§ 7. Завершення і підсумки Другої світової війни

§7. Завершення і підсумки Другої світової війни

 

1. Завершення бойових дій у Європі. Капітуляція Німеччини

            З початком 1945 р. розпочалися вирішальні бої по розгрому нацистської Німеччини. 12 січня 1945 р. радянські і польські війська розгорнули Вісло-одерську операцію, яка згодом переросла у Берлінську. Протягом уже перших днів наступу німецьку оборону було прорвано і 17 січня звільнено Варшаву. Розвиваючи наступ, на початку 1945 р. радянські війська війшли до р.Одер, в 60-70 км від Берліна. Також було оточено німецьке угрупування у Східній Пруссії, яке незабаром було знищено.

            Після початку радянського наступу в Польщі (Вісло-Одерська операція) німецьке командування прийняло рішення про припинення наступу в Арденах і перекинуло найбільш боєздатні частини на Східний фронт, в район озера Балатон (Угорщина), де німецькі війська безуспішно намагались наступальними діями деблокувати оточене угруповання в Будапешті. Відбивши запеклі атаки ворога радянські війська перейшлиу контрнаступ. Долаючи запеклий опір і несучи значні втрати радянські війська 13 лютого оволоділи Будапештом, 4 квітня – Братіславою, а 7 квітня – Віднем. Південне угруповання німецько-угорських військ було розгромлене.

            8 лютого 1945 р. війська союзників, перегрупувавши і поповнивши частини, що зазнали значних витрат під час німецького наступу, почали операцію по форсуванню Рейну і захопленню Рура (промислового центру Німеччини). Ця операція супроводжувалась стратегічними бомбардуваннями Німеччини. Під час бомбардування Дрездена загинуло 135 тис. мирних громадян. У результаті успішного форсування Рейну німецьке угруповання в районі Рура було оточено і 17 квітня 1945 р. воно припинило опір. У полон потрапило 325 тис. солдатів. Після цієї поразки німецькі війська майже не чинили опору на Західному фронті, до того ж у них не було підготовлених позицій, де можна було організувати опір. Війська союзників швидко просувалися на Схід і 18 квітня їх передові частини вийшли до Ельби. 26 квітня в районі Торгау відбулась зустріч американських і радянських військ. Тим часом радянські війська завершували знищення берлінського гарнізону, який капітулював 2 травня.

            7 травня в штабі Ейзенхауера в Реймсі генерал Йодль підписав попередній протокол про капітуляцію Німеччини.

            9 квітня 1945 р. розпочався наступ англо-американських військ на півночі Італії, завершивши визволення країни разом з партизанами 2 травня. Мільйонне угруповання німецьких військ склало зброю. Під час цих боїв партизани захопили у полон Муссоліні та багатьох керівників фашистської партії та держави. Всі вони були страчені. Тіла Муссоліні та його коханки Петаччі були підвішені за ноги і виставлені на загальний огляд.

            Розвиваючи успіх союзницькі війська звільнили Баварію, західну Австрію і частину Чехії (міста Пльзен і Карлові Вари).

            Найдраматичнішою сторінкою Другої світової війни стала Берлінська операція.

            При обороні столиці рейху гітлерівське командування робило все для реалізації гасла: “Берлін залишиться німецьким!” Мобілізовувалося все населення, здатне тримати в руках зброю. Формувалися загони винищувачів танків з “гітлерюгенда”, житловi квартали перетворювались на фортецi. На оборонних роботах працювали близько 400 тис. чоловік. З боєздатних частин створювались армійські групи для нанесення удару по флангах радянських вiйськ. Відмова Гітлера від капітуляції, його розрахунки на чвари серед союзників затягували кінець кривавої війни, призводили до непотрібних жертв. Радянськи втрати склали 78 тис., німецькі – 150 тис. вбитими.

 

Співідношення сил на початку Берлінської операції

 

Особовий склад

Танки

Гармати

Літаки

Радянські війська

2,5 млн. чол.

6250

41600

7500

Німецькі війська та їх союзники

1 млн. чол.

1500

10400

3300

            З радянського боку у Берлінській операції брали участь війська трьох фронтів: 2-го Білоруського, 1-го Білоруського і 1-го Українського. Ними командували відповідно К.К.Рокоссовський, Г.К.Жуков і І.С.Конєв.

            Битва почалась 16 квітня. О 3-ій годині ранку за берлінським часом при світлі прожекторів в атаку пішли танки і піхота. Війська під командуванням Жукова наступали через так звані Зеєловські висоти. Лінію оборони противника перед висотами було подолано досить швидко, далі почались ускладнення. Бій тривав увесь день і не затихав навіть уночі. Лише на ранок 18 квітня рубіж було взято. Зав’язалися бої на околицях Берліна. Ще через чотири дні фронти Жукова і Конєва зімкнули кільце навколо міста.

            Гітлер приймає рiшення не втiкати на пiвдень, а особисто керувати боротьбою за Берлін.

            25 квітня невелике місто Торгау на березі Ельби стало відоме всьому світові. У цей день тут зустрілись передові частини 1-го Українського фронту і пiдрозділи американської армії.

CD_11_21

Зустріч на р.Ельбі радянських, американських та англійських військових.

 

            Тим часом в Берліні бої йшли вже в центрі міста, де ворог чинив впертий опір. Всi спроби деблокувати місто з боку інших угрупувань гітлерiвських військ були марними. Майже кожен будинок доводилось брати штурмом. «На третій день боїв у Берліні,— згадував Жуков, — спеціально розширеною колією із Сілезького вокзалу було подано фортечні гармати, які відкрили вогонь по центру міста. Вага кожного їх снаряду становила півтонни. Оборона Берліна розліталась у пух і прах. Навіть в імперській канцелярії розуміють, що наближається розв’язка битви за столицю Німеччини...». 30 квітня було штурмом взято рейхстаг. Над ним замайорів червоний прапор.

CD_11_23

Прапор Перемоги над Рейхстаґом. 30 квітня 1945 р.

 

Цікаво знати

            У 3-й ударній армії, що штурмовала центральну частину Берліна, було виготовлено 9 бойових знамен (по числу дивізій), які мали водрузитися над рейхстагом. Одно з них – пропор 150-ї стрілецької дивізії  став Прапором Перемоги, який 30 квітня водрузили над рейхстагом М.Єгоров і М.Кантарія. Крім того кожен боєць, що штурмував рейхстаг мав червоний прапорець, який прагнув поцепити на поверженому символі нацистської Німеччини.

 

            1 травня на командний пункт 8-ї Гвардійської армії було доставлено начальника генштабу сухопутних військ Німеччини генерала Кребса. Заявивши про те, що Гітлер 30 квітня покінчив життя самогубством (ще 28 квітня 1945 р. партизани Італії, виконуючи вирок народного трибуналу, розстріляли й повісили за ноги Муссоліні, його коханку і прибічників). 30 квітня 1945 р. Гітлер отруїв свою дружину Єву Браун та самого себе. Їхні трупи разом з трупом Геббельса, його дружини та їх шести дочок есесівці спалили у дворі), він запропонував розпочати переговори про перемир’я. Про це доповіли Сталіну, який зажадав вести переговори тільки про беззастережну капiтуляцiю. Відповіді від наступників Гітлера не надійшло, і бойові дії поновилися. Наступного дня штаб берлiнської оборони віддав наказ про припинення бойових дій. Берлін упав. Під час штурму німецької столиці радянські війська втратили 300 тис. убитими і пораненими.

            Рештки німецьких військ на півночі Нiмеччини, притиснуті до узбережжя Балтійського моря, теж капітулювали. 8 травня 1945 р. в передмісті Берліна Карлсхорсті перед представниками СРСР, США, Англії, Франції генерал-фельдмаршал В.Кейтель від імені німецького уряду підписав Акт про беззастережну капітуляцію німецьких збройних сил. Це була Перемога.

CD_11_24

В.Кейтель підписує Акт про беззастережну капітуляцію. Карлхорст (Німеччина), травень 1945 р.

 

            Однак угруповання німецьких вiйськ на території Чехословаччини й Австрії ще не склало зброї. Його частини в Празі вели бої з учасниками антифашистського повстання, яке почалося 5 травня. Кидок військ 1-го Українського фронту, насамперед танкових підрозділів, дав змогу врятувати місто і його мешканців.

 

Цікаво знати

            Сталося так, що Прага від німецьких військ визволялася двічі. Перший раз її «визволили» частини РОА (російської визвольної армії), які рятуючись від радянських військ і розуміючи, що в радянському полоні їх доля складеться трагічно, прагнули здатися англо-американським військам. Їх шлях втечі мав пройти через Прагу. Але на їх шляху стали німецькі війська, що прагнули придушити антифашистське повстання. Тоді частини РОА вирішили прокласти шлях зброєю, завдавши удару по німецьким військам. Прорвавшись до міста, вони були зустрінуті пражанами як визволителі. Незатримуючись у Празі колони РОА рушили далі на Захід. Тим часом з півночі радянські війська ламаючи опір проривалися до Праги. 9 травня вони вступили на вулиці міста. Німецьке угруповання «Центр» було оточено і капітулювало.

CD_11_4

Зруйнований будинок в Празі після бомбардування. 1945 р.

 

            На ознаменування перемоги над фашистською Німеччиною в Москві на Красній площi 24 червня було проведено парад, який увійшов в історiю як Парад Перемоги. Марш зведених полків фронтiв завершила колона солдатів, якi кинули до піднiжжя мавзолею Леніна 200 прапорiв розгромлених фашистських армій. Командував парадом маршал Радянського Союзу Рокоссовський, приймав парад заступник Верховного Головнокомандуючого маршал Жуков.

CD_26

 

Ґеорґій Жуков (1896-1974) – Машал Радянського Союзу

 

2. Кримська (Ялтинська) та Потсдамська конференії та їх рішення.

            Наближення завершення війни все гостріше ставило на порядок денний питання про повоєнний устрій Європи і світу. Розв`язанню цього питання були присв`ячені дві конференції Ялтинська і Потсдамська лідерів США, Англії і СРСР, що відбулися у 1945 р. Рішенння прийняті на цих конференціях лягли в основу Ялтинської системи повоєнного світу, яка змінила Версальсько-Вашингтонську.

CD_11_22

На Кримської конференції:

 В.Черчилль, Ф.-Д.Рузвельт, Й.Сталін. Ялта, 1945 р.

 

4–11 лютого 1945 р. “велика трійка” зiбралася в Ялті у тому ж складі, що і в Тегерані. Ця зустріч стала кульмінаційною в розвитку відносин між Сталiним, Рузвельтом і Черчіллем. Атмосфера майбутньої перемоги мов би відсовувала на другий план розбіжності і прагнення кожної із сторін змiцнити своє становище у пiслявоєнному світі. 3 багатьох питань вдалося досягти реальних домовленостей. Серед них — погодження принципів беззастережної капітуляції гітлерівської Німеччини: ліквідація таких її інститутів, як нацистська партія, репресивний апарат гітлерівського режиму, розпуск збройних сил, встановлення контролю над німецькою вiйськовою промисловiстю, покарання воєнних злочинців.

У прийнятій конференцією “Декларації про визволену Європу” передбачалось проведення узгодженої політики у визволених європейських країнах, повне викорінення в них наслідків фашизму, підтримка демократичних установ, допомога визволеним народам.

Важливим досягненням Ялтинської конференції стало рішення заснувати Організацію Об’єднаних Націй. Для прийняття статуту ООН сторони погодилися скликати конференцію в Сан-Франциско. Вирішено було питання і про участь Радянського Союзу у війні з Японією. Рузвельт вважав, що це необхiдно для якнайшвидшого закінчення війни на Далекому Сході. Саме тому вiн не заперечував проти пропозиції Сталіна зафіксувати у спецiальному документі повернення СРСР після перемоги над Японією Південного Сахалiну, Курильських островiв, вiдновлення права на Порт-Артур як військово-морської бази СРСР, забезпечення інтересів Радянського Союзу в порту Дайрен на території Китаю. Було погоджено й інші далекосхiдні проблеми.

Відбувалися і гострi дискусії. Не було до кiнця погоджено питання про післявоєннi зони окупації Нiмеччини, про репарації на користь переможцiв. Радянська сторона запропонувала стягувати репарації не грошима, а натурою — одночасним вилученням устаткування підприємств, суден, рухомого складу залізниць, товарними поставками протягом десяти рокiв. У цьому питанні Сталiна пiдтримав Рузвельт, який підкреслював необхiдність задовольнити вимоги СРСР. Черчілль, говорячи про складності компенсації Радянському Союзовi його величезних втрат, фактично гальмував вирішення цієї проблеми. Та все ж вдалося домовитись про створення репараційної комісії.

Найбільш складними були дискусії з польських проблем. Якщо питання про кордони Польщi з СРСР було в принципі вирiшено — кордон повинен проходити по “лінії Керзона” з деякими відхиленнями на користь Польщі, щодо західного кордону було сказано лише в загальній формі: “Польща повинна дістати істотне прирощення на півночі і на заході”. Питання, з яким польським урядом мати справу, остаточно вирішити не вдалось. Зрештою його було відкладено, а в декларації “Про Польщу” говорилось, що “дiючий нині в Польщі Тимчасовий уряд повинен бути... реорганізований на більш широкій демократичній основi з включенням демокра­тичних дiячів із самої Польщі і поляків із-за кордону”.

 

Ялтинська (Кримська) конференція (4-11 лютого 1945 р.) за участі У.Черчілля, Й.Сталіна, Ф.Рузвельта

Німецьке Питання

Польське питання

Японське питання

Питання створення міжнародної організації та інші.

1.Визначені зони майбутньої окупації Німеччини військами СРСР, Великобританії, США і Франції. Берлін виділявся в особливий район,. Який теж окуповувався військами чотирьох держав.

2.Управління Німеччиною мала здійснювати Контрольна Рада союзників, яка вклячала головнокомандуючих окупаційними військами.

3.Німеччина має сплатити репарації 20 мррд. Дол.

4.Досягнута домовленість про розброєння і розпуск збройних сил Німеччини, встановлення контролю над воєнною промисловістю, заборону нацистської партії,  покарання воєнних злочинців.

1.Західний кордон Польщі визначався по річкам Одер і Нейсе.

Західна Україна і Західна Білорусія залишалися у складі СРСР.

2.Радянський союз погоджувався визнати польський Тимчасовий уряд національної єдності, який мав провести в країні вільні вибори.

СРСР зобов`язувався вступити у війну з Японією не пізніше ніж через три місяці після розгрому Німеччини на умовах приєднання Південного Сахаліну, Курильських островів, прав на аренду Порт-Артура і спільну експлуатацію разом  з Китаєм залізниць в Маньчжурії.

1.Прийнято рішення про скликання установчої конференції ООН для вироблення статуту організації. Визначені основні принципи діяльності організації її структура.

2.Прийнято «Декларацію про визволення Європи», в якій заявлялося що союзні держави будуть узгоджувати свої дії при вирішенні політичних, економічних проблем визволеної Європи.

 

            Решта нерозв`язаних питань була розглянута на Потсдамській конференції (17 липня – 2 серпня 1945 р.), що відбулась по завершенню бойових дій в Європі.

            У складі її учасників відбулися зміни: інтереси США представляв Г.Трумен, який став президентом після смерті Ф.Рузвельта, У.Черчілля з 28 липня змінив новообраний прем’єр-міністр К.Еттлі. Тільки Сталін залишився з “Великої трійки”.

            В центрі уваги стояло німецьке питання: демілітаризації та денацифікація країни, покарання воєнних злочинців, репарації, кордони Німеччини з сусідами та ін. Радянський Союз підтвердив, що вступить у війну з Японією відповідно до ялтинської угоди.

            В порядок денний були включені питання про мирні договори з Італією, Румунією, Болгарією, Угорщиною та Фінляндією. Не дивлячись на протиріччя між учасниками конференції (США намагались вплинути на хід конференції, повідомивши про успішні випробування атомної бомби), вона дала позитивний імпульс в розвитку міжнародних відносин в умовах післявоєнного миру.

 

З висловлювання Г.Трумена (1945 р.)

            “(Атомна бомба) найбільша штука у світі… Наші капіталовкладення у 2 млрд. дол. окупилися. Баланс сил у світі кардинально змінився… Атомна зброя не тільки революціанізує війну, а може змінити і хід історії”.

 

CD_11_II_4

Ґаррі Трумен

 

            На жаль, цей історичний шанс країни-переможниці не використали. Через рік почалася "холодна війна", яка зайняла цілу історичну епоху.

 

Потсдамська конференція (17 липня – 2 серпня 1945 р.) Й.Сталін, Г.Трумен, який став президентом США після смерті Ф.Рузвельта, У.Черчілль

(з 28 липня новий прем’єр-міністр К.Еттлі)

Німецьке питання

Польське питання

Японське питання

Питання мирних договорів з союзниками Німеччини

1.Узгоджені і схвалені загальні принципи окупаційної політики: денацифікація, демілітаризація, демократизація і декартелізація.

Створення Міжнародного трибуналу для покарання головних воєнних злочинців.

2.Радянському Союзу передавалися території колишньої Східної Пруссії з містом Кенігсбергом.

Кордони Польщі встановлювалися згідно з домовленостями на Ялтинській конференції.

Підтверджувалися умови вступу СРСР у війну з Японією.

Створення постійного органу – Раду міністрів закордонних справ ( США, СРСР, Великобританії, Франції, Китая) для узгодження питань, які мають спільний інтерес. РМЗС у першу чергу мала підготувати проекти мирних договорів з Італією, Болгарією, Румунією, Угорщиною і Фінляндією.

 

3. Розгром Японії. Атомне бомбардування міст Хіросіма та Нагасакі

            Розгром нацистської Німеччини не означало припинення Другої світової війни. Японія ще продовжувала чинити опір союзникам.

            На кінець 1944 р. США фактично знищили японський флот, що на даному театрі бойових дій мало визначальний характер. Отримана на морi перемога дала змогу США звiльнити вiд японських військ Фiлiппiни та ряд тихоокеанських островiв. Навеснi 1945 р. англiйськi вiйська вибили японців з Бiрми. Американськi “лiтаючi фортецi” (В-17, В-29) продовжували нарощувати систематичнi бомбардування японських островiв. Один із американських генералiв запевняв, що Японiя «незабаром повернеться у кам’яний вiк».

            Незважаючи на це японці були сповнені рішучості битися до останнього. Про це свідчили бої за острови Іводзіма і Окінава. Так, для захоплення невеликого острова Окінави, який захищало 120 тис. японське угруповання,  американській 500-тисячній армії при повній перевазі на морі і в повітрі знадобиося два місяці запеклих боїв (травень-червень 1945 р.). Японці лише тоді припинили опір, коли загинув останній захистник. У битві за острів японці втратили і залишки своєї боєздатної авіації – 4 тис. літаків, а також останні великі кораблі флоту.

            Американські втрати складали 50 тис. убитих і поранених, 763 літаки і 36 кораблів.

 

Цікаво знати

            Під час цієї битви японське командування вирішило кинути в останній бій залишки японського флоту на чолі з лінкором «Ямато» – найбільшим лінкором у світі з 460-мм гарматами. Зустріч у відкритому бою з цим кораблем не несла нічого доброго для американського флоту. Японський флот був споряджений максимальною кількістю боєприпасів і пальним лише в один кінець. Американці вчасно довідалися про вихід в море цього монстра і вирішили його знищити за допомогою авіації. 7 квітня 1945 р. розгорілася кривава битва. Близько 700 японських літаків (з яких 355 були «камікадзе») атакувало американський флот. У свою чергу американська авіація атакувала «Ямато», який після 4 годин безперервних бомбардувань затонув, забравши з собою життя 2488 японських моряків. Також було затоплено японський крейсер і 4 есмінця. Японський флот припинив своє існування. Втрати американців склали лише 15 літаків.

 

            Розуміючи, що бої за Японію будуть не менш запеклими і кривавими, американське керівництво наважилось на використання проти Японії нової зброї – атомної бомби. Хоча у більшій мірі рішення про атомне бомбардування мало політичне значення: показати всьому світу, зокрема СРСР, могутність США.

CD_II_18

Ядерний вибух

 

            6 серпня 1945 р., за два дні до передбачуваного вступу СРСР у війну з Японією, з важкого американського бомбардувальника Б-29 на японське місто Хіросіму було скинуто атомну бомбу. 9 серпня цей “експеримент” повторили на місті Нагасакі. Загальна кількість загиблих досягла 200 тис. чоловік. Кількість постраждалих сягнула 500 тис. чол. Виправдати застосування атомної зброї проти мирних жителів неможливо.

CD_I_62

Нагасакі після вибуху американської атомної бомби

 

            Ще 5 квітня 1945 р. вiд імені радянського уряду японському послу в Москві було зроблено заяву про те, що СРСР денонсує пакт про нейтралiтет з Японією. Про мотиви денонсації говорилося, що “обстановка змiнилася докорінно... Японія, союзниця Німеччини, допомагала останнiй у її війні проти СРСР. Крiм того, Японія воює з США і Англією, якi є союзниками Радянського Союзу”. У самiй Японії ця заява спричинила змiну уряду. 8 серпня 1945 р. СРСР оголосив війну Японії.

 

Співідношення сил СРСР і Японії на Далекому Сході напередодні радянського наступу (серпень 1945 р.)

 

Радянські війська

Японські війська (Квантунська армія)

Особовий склад

1,570 млн. чол.

1,1 млн. чол.

Гармати і міномети

27086

6640

Танки і САУ

5250

1215

Літаки

3721

Близько 2000

 

            Відповiдно до своїх планів радянськi вiйська основного удару завдали по Квантунській армії, яка дислокувалася в Маньчжурії і налічувала 1,1 млн. чоловік. Загальне керівництво військами здійснював О.М. Василевський. У боях брали участь війська Монгольської народно-революційної армії. Радянським військам доводилось долати гори, річки, тайгу, болота, напівпустельні степи. Вперто чинили опір фанатично настроєні японські частини, особливо підрозділи смертників. Незважаючи на це, Квантунська армія за короткий час була розгромлена. 14 серпня японський уряд приймає рішення про капітуляцію.

 

З радіозвернення імператора Хірохіто до японського народу 14 серпня 1945 р.

            “…Насправді ми оголосили війну Америці і Британії зі щирого бажання  забезпечити самозбереження Японії і стабілізації Східної Азії, ніяким чином не збираючись здійснювати територіальних придбань, не обмежувати суверенітету інших націй.

            Але тепер війна триває майже чотири роки. Незважаючи на максимальні зусилля кожного – доблесну боротьбу наших армій, флоту, невтомиме усердя наших державних службовці і віддану службу нашого 100-міліонного народа – воєнна ситуація не змінилась на користь Японії. У той час як всі світові тенденції обернулися проти наших інтересів.

            Крім того, противник почав застосовувати нову, найбільш жорстоку бомбу, чия можливість знищувати велику кількість невинних життів справді неосяжна. Якщо ми продовжимо битися, це не тільки призведе до остаточного смерті японської нації, але також приведе до повного зникнення людської цивілізації..."

 

            Під ударами радянської армії японські війська складають зброю. В полон було взято близько 640 тис. чоловік. 1 вересня радянський десант висаджується на південні острови Курильської гряди. Вся кампанія радянських військ проти Японії тривала 24 дні. Втрати японських військ складали 84 тис., радянські –12 тис. убитими.

            2 вересня 1945 р. у Токiйськiй бухтi, на борту американського крейсера “Міссурі”, у присутності представників країн, що брали участь у війні з Японією, відбулася церемонія підписання акта про беззастережну капітуляцію Японії.

CD_11_25

Підписання Акта про капітуляцію Японії. 1945 р.

 

            Закінчення війни проти Японії передбачало укладення мирного договору з нею. Проте, США, порушивши свої попередні домовленості, відмовились передати підготовку мирного договору з Японією Раді міністрів закордонних справ, відкладали вирішення питання про мирне урегулювання в Тихоокеанському басейні.

            Японія і захоплені нею території були розділені на окупаційні зони між США, СРСР, Англією, Китаєм. Власне Японія потрапила в американську окупаційну зону і 6 вересня 1945 р. американські війська висадились на її території.

 
4. Результати Другої світової війни.

            Друга світова війна не мала собі ривних за розмахом воєнних дій, застосування бойової техніки, кількістю учасників і жертв, політичними, економічними та технологічними наслідками.

 

Таб.: Людські витрати основних учасників Другої світової війни

Країна

Втрати

СРСР

27 млн. чол.

США

297 тис. чол.

Англія

335 тис. (Австралія –23 (34)* тис., Канада – 37 (43)тис., Індія – 24 (48) тис., Нова Зеландія – 10 (12)тис., ПАС – 6 (9) тис. чол.)

Франція

373 (418) тис. чол.

Бельгія

100 тис. чол.

Нідерланди

256 тис. чол.

Норвегія

13 тис. чол.

Польща

За різними оцінками від 4,5 до 6,6 млн чол.

Югославія

1,7 млн. чол. (3/4 жертви етнічних різанин, громадянської війни)

Чехословаччина

317 тис. чол.

Греція

170 (408) тис. чол.

Китай

Близько 20 млн чол.

Німеччина

13 млн. чол.

Італія

373 (556) тис. чол.

Японія

2,23 (3,553) млн. чол.

Угорщина

427 тис. чол.

Румунія

558 тис. чол.

Болгарія

Більше 20 тис. чол.

Фінляндія

90 тис. чол.

*В дужках – за іншими даними.

 

            З усіх континентів найбільш постраждала Єврорпа. Її поля були зорані траншеями, окопами, нашпиговані мінами, снарядами, осколками. Багато міст і сіл було зруйновано вщент. Міліони людей залишились без крову, опинилися на чужині. Промислове виробництво у країнах Європи скоротилося на 40%. Сильно постраждали всі види транспорту. Фінансове становище більшості воюючих країн стало катастрофічним. Всюди бушувала інфляція. Франк похудшав на 80%, фунт – на 38%. Англії навіть довелося продати 19% своєї закордонної власності. Щоб стабілізувати фінансовий стан. Значних збитків зазнало і сільське господарство: впала врожайність, незасіяними залишались великі площі. Великих змін зазнала якість і чисельність робочої сили.

            Друга світова війна була складним політичним і соціальним явищем. Протягом шести років її характер і цілі учасників змінювались. Досвід війни показав, що в ній велику роль відіграють політичні домагання лідерів. Амбіції державних керманичів особливо зросли на завершальному етапі війни, коли війська за наказами своїх головнокомандуючих, незважаючи ні на які людські втрати, прагнули захопити якомога більше територій, аби досяг­нути повоєнних геополітичних переваг.

            Але головним підсумком війни був розгром нацистської Німеччини, фашистської Італії і мілітаристської Японії. Ніщивної поразки зазнав фашизм (нацизм) – одна з найбільш реакційних і людиноненависницьких моделей тоталітаризму. Фашистські режими були ліквідовані, фашистські партії заборонені, фашистські ватажки справедливо покарані. Дискредитувала себе фашистська (нацистська) ідеологія.

            Перемогою над фашизмом була перемогою демократії і гуманізму. Завдяки їй демократія зміцнила свої позиції у світі. Стала визначальною силою суспільного розвитку.

            Однак перемога не усунула всіх суперечностей у світі. Для народів Східної Європи і частини країн Азії перемога над фашизмом і мілітаризмом не стала торжеством свободи і демократії, обернулася насадженням тоталітаризму але радянського зразку. Тоталітаризм радянського зразку (комунізм) завдяки тимчасовому союзу з демократичними країнами і спільній перемозі над фашизмом зміцнив свої позиції у світі, розширив ареал свого панування і  кинув виклик тій же демократії і свободі.

            Стратегічна мета – покінчити з тоталітаризмом, яку виношували найбільш сміливі і далекоглядні політики Заходу, не була досягнута. Перемога в цьому плані була половинчатою, не для всіх. У такій ситуації стало формуватися протиборство між Сходом і Заходом, комунізмом і демократією. Уособленням цієї боротьби стало протиборство двох наддержав — США і СРСР, що вилилося у «холодну війну»: нестримну гонку озброєнь, неприховану недовіру й ворожнечу протилежних таборів.

Війна поклала початок розпаду колоніальної системи. Боротьба народів колоній проти агресії злилася з національно-визвольним рухом проти метрополій, ростом національної самосвідомості в країнах Азії та Африки, що, зрештою, призвело до падіння колоніальних імперій і демократизації ряду європейських країн.

            Друга світова війна змінила не тільки політичну карту світу, але й долю цілих народів, зокрема, депортованих і тих, що були піддані масовому геноциду (євреї, цигани, серби тощо). Відбувся розкол окремих народів і країн на два державні формування (В’єтнам, Корея, Німеччина, Китай), що на довгі роки затримало процес їхнього об’єднання.

            Друга світова війна дала могутній поштовх розвитку науки й техніки. До найбільших відкриттів періоду війни слід віднести виготовлення спільними зусиллями вчених кількох країн атомної бомби, що зрештою позначилося на всьому розвитку науки й техніки. Радарні установки, що були винайдені в Англії для виявлення німецьких повітряних армад, дали могутній поштовх для подальшого розвитку радіолектроніки. А в цілому, обидва ці напрямки у галузі фізики сприяли форсованому розвитку кібернетики.

            Німцям вдалося, хоча й на кінець вiйни, приступити до серійного виготовлення літаків з реактивними двигунами. До серйозних відкриттів періоду війни відносяться і німецькі ракети ФАУ-1 та ФАУ-2, що в подальшому зусиллями вчених США та СРСР трансформувалися у ракети-носії ядерної зброї та космічних кораблів.

            Величезний парадокс науки полягав у тому, що зусилля вчених підпорядковувалися винайденню ефективніших засобів масового знищення людей, а не засобів їхнього захисту.

 

Підсумки

            Завершальні бої Другої світової війни в Європі та на Тихому океані не були менш кривавими між у попередні роки. Війна до останнього дня забирала життя людей. Проте переможці і переможені у війні вже були відомі. Останні місяці війни стали кульмінацією співробітництва країн Антигітлерівської коаліції. Здавалось, що після такої жахливої війни з десятками міліонів жертв, величезних руйнувань наступить міцний мир і запанує співробітництво між державами. Проте в цей період стали проявлятися малопомітні симптоми майбутнього протистояння двох наддержав США і СРСР. Дії армій диктувалися вже не воєнними потребами, а політичними розрахунками на майбутнє. Завершення Другої світової війни стало і одночасно початком нової ядерної ери.

 

Запитання і запитання:

1.    Назвіть ключові події останнього етапу війни?

2.    За словами англійського історика Л.Гарта, військова політика Англії у 1939-1945 рр. визначалася принципом: “Під час ведення війни треба постійно пам`ятати про ті цілі, яких ви прагнете досягти після війни”. Розкрийте зміст цього висловлювання й підтвердіть його фактами з історії Другої світової війни.

3.    З’ясуйте основні рішення Кримської і Потсдамської мирних конференцій. Як було розв`язано німецьке питання? Як було розв`язано польське питання?

4.    Яка роль Берлінської операції у Другій світовій війні? Чому Берлінську операції здійснювали радянські війська, а не війська союзників?

5.    Що зумовило вступ СРСР у війну проти Японії?

6.    Яку мету переслідували США, застосовуючи атомні бомби проти Японії?

7.    Поміркуйте над причинами поразки Німеччини та її союзників і перемоги країн Антигітлерівської коаліції.

8.    Кому належить головна заслуга у перемозі в Другій світовій війні?

9.    Які основні підсумки Другої світової війни?

 

 

<< § 6. Воєнні дії у 1944 р. § 8. 1. Світ після Другої світової війни >>

Copyright © 2011 Apycom jQuery Menus