§ 37. Освіта, наука і техніка

§ 37. Освіта, наука і техніка

1. Освіта

Освіта — процес і наслідки засвоєння систематизованих знань, умінь і навичок‚ потрібних для практичної діяльності. Це — необхідна умова підготовки до життя і праці, основний засіб залучення до культури. Головний шлях одержання освіти — навчання і виховання в навчальних закладах. Слід зазначити, що зміст освіти, її рівень визначаються вимогами сус­пільного виробництва, зумовлюються суспільними відносинами, станом науки, техніки й культури та рівнем розвитку шкільної справи і педагогічної думки.

До початку XІX ст. абсолютна більшість людей у світі була неосвіченою. Це ставала великим гальмом на шляху подальшого розвитку індустріального суспільства. Щоб подолати це негативне явища з кінця XІст. в країнах Західної Європи та Америки почали вводити систему загальної обов’язкової початкової освіти, а з початку ХХ ст. – загальна обов`язкова середня освіта. Існували різні типи шкіл: духовні, світські, платні та безплатні, початкові, середні, вищі, державні, приватні.

У XX ст. у зв’язку зі значним розвитком педагогічної науки було зроблено певні вдосконалення системи освіти — проведено чітку диференціацію навчальних закладів, запроваджено міжнародні дипломи, для спілкування вчителів та учнів використовувалися здобутки психології.

Так, у Великобританії 1918 р. було прийнято закон про обов’язкове навчання до 14 років, а 1944 р. — до 15 років. Активно розвивалася система професійного навчання (початкова й середня). Центрами вищої освіти були університети: Кембриджський, Оксфордський, Единбурзький та ін., які одночасно стали й центрами розвитку світової науки.

Оксфордський університет

Кембріджський університет

 

У США закони про обов’язкову початкову освіту було прийнято 1918 р. в усіх штатах. Із 1920-х рр. почався процес диференціації освіти. Усіх учнів було поділено на "академічно здібних" і "практично мислячих", а програми пристосовано до практичних потреб людини в житті. Крім того, розвивалася університетська система. Найбільш відомими стали Гарвардський, Колумбійський, Каліфорнійський, Іллінойський, Станфордський університети.

У 30-ті рр. зазнала змін і система освіти Франції. Там було запроваджено безкоштовне навчання в державних школах. Обов’язковим стало навчання дітей до 14 років. Французькі університети стали визнаними світовими центрами освіти. Світової слави зажив, зокрема, університет у Сорбонні.

Найгрунтовніші зміни в освіті у 20-30-ті роки відбулися в системі освіті СРСР.Вдалося в основному подолати безграмотність населення. Було запроваджено загальну початкову, а згодом і середню освіту. У 1933 р. відновлено університети.

Крім зазначених країн високого рівня освіти досягла в Німеччині, Бельгії. Голландії. Швеції та ін.

Попри такі якісні позитивні зрушеня у системі освіти провідних країн світу більшості людей на землі вона залишалася недоступною. Особливо в колоніальних і залежних територіях. Низький освітній рівень був притаманний і для незалежних країн Азії та Латинської Америки.

2. Розвиток науки

20-30-ті рр. були переломними для розвитку низки наук. Колосальний крок уперед у своєму розвитку зробила ядерна фізика: від створення датським фізиком Нільсом Бором моделі атома до практичного здійснення Енріко Фермі у США в 1942 р. ядерної реакції. Перші реактори було збудовано у США та в СРСР. У роки війни зроблено атомну бомбу, яку США використали проти Японії у 1945 р.

Енріко Фермі

 

Того ж року було створено перший комп’ютер — електронно-обчислювальну машину (ЕОМ). Це зробив Дж. фон Нейман. Зараз ЕОМ та інша електронна техніка стали невід’ємною складовою нашого життя.

Перша світова війна дала поштовх розвиткові хімії. Терміново створювалося виробництво отруйних газів і протигазів, розширювався випуск вибухових речовин, у Німеччині йшли пошуки штучних замінників недоступних природних продуктів. У 30-х рр. в СРСР і Німеччині було синтезовано каучук, у США — новий вид штучного волокна, всесвітньо відомий капрон. На межі наук з’явилися нові дисципліни — хімічна фізика, геофізика.

У біології інтенсивно розвивалися дослідження в галузі генетики. Важливий внесок у цю справу зробили американець Т.‑Х.Морган і радянський вчений М.І.Вавилов. Од середини 30‑х рр. розвиток генетики в СРСР уповільнився, а потім її взагалі заборонили‚ назвавши псевдонаукою, хоча було створено методи управління спадковістю, незамінні для селекції більш продуктивні види сільськогосподарських культур тощо. Застосування фізичних і хімічних методів дослідження сприяло створенню біофізики та біохімії.

Нові відкриття були зроблені у геології. Провісником великих змін у геології стало обґрунтування німецьким геофізиком Вегенером гіпотези про дрейф континентів. Порівнявши протилежні берегові лінії Атлантичного океану та аналізуючи геологічні й палеонтологічні дані, він ви­словив припущення, що раніше існував єдиний праматерик, який потім розколовся на теперішні. Теоретичні розробки дали вагомий практичний результат. У розвідці корисних копалин стали широко застосовуватися нові методи пошукових робіт, прилади та інструменти.

Значні зрушення сталися в економічній науці. Вони були викликані зростаючим державним регулюванням економіки. Для його обґрунтування виникла потреба переглянути класичну політичну економію, яка розглядала ринкову економіку як своєрідну саморегульовану систему, що виключає будь-який зовнішній вплив. Докази некоректності такого уявлення і необхідність для підтримки ринкової рівноваги державного регулювання економіки сформулював англійський економіст Дж.Кейнс 1936 р. На підставі його праць почав розвиватися новий напрямок в економічній науці — кейнсіанство. Одночасно розроблялися конкретні методи планування і прогнозування економіки як на Заході, так і в СРСР у роки перших п’ятирічок. У США впроваджувалася стандартизація виробництва.

Значні досягнення були і в інших галузях як гуманітарних так і природничих наук. Важливим у розвитку науки було те, що вона все тісніше стала співпрацювати з промисловістю, а нові наукові і технічні досягнення стали важливим рушієм у постійному покращенню життя людей.

3. Електроенергетика і зміни в технології виробництва

У XІX-XX ст. було електрифіковано значну частину планети. Лампочку електричного розжарювання винайшов Т.Едісон. Виходець із Югославії Н.Тесла створив першу ГЕС.

Електрика, яка до Першої світової війни була розкішшю в побуті, поступово ставала буденним атрибутом мешканців міста. Разом із нею в будинках з’явились і нові електричні побутові прилади — пилососи, праски, пральні машини. Виробництво електроенергії зробилося важливою галуззю економіки. Будувалися великі електростанції, в тому числі й гідроелектричні. Найбільшою з побудованих у ті роки була ГЕС Боулдер на річці Колорадо у США. Найбільша у Європі ГЕС – Дніпрогес (Запоріжжя).

Розвиток енергетики дав могутній поштовх розвитку виробництва. У XX ст. було впроваджено конвеєрне виробництво. Такий спосіб виробництва був раціональнішим та ефективнішим. Це дало змогу запровадити технології масового виробництва, тобто технологій з випуску масової стандартизованої, відносно дешевої продукції.

4. Зміни у транспортній галузі

У першій половині ХХ ст. транспорт зазнав стрімких змін. Найбільш старий вид наземного транспорту – залізничний – швидко вдосконалювався: зростала швидкість і вантажоперевезення, на зміну паровозам поступово приходили тепловози і локомотиви на електричній тязі. Залізниця електрофікується.

У 20-30-ті роки щвидкими темпами розвивається новий вид транспорту – авіація. До Першої світової війни вона була різновидом спорту і цікавим видовищем. У роки війни вона продемонструвала широкі можливості не тільки воєнного застосування. Після війни авіація активно застосовується у перевезені пошти, термінових вантажів, у пошукових заходах, а згодом і в перевезенні пасажирів. Розвиток авіації дав можливість здійснювати польоти на далекі відстані зі значним навантаженням. У 1927 р. американець Чарльз Ліндберг здійснив перший трансатлантичний переліт за 33 години. Через десять років радянські льотчики В.П.Чкалов, Г.П.Байдуков, О.В.Бєляков здійснили безпосадковий переліт Москва—Північ­ний полюс—Портленд (США). Створюються перші авіакомпанії. Відкриваються перші постійні маршрути пасажирських перевезень, зокрема, і на Україні.

Чарльз Ліндберг

 

Наприкінці 30-х років авіаконструктори провідних держав світу (США, Англії, Німеччини, СРСР та ін.) у гонитві за швидкістю активно займаються розробкою реактивних двигунів і ракетної техніки. Неполишає людство і надій досягти космічних висот. Розробляються теорії космічних польотів. На жаль, протягом тривалого часу маловідомими на Батьківщині були розробки у галузі ракетобудування українського вченого-винахідника Юрія Кондратюка (Шаргея). Його праця "Завоювання міжпланетних просторів" (1929 р.), перекладена англійською мовою на замовлення американського космічного агентства, використовувалася для підготовки польоту космічного корабля на Місяць (60-ті роки ХХ ст.).

Поява авіації була не єдиною зміною на транспорті. Автомобіль серйозно потіснив залізниці. Разом із розвитком автомобільного транспорту почалося створення мережі доріг із твердим покриттям. Наприкінці 3-=х років у Німеччині почалося будівництво автобанів. Швидкому збільшенню випуску автомобілів сприяло запровадження Г.Фордом для виробництва автомобілів конвеєр, що сприяло вдосконаленню й розширенню виробництва та перетворило автомобіль на зручний засіб пересування.  У 1938 р. в Англії, Німеччині, США й Канаді було зареєстровано 6 млн вантажних і 30 млн легкових автомобілів. Ця кількість швидко збільшувалася.

5. Розвиток воєнної техніки і науки

Всі найновіші досягнення в техніці і технології впершу чергу впроваджувалися у розвиток воєнної техніки. Перша світова війна показала, що майбутнє за новими видами зброї: танками, літаками, підводними човнами, авіаносцями тощо. Тому, незважаючи на пацифістські настрої, відбувається стрімке переозброєння армій новими зразками зброї, розробляється нова тактика і стратегія їх використання. Армії моторізуються, їх зброя стає більш смертоноснішою.  Ускладнення військової техніки тягне за собою і докорінні зміни підготовки солдата та офіцера. Рівень технічного оснащення військ дає суттєву перевагу перед ворогом.

Масове виробництво бомбардувальників у Німеччині

 

Розвиток воєнної авіації наводить на думку деяких воєнних теоретиків, що у майбутній війні вона буде відігравати вирішальну роль. Армади бомбардувальників буду знищувати міста і промисловий потенціал ворога, на населення наганяти страх і підривати його волю до опору. Інші віддавали перевагу танкам, які взаємодіючи з іншими родами військ будуть завдавати вирішального удару ворога, просуваючись його територією. Теоретики війни на морі задумувались над тим, надводний чи підводний флот буде відігравати провідну і вирішальну роль.

6. Зміни у побуті. Нова якість життя

У перші десятиліття ХХ ст. з`явилась велика кількість винаходів, які полегшували працю і змінювали побут людей. Вони робили домашню працю більш приємнішою, а дозвілля – різноманітнішим. А загалом, забезпечували нову якість життя. Так у провідних державах почали з`являтися у продажі такі звичні нам тепер речі: холодильники, пральні машини,  електрочайники, електропраски, фени та інші електропобудова техніка, радіоприймачі та телевізори. 

Продаж перших жіночих безрозмірних сиснтетичних панчіх

 

Перші радіомовні передачі проводили у США в 1919-1920 рр., в Англії та Франції — 1922 р. В Україні радіомовлення почалося 1924 р. у Харкові.

Ідею послідовної передачі елементів зображення, яка базувалася на інерційності зору людини‚ вперше висловили незалежно один від одного Н.Санлек (Франція) та А. ді Пайва (Португалія). На практиці цю ідею здійснив польський інженер П.Ніпков. Подальший розвиток телемеханіки пов’язаний з працями У.Сміта (США). Він поєднав явища внутрішнього та зовнішнього фотоефекту з практичним використанням електронно-променевої трубки. Практичне впровадження телебачення почалося з чорно-білих передач, проведених 1925 р. Бердом в Англії та Дженкінсом у США. В Україні перший телепередавач почав діяти в Києві 1938 р.

Важливим для змін у побуті стало винайдення пластмаси (1910 р.), поліетілену (1933 р.), капрону. Важливі винаходи були зроблені і в медицині. Були отримані нові ліки і вакцини, зокрема інсулін (1922 р.), пеніцилін (1928 р.). Крім того медицина стала більш доступнішою для широких слоїв населення.

 

Таблиця. Найважливіші науково-технічні досягнення у міжвоєнний період

1919 р. – експерементальне підтвердження теорії відносності Енштейна.

1922 р. – в Канаді Ф.Бентінг і Дж.Чедвіг виділяють інсулін і починають робити ін`єкції хворим діабету.

1924 р. – вдалий експеримент по розчепленню атома.

1926 р. – встановлено телефонний звязок між Лондоном і Нью-Йорком на основі розвитку радіотехніки.

1926 р. – перший переліт через Північний полюс на дирижаблі «Норвегія» під керівництвом Р.Амундсена.

1927 р., 20-21 травня – перший безпосадочний переліт через атлантичний океан американського льотчика Ч.Ліндберга.

1928 р. – в Англії А.Флемінг винайшов пініцилін.

1929 р. – навколосвітня подорож німецького дирежабля «Граф Цеппелін».

1929 р. – будівництво у Москві Шаболовської металевої вежі (160 м) для радяопередач за проектом В.Шухова.

1930 р. – відкриття планети Плутон і сукупності Галактик.

1931 р. – швейцарський фізик на повітряній кулі досягає стратосфери.

1932 р. – початок промислового виробництва в СРСР синтетичного каучука.

1933 р. – в Німеччині Е.Руска конструює перший електронний мікроскоп.

1934 р. – відкриття подружжям Кюрі штучної радіоактивності.

1936 р. – пуск першого в Європі циклотрона в Ленінградському Радієвому інституті за участю І.Курчатова.

1937 р., 18-20 червня – переліт на літаку через Північний полюс з СРСР до США (льотчики В.Чкалов, Г.Байдуков, О.Беляков).

1937 р., 21 травня – 1938 р., 21 лютого – робота у Північному Льдовитому океані радянської дрейфуючої станції під керівництвом І.Папаніна.

1938 р. – відкриття П.Капіцою надтикучості жидкого гелія.

1938 р. – американець Ч.Карлсон винайшов «сухий метод отримання зображення» (по грецьки – ксерокс). У 1946 р. був створений перший комерційний варіант копіювальної машини.

1939 р., 14 вересня – політ першого вертольота спроектованого І.Сікорським.

1939 р. – політ першого реактивного літака, яки досян швидкості 774 км/год (Німеччина).

1939 р. – створення англійськими вченими радіолокаційної станції (РЛС).

 

7. Лауреати Нобелівської премії

Щоб увічнити своє ім’я в пам’яті людства, шведський хімік і підприємець Альфред Нобель (1833-1896) заповів більшу частину своєї спадщини благодійному фондові. Нобелівську премію щорічно присуджують Шведська королівська академія наук та інші авторитетні установи Швеції починаючи з 1901 р. Премії в царині фізики, хімії, фізіології та медицини, літератури, економіки вручають у Стокгольмі, премію миру — в Осло 10 грудня, в день смерті А.Нобеля. На церемонію вручення запрошуються лауреат і члени його сім’ї. Лауреат має виголосити перед високим зібранням свою Нобелівську лекцію.

Унікальність нагороди визначається тим, що вона від початку має міжнародний характер. Нобелівський фонд — це незалежна, неурядова організація. Механізм відбору лауреатів суворий, але ефективний. Досить високою є грошова винагорода. В різні роки її сума коливалася від 30 до 200 тис. доларів.

Макс Планк (1858-1947) народився в місті Кілі, що належало Пруссії. Мав прекрасні музичні здібності, але в гімназії вчитель математики відкрив у ньому нахил до природничих і точних наук. Навчаючись в університетах Мюнхена та Берліна, М.Планк віддав перевагу фізиці, хоч один із його професорів стверджував, що там уже відкривати нічого. М.Планк захопився вивченням явищ теплоти, механічної енергії та перетворення енергії. Він уважав, що електромагнітне випромінювання відбувається не суцільним потоком, а порціями. Їх А.Ейнштейн пізніше назвав квантами. Отже, праці М.Планка ознаменували народження квантової теорії. Це був справжній переворот у фізиці. За відкриття квантів енергії вченому 1919 р. було присуджено Нобелівську премію.

У Німеччині М.Планк був президентом Товариства фундаментальних наук кайзера Вільгельма. Свій авторитет використовував для захисту вчених, змушених емігрувати. Відкрито підтримував А.Ейнштейна, видатного вченого, якого переслідували нацисти. Одного з синів М.Планка було страчено 1944 р. за участь у замаху на Гітлера.

Заслуги вченого цінувалися високо. М.Планк був членом багатьох іноземних академій наук, у тому числі АН СРСР, обирався, як і А.Ейнштейн, членом Наукового товариства ім. Т.Шевченка, яке було попередником Української академії наук. Товариство, яке він до війни очолював, перейменовано в Товариство Макса Планка.

Альберт Ейнштейн (1879-1955) народився в місті Ульмі, а його дитинство проминуло в Мюнхені. У школі йому не подобалися зубріння й надмірна дисципліна. Виявивши здібності до математики й фізики, багато читав самостійно. Батько хотів бачити сина інженером, але той на вступних іспитах у Цюріху "провалився" і змушений був усе-таки закінчити гімназію. У Швейцарії А.Ейнштейн відмовився від німецького громадянства.

Альберт Ейнштейн

 

У 1914 р. його, вже всесвітньо відому людину, запросили повернутися до Німеччини та очолити Інститут фізики. За заслуги перед теоретичною фізикою 1921 р. А.Ейнштейнові було присуджено Нобелівську премію. Його теорія відносності пов­ністю змінила уявлення про простір і час.

У 20-х рр. А.Ейнштейн був переконаним пацифістом. Світ він розглядав як гармонійне ціле, схоже на велику і вічну загадку. Ненависники в Німеччині називали праці вченого "єврейською фізикою", а його досягнення вважали такими, що не відповідають вимогам арійської науки.

А.Ейнштейн дізнався про прихід до влади Гітлера, знаходячись за кордоном. Учений розумів небезпеку фашизму, прагнув не допустити, щоб гітлерівці оволоділи атомною зброєю. У США йому запропонували посаду професора фізики, а 1940 р. надали громадянство.

У післявоєнний період А.Ейнштейн домагався вільного обміну ідеями та досягненнями науки між країнами і народами, підкреслював відповідальність ученого за долю людства. А.Ейн­штейна справедливо вважають найбільш знаменитим ученим ХХ ст.

Нільс Бор (1885-1962) народився в Копенгагені. У дитинстві був завзятим футболістом, пізніше захопився лижами і парусним спортом. В університеті його дипломний проект одержав золоту медаль Датської королівської академії. Навчався в Англії у Дж.Томсона, який відкрив електрон, і Е.Резерфорда — до­слідника радіоактивності елементів та будови атома. Тогочасні фізики не могли з’ясувати, чому електрон, перебуваючи на орбіті, не втрачає енергії. Н.Бор довів, що електрон має постій­ну орбіту і лише з її зміною вивільнюється енергія. Модель атома Н.Бора було високо поціновано у світі.

Н.Бор

 

З 1920 р. до кінця життя вчений керував заснованим ним же Інститутом теоретичної фізики в Копенгагені. За заслуги в до­слідженні будови атомів та їхнього випромінювання Н.Бор 1922 р. удостоєний Нобелівської премії. Завдяки йому набула розвитку нова галузь науки — квантова механіка.

Н.Бор не залишився в окупованій гітлерівцями Данії; його вивезли — спершу до Швеції, а потім у бомбовому відсіку літака — до Англії. Далі Н.Бор працював у Лос-Аламосі, США. Він відігравав провідну роль у реалізації Манхеттенського проекту — проекту створення атомної зброї. Асистентом Н.Бора був його син — Оге Бор, який 1975 р. теж став лауреатом Нобелів­ської премії. Н.Бор намагався переконати прем’єр-міністра Великобританії У.Черчилля та президента США Ф.Рузвельта бути відвертими з Радянським Союзом, установити жорсткий контроль над виготовленням зброї масового знищення. Активно виступав за мирне використання атомної енергії та за широке міжнародне співробітництво.

Енріко Фермі (1901-1954) народився в Римі. Мав видатні здібності до фізики й математики. До навчання в університеті знання здобував самотужки. У 21-річному віці одержав ступінь доктора наук. Заснував першу в Італії школу сучасної фізики. Після встановлення фашистської диктатури Е.Фермі залишив Італію і виїхав до США. У 1938 р. одержав Нобелівську премію з фізики за доведення існування нових радіоактивних елементів і відкриття ядерних реакцій.

Е.Фермі

 

У США Е.Фермі працював над Манхеттенським проектом. Дослідження були суворо засекречені. Перший у світі ядерний реактор будували під трибунами університетського футбольного стадіону. Вважають, що Е.Фермі відкрив двері в атомний вік. Він зумів пояснити природу космічних променів і джерело їхньої високої енергії. Після його смерті новий хімічний елемент у таблиці Менделєєва назвали фермієм.

Ірвінг Ленгмюр (1881-1957) народився у Нью-Йорку. Навчався у США та Німеччині. Компанія "Дженерал електрик" надала йому можливості для проведення досліджень. І.Ленгмюр спростував твердження, що світіння лампи залежить лише від вакууму. Наповнивши лампу азотом, він довів, що його лампа горить краще, до того ж потребує меншої кількості енергії. Винахід І.Ленгмюра приніс величезні прибутки компанії "Дженерал електрик". Згодом І.Ленгмюр придумав насос, у сто разів потужніший від тих, що використовувалися доти. Світове ви­знання як учений І.Ленгмюр здобув за відкриття й дослідження у хімії поверхневих явищ. У 1932 р. йому було присуджено Нобелівську премію.

Праці І.Ленгмюра мали великий вплив на розвиток хімії, біології, фізики. Учений ввів термін "плазма" для газу, що утворювався в разі застосування сильного змінного струму. В роки другої світової війни розробляв апаратуру для створення димової завіси, методи запобігання зледенінню літаків, цікавився способами контролю над погодою. І.Ленгмюр любив повторювати, що свобода, притаманна демократії, є необхідною умовою наукових відкриттів.

Ірен Жоліо-Кюрі (1897-1956) та Фредерік Жоліо-Кюрі (1900-1958) народились у Парижі. Мати Ірен — Марія Склодовська-Кюрі вперше стала лауреатом Нобелівської премії з фізики разом із чоловіком П’єром Кюрі. Вдруге вона одержала нагороду в галузі хімії. Ірен захопилася дослідженнями своїх батьків. Перші досліди вона проводила самостійно, а з 1931 р. — разом із Фредеріком Жоліо. Одружившись, вони не тільки об’єднали свої прізвища, а й блискуче продовжили традиції сім’ї Ірен. У 1935 р. їм було присуджено Нобелівську премію з хімії за синтез нових радіоактивних елементів — штучне перетворення одних елементів в інші. Це мало велике практичне значення, зокрема для створення нових лікарських препаратів. Водночас виникла загроза розробок таких ланцюгових реакцій, які можуть призвести до світової катастрофи.

У роки війни Фредерік брав участь у русі Опору. У 1942 р. вступив до Французької комуністичної партії. Дізнавшись про зловісні наміри гестапо, він перейшов на нелегальне становище, а Ірен з двома дітьми виїхала до Швейцарії. Після війни подружжя Жоліо-Кюрі вело активну дослідницьку і політичну діяльність.

Петер Дебай (1884-1966) народився в місті Маастріхті в Нідерландах. Після десяти років навчання і дослідницької діяльності в університетах Німеччини вирушив у Швейцарію до А.Ейнштейна. Там він став професором теоретичної фізики.

П.Дебай переглянув квантову теорію А.Ейнштейна в окремих її аспектах і зміг суттєво розширити знання про зв’язки між атомами й молекулами. У своїх працях увів поняття, яке дістало назву "температура Дебая". Виведена ним формула дала можливість вести розрахунки фізичних властивостей твердого тіла — тепло- та електропровідності, теплоємності тощо. У 1936 р. П.Дебай отримав Нобелівську премію в галузі хімії за внесок у дослідження молекулярної будови речовин. На той час він уже працював у лабораторії Берлінського університету, читав студентам лекції, був членом ряду іноземних наукових товариств та академій наук, у тому числі АН СРСР.

Через відсутність німецького громадянства П.Дебая звільнили з лабораторії. Він переїхав до США, де очолив хімічний факультет Корнельського університету. Проведені ним у місцевих лабораторіях дослідження складних полімерів знайшли широке практичне застосування.

Карл Ландштайнер (1868-1943) народився у Відні. Вивчав медицину, хімію. У 1923 р. переїхав до США, згодом отримав американське громадянство. У 1930 р. одержав Нобелівську премію за відкриття груп крові людини. Метод К.Ландштайнера дав можливість переливати кров однієї людини іншій. Вивчав особливо небезпечну хворобу — поліомієліт. Завдяки К.Ландштайнерові було відкрито нові напрями досліджень у бактеріології, імунології, досягнуто успіхів у практичній медицині.

 

 

Запитання і завдання

1. Як змінилася роль освіти після Першої світової війни?

2. Охарактеризуйте наукові досягнення 20-30-х рр.

3. У яких галузях науки сталися найбільш радикальні зміни і чому?

4. Які зміни відбулись у транспорті?

5. Як зміни у техніці відбились на побуті і якості життя людей провідних держав світу?

6. На основі додаткових джерел складіть розповідь про одного з лауреатів Нобелівської премії.

 

 

<< § 36. Країни Латинської Америки § 38. Література >>

Copyright © 2011 Apycom jQuery Menus