§ 6. Вашингтонська конференція 1921—1922 рр.

§ 6. Вашингтонська конференція 1921—1922 рр.

1. Міждержавні суперечності на Далекому Сході

Азіатсько-Тихоокеанський регіон був серйозним центром міждержавних протиріч. Основними суперниками в цьому ре­гіоні виступали США, Великобританія та Японія.

Основними питаннями, що викликали протиріччя між указаними державами, були:

·   контроль над Китаєм;

·   недоторканність колоніальних володінь;

·   баланс морських озброєнь.

Так, під час Першої світової війни Японія, яка не брала активної участі у війні, скориставшись тим, що європейські держави і США були зайняті на Європейському театрі бойових дій, посилила свої позиції на Далекому Сході, Тихому океані, а надто в Китаї. Зросла й морська могутність Японії, яка спиралася на англо-японську угоду 1902 р.

Основним противником Японії були США. Вони виступили проти поділу Китаю на зони впливу і вимагали проведення по­літики стосовно Китаю під гаслами "відкритих дверей" і "рівних можливостей". Також Сполучені Штати непокоїло зростання морської могутності Японії. У Вашингтоні й Токіо не виключали можливості воєнного зіткнення.

Великобританія, своєю чергою, наполягала на збереженні принципу поділу Китаю на сфери впливу. Така позиція Великобританії, а також вимога США сплатити всі борги загострили і англо-американські стосунки.

Для вирішення цих питань було скликано Вашингтонську конференцію.

2. Вашингтонська конференція 1921–1922 рр.

Мирні договори з Німеччиною та її союзниками були доповнені серією угод, підписаних на Вашингтонській конференції (12 листопада 1921 р. — 6 лютого 1922 р.), присвяченій питанням обмеження морських озброєнь та відносинам в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні.

У роботі конференції взяли участь США, Великобританія (також були репрезентовані її домініони та Індія), Японія, Франція, Італія, Бельгія, Голландія, Португалія, Китай.

На конференції було підписано три угоди. Договір чотирьох держав (США, Англія, Японія, Франція) гарантував збереження його учасникам володінь у басейні Тихого океану. Сторони давали взаємні гарантії недоторканності колоній терміном на 10 років. Згідно з угодою ліквідовувався англо-японський договір 1902 р. Договір п’яти держав (Англії, США, Японії, Франції, Італії) про обмеження морських озброєнь установлював пропорції у співвідношенні військово-морських флотів 5:5:3:1,75:1,75 вказаних держав. Учасники договору зобов’язувалися не будувати лінкорів тоннажністю понад 35 тис. тонн. Установлювалися обмеження тоннажу і для крейсерів. Заборонялося створювати нові військово-морські бази (крім США, Великобританії) в Тихоокеанському регіоні.

Це був перший в історії договір про обмеження гонки озброєнь. Уперше Великобританія формально визнала рівність флоту США зі своїм.

6 лютого 1922 р. було підписано трактат дев’яти держав, який проголошував принцип суверенітету і територіальної цілісності Китаю. Японія відмовилася від свого монопольного становища в Китаї та повертала йому колишні німецькі воло­діння.

Великі держави брали на себе зобов’язання не прагнути до поділу Китаю на сфери впливу і дотримуватися принципів "відкритих дверей" та "рівних можливостей".

3. Позитивне значення Версальсько-Вашингтонської системи

Рішення Паризької та Вашингтонської конференцій заклали основу Версальсько-Вашингтонської системи післявоєнних міжнародних відносин. Її створення забезпечило вихід із війни, дало можливість розрядити післявоєнну напруженість і заклало основу для відносної стабільності в міжнародних відносинах у 20-ті рр.

Ці рішення містили низку положень, які засвідчували розуміння державами необхідності змін у системі міжнародних відносин‚ а саме: визнання права на самовизначення народів‚ відмову від війни як засобу вирішення конфліктів і т. ін. Важливим прецедентом стало створення Ліги Націй. Було визнано незалежність ряду європейських держав, за що довго боролися їх народи.

Попри ці досягнення, сама система виявилася нетривкою, і її розпад призвів, кінець кінцем, до нової світової війни.

4. Вади Версальсько-Вашингтонської системи

Слабкість системи була обумовлена тим, що її творці поставили занадто багато держав і народів у таке становище, за якого вони не могли не боротися проти такої системи. Країни Антанти не виявилися милосердними переможцями. Весь тягар післявоєнних змін було покладено на переможені народи, хоча вони вже скинули режими, які брали участь у розв’язанні війни. Умови миру здавалися ще більш несправедливими для цих народів, тому що їхні країни не капітулювали перед державами Антанти. Війна закінчилася, ко­ли жоден солдат Антанти так і не ступив на територію Ні­меччини.

Карикатура на Версальську систему Уілла Дайсона (1919 р.)

 

Встановлені репарації аж ніяк не відповідали реальним можливостям переможених країн.

Через ці обставини хвиля шовінізму й націоналізму, піднята Першою світовою війною, не вщухла, тепер її силу підтримувало почуття національного приниження. Не сприяло послабленню націоналізму і рішення відносно кордонів. Проголосивши принцип самовизначення народів як основу для національно-державного розмежування, переможці неодноразово порушували його самі та заплющували очі, коли порушували інші. За такого переділу кордонів у багатьох державах виникли райони з компактним проживанням національних меншин, які потрапили туди у більшості випадків не з власної волі. Німці — в Чехо-Словаччині, Франції, Бельгії та Польщі; угорці — в Чехо-Словаччині, Югославії та Румунії; українці — у Польщі, Румунії, Чехо-Словаччині тощо. Розраховувати на підтримку Версальсько-Вашингтонської системи цим народам навряд чи доводилося.

Поза Версальською системою залишилася Росія, що стало значним дестабілізуючим чинником. Для держав Антанти Росія була насамперед зрадницею, яка уклала сепаратний мир із ворогом (Брестський мир 3 березня 1918 р.). До того ж більшовизм викликав у країнах Антанти ворожість, що привело до інтервенції в Росію (1918-1922 рр.), а після її провалу — до ізоляції Росії на міжнародній арені.

Карикатура на Версальську систему

 

Ще однією серйозною вадою Версальсько-Вашингтонської системи  були її гарантії збереження. Нові політичні лідери, які прийшли до влади в США, Англії, згодом і Франції, прагнули відмежуватися від закладених їхніми попередниками несправедливості.

Першим сигналом, що система є вразливою, стало рішення конгресу США не ратифіувати Версальський договір (у 1921 р. США уклали окремий договір з Німеччиною, який вклячав всі основні положення Версальського, крім Статуту Ліги Націй). Одночасно Конгрес США анулював франко-американський договір про взаємодопомогу. Англія, за прикладом США, також анулювала англо-французький договір. У таких умовах Франція, щоб зберегти своє домінування над Німеччиною, пішла на створення союзу східноєвропейських держав, які були зацікавлення у збереженні Версальської системи. До того ж ці держави утворювали  «санітарним кордоном» навколо СРСР, як перешкода проникнення комунізму в Європу.  Так, у 1921 р. Франція уклала політичний пакт і воєнну конвенцію з Польщею. У 1920-1921 рр. за підтримки Франції Чехословаччина, Румунія, Югославія утворили Малу Антанту. Таки чином Франція, Польща і Мала Антанта утворили союз, який на деякий час став гарантом збереження Версальської системи. Але не на довго.

 

Документи, матеріали

Трактат між Сполученими Штатами Америки, Британською імперією, Францією, Італією та Японією щодо обмеження морських озброєнь („Договір п`яти”). Вашингтон, 6 лютого 1922 р.

(Витяг)

Стаття 1. Держави, що домовляються, погоджуються обмежити свої озброєння на морі відповідно до обумовленого в цьому трактаті...

Стаття 4. Загальний тоннаж лінійних суден як такий,   що може підлягати заміні, не повинен перевищувати: для Сполучених Штатів — 525 000 тонн, для Британської імперії — 525 000, для Франції — 175 000, для Італії — 175 000, для Японії — 315 000 тонн.

Стаття 5. Жодна з держав, що домовляються, не буде намагатися придбати, або збудувати, або доручати будувати й дозволяти у межах своєї території будівництво лінійних суден, що становлять більше ніж 35 000 тонн водотоннажності.

Стаття 6. Жодне лінійне судно будь-якої з держав, що домовляються, не буде озброєне гарматами калібру більшого ніж 16 дюймів (406 міліметрів)...

Стаття 12. За винятком лінійних суден, жоден військовий корабель держав, що домовляються, не матиме гармат калібру більшого ніж 8 дюймів (203 міліметри).

 

Запитання до документа

1. Чому встановлювалось саме таке співвідношення флотів провідних морських держав світу?

2. На що саме була скерована угода "п’яти держав"?

 

Вашингтонська угода щодо Китаю („Договір дев`яти”). 6 лютого 1922 р.

(Витяг)

Стаття 1. Інші, окрім Китаю, держави, що домовляються, згодні:

1) Поважати суверенітет, незалежність, територіальну та адміністративну недоторканність Китаю...

Стаття 3. З метою найдієвішого застосування принципу "відкритих дверей", тобто рівних можливостей у Китаї для торгівлі й промисловості всіх націй, інші, крім Китаю, держави, що домовляються, згодилися в тому, що вони не шукатимуть, а також не підтримуватимуть своїх громадян у пошуках:

а) угод, що могли б сприяти встановленню на їхню користь будь-якої зверхності у правах щодо торговельного чи еконо­мічного розвитку в будь-якому певному районі Китаю;

б) таких монополій або переваг, що могли б позбавити громадян будь-якої іншої держави права здійснювати в Китаї законну торгівлю чи промисел або можливості брати участь спільно з китайським урядом чи з будь-якою місцевою владою у громадських підприємствах усякого роду чи підприємствах, що за своїми завданнями, діяльністю або географічним становищем були б розраховані на паралізацію практичної можливості застосування принципу "рівних можливостей".

Установлено,  що постанови,  які передують цій статті,  не повинні розумітися в значенні заборони придбання власності або прав, що необхідні для ведення особливого роду комерційного, промислового чи фінансового підприємництва або для заохочення досліджень та розробок.

Китай зобов’язується керуватися принципами, встановленими у викладених вище постановах цієї статті, під час розгляду заявок на економічні права й переваги з боку урядів або громадян усіх інших держав, незалежно від того, є вони учасниками нинішнього трактату чи ні.

 

Запитання до документа

1. З якою метою було укладено данк угоду щодо Китаю?

2. Яке значення мала ця угода для Китаю?

 

Запитання і завдання

1. З якою метою було скликано Вашингтонську конференцію?

2. Як було врегульовано міжнародні відносини в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні?

3. Розкрийте зміст договору, який вперше обмежував гонку озброєнь.

4. Як було вирішено на конференції проблему Китаю?

5. У чому полягало позитивне значення Версальсько-Вашингтонської системи?

6. З’ясуйте вади Версальсько-Вашингтонської системи.

7. Яка велика держава залишилася поза Версальсько-Вашингтонською системою і чому?

8. Чи могла Версальсько-Вашингтонська система стати основою для тривалого миру? Відповідь обгрунтуйте.

 

Запам’ятайте дату:

1920-1921 р. – Утворення Малої Антанти (Чехословаччина, Румунія, Югославія)

12 листопада 1921 ­ 6 лютого 1922 рр. ­ Вашингтонська конференція

 

 

<< § 5. Мирні договори з союзниками Німеччини § 7. Спроби перегляду повоєнних договорів у 20‑х рр.  >>

Copyright © 2011 Apycom jQuery Menus