Закінчення (підручник)

Закінчення

 

Трохи більше ніж сто років, що були висвітлені на сторінках посібника, були важливими в історії України. Це була доба великих змін у житті українців та іхньому світогляді. Незважаючи на те, що в цей період українці були повністю позбавлені і національної державності, були розділені між двома імперіями, вони зуміли знайти в собі сили усвідомити свою окремішність і повести боротьбу за національне визволення. Другою важливою зміною в житті україньких земель був їх швидкий промисловий розвиток (особливо східних і південних районів), особливо у другій половині ХІХ ст., втягування їх до світового господарства.

Національне відродження, що охопило різні регіони України наприкінці ХVІІІ – у ХІХ ст., маючи свої регіональні особливості, у 60-ті роки ХІХ ст. злилося в єдиний національний рух, в якому виділялися два струмені: на західноукраїнських землях, що знаходились під владою Австро-Угорщини, і в Наддніпрянській Україні, що була під владою Російської імперії. Розвиваючись у складних умовах переслідувань і заборон (особливо в Російській імперії), набуваючи різних організаційних форм наприкінці ХІХ ст. український рух став перед перед проблемою вироблення чіткої власної політичної програми. Цей процес політизації призвів до появи троьх основних політичних течій: соціалістичної, ліберальної або національно-демократичної і націоналістичної. Відстоюючи національні інтереси українського народу кожна з течій головним і першочерговим висувала одне з положень: соціальне визволення, здобуття демократичних свобод або відродження української держави.

Трагедією українського руху стало те, що різні течії так і не змогли прийти до єдності дій в боротьбі за українську державу. До того ж лише в Галичині, яка стала «українським П’ємонтом» українські політичні партії незалежно від політичних уподобань проголосили, що метою їх боротьби є здобуття незалежності України.

Таким чином на кінець ХІХ ст.. український рух хоча і був вагомим чинником політичного життя двох імперій не досяг тої консолідованості, яка б могла призвести до здобуття незалежності. Тому українські діячі напередодні війни починають покладати велику надію на зовнішні сили.