§ 4. Паризька мирна конференція 1919 р. (підручник)

§ 4. Паризька мирна конференція 1919 р.

1. Наміри головних держав-переможниць на конференції

Для підготовки мирних договорів із переможеними країнами було ухвалено рішення про скликання мирної конференції. Франція домоглася проведення її у своїй столиці.

18 січня 1919 р. Паризьку мирну конференцію відкрив прем’єр-міністр Франції Ж.Клемансо. У її роботі взяли участь представники 27 країн, але домінуючу роль відігравали Франція, Великобританія і США. На конференцію не було запрошено представників переможених країн і Росії, в якій точилася громадянська війна.

Основні питання на конференції вирішувалися на вузьких нарадах великих держав світу: спершу на "раді 9", а з березня 1919 р. — на "раді 4".

Премєр-міністр Франції Ж.Клемансо відкриває роботу Паризької мирної конференції

 

Обговорення мирних договорів із переможеними країнами виявило всі протиріччя між основними учасниками переговорів. Якими ж були плани і наміри великих держав?

Франція більше від інших великих держав постраждала у війні. Бойові дії велися на її території. Франція з кредитора перетворилась у боржника. А от головний боржник Франції — Росія анулювала всі свої зобов’язання. Найбільш популярним гаслом у країні було: "Німці за все заплатять!" Пре­м’єр-міністр Франції Жорж Клемансо був рішуче настроєний реалізувати це гасло і прагнув послабити Німеччину будь-якими засобами. Він казав: "У Європі 20 мільйонів зайвих німців". Отже, їх повинно було стати менше, принаймні, на прилеглих до Франції територіях. Для здійснення цих намірів остання сподівалася повернути собі Ельзас і Лотарингію, перешкодити об’єднанню Австрії та Німеччини, створити буферну німецьку державу на лівому березі річки Рейн, передати частину німецьких земель Бельгії, Данії, Польщі і т. д. Це було передбачено ще в таємному договорі між Францією та царською Росією. В цьому документі йшлося і про стягнення з переможеної Німеччини максимально можливих репарацій. Франція претендувала також на частину османської спадщини.

Пропозиції Франції зустріли протидію з боку Англії та США. Виходячи з традиційного принципу «європейської рівноваги», згідно якого морським державам вигідніше підтримувати рвновагу між суперниками на континенті, Англія і США заперечували надмірне ослаблення Німеччини і зміцнення Франції. Клемансо навіть сказав Ллойд-Джорджу: «На наступний день після перемир`я я знайшов у вашому лиці ворога Франції”. – “Ну, що ж, - відповів Ллойд-Джордж. – Хіба це не було завжди нашою традиційною політикою?”.

Ще одним мотивом, яким керувалися Англія і США стосовно Німеччини, було їх прагненням перетворити Німеччину у форпост боротьби проти більшовизму (комунізму).

Щоб Франція відмовилася від значного ослаблення Німеччини, Англія і США пообіцяли, в обмін на цю поступку, договори про взаємодопомогу на випадок німецької агресії.

Великобританія ще до початку мирної конференції досягла головної своєї мети у війні. Німецький флот перестав існувати. До того ж англійські домініони встановили контроль над німецькими колоніями, а сама Англія — над частиною Османської імперії. Завданням англійської делегації на чолі з прем’єр-міністром Д.Ллойд-Джорджем було закріпити вже досягнуте. Поряд із цим Англія виступила за повернення Франції Ельзасу і Лотарингії. А у визначенні кордонів післявоєнної Європи, на думку Ллойд-Джорджа, слід було виходити з принципу національності й самовизначення. Головна умова післявоєнного устрою — забезпечення миру через роззброєння і створення Ліги Націй як інструменту миру. Ллойд-Джордж, як і Клемансо, був досвідченим політиком і мав солідну опору в парламенті.

Але не все в Англії складалося оптимістично. Британська імперія втрачала колишню могутність: домініони домоглися більшої самостійності; довелося пообіцяти самоуправління Індії та Ірландії; зі світового кредитора Англія перетворилась у боржника; економіка була послаблена, фінанси й торгівля — дезорганізовані. Ліквідувавши загрозу своїй військово-морській могутності з боку Німеччини, Англія з занепокоєнням спосте­рігала за швидким зростанням могутності флоту США та Японії.

Свої міркування щодо післявоєнного устрою світу англійська делегація виклала в документі, що отримав назву "Послання з Камбре".

 

Д.Ллойд-Джордж (Англія), Ж.Клемансо (Франція), В.Вільсон (США), в їх руках була доля світу

 

Для США Перша світова війна означала кардинальну зміну її становища у світі. Із боржника США перетворились у кредитора. Економічна могутність за роки війни зросла (національне багатство у 1914 р. складало 192 млрд дол., а в 1920 р. — 489 млрд), країна створила могутню армію і флот. Але всередині країни точилася гостра дискусія стосовно мети американської зовнішньої політики між прихильниками ізоляціонізму і прибічниками активної зовнішньої політики (експансионістами). Ізоляціоністи дотримувалися заповіту першого президента США Дж.Вашингтона, який застерігав американців від втручання у справи Європи.

Події Першої світової війни — тотальна підводна війна, оголошена Німеччиною, яка порушувала принцип вільного судноплавства, загибель мирних американських громадян на потоплених цивільних кораблях — схилили громадську думку до участі США у війні та, відповідно, до рішучої зовнішньої політики.

Президент країни В.Вільсон уважав, що зміна ролі США у світі дає їм шанс стати рятувальниками світу і впровадити нові принципи міждержавних стосунків. Своє бачення цих принципів він висловив у "14 пунктах", оприлюднених 8 січня 1918 р. Вони передбачали:

1) відкриті мирні договори;

2) свободу судноплавства;

3) усунення економічних бар’єрів у торгівлі;

4) встановлення гарантій, що могли б забезпечити скорочення озброєнь;

5) справедливе врегулювання колоніальних питань;

6) визволення від німецької окупації російських територій, а також надання Росії безперешкодної можливості визначати її політичний розвиток і національну політику, вступ до "співтовариства вільних націй";

7) визволення і відновлення Бельгії;

8) повернення Франції Ельзасу й Лотарингії, відновлення окупованих районів Франції;

9) уточнення кордонів Італії згідно з національними ознаками;

10) надання автономії народам Австро-Угорщини;

11) визволення від німецької окупації території Румунії, Сербії та Чорногорії, надання Сербії виходу до моря;

12) сaмостійне існування турецьких та автономія інонаціональних частин Османської імперії;

13) створення польської держави;

14) утворення Ліги Націй.

Пропозиції Вільсона були близькими тим, хто хотів створити більш справедливий і демократичний порядок, який виключав би повторення світової війни. Але авторитет Вільсона всередині країни було сильно підірвано, коли більшовики оприлюднили таємні угоди країн Антанти, про існування яких Вільсон нічого не знав. З них випливало, що американські солдати воювали за корисливі інтереси європейських держав. Це відразу спричинило зміни в настроях американців, і на виборах до Конгресу 1918 р. республіканці, дотримуючись ізоляціоністського напряму зовнішньої політики, здобули перемогу. А це означало, що Конгрес не ратифікує жодного з мирних договорів, укладених президентом.

2. Підготовка мирного договору

Підготовка мирних договорів формально велася на основі "14 пунктів". З цього випливало, що таємні домовленості не повинні були братися до уваги, одначе вони постійно впливали на вироблення умов післявоєнного устрою світу.

Так, Італія, яку схилили взяти участь у війні на боці Антанти і обіцяли передати їй Південний Тіроль, усе східне узбережжя Адріатичного моря і частину Малої Азії, на конференції домагалася цих територій. Але її внесок у перемогу над Центральними державами було поціновано настільки низько, що претензії на ці території визнано безпідставними на тлі значно більшого внеску Сербії, якій і передали узбережжя Адріатики.

Румунія, своєю чергою, наполягала на передачі їй Тран­сільванії, Буковини, Банату з австро-угорської спадщини, обі­цяних їй 1916 р. До того ж вона окупувала Бессарабію. Тільки за активну участь у придушенні Угорської революції їй передали ці території.

Під час обговорення одного з питань конференції. Версаль, Дзеркальний зал

 

США передовсім були зацікавлені в реалізації принципу вільної торгівлі та мореплавства, а створення Ліги Націй Вільсон уважав інструментом ведення переговорів з інших питань.

Франція наполягала на послабленні Німеччини будь-якими засобами. Англія і США вважали, що надмірне послаблення Німеччини призведе до створення небезпечного вакууму в Європі. Англія розцінювала американську вимогу про вільну торгівлю як виклик своїй морській могутності.

Ці та інші проблеми і спричинили гостру боротьбу на конференції.

3. "Українське питання" на конференції

„Українське питання” на Паризькій мирній конференції не стояло окремим пунктом порядку денного, а виникало в процесі розгляду і визначення кордонів між країнами Східної Європи.

Загарбання Польщею Східної Галичини й Волині не дістало належної оцінки на Паризькій мирній конференції. Не ухваливши формального рішення, керівники Антанти і США фактично визначили долю цих західноукраїнських земель на користь Польщі. На тому, щоб передати їх під владу Польщі, особливо наполягали Франція і США. При цьому вони ігнорували виступи українських представників про природне право українського народу на самовизначення.

З більшим розумінням до вирішення українського питання на Паризькій мирній конференції поставились англійці. Це пов’язують, зокрема, з тим, що радником британського Міні­стерства закордонних справ у справах Галичини був Л.Намієр, родом з України.

25 червня 1919 р. Польща одержала повноваження на окупацію всієї Галичини та введення цивільної адміністрації на цій території. Умовою було забезпечення автономії Галичини, політичної, релігійної та особистої свободи населення.

Тактично гнучку дипломатичну лінію, щоб заволодіти Закарпаттям, проводили президент Чехо-Словаччини Т.Масарик і міністр закордонних справ Е.Бенеш. Свої дії вони узгоджували з західними державами і заручилися підтримкою закарпатської еміграції у США. У січні 1919 р. чеські війська зайняли Ужгород. 8 травня в Парижі було ухвалено рішення про передачу Карпатської України Чехо-Словаччині. У вересні 1919 р. воно ввійшло до Сен-Жерменського мирного договору.

У столиці Франції обговорювались також питання про долю Північної Буковини та Бессарабії. Їх було відторгнено на користь Румунії. Україна та радянська Росія не визнали законності цих рішень.

Таким чином обговорення „українського питання” на Паризькій мирній конференції виявило незацікавленість великих держав в існуванні незалежної української держави. Це було зумовлено декількома факторами: 1) Україна на конференції була представлена різними урядами, які не завжди координували свої дії; 2) Україна була „заражена” більшовизмом; 3) на українські землі претендували сусідні держави, зокрема, Польща, Румунія та Чехословаччина, які були союзниками країн Антанти; 4) країни Антанти не могли пробачити Україні підписання з державами Четвертного союзу Берестейського миру.

4. Умови Версальського миру

У квітні було завершено розроблення тексту договору з Німеччиною. Її делегацію викликали до Парижа для його вручення. Спроби німецьких дипломатів внести хоч якісь зміни до цього документа було відхилено, і 28 червня 1919 р. у Версалі підписано мир, який став основою післявоєнного врегулювання. У тексті договору за наполяганням Вільсона було вміщено Статут Ліги Націй (Також він був вміщений і в договори з союзниками Німеччини).

Під час церемонії підписання Версальського договору

 

За договором Франції поверталися її землі — Ельзас і Лотарингія, а також передавалися вугільні шахти Саару, одначе цей район на 15 років переходив під управління Ліги Націй. Німеччина передавала Польщі Познань, частину Верхньої Сілезії, райони Померанії та Східної Пруссії, яку відділяв від території Німеччини Польський (Данцизький) коридор, що відкривав Польщі вихід до Балтійського моря. Бельгія отримувала округи Ейпен, Мальмеді та Морене після плебісциту, Данія — північну частину Шлезвігу; Мемель (Клайпеда) переходив у відання держав-переможниць (1923 р. приєднаний до Литви), а Данциг (Гданськ) оголошувався вільним містом під захистом Ліги Націй.

За Версальським договором Німеччина втратила 1/7 її території, на якій проживала 1/12 її населення. Вона повністю позбавлялася колоній — їх поділили між державами-переможницями. Їй заборонялося тримати в армії більш як 100 тис. вояків, мати військово-повітряний і підводний флоти, ліквідовувався генеральний штаб, скасовувалася загальна військова повинність. Передбачалась 15-річна окупація військами Антанти лівого берега Рейну і демілітаризація 50-кілометрової ділянки на його правому березі.

Текст Версальського договору

 

За рішенням спеціальної комісії Німеччина мусила сплачувати репарації. Загальний їх обсяг було визначено на спе­ціальній конференції 1921 р. в розмірі 132 млрд золотих марок, з яких 52% мала отримати Франція, 22 — Великобританія і 10% — Італія.

5. Утворення Ліги Націй

Паризька мирна конференція прийняла вироблений спе­ціальною комісією Статут Ліги Націй, який став складовою Версальського та інших договорів з союзниками Німеччини.

Головним органом цієї міжнародної організації були щорічна Асамблея, до якої входили всі члени організації, і Рада Ліги, де були репрезентовані США, Великобританія, Франція, Японія, Італія, а також п’ять непостійних членів. Рішення з усіх питань мали виноситися одноголосно. Переможені у війні держави, а також радянська Росія, не входили до Ліги Націй. Метою Ліги проголошувалися розвиток співробітництва між народами і гарантія безпеки післявоєнного світу. Американський сенат, ознайомившись з умовами Версальского мирного договору і, відповідно, зі Статутом Ліги Націй, відхилив його, і США, будучи ініціатором створення цієї міжнародної організації, не увійшли до неї.

Прапор Ліги Націй

 

Генеральна Асамблея ЛН виконувала роль справжнього міжнародного парламенту і мала право виносити рішення з усіх міжнародних політичних питань, включно з заходами, спрямованими на збереження миру.

До ЛН належало управління двома територіями: Сааром і містом Данциг (Гданськ). Колоніальні володіння Німеччини та Османської імперії були передані за мандатом ЛН Великобританії та її домініонам, Франції, Бельгії та Японії.

 

Засідання Ліги Націй

 

Документи, матеріали

Ллойд-Джордж про Вільсона і Клемансо під час паризьких мирних договорів

"Клемансо слідкує за кожним її рухом,  як старий сторожовий пес слідкує за незнайомим і незапрошеним собакою,  який щойно потрапив у двір і вселяє серйозні сумніви щодо його справжніх намірів. Ніколи ще не було більшого контрасту — в інтелектуальному і в духовному аспектах — ніж між цими двома по-своєму чудовими людьми. Вільсон, з його високим, але вузьким чолом, великою і красивою головою, мрійливими й недовірливими очима був ідеалістом, трохи закоханим у себе. У Клемансо могутня голова і квадратне чоло, що свідчить про невмолиму логіку, потилиця зрізана так, що гуманні почуття були,  мабуть,  йому не відомі,  насторожені очі звіра,  який звик полювати і сам був об’єктом полювання впродовж усього свого життя. Ідеаліст Вільсон потішав Клемансо доти, доки цей ідеаліст не почав вимагати, аби його мрії було втілено в договорі, що його він, Клемансо, мусив підписати… Він увесь перетворювався на зір і слух,  побоюючись,  що Вільсон якою-небудь фразою схилить конференцію прийняти пропозицію,   яка,   на думку Франції, послабила б договір. Якщо бувало, що Вільсон уже завершив свою промову і не завдав цього разу помітної шкоди, суворе обличчя на деякий час м’якшало; проявлялося це глибоким зітханням полегшення. Але  якщо президент злітав у блакитну вись,   як це не раз із ним траплялося,  і втрачав зв’язок із дійсністю, Клемансо здивовано розкривав свої великі очі та дивився на мене, неначе кажучи: "Ну ось, знову понесло!.."

 

Питання до документа

1.      Яку позицію щодо Клемансо та Вільсона займав Ллойд Джордж?

2.      Як характери та особисті стосунки вплинули на перебіг переговорів?

 

Статут Ліги Націй

(Витяг)

Стаття 8. …скорочення національних збройних сил до мінімуму, необхідного для гарантування національної безпеки і виконання міжнародних зобов’язань.

Стаття 11. Ліга Націй не може залишатися бездіяльною на випадок воєнних дій або загрози війни, спрямованих проти одного з членів організації.

Стаття 12. …будь-які розбіжності між членами Ліги, що становлять загрозу миру, повинні розглядатися арбітражним судом.

Стаття 13. …члени організації зобов’язані визнавати й виконувати рішення, винесені цим судом.

Стаття 16. …Якщо один із членів Ліги вдасться до війни всупереч усім взятим на себе зобов’язанням, то він іpso facto вважається агресором стосовно до решти членів Ліги. Члени Ліги зобов’язані негайно перервати з ним усі торговельні й фінансові відносини, заборонити громадянам своїх держав вступати в контакти з громадянами держави, що порушила договір…

У такому випадку Рада вважає своїм обов’язком рекомендувати урядам зацікавлених країн використовувати військові сили,  морські й повітряні,  завдяки яким члени Ліги можуть допомогти тим збройним силам,  які примусять поважати зобов’язання,  взяті на себе Лігою. Член Ліги,   який буде винним у порушенні одного з зобов’язань договору, може бути виключеним з організації. Рішення про виключення ухвалюється голосуванням усіх членів Ліги, репрезентованих у Раді.

 

Запитання до документа

1. Який механізм забезпечення миру було передбачено у Статуті Ліги Націй?

2. На вашу думку, чи дієвий він? Вкажіть сильні та слабкі його аспекти. Відповідь обгрунтуйте.

 

Версальський договір. 28 червня 1919 р.

(Витяг)

Стаття 32. Німеччина визнає повний суверенітет Бельгії над усією… територією Морене…

Стаття 34. Німеччина відмовляється, крім того, на користь Бельгії від будь-яких прав і правооснов на території,  що містять цілком повіти Ейпен і Мальмеді.

Стаття 42. Німеччині забороняється утримувати чи споруджувати укріплення на лівому березі Рейну, а також на правому березі Рейну на захід від лінії, проведеної за 50 км на схід від усієї річки.

Стаття 43. Водночас забороняються в зоні, визначеній у ст. 42,  зосередження збройних сил  як постійних,  так і тимчасових,  а також будь-які військові маневри,  хоч би якого виду вони були, і зберігання будь-яких матеріальних засобів для мобілізації.

Стаття 45. У вигляді компенсації за руйнування вугільних копалень на півночі Франції та в рахунок суми репарацій за воєнні збитки, завдані Німеччиною, остання поступається Франції у повну і необмежну власність, вільними і чистими від будь-яких боргів чи повинностей з виключним правом експлуатації вугільних копалень, розташованих у Саарському басейні…

Стаття 51. Території, віддані Німеччині на підставі Прелімінарного миру, підписаного у Версалі 26 лютого 1871 р., і Франкфуртського договору від 10 травня 1871 р., повертаються під французький суверенітет від дня перемир’я 11 листопада 1918 р. ... (Йдеться про Ельзас і Лотарингію).

Стаття 80. Німеччина визнає та суворо поважатиме незалежність Австрії…

Стаття 81. Німеччина визнає… повну незалежність Чехо-Словацької держави,  до якої увійде автономна територія русинів на південь від Карпат. Вона оголошує про згоду з приводу кордонів цієї держави,  як вони будуть визначені Головними Союзними та Об’єднаними державами та іншими зацікавленими країнами.

Стаття 87. Німеччина визнає … повну незалежність Поль­щі та відмовляється на користь Польщі від будь-яких прав і правооснов на території,  обмежені Балтійським морем, східним кордоном Німеччини,  визначеним так,  як зазначено в ст. 27 частині ІІ (Кордони Німеччини) цього Договору…

Стаття 102. Головні Союзні та Об’єднані держави зобов’язуються утворити з міста Данциг… Вільне місто. Його буде взято під захист Ліги Націй.

Стаття 119. Німеччина відмовляється на користь Головних Союзних та Об’єднаних держав від усіх своїх прав і правооснов на свої заморські володіння.

Стаття 160. …німецька армія не повинна налічувати більше семи дивізій піхоти і трьох дивізій кавалерії. …загальна чисельність… не повинна перевищувати ста тисяч осіб… Загальний чисельний склад офіцерів… не повинен перевищувати чотирьох тисяч…

Німецький Великий Генеральний штаб та будь-які інші подібні формування будуть розпущені та не можуть відновлюватися в жодній формі.

Стаття 173. Всіляку загальну обов’язкову військову службу в Німеччині буде скасовано.

Німецька армія може будуватися і комплектуватися тіль­ки добровільним найманням.

Стаття 180. Усі суходільні укріплення, фортеці та укріплені місця, розташовані на німецькій території на захід від лінії, проведеної за п’ятдесят кілометрів на схід від Рейну, буде розорено і зрито…

Систему укріплень південних і східних кордонів Німеччини буде збережено в їхньому нинішньому стані.

Стаття 181. …сили німецького флоту не повинні перевищувати в озброєних суднах: 6 броненосців, 6 легких крейсерів, 12 контр-міноносців, 12 міноносців…

Вони не повинні мати ніяких підводних суден.

Стаття 198. Військові сили Німеччини не повинні мати ніякої військової чи морської авіації…

 

Запитання до документа

1. Дайте оцінку воєнним статтям договору.

2. Яких територіальних змін зазнала Німеччина?

 

Запитання і завдання

1. У чому полягала принципова новизна ідей, що містяться в "14 пунктах" Вільсона?

2. Охарактеризуйте позиції великих держав напередодні й під час Паризької мирної конференції.

3. Як велася підготовка мирного договору з Німеччиною?

4. З’ясуйте умови Версальського миру. Чому Німеччину було визнано винуватцем у розв’язуванні війни?

5. Як було вирішено долю західноукраїнських земель на Паризькій мирній конференції?

6. Яка роль відводилася Лізі Націй у післявоєнному світі? Чому США не стали членом Ліги Націй?

 

 

Запам’ятайте дати:

8 січня 1918 р. ­ Опубліковано "14 пунктів" В.Вільсона.

1919­1920 рр. ­ Паризька мирна конференція.

28 червня 1919 р. ­ Підписано Версальський мирний договір.