УКРАЇНА В ПОДІЯХ ПІВНІЧНОЇ ВІЙНИ. ПОВСТАННЯ ГЕТЬМАНА ІВАНА МАЗЕПИ ПРОТИ МОСКОВІЇ

ЗАСАДНИЧІ ТЕЗИ

  • Гетьманування Івана Мазепи - героїчна сторінка самовідданої боротьби українського народу за незалежність.

ХРОНОЛОГІЯ ПОДІЙ

1708 р.

Похід шведського короля Карла ХІІ на Москву через Україну.

1708 р., жовтень

Початок антиколоніального повстання гетьмана Івана Мазепи проти Росії.

1708 р., листопад

Зруйнування московськими військами гетьманської столиці Батурина. Обрання гетьманом І.Скоропадського.

1709 р., березень

Перехід на бік І.Мазепи запорозьких козаків на чолі з кошовим отаманом К.Гордієнком.

1709 р., травень

Зруйнування Чортомлицької Січі царськими військами.

1709 р., 27 червня

Полтавська битва.

ПОСТАТЬ

Карл ХІІ (1682-1718) - шведський король (1697-1718), визначний полководець XVIII ст. Вів війни проти Данії, Польщі, Саксонії. Керував шведською армією під час Північної війни (1700-1721). На початку війни примусив капітулювати Данію (1700), розгромив московську армію під Нарвою (1700) і, завдавши поразки польсько-саксонським військам, вступив на територію Польщі й Саксонії. Змусив Августа ІІ Фрідріха укласти у 1706 р. мир, згідно з умовами якого останній зрікся престолу на користь С.Лещинського. Влітку 1708 р. армія Карла ХІІ розпочала воєнні дії проти московських військ. У 1710-1713 рр. робив спроби організувати спільний шведсько-турецький похід проти Московського царства. 1715 р. повернувся до Швеції, де намагався створити нову армію і продовжити війну. У 1716-1718 рр. спробував захопити Норвегію, яка належала Данії, де й загинув.

ОСОБИСТІСТЬ

Кость Гордієнко - кошовий отаман Запорозької Січі, друга після Івана Сірка найвидатніша постать за всі часи існування Запорожжя. 1 січня 1709 р. Костя Гордієнка вшосте обрали кошовим отаманом. Він був розважливим політиком, відзначався хоробрістю й відчайдушністю. Понад усе дбав про збереження вольностей і незалежності Запорожжя. Активно протистояв зазіханням Москви: дипломатичну й військову діяльність спрямував на ліквідацію московських залог і поселень у межах вольностей Війська Запорозького. З огляду на таку незалежницьку та антимосковську політику він попервах вороже ставився до гетьмана Мазепи.

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА

Активною учасницею європейської політики другої половини XVII – початку XVIII ст. була Швеція. Ця балтійська країна досягла на той час неабиякої могутності: шведський король, заволодівши Прибалтикою, тримав під контролем Балтійське море. Це спричиняло опір противників Швеції - Бранденбургу, Данії, Польщі, Московії - і не могло не дратувати такі великі держави, як Англія, Голландія і Франція. Проте Австрія, Франція, Англія, Голландія готувалися до війни за іспанську спадщину (1701-1714 рр.) і через те не могли активно втручатися в боротьбу за Прибалтику проти Швеції.

На початку XVIII ст. склалися сприятливі умови для антишведської коаліції. Користуючись цим, данський король зайняв Гольштейн, що був тоді союзником Швеції, а польський король розпочав похід проти Ліфляндії та оточив Ригу. Готувався до війни проти Швеції і цар Петро І, якого від воєнних дій на півночі стримувала війна проти Туреччини. Коли ж у липні 1700 р. з Туреччиною було підписано мир, Петро І почав збирати війська поблизу шведського кордону. Війна Московії проти Швеції розпочалася 9 серпня 1700 р., а в історію увійшла під назвою Північної.

УЧАСТЬ УКРАЇНСЬКИХ ПОЛКІВ У ПІВНІЧНІЙ ВІЙНІ

Інтереси Московії у війні проти Швеції за здобуття виходу через Балтійське море до Західної Європи не мали нічого спільного з інтересами України.

  • Козаки змушені були, обстоюючи московські інтереси, воювати на теренах Московії, Прибалтики, Речі Посполитої.
  • Ці походи були важким тягарем для козацтва. Адже вже перші бої принесли численні втрати.
  • До того ж козаки за свою службу не отримували ніякої винагороди, потерпали від утисків та образ московських воєначальників.
  • Жорстоке ставлення з боку командування й тяжкі умови служби спричиняли скарги й нарікання, а часом навіть самовільне повернення козаків додому.
  • До невдоволення спонукало те, що дуже часто козаків використовували як дешеву робочу силу для канальних і землерийних робіт, на будівництві нових доріг, фортець та інших укріплень.
  • Справжнім лихом стала Північна війна і для інших верств українського населення, бо саме його коштом споряджалися козацькі війська для щорічних походів на північ.
  • Крім воєнних негараздів, козаків непокоїло обмеження царським урядом їхніх станових прав.
  • Серед козацької старшини ширилися чутки про ще істотніші зміни: ліквідацію козацького самоврядування, насадження губернаторів і воєвод, переселення козацького війська до Московії тощо.

Непевність майбутнього примушувала старшину й гетьмана замислитися над подальшою долею Гетьманщини. Охоплена антимосковськими настроями, старшина чинила тиск на Мазепу, який, звісна річ, і сам розумів згубність відносин України з Московією.

ПОХІД КАРЛА ХІІ В УКРАЇНУ. ПОШУКИ НОВИХ СОЮЗНИКІВ

  • Плекаючи мрію вивести Гетьманщину з-під влади царя, Іван Мазепа в 1704-1705 рр. удався до таємної дипломатії з противниками Москви. Так, зокрема, восени 1705 р. він налагодив зв'язки з польським королем Станіславом Лещинським, якого було обрано 1704 р. тими угрупованнями, що підтримували шведського короля.
  • Через Лещинського український гетьман сподівався встановити стосунки зі Швецією.
  • У 1706 р. Мазепа й справді завдяки посередництву польського короля розпочав таємні зносини зі шведським королем Карлом ХІІ.

Зовнішньополітичні передумови антимосковського повстання Івана Мазепи

Перемога царя і польського короля Августа

Перемога шведського короля Карла ХІІ і його ставленика Станіслава Лещинського

Україна була б поділена між Польщею та Росією

Україна, як союзник Москви, опинилася б під владою Польщі й втратила б автономію

Єдиним порятунком було визволення з-під влади царя, до того ж заздалегідь, до закінчення війни та укладення мирного договору.

Похід Карла ХІІ в Україну

  • Року 1708 р. Карл ХІІ почав здійснювати свій давній задум про похід на Московію.
  • Похід мав відбутися в напрямку на Смоленськ і Москву через територію Литви та Білорусі. На початку похід складався вдало.
  • Але після кількох невдач у серпні - вересні Карл ХІІ відмовився від попереднього плану.
  • Він вирішив повернути на Україну, сподіваючись забезпечити тут свою армію провіантом, зміцнити її силу козацькими полками та військом Лещинського.
  • Шведський король покладав також надії на допомогу від кримського хана й турецького султана.
  • Зміна планів Карла ХІІ виявилася несподіваною для Мазепи.
  • Такий розвиток подій гетьман вважав передчасним, бо перебування шведської армії на території України означало, що саме тут розгорнуться воєнні операції російсько-шведської війни.
  • З огляду на це завдання визволення України з-під влади царя ставало ще важчим.
  • Велика небезпека таїлася також у тому, що в плани Мазепи була втаємничена лише найвідданіша козацька старшина, а рядове козацтво, нічого не відаючи про задуми гетьмана, готувалася до війни проти шведів.

УКРАЇНСЬКО-ШВЕДСЬКИЙ СОЮЗ

  • Похід шведського короля на Москву через Україну спонукав українського гетьмана до рішучих дій задля визволення Гетьманщини.
  • Мазепа вирішив об'єднатися зі шведами для війни проти Московії.
  • 24 жовтня 1708 р. Іван Мазепа виїхав на зустріч із Карлом ХІІ. З ним вирушили чотиритисячне військо, генеральна старшина та 7 із 12 полковників.
  • Надвечір 28 жовтня гетьман прибув до шведського табору. Наступного дня відбулася зустріч Мазепи з Карлом ХІІ.
  • 29-30 жовтня 1708 р. між українцями та Карлом ХІІ було укладено договір.

Стислий (із 6 пунктів) виклад цього договору містить "Вивід прав України" - політичний документ, з яким 1712 р. Пилип Орлик (генеральний писар за урядування Мазепи, гетьман у вигнанні), обстоюючи права України, звернувся до європейських монархів.

Договір передбачав:

  • Україна має бути незалежною і вільною;
  • усі загарбані Московією землі, що колись належали "руському" народові, мають бути повернені Українському князівству;
  • шведський король зобов'язаний захищати країну від усіх ворогів і посилати допомогу, коли про це просять гетьман і "стани";
  • Мазепа має бути довічним князем України;
  • шведський король не має права претендувати на титул князя чи командувача збройних сил князівства;
  • для стратегічних потреб шведське військо може займати п'ять українських міст (Стародуб, Мглин, Батурин, Полтаву, Гадяч).

ВОЄННО-ПОЛІТИЧНІ АКЦІЇ МОСКОВСЬКОГО ЦАРЯ ПРОТИ УКРАЇНИ

  • У відповідь на дії Мазепи Петро І звернувся до українців. У численних відозвах він звинуватив Мазепу у "зраді", у намірі віддати Україну Польщі, а православні церкви й монастирі - уніатам.
  • Цар наказав також старшині й полковникам терміново зібратися у Глухові для обрання нового гетьмана. Водночас Петро І звелів Меншикову зруйнувати гетьманську резиденцію - Батурин.

Знищення Батурина

  • Отримавши царський наказ, московські війська рушили на столицю Гетьманщини.
  • У Батурині знаходилися значні військові сили, було чимало продовольства та боєприпасів. Місто захищали міцні укріплення.
  • Тому спроби швидко здобути Батурин виявилися безрезультатними: жителі були налаштовані захистити гетьманську столицю.
  • Та через зраду одного з полкових старшин Прилуцького полку Івана Носа, який вказав на потаємний хід, московські вояки 2 листопада проникли до міста і влаштували в ньому криваву різанину - жорстоко вбили всіх його мешканців, навіть жінок та немовлят. Батурин було вщент зруйновано.

Знищення Батурина та його мешканців не було тільки помстою. Цим каральним актом Петро І намагався залякати українців та остаточно упокорити їх, позбавивши прагнень до волі.

Обрання гетьманом Івана Скоропадського

  • Згідно з іншим наказом царя 6 листопада в Глухові відбулася Старшинська рада.
  • Щоправда, прибули тільки чотири полковники: стародубський, чернігівський, переяславський та наказний ніжинський.
  • Гетьманом було обрано стародубського полковника Івана Скоропадського.
  • Виборам гетьмана передувала церемонія "покарання" Івана Мазепи. Його подобу протягли вулицями Глухова до спеціально спорудженого ешафота.
  • Перш ніж "стратити" опудало, було зачитано список гетьманових "провин" та виголошено вирок. 12 листопада у присутності царя у глухівській Свято-Троїцькій церкві було проголошено церковне прокляття (анафему) Мазепі.

Церемонія заочної страти і проголошення анафеми мала засвідчити, що виступ проти волі царя - то злочин проти Бога. Дії Петра І були проявом жорстокої колоніальної політики Московії щодо України. Головна мета тих дій - посіяти відчуття провини та страху серед усього населення Гетьманщини, розколоти український народ, викоренити з його свідомості ідею національної самобутності і прагнення до незалежності. Після батуринських подій будь-які спроби національного визволення брутально придушувалися й таврувалися як мазепинство.

ПРИЄДНАННЯ ЗАПОРОЖЦІВ ДО ШВЕДСЬКО-УКРАЇНСЬКОГО СОЮЗУ

  • Щоб якось поліпшити ситуацію, Іван Мазепа прагнув схилити на свій бік Запорозьку Січ, яка тоді ще не пристала до жодної зі сторін.
  • Запорозьке 10-тисячне військо мало славу запеклих вояків, користувалося довірою та пошаною народу й могло стати тією силою, яка допомогла б шведам вийти зі скрути.
  • Це добре розумів і Петро І, який протягом зими 1708 - весни 1709 рр. наполегливо переконував запорожців не підтримувати Мазепу.
  • Січова рада вирішила підтримати Мазепу й перейти на бік шведського короля.
  • 26 березня 8-тисячний загін запорожців, розбивши дорогою підрозділи московської армії, прибув до Диканьки, неподалік Полтави. У Диканьці запорожців вітав Іван Мазепа.
  • Звідти гетьман разом з кошовим отаманом Костем Гордієнком вирушив до Великих Будищ на зустріч із Карлом ХІІ.
  • Зустріч Мазепи, Гордієнка та шведського короля відбулася 27 березня 1709 року.

Зруйнування Чортомлицької Січі

  • Відповіддю Петра І на приєднання запорожців до Мазепи й Карла було зруйнування Січі.
  • Прямуючи на Січ, війська московського полковника Яковлєва нищили козацькі містечка і села. Було спустошено й містечко Переволочну, де Ворскла зливається з Дніпром.
  • Козацьку залогу, що стояла там, московські вояки вирізали, а флотилію козацьких човнів спалили.
  • Проте захопити і зруйнувати Січ з першої спроби московити не змогли, зазнавши чималих втрат. На допомогу Яковлєву прийшов загін компанійського полковника Гната Ґалаґана. Він добре знав Січ і її околиці та облудно обіцяв січовикам недоторканість. Це й вирішило справу.
  • 14 травня 1709 р. Січ було захоплено. Виконуючи царський наказ, московський полковник стратив усіх полонених, а потім зруйнував січову фортецю, спалив курені й військові будівлі. Гармати, скарб і прапори було вивезено.

Зруйнування Січі та жорстока розправа над запорожцями, як і спалення Батурина, мали одну й ту саму мету - поставити українців на коліна.

ПОЛТАВСЬКА БИТВА 1709 р.

  • Навесні 1709 р. Карл ХІІ відновив воєнні дії. Він вирішив розпочати наступ на Москву. Шлях шведів мав пролягти через Харків і Курськ.
  • Щоб просуватися згідно з планом операції, шведському війську треба було знешкодити добре укріплену Полтаву.
  • Шведська армія підійшла до Полтави наприкінці квітня. Карл ХІІ сподівався взяти місто штурмом або внаслідок переговорів, одначе того не сталося. Тому 1 травня шведське військо змушене було розпочати облогу.
  • Тим часом до міста прибув Петро І з головними силами.
  • 27 червня стався генеральний бій. Він розпочався о 5-й годині ранку атакою шведської піхоти на московські редути (земляні укріплення). Близько 11-ї години битва закінчилася цілковитою поразкою шведів.

Полтавська битва змінила політичну карту Європи. Перемога Петра І висунула Росію на одне з провідних місць тогочасної європейської політики. Міць Швеції та Польщі фактично було підірвано назавжди.

Для України ж наслідки Полтавської битви виявилися вкрай несприятливими: російський уряд, що здобув перемогу, став на шлях ще більшого обмеження автономії Гетьманщини.

Причини поразки шведсько-українського війська

Серед причин поразки шведського війська історики називають передусім значну кількісну нерівність сил під Полтавою.

  • Московська армія разом із українськими полками Скоропадського та Слобожанщини мала близько 50 тис. вояків і 102 гармати, військо ж Карла ХІІ налічувало лише 31 тис. вояків і тільки 6 гармат.
  • Українські полки Мазепи безпосередньої участі в битві не брали: вони охороняли шведську армію від можливого обходу московським військом.
  • Поразку спричинило те, що Карл ХІІ злегковажив силами російської армії. Молодий полководець занадто вірив у своє воєнне щастя.
  • Не врахував він і того, що шведська армія була відірвана від баз постачання та що через дії царя неможливою стала допомога з боку хана.
  • До того ж шведський король унаслідок поранення не зміг особисто керувати боєм.

Капітуляція шведського війська

  • Вцілілі шведські війська й козаки відступали берегами Ворскли до козацької фортеці Переволочної, сподіваючись скористатися для переправи через Дніпро козацькою флотилією, що розташувалася там.
  • Одначе після нападу військ Яковлєва від флотилії лишилося кілька човнів. Вони й були використані для переправи на правий берег Дніпра Карла ХІІ з кількома генералами і 3-тисячним загоном, а також Мазепи, Костя Гордієнка й кількох сотень козаків.
  • 30 червня біля Переволочної з'явився Меншиков із 10-тисячним загоном.
  • Він примусив капітулювати решту шведської армії, що налічувала понад 13 тис. Про козаків в умовах капітуляції взагалі не йшлося, бо Меншиков не вважав їх за рівноправних противників.

Відступ шведського короля та українського гетьмана

  • Карл ХІІ і Мазепа прямували до турецького кордону. 7 липня вони переправилися на правий берег Бугу, перетнули турецький кордон біля Очакова й рушили до Бендер.
  • 1 серпня поранений Карл ХІІ і хворий Мазепа зупинилися в передмісті Бендер. Тут, у Варниці, Іван Мазепа вже не вставав з ліжка, доживаючи останні дні. Помер він вночі проти 22 вересня.
  • Гетьмана поховали у Варниці; у березні 1710 р. його труну вивезли до православної землі Молдавії - м. Галаца (нині Румунія) і там перепоховали в головній церкві монастиря Св. Юрія.

МІСЦЕ ГЕТЬМАНА І.МАЗЕПИ В УКРАЇНСЬКОМУ НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНОМУ РУСІ

  • Видатний український гетьман Іван Мазепа урядував упродовж двадцяти років, домігшись стабілізації внутрішнього життя України, а в зовнішній політиці протидіючи наступові російського царату на українську автономію.
  • Особливу турботу виявляв до українського духовного життя, вкладав величезні гроші з державної скарбниці та власні у розвиток української освіти, науки, мистецтва, книгодрукування.
  • Гетьманування Івана Мазепи - героїчна сторінка самовідданої боротьби українського народу за незалежність. Виявом цієї боротьби стало повстання проти Московської держави.
  • Прагнення Мазепи створити власну еліту, його далекосяжна політика в царині культури та освіти забезпечили ще майже 80-літнє існування гетьманської держави, вплинули на подальший розвиток українського народу та його державницьких традицій, на формування національної культури.
  • Доба гетьмана Мазепи - це час відродження України, епоха її політичного, економічного і культурного поступу.

<< ГЕТЬМАНЩИНА ТА ЗЕМЛІ ПРАВОБЕРЕЖНОЇ УКРАЇНИ НАПРИКІНЦІ XVII – НА ПОЧАТКУ XVIII ст. ГЕТЬМАН ПИЛИП ОРЛИК ТА ЙОГО КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ >>

Copyright © 2011 Apycom jQuery Menus