§ 8. Консерватизм і лібералізм (підручник)

§ 8. Консерватизм і лібералізм

З-поміж різноманітних ідейно-політичних течій, які мали значний вплив на вибір напрямів суспільного розвитку, форм і методів розв’язання соціально-економічних проблем, на початку XX ст. помітно вирізнялися консерватизм, лібералізм і со­ціал-демократія. Після Першої світової війни до них долучились інші течії. Від соціалістичного руху відкололося ліворадикальне крило — комуністичні партії. Праворадикальний напрям утілювали фашисти. Крайні рухи та їх тоталітарні партії протиставляли свою ідеологію і свій режим ліберально-демократичним ідеям і парламентаризму. Неприйняття диктаторських форм влади, революцій і радикальних реформ, які могли привести до зміни суспільного устрою, демонстрували представники і ліберальних, і консервативних сил.

1. Консерватизм

Консерватизм (від лат. conservo — охороняю, зберігаю) в Європі виник як реакція феодальної верхівки на Велику французьку революцію кінця ХVІІІ ст. Уперше термін ужив письменник Ф.Шато­бріан для визначення ідеології французької аристократії. Прихильники старих порядків, консерватори, виступали противниками становлення нових капіталістичних відносин. Наприкінці XІX — на початку XX ст. у зв’язку з наростанням со­ціал-демократичного руху, поширенням марксизму, який орієнтував пролетарські верстви на повалення існуючого ладу і претендував на одноосібне визначення ідеології робітничого класу, ідеями консерватизму перейнялися найпереконаніші захисники капіталізму. Консервативні сили, з одного боку, прагнули до збереження і зміцнення існуючих порядків, а з іншого — їм не давала спокою ностальгія за втраченим минулим.

Схильність до фундаментальності й надійності в усьому, належної перевірки і скрупульозного вивчення нового зумовили запозичення консерваторами ідейних елементів інших по­літичних течій. У їхньому світогляді це трансформувалося в переконання необхідності збереження традицій в економіці, по­літиці, культурі. Отже, своєрідність консерватизму визначалася специфікою епохи і теж еволюціонувала. Це спричинювало навперемінне домінування тієї чи іншої ідеології та практики розвитку капіталістичного суспільства. Але за різних форм консерватизму зберігалися його істотні риси: переконаність у доцільності усталених інститутів влади, які повинні дбати про стабільність суспільства загалом, визнання недосконалості людини і одвічної нерівності, що природним чином зумовлюють ієрархію соціальних, економічних і морально-етичних взаємовідносин у державі. Представники консервативної течії відкидали можливість втручання в історичні процеси, виправдовуючи свої позиції неможливістю вирішення соціальних проблем за допомогою вольових методів.

Загальна світова криза 1929-1933 рр. загострила не лише економічні суперечності, а й ідейно-політичну боротьбу довкола питань про роль і функції держави. Консерватори обстоювали свободу ринкових відносин. Їм небезуспішно опонували ліберали, наполягаючи на регулюванні економіки державою, яка, на їхню думку, повинна була перебрати на себе низку соціальних функцій.

2. Лібералізм

Витоки лібералізму (від лат. liberalis — вільний) сягають корінням у XVІІ-XVІІІ ст., коли свободолюбний дух охопив Європу і став ідейним ореолом боротьби за соціальне і національне визволення. У західноєвропейських країнах термін набув поширення в XІX ст. разом із утворенням ліберальних партій.

Лібералізм як течія громадської думки і як теоретична база діяльності окремих впливових політичних угруповань увібрав концепції економічного й політичного розвитку і склав серйозну конкуренцію поширенню ідей соціал-демократії.

До початку XX ст. прихильники економічного лібералізму сповідували свободу приватного підприємництва і торгівлі, незалежність економіки від державного втручання. Однією з найважливіших функцій держави ліберали вважали створення належних умов для приватної ініціативи, підтримки розвитку вільного ринку і захисту приватної власності. З початку ХХ ст., коли держава почала відігравати більшу роль в економічному житті суспільства, погляди лібералів на соціально-економічну сутність держави змінились. У 30-х рр. ХХ ст. неолібералізм став альтернативою тоталітарним режимам. Ні соціал-демократичний, ні комуністичний рухи, ні тим паче фашизм не виявилися історичним вибором народів. Гнучко снуючи між консерваторами і соціал-демократією, лібералізм набрав національних форм і зумів урятувати економіку, не вдаючись до крайнощів політичного правління.

Стати домінуючою течією в суспільстві лібералізм спромігся завдяки діяльності під гаслами парламентаризму і рефор­мізму. Парламентаризм означав пріоритет законодавчого органу — парламенту над іншими органами влади, а органів місцевого самоврядування, муніципалітетів — у вирішенні питань місцевого рівня. Реформізм свідчив про прагнення лібералів зважати на нові тенденції в суспільстві, пристосовуватися до них, реально оцінювати потреби економіки і співвідношення політичних сил. Якщо комуністичний рух мав на меті революційні, негайні докорінні зміни в усіх сферах суспільного життя, то лібералізм передбачав поступові кроки з удосконалення існуючого ладу. Ліберальний напрям мав сильні позиції серед рішуче налаштованої частини буржуазії та реформаторського крила у робітничому русі. Західноєвропейська со­ціал-демократія допускала існування реформізму в своїх рядах; російські соціал-демократи, очолювані В.Леніним, запекло боролися проти опортунізму (прихильників реформізму) в їхніх лавах і в міжнародному соціал-демократичному русі. Керівники Комуністичного інтернаціоналу взагалі визнавали лише свою правоту і відмежовувалися від лібералізму.

У 20-30-х рр. і консерватори, і ліберали виступали за свободу ринкових відносин. Одначе ліберали, на відміну від консерваторів, уважали, що механізм ринкового регулювання не може функціонувати довільно, а потребує постійного державного втручання з метою створення оптимальних умов для конкуренції. Внаслідок парламентських виборів консерватори і ліберали, маючи спільну соціальну базу, заступали одні одних біля державного керма, не міняючи сутності існуючого ладу. Політичний маятник забезпечував стабільність у суспільстві, яке, використовуючи високі потенційні можливості саморегулювання і реформування, нарощувало економічну міць.

 

Документи, матеріали

Французький політолог, економіст Гі Сорман про консерватизм і лібералізм

"…Консерватизм — це життєва позиція, лібералізм — це спосіб дій.

Бути консерватором — значить визнавати історичну, со­ціальну і моральну спадковість свого суспільства, погоджуватися, що і в минулому було достатньо мудрості, а існуючий порядок речей достатньо виправданий. Консерватизм передбачає також визнання всього розмаїття культурних, релігійних і національних традицій, усвідомлення того, що не може бути єдиної моделі цивілізації, єдиного тлумачення історії. Консерватор вірить також у піднесений моральний порядок, який не обов’язково базується на релігії. Консерватор не довіряє реформам і, особливо, не вважає, що будь-яка реформа добра сама по собі. У гіршому випадку, він віддає перевагу вже випробуваному злу, ніж тому, що ще не відоме. Порядок, справедливість, свободу він уважає скоріше результатом тривалого історичного досвіду, ніж наслідком якихось декретів або політичних потрясінь.

Але консерватизм недостатній, щоб створити серйозну альтернативу етатизму (повному одержавленню) і задовольнити ненаситну потребу в ідеології…

…лібералізм є принципом і всюди, за будь-яких обставин віддає перевагу людській особистості, а не державі…"

 

Запитання до документа

1. Сформулюйте на основі документа і матеріалу підручника поняття "консерватизм".

2. Спробуйте з’ясувати основні відмінності між лібералізмом і консерватизмом. Як ці дві доктрини ставляться до реформ?

3. Чи може консерватизм стати альтернативою фашизму і комунізму та чому?

4. Сформулюйте своє ставлення до консерватизму та аргументуйте його.

 

Оцінка ліберальної доктрини дослідником В.В.Леонтовичем

"У системі поглядів лібералізму особистість стоїть на першому місці, а цінність суспільних груп або установ міря­ється виключно тим,  якою мірою вони захищають права та інтереси окремої людини і сприяють здійсненню цілей окремих суб’єктів".

 

Запитання до документа

1. Сформулюйте поняття "лібералізм".

2. За якого політичного режиму можливе втілення в життя ліберальної доктрини і чому?

3. Наведіть приклади ліберального реформізму з раніше вивченого матеріалу.

4. У чому полягає привабливість лібералізму?

 

Запитання і завдання

1. Коли зародились і на якій соціальній основі розвивались ідейно-політичні течії лібералізму й консерватизму?

2. З`ясуйте ідейні основи консерватизму.

3. Порівняйте економічні й політичні пріоритети лібералів та консерваторів.

4. Чому ліберально-демократичні ідеї заперечували тоталітарні партії?

5. Які зміни в ліберальній доктрині стались у 30-ті рр.? Що таке неолібералізм? Які його основні відмінності?