільсон. Спроба посилити сепаратистські тенденції (втручання держави в економічне життя) не сприяла економічному піднесенню Англії. Було продовжено націоналізацію, встановлено контроль за квартплатою, цінами, підвищено пенсії і соціальні виплати, створено національне управління по цінах і прибутках. Однак ці заходи мали зворотний результат. Економіка опинилась у глибокій кризі, посиленій енергетичною кризою початку 70-х років. Країну охопило масове безробіття. Матеріальне становище англійців погіршилось. Здавалося, вже ніщо не вилікує "хвору" Англію: ні відкриття багатих нафтових покладів на Північному морі, ні перемога в світовій першості з футболу в 1966 р., ні всесвітня слава «Біттлз» і «Роллінг стоунз».

            На тлі цих обставин відбулися зрушення в суспільній свідомості та в політиці провідних партій. Серед консерваторів посилився вплив прихильників розвитку приватного підприємництва і згортання державного втручання в економіку, європейської інтеграції.

            Перші спроби Англії вступити в ЄЕС не мали успіху. Президент Франції Шарль де Голль двічі накладав вето на прийняття Великобританії в ЄЕС, аргументуючи це занадто тісними відносинами Англії з США. І лише в 1973 р. принижена Англія була "допущена" в Європу. Економічна криза 70-х років не дала змоги проявитись позитивним рисам цього кроку. Економічні труднощі поглибились, зросли безробіття, інфляція.

            Наприкінці 60-х років загострилась ірландська проблема. Після надання Ірландії незалежності в складі Великобританії залишилось шість графств Північної Ірландії, заселених переважно протестантським населенням. Католицька меншість Ольстера почала в 1968 р. боротьбу за громадянські права. У 1969 р. в Ольстер було введено англійські війська для наведення порядку. У відповідь на території Північної Ірландії таємна організація Ірландська республіканська армія (ІРА) розв’язала терор проти англійських солдат. Жертвами взаємної жорстокості все частіше ставало цивільне населення. Хвиля насилля перекинулась і на інші райони Великобританії.

 

4. Тетчеризм. Прем`єрство М.Тетчер і Дж. Мейджера.

            Лейбористські уряди Вільсона та Каллагена не змогли ефективно розв’язати назрілих проблем. Ситуація змінилась після перемоги на виборах консерваторів. 4 червня 1979 р. був сформований уряд на чолі з Маргарет Тетчер. Новий уряд енергійно вдався до заходів, які, на думку М. Тетчер, повинні були дати оздоровлення англійській економіці та фінансам. Політика уряду отримала назву тетчеризм. Напрямки цієї політики були такі:

 

Тетчеризм

Основні заходи

·         Жорсткі заходи у боротьбі з інфляцією – скорочення державних витрат, апарату та соціальних програм.

·         Підтримка приватного підприємництва як основи економіки.

·         Відмова від жорстокої регламентації бізнесу.

·         Денаціоналізація (приватизація) нафтової промисловості, авіапромисловості і вантажного транспорту, частини комунальної власності.

·         Обмеження прав на страйки, звуження сфери діяльності профспілок.

·         Зменшення податкових ставок, збільшення опосередкованих податків.

·         Перегляд соціальних програм.

·         Підтримка приватної освіти і охорони здоров`я.

Результати

Позитивні

Негативні

·         Подолання кризових явищ, покращення економічної кон‘юнктури. Високі темпи економічного зростання.

·         Приток іноземних інвестицій.

·         Структурні зміни в економіці на основі наукоємних технологій. Модернізація традиційних англійських галузей промисловості: суднобудівної, металургійної, вугледобувної тощо.

·         Скорочення державного сектору, підвищення його рентабельності.

·         Низькі темпи інфляції.

·         Бездефіцитний бюджет.

·         Більшість англійців стали власниками нерухомості.

·         Пожвавилась економічна активність населення. Зменшилось безробіття.

 

 

·         Подорогшання комунальних послуг та транспорту.

·         Широкий страйковий рух.

·         Зростання воєнних витрат.

·         Структурне безробіття (зумовлене структурними змінами в економіці).

 

            Політика кабінету М. Тетчер відзначалась твердістю і рішучістю, вона враховувала реальні потреби часу.

Наприклад, приватизація відбувалась не «обвально», а у кілька етапів:

            У 1979–1984 рр. майбутнім власникам продавались активи компаній, частина їх перетворювалась у "публічні" корпорації.

            У 1984–1989 рр. акціонерами колишніх державних компаній стали індивідуальні власники. З 1989 р. головна увага зосередилась на економічній ефективності приватизованих підприємств.

            Тетчер рішуче виступила проти так званого "егоїзму" профспілок – страйків, що призводили до неконтрольованого підвищення заробітної плати і до зростання темпів інфляції. Від березня 1984 р. по березень 1985 р. тривав страйк шахтарів, що закінчився поразкою. У 80-ті роки в країні значно послабився профспілковий рух, чисельність британського конгресу тред-юніонів скоротилась у півтора рази. Водночас впав авторитет лейбористської партії. Позитивний вплив на економічний розвиток мав зростаючий видобуток нафти у Північному морі (близько 100 млн т. щорічно), що повністю задовольняло потреби Англії. Політичний курс кабінету М. Тетчер забезпечив зниження рівня інфляції, скорочення безробіття. Знову підвищились темпи розвитку британської промисловості. Зріс добробут населення, особливо середніх верств.

            15 листопада 1985 р. була укладена англо-ірландська угода про Ольстер, згідно з якою Ірландія отримувала право брати участь в управлінні Північчю. Однак проблема тероризму залишилась, оскільки прихильники ІРА продовжували свою діяльність. У 1994 р. ІРА оголосила про перемир’я, але на початку 1996 р. знову пролунали вибухи.

            У зовнішній політиці консерватори займали однозначну позицію атлантичної солідарності. З початку загострення міжнародної напруги в 1979 р. Великобританія приєдналась до жорстких антирадянських заходів. Тетчер твердо і рішуче відстоювала інтереси Великобританії в ЄЕС. У зовнішній політиці М.Тетчер завоювала широку популярність у країні після успішного завершення конфлікту з Аргентиною навколо Фолклендських островів (1982 р.). Аргентинські війська, які окупували острови, були примушені англійськими військами капітулювати. Втрати Англії в цій війні: загинуло 250 чол., 6 військових кораблів, 10 літаків. Аргентина втратила 500 чол., кілька кораблів понад 70 літаків. Ця перемога продемонструвала відродження духу Англії і сприяла перемозі Тетчер на позачергових виборах.

04

Під час військового конфлікту між Великою Британією та

 Аргентиною за Фолклендські (Мальвінські) острови. 1982 рік

 

            Після перемоги на виборах 1983 р. консерватори продовжували втілювати в життя свою програму реформ. До 1990 р. було приватизовано 21 державну компанію, 9 млн. англійців стали акціонерами, 2/3 сімей – власниками будинків або квартир.

            Однак наприкінці 80-х років уряд Тетчер зіткнувся з низкою гострих проблем: європейська економічна інтеграція, протести населення проти введення "подушного" податку та ін.

            У керівництві консерваторів загострились суперечності, особливо після того, як колишній міністр кабінету М.Тетчер М.Хазелтайн виступив з критикою політики "залізної леді". В листопаді 1990 р. Тетчер пішла у відставку. Новим прем’єр-міністром став Джон Мейджер, який прагнув зберегти досягнення тетчеризму. Тривале знаходження при владі консерваторів (18 років), які вже нічого не могли запропонувати нового, набридло англійцям. Їхні здобутки – зменшення податків, приватизація тощо, вже ставились їм у провину. На цій хвилі зневіри в консерваторів на виборах 1 травня 1997 р. лейбористи здобули переконливу перемогу, отримавши абсолютну більшість місць в обох палатах парламенту. Новим прем’єр-міністром став Тоні Блер, наймолодший в історії Англії ХХ ст. політик.

 

5. Лейбористи при владі. Прем`єрство Т.Блера

            Т.Блер відразу взявся за реформи, які можна назвати радикальними. Реформування зачепило конституційний устрій Великобританії. Сформовано регіональні парламенти в Шотландії та Уельсі. Важливим кроком стало поступове реформування палати лордів з метою перетворення її в орган, до якого обирають, а не який призначають. Передбачається взагалі змінити систему виборів до англійського парламенту.

            Уряд лейбористів не обмежився конституційними реформами. Ним започатковано реформи в системі освіти, охороні здоров’я. На теперішній час система охорони здоров`я і освіти вважаються одними з кращих у світі, випередивши французьку та німецьку.

            Важливим здобутком Т.Блера стало підписання Угоди про політичне врегулювання ольстерської проблеми. Основний зміст цього документу полягає в тому, що Ірландія відмовляється від возз’єднання з Північною Ірландією, а Великобританія надає право Північній Ірландії на самовизначення аж до відділення, якщо за це проголосує населення на референдумі. Угода передбачає припинення насилля, введення самоуправління (Північноірландська асамблея), здачу зброї і проведення референдуму про статус Північної Ірландії.

            Важливим досягненням лейбористів на теперішній день є подолання проблеми безробіття. На теперішній час безробітних серед молоді не перевищує декількох тисяч чоловік, в той час як за період правління консерваторів – сягало 3 млн чол. Також уряду Блера вдалось приборкати інфляцію і значно збільшити соціальні витрати. На теперішній час економіка Англії займає четверте місце у світі.

            У свій актив лейбористи можуть записати і те, що вперше за повоєнні роки значно зменшилися показники злочинності.

Опоненти лейбористів консерватори у свою чергу твердять, що в разі зміни світової кон’юнктури широка соціальна політика може стати для Англії серйозним ударом. Слід бути ощадливішими.

            У зовнішній політиці як консерватори, так і лейбористи чітко координують свою політику з США, беруть участь майже у всіх зовнішньополітичних акціях американців (війна проти режиму С.Хусейна в Іраку тощо). У рамках Європейського Союзу нерідко займають особливу позицію.

            У 2007 р. новим прем`єр-міністром Великобританії призначено Гордон Брауна. Він має репутацію поміркованого євроскептика, належить до соціал-демократичного крила Лейбористської партії (на відміну від соціал-ліберала Блера).

            Великобританія була однією з перших країн, які підтримали перебудову в СРСР. Після розпаду СРСР країна визнала незалежність України.

25

Лондон – фінансова столиця світу

 

Підсумки

            Після Другої світової війни Англія остаточно втратила свою першість у світі. Почався розпад Британської колоніальної імперії. Цей процес виявився занадто болючим для Англії. «Англійська хвороба» настільки сильно вразила країну, що здавалась, Англія ніколи вже не посяде місце серед провідних країн світу. Проте завдяки діяльності М.Тетчер Англія посіла гідне їй місце у світі.

 

Запитання і завдання:

1. Заповніть таблицю: «Реформи лейбористів другої половини 40-х років ХХ ст.»

Реформи

Результат

 

 

  1. Яка головна мета другого прем`єрства У.Черчилля?
  2. Чи вдалося йому досягнути цієї мети?

Заповніть таблицю: «Рецепти» для лікування «англійської хвороби».

«Рецепти» лейбористів

«Рецепти» консерваторів»

 

 

            4. Визначте позитивні наслідки правління Т.Блера.