§ 43. СРСР у системі міжнародних відносин напередодні другої світової війни

§ 43. СРСР у системі міжнародних відносин напередодні другої світової війни

 

1. Політика колективної безпеки

Протягом 20-30-х років політика СРСР зазнала суттєвих змін. Зрозумівши нездійсненність найближчим часом світової революції, радянське керівництво шукало виходу з міжнародної ізоляції.

У роки світової економічної кризи СРСР прагнув використати суперечності між капіталістичними країнами з метою забезпечення перетворень першої п’ятирічки. Невдовзі стало зрозуміло, що дії Німеччини і Японії загрожують безпеці СРСР. Це змінило його зовнішньополітичну доктрину. Загроза з боку Японії змусила СРСР піти на зближення з Чан Кайши і рекомендувати КПК діяти спільно з Гомінданом у боротьбі проти Японії.

СРСР виступив за створення системи колективної безпеки і стримування агресорів. Провідником цього курсу став народний комісар закордонних справ СРСР М.Литвинов. СРСР вдалося зміцнити своє становище. У 1933 р. були встановлені дипломатичні відносини з США, а в 1934 р. СРСР був прийнятий у Лігу Націй як член Ради, що означало визнання його великою державою.

Успіхом на шляху створення системи колективної безпеки стало укладення у 1935 р. радянсько-французького договору про взаємну допомогу. Правда, у ньому були відсутні військові статті, але у будь-якому випадку договір відкривав шлях до спільної боротьби з агресором. Аналогічний договір у 1935 р. був укладений з Чехословаччиною.

Французька місія на маневрах Червоної армії

 

Ставлення країн Заходу до створення системи колективної безпеки було прохолодним. Радянсько-французький договір був ратифікований Францією лише через рік. Сумніви викликало насамперед те, що СРСР не має спільного кордону з Німеччиною і щоб виконати свої зобов’язання‚ довелося б радянським військам перетинати територію Польщі та Румунії. А ці держави боялись СРСР більше‚ ніж Німеччини‚ і категорично відмовлялись пропускати радянські війська. У французів складалось враження, що СРСР хоче втягнути Францію у конфлікт з Німеччиною, а самому залишитись осторонь. Коли на Заході стали відомі наслідки репресій у радянській армії, то військовий союз з СРСР розцінювався як малозначний.

2. Зміна зовнішньополітичного курсу СРСР. Радянсько-німець­кий пакт про ненапад і таємний протокол до нього.

Мюнхен у повній мірі показав радянському керівництву неможливість створити систему колективної безпеки. Радянсько-французький і радянсько-чехословацький договори виявились простими клаптиками паперу. Для радянського керівництва Мюнхен став сигналом, що його хочуть усунути від участі у європейських справах.

Незабаром Франція і Німеччина уклали угоду, рівноцінну пакту про ненапад. СРСР розцінив це як спробу Заходу направити агресію Німеччини на Схід.

Поразка СРСР на європейському дипломатичному фронті проходила на тлі загострення відносин з Японією, що вилилось у конфлікт біля озера Хасан у липні 1938 р. На думку радянського керівництва‚ СРСР опинився перед перспективою агресії зі Сходу і Заходу.

 

Радянський солдат встановлює прапор на сопці Заозерна, як символ перемоги у боях біля озера Хасан

 

Втративши надію на можливість створення системи колективної безпеки, опинившись у політичній ізоляції, пройнявшись недовірою до Англії і Франції, радянське керівництво починає пошуки шляхів зближення з Німеччиною. Важливою ознакою зміни зовнішньополітичної орієнтації СРСР стала заміна М.Литвинова на посаді наркома закордонних справ. Новим наркомом став В. Молотов (травень 1939 р.), а це означало, що сам Сталін береться за керівництво зовнішньою політикою.

 

 

 

В.Молотов

 

М.Литвинов

 

 

Перелом у зовнішній політиці СРСР збігся з початком перегляду політики країн Заходу. СРСР рухався від Англії і Франції до Німеччини, а Англія і Франція шукали зближення з СРСР.

Англія і Франція, стурбовані непередбаченим ними розвитком подій, виступили з заявою про гарантії допомоги ряду європейських держав – Польщі, Румунії, Бельгії, Голландії, Швейцарії та ін. Гарантії створили нову ситуацію в Європі. Німеччина не могла здійснити агресію проти СРСР, не порушивши суверенітету Польщі та Румунії і, відповідно, не ризикуючи опинитись у стані війни з Англією і Францією.

У березні 1939 р. Англія запропонувала СРСР підписати спільно з Францією і Польщею загальну декларацію про взаємодію. У квітні 1939 р. західні держави звернулись до Радянського Союзу з пропозицією дати гарантії Польщі і Румунії.

У відповідь СРСР запропонував пакт про взаємодопомогу між Англією, Францією і СРСР з одночасним наданням гарантій всім прикордонним з СРСР державам. Однак переговори, що почались з цього питання, виявились непростими через взаємну недовіру між учасниками і небажання сторін йти на компроміс. Сторонам не вдалося подолати суперечку з питання про „непряму агресію”. Англія і Франція вбачали у радянському формулюванні загрозу для суверенітету сусідніх з ним держав, тому що будь-які зміни у прикордонних з СРСР державах могли бути кваліфіковані радянським керівництвом як агресія і туди б вводились радянські війська. До того ж Англія розглядала ці переговори як засіб тиску на Німеччину і не бажала укладення угоди.

Поряд з політичними переговорами Англія, Франція і СРСР домовились розпочати переговори військових місій для укладення спільної конвенції. Вони теж виявились малоефективними.

Прибуття англійської і французької воєнних місій для участі у переговорах у Мускві (серпень 1939 р.)

 

Формальною перешкодою для підписання конвенції стало небажання Польщі та Румунії пропустити через свою територію радянські війська. Справжньою – радянське керівництво вивчало питання про зближення з Німеччиною.

У серпні 1939 р. СРСР опинився у центрі світової політики. Його прихильності домагались як Англія з Францією, так і Німеччина. Перед радянським керівництвом стала проблема остаточного вибору орієнтира, від якого залежала доля світу.

На думку Сталіна, союз з Англією і Францією, у кращому випадку, міг принести напружені відносини з Німеччиною, а в гіршому, війну з нею. Союз же з Німеччиною залишав би СРСР тимчасово осторонь світового конфлікту. Можна було розраховувати на припинення бойових дій з Японією на річці Халхін-Гол (точились з травня по серпень 1939 р. на території МНР), на яку могла вплинути лише Німеччина, і на територіальні придбання за рахунок Польщі, Прибалтики, Фінляндії і Румунії.

Радянські солдати розглядають захоплену японську техніку у боях на річці Халхін-Гол

 

Німеччина була згодна на це, аби тільки вивести СРСР з гри і розв’язати собі руки для агресії проти Польщі, яка була призначена на 26 серпня, а згодом на 1 вересня.

21 серпня Сталін отримав від Гітлера телеграму, в якій той заявляв, що прагне до укладення пакту про ненапад з СРСР і готовий підписати будь-яку додаткову угоду, яка стосується всіх суперечливих питань. Гітлер просив прийняти міністра закордонних справ Німеччини Ріббентропа для підписання відповідних документів.

Того ж дня Сталін дав розпорядження перервати переговори з Англією та Францією, але обставивши це так, наче не СРСР винен у їх зриві, і направив Гітлеру телеграму з висловленням надії на суттєвий поворот у радянсько-німецьких відносинах. Він погоджувався прийняти Ріббентропа у визначений термін. Радянська розвідка достеменно знала про плани Гітлера про напад на Польщу.

Підписання Пакту Ріббентропа і Молотова

 

Після нетривалих переговорів Ріббентроп і Молотов підписали у Кремлі 23 серпня 1939 р. договір про ненапад і таємний протокол до нього.

У протоколі сторони домовлялись про розмежування "сфер інтересів" у Східній Європі. Німеччина визнавала сферою інтересів СРСР Фінляндію, Латвію, Естонію і Беcсарабію. Литва визнавалась сферою інтересів Німеччини. Протокол передбачав розподіл Польщі. Лінія розподілу повинна була проходити приблизно по річках Нарев, Вісла, Сян.

Зміст підписаних у Москві документів чітко виявив характер переорієнтації зовнішньої політики СРСР. Суть цього повороту полягала не просто у зміні зовнішньополітичних орієнтирів і не зводилася тільки до спроби забезпечити безпеку через безпосередні відносини з Німеччиною.

Таємний протокол свідчив, що СРСР остаточно повернувся до політики, яку проводив царський уряд: її рисами були таємна дипломатія і територіальна експансія. Підписавши протокол, СРСР фактично опинився серед держав – "підпалювачів війни".

 

  

Карикатури на радянсько-німецький договір

 

Безпосереднім підсумком підписання цих документів стало те, що німецькі війська вранці 1 вересня 1939 р. здійснили напад на Польщу. 3 вересня Англія і Франція оголосили війну Німеччині. Спалахнула Друга світова війна.

Пакт і додатковий протокол мали вплив і на японо-німецькі відносини. Японія розцінила ці документи як зраду Німеччини і після нападу останньої на СРСР відмовилася її підтримати. До того ж Японія припинила свою агресію проти МНР ( Збройний конфлікт Японії і СРСР на річці Халхін-Гол).

 

Документи, матеріали

Таємний додатковий протокол до пакту про ненапад між Німеччиною та Союзом Радянських Соціалістичних Республік. 23 серпня 1939 р.

Підписуючи договір про ненапад між Німеччиною та Союзом Радянських Соціалістичних Республік, нижчепідписані уповноважені Обох Сторін обговорили в суворо конфіденційному порядку питання про розмежування сфер обопільних інтересів у Східній Європі.

Це обговорення привело до нижчевикладеного результату:

1. У разі територіально-політичного переоблаштування областей, що входять до складу Прибалтійських держав (Фінляндія, Естонія, Латвія, Литва), північний кордон Литви одночасно є межею сфер інтересів Німеччини і СРСР. При цьому інтереси Литви щодо Віленської області визнаються Обома Сторонами.

2. У разі територіально-політичного переоблаштування областей, що входять до складу Польської держави, межа сфер інтересів Німеччини і СРСР пролягатиме приблизно вздовж лінії рік Нарев, Вісла і Сан. Питання, чи є в обопільних інтересах бажаним збереження незалежної Польської держави і  які будуть кордони цієї держави, може бути остаточно з’ясоване лише протягом подальшого політичного розвитку. В кожному разі обидва Уряди вирішуватимуть це питання в порядку дружньої обопільної згоди.

3. Стосовно південного сходу Європи з радянського боку підкреслюється зацікавлення СРСР у Бессарабії. З німецького боку заявляється про її повну політичну незацікавленість у цих областях.

4. Цей протокол зберігатиметься обома сторонами в суворій таємниці.

Москва, 23 серпня 1939 р.

За уповноваженням Уряду СРСР В.Молотов

За Уряд Німеччини Й.Ріббентроп.

 

Запитання до документа

1. Чим була зумовлена поява цього документа?

2. Дайте моральну та історичну оцінку цього протоколу.

 

Запитання і завдання

1. Які зміни сталися в політиці СРСР у 30-ті рр.?

2. Які проблеми викликали суперечки між СРСР і країнами Заходу під час проведення переговорів?

3. Дайте оцінку таємному протоколу до договору про ненапад між СРСР і Німеччиною.

4. Як складалися радянсько-німецькі відносини в період між двома світовими війнами?

5.       Які причини збройних конфліктів СРСР з Японією у 1938 і 1939 рр.

6.       Який взаємозв`язок між Пактом про ненапад між Німеччиною і СРСР і конфліктом між СРСР і Японією на Халхін-Голі?

 

Запам’ятайте дати:

1934 р. – Прийняття СРСР до Ліги Націй.

Липень 1938 р. ­ Японо-радянський конфлікт біля озера Хасан.

Травень-серпень 1939 р. ­ Збройний конфлікт між СРСР, МНР і Японією на річці Халхін-Гол.

23 серпня 1939 р. ­ Підписано пакт Молотова­Ріббентропа і таємний протокол до нього.

1 вересня 1939 р. ­ Початок Другої світової війни.

 

 

 

 

 

<< § 42. Політика "умиротворення" агресора та її крах

Copyright © 2011 Apycom jQuery Menus