ГЕТЬМАНЩИНА ТА ЗЕМЛІ ПРАВОБЕРЕЖНОЇ УКРАЇНИ НАПРИКІНЦІ XVII – НА ПОЧАТКУ XVIII ст.

ЗАСАДНИЧІ ТЕЗИ

  • Гетьман Іван Мазепа - видатний політичний і державний діяч, будівничий української культури.
  • Культурницька діяльність Івана Мазепи не просто меценатство, а спланована далекоглядна державна політика.

ХРОНОЛОГІЯ ПОДІЙ

1687 р., липень

Козацька рада на р. Коломак. Усунення Івана Самойловича від влади та обрання гетьманом Івана Мазепи. Укладення Коломацьких статей із московським урядом.

1689 р., весна

Другий кримський похід.

1689-1725 рр.

Царювання в Росії Петра І.

1700-1721 рр.

Північна війна Росії проти Швеції.

1700-1704 рр.

Національно-визвольне повстання на Правобережній Україні на чолі із Семеном Палієм.

1704-1709 рр.

Правління в Речі Посполитій Станіслава Лещинського.

ПОСТАТЬ

Петро І (1672-1725) - московський цар (з 1682 р.), імператор (з 1721 р.). У внутрішній політиці здійснив низку важливих реформ, що мали на меті шляхом технічної та культурної європеїзації перетворити Московську державу в могутню імперію. Проводив широкомасштабну агресивну зовнішню політику. Стосовно України цілеспрямовано проводив колоніальну політику.

ОСОБИСТІСТЬ

Семен Палій народився в 30-40-х рр. XVII ст. в невеличкому містечку Борзна на Чернігівщині в міщанській родині. Його батько Пилип записався в козаки Ніжинського полку під час Національно-визвольної війни. До реєстру Ніжинського полку свого часу потрапив і Семен. Невдовзі він опинився на Січі, де й отримав прізвисько Палій (його справжнє прізвище - Гурко). Восени 1683 р. Семен Палій очолював загін запорожців, який допомагав королю Яну ІІІ Собеському в обороні Відня від турецьких військ. Про значення цієї допомоги Ян ІІІ писав в одному з листів, де називав Семена Палія "віденським богатирем". Повертаючись із походу, Палій разом зі своїми козаками вирішив не йти до Січі, а залишитися на Правобережній Україні і згодом з'єднати її з Лівобережною. Свідченням цього стало розширення влади фастівського полковника на значні території - т. зв. Паліївщину. В останні десятиліття XVII - на початку XVIII ст. Палій став господарем Київщини, Брацлавщини, Східної Волині й Центрального Поділля.

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА

Гетьманська резиденція Івана Мазепи містилася в Батурині. Це місто було столицею Гетьманщини також за часів Дем'яна Многогрішного та Івана Самойловича. Батурин стоїть на високому березі річки Сейму - притоки Десни. Свого часу поділявся на кілька укріплених частин, оточених валами й дерев'яними вежами. Перші історичні відомості про це українське місто належать до початку XVII ст. Батурин ще за часів польського панування жив за магдебурзьким правом, яке було підтверджене й за Гетьманщини.

Під час гетьманування Івана Мазепи Батурин розбудовувався за зразками західноєвропейських столиць. Там зводилися розкішні будинки старшини і величні храми. Мазепа особисто фундував будівництво церкви Святої Трійці й монастир Св. Сави, коштами підтримував спорудження ще кількох храмів. За наказом Мазепи у Батурині було побудовано нові захисні укріплення. У гетьманській столиці відливали гармати; тут перебувала генеральна армата (артилерія). 1708 р. Батуринська фортеця мала 70 гармат.

ІВАН МАЗЕПА - ЛЮДИНА І ПОЛІТИК

  • Іван Степанович Мазепа народився на Київщині - у с. Мазепинцях неподалік Білої Церкви, в сім'ї українського шляхтича. Більшість істориків вважають датою народження гетьмана 1639 р.
  • Навчався Мазепа в Києво-Могилянській академії та єзуїтській колегії у Варшаві чи Полоцьку.
  • Служив при дворі польського короля Яна Казимира, який відрядив його завершувати освіту за кордон.
  • Протягом 1656-1659 рр. перебував у Німеччині, Італії, Нідерландах, де вивчав іноземні мови (згодом оволодів десятьма мовами), військову справу, дипломатію. Після повернення з Європи належав до оточення польського короля.
  • Як королівський повірений Іван Мазепа неодноразово виконував дипломатичні доручення в Україні. Так було, зокрема, у зносинах Яна Казимира з гетьманами України Іваном Виговським, Юрієм Хмельницьким, Павлом Тетерею.
  • У 1663 р. Мазепа повернувся до родинного маєтку в Білій Церкві. Згодом він з'явився в Чигирині і став одним із найближчих прибічників гетьмана Дорошенка. незабаром обійняв посаду генерального писаря. Брав участь у війнах Дорошенка проти Польщі.
  • Під час виконання дипломатичного доручення 1674 р. в Криму й Туреччині був захоплений запорожцями й відісланий кошовим отаманом Сірком до Самойловича.
  • Певний час служив простим козаком, але швидко вивищився завдяки яскравим здібностям.
  • Від 1682 р. обіймав посаду генерального осавула в уряді лівобережного гетьмана.

Надзвичайна освіченість, життєвий досвід, ґречність Івана Мазепи викликали захоплення. Не дивно, що й для польських королів, і для українських гетьманів, і для князя Голіцина - найкультурнішої людини в Московії - Мазепа був великим авторитетом і найпопулярнішою особою з-поміж козацької верхівки. Отож, прихід його на гетьманство 1687 р. був цілком закономірним.

ПІДПИСАННЯ КОЛОМАЦЬКИХ СТАТЕЙ 1687 р. З МОСКОВСЬКОЮ ДЕРЖАВОЮ

  • Своє гетьманування Іван Мазепа розпочав із підписання Коломацьких статей.
  • Угоду між гетьманом і старшиною, з одного боку, та московськими царями Іваном і Петром Олексійовичами й царівною Софією - з іншого, було укладено 25 липня 1687 р.
  • Коломацька угода писалася на основі Глухівських статей Многогрішного (17 із 22 статей) з додатками, зробленими за гетьмана Самойловича.
  • Деякі зміни, якими Коломацькі статті відрізнялися від попередніх (зокрема, статті 18-20), передбачали посилення в Гетьманщині влади царату і ще більше обмеження прав гетьмана та гетьманського уряду.

За Коломацькими статтями

  • Гетьман не мав права без царського указу позбавляти старшину керівних посад, а старшина - скидати гетьмана.
  • Значно обмежувалося право гетьмана розпоряджатися військовими землями.
  • Гетьманському урядові заборонялося підтримувати дипломатичні зносини з іншими державами.
  • Передбачалося розміщення в гетьманській столиці - м. Батурині - полку московських стрільців.
  • Гетьман мав удаватися до особливих заходів, аби "усіма силами з'єднувати в міцну й нерозривну згоду обидва руські народи"; щоби "Малоросію не називали землею Гетьманською, а лише визнавали землею, яка знаходиться в царській самодержавній владі". Пункт 19 Коломацьких статей до таких заходів відносив, зокрема, шлюби між українцями та московитами.

Коломацькі статті визначали гетьманський уряд як слухняне знаряддя для здійснення в Україні московської політики, спрямованої на цілковиту ліквідацію Української держави, на ще більшу "прозорість" кордонів України з Московською державою, а також на поступове, але невпинне "розчинення" українців серед московського населення.

ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА

Про напрями зовнішньополітичної діяльності Мазепи певною мірою свідчать Коломацькі статті.

  • На початку гетьманування Іван Мазепа вважав, що зможе втілити свої задуми щодо України тільки в спілці з Москвою, відносини з якою, на його переконання, мали будуватися на засадах українсько-московського договору 1654 р.
  • За підтримки Москви Мазепа сподівався поширити територію Гетьманщини на відвойовану від Польщі Правобережну Україну, а також степову смугу вздовж Чорного та Азовського морів, якою володіли Крим і Туреччина.
  • Питання вибору іншого союзника на той час не визріло, оскільки Мазепа не довіряв Польщі й негативно ставився до союзу з Кримом і Туреччиною.
  • Пов'язаний угодою з Московією, Мазепа брав участь у зовнішньополітичній діяльності царя. Так, козацькі загони надавали допомогу царській армії у походах проти Криму.

Другий кримський похід 1689 р.

  • На початку весни 1689 р. 112- тисячна московська армія під командуванням Голіцина та 40 тис. українських козаків на чолі з Мазепою знову вирушили в похід на Крим.
  • Здобувши перемогу в кількох битвах, московсько-українські війська підійшли до Перекопу, постояли добу під його мурами, а потім повернули назад.
  • Такий перебіг подій засвідчив цілковитий провал далекосяжних завойовницьких планів Москви і в Другому кримському поході.
  • Невдале завершення цього походу було зумовлене вкрай несприятливими обставинами, за яких він відбувся:
    • гостра боротьба за владу між Софією та прибічниками Петра І, що стримувала мобілізацію, уповільнювала комплектацію війська.;
    • погана підготовка війська до незвичних умов походу;
    • повільне просування армії, бездоріжжя;
    • нестача корму для коней, води й продовольства;
    • відверте небажання союзників допомагати.

Що ж до України, то кримський похід 1689 р. мав негативні наслідки, позаяк загострив внутрішнє становище козацької держави.

    • Населення обурювали величезні витрати, пов'язані із спорядженням козацької армії.
    • Важко сприймалася присутність на українських землях численних підрозділів російської армії.

Ці обставини вимагали від Мазепи неабиякої вправності у здійсненні внутрішньої політики.

ВНУТРІШНЯ ПОЛІТИКА

Ставши гетьманом, Мазепа домагався стабілізації українського політичного та економічного життя.

Визначальною рисою його внутрішньої політики було прагнення об'єднати землі Лівобережжя, Правобережжя, Запорожжя та Слобожанщини в єдиній Україні, яка уявлялася новообраному гетьманові як держава західноєвропейського зразка зі збереженням традиційного козацького устрою.

Культурно-освітня політика

  • Діяльність Мазепи змінила архітектурні обриси багатьох міст, зокрема Києва, Чернігова, Переяслава, Глухова, Лубен, Батурина, Бахмача та ін.
  • Мазепа фундував більше десятка нових храмів, сприяв відбудові багатьох церков княжої доби. Так, у Києві коштом Мазепи було збудовано новий мурований Богоявленський собор Братського монастиря, величний Військово-Микільський собор з мурованою дзвіницею і трапезною палатою в Пустинно-Микільському монастирі, церкву Всіх святих у Києво-Печерській лаврі. Було відбудовано лаврські Успенський собор і Троїцьку надбрамну церкву; Софійський та Михайлівський Золотоверхий собори з дзвіницями.
  • Видання мазепинської доби належать до найкращих зразків українського друку.
  • Сам гетьман, маючи одну з найбагатших в Україні книгозбірень, обдаровував книжками з неї монастирі, церкви, окремих осіб.
  • Не менше, ніж церквами і монастирями, опікувався гетьман Києво-Могилянською академією:
    • збудував перший поверх нового будинку академії;
    • домігся підтвердження статусу академії;
    • надавав у володіння села й землі;
    • матеріально підтримував студентів.

Академію стали називати навіть Могилянсько-Мазепинською.

  • Дбав Мазепа і про створення нових осередків культури, одним із яких став Чернігівський колегіум.

Соціально-економічна політика

  • Посилення ролі українського гетьмана, підтримка ним козацької старшини.
  • Створення козацької еліти запровадженням посад бунчукових товаришів. Крім них (останніх), в оточенні Мазепи з'явилися ще й значкові та значні військові товариші. За цими посадами гетьман закріплював особливі привілеї.
  • Надзвичайно вимогливо ставився гетьман до освіти майбутніх державних діячів, тому заохочував навчання молоді зі свого оточення в Києво-Могилянській академії і за кордоном.

У розвитку української освіти, науки, мистецтва, книгодрукування гетьман вкладав величезні кошти з державної скарбниці та власні, справедливо вважаючи, що лише в такий спосіб Україна зможе зрівнятися з європейськими державами.

ВІДРОДЖЕННЯ КОЗАЦЬКОГО УСТРОЮ НА ПРАВОБЕРЕЖНІЙ УКРАЇНІ

Прагнучи об'єднати всі українські землі під однією булавою, Мазепа ніколи не випускав з-під уваги Правобережну Україну.

  • Наприкінці XVII ст. більшість земель Правобережжя лежала пусткою. Це непокоїло польський уряд, бо спустошені внаслідок кривавих воєн і масової втечі населення землі, на які безперешкодно нападали турецько-татарські орди, становили загрозу для поновлення східних воєводств.
  • Єдиним надійним способом зменшення цієї загрози було заселення сплюндрованого краю.
  • У зв'язку з цим польський король Ян ІІІ Собеський знову звернувся до козацтва.
  • Заохочуючи заселення пусток, польський уряд рішенням 1685 р. надав козацтву "правдиві привілеї та вольності".
  • Згідно з тією ухвалою козаки створювали на заселених ними землях власний полково-сотенний устрій.
  • Так відновилися чотири полки: Богуславський, Корсунський, Брацлавський, Фастівський (Білоцерківський) на чолі з полковниками Самійлом Івановичем (Самусем), Захаром Іскрою, Андрієм Абазином та Семеном Палієм.
  • Відновлені полки були не тільки військовими, а й адміністративно-територіальними одиницями.
  • Кожен із полковників заохочував заселення пусток, сприяв створенню в містах і селах органів козацького самоврядування, зокрема й козацьких судів.
  • Особливою активністю у відродженні козацького ладу відзначався фастівський полковник Семен Палій.

НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНЕ ПОВСТАННЯ 1702-1704 рр.

  • У 1699 р. Польща уклала мирну угоду з Туреччиною. Турецька загроза ослабла, тож відпала потреба в козацтві.
  • Сейм ухвалив ліквідувати правобережне козацтво, а відтак гетьман наказав полковникам розпустити їхні полки.
  • Після захоплення польськими військами взимку 1702 р. кількох козацьких міст на Правобережній Україні у відповідь почалося повстання, очолене Семеном Палієм.
  • Цей визвольний рух мав на меті визволення Правобережної України від польського панування та об'єднання з Лівобережною Гетьманщиною.
  • У липні 1702 р. рух охопив Київщину, а на початку 1703 р. повстанці вже контролювали значну частину Правобережної України. Повстання поширилось на Волинь і Поділля, дійшло до Галичини. 15-тисячне військо, кинуте на його придушення, спинити визвольний рух не змогло.
  • Повстанці Палія ставали союзниками шведів, які на той час були в стані війни з поляками, - адже 1700 р. розпочалася шведсько-московська (Північна) війна.
  • Це занепокоїло Москву, яка одразу відгукнулася на прохання польського короля Августа ІІ надати допомогу, але використала для цього війська Мазепи.
  • Навесні 1704 р. війська гетьмана Мазепи перейшли Дніпро і зайняли Київщину й Волинь.
  • Семена Палія заарештували та ув'язнили (через рік його було відправлено до Москви, а потім заслано до Сибіру).
  • Польща, значну частину якої окупували шведські війська, не могла реально претендувати на Правобережну Україну.
  • За таких обставин Правобережжя опинилося під владою Мазепи.

Об'єднання Правобережної України за Мазепи тривало від 1704 р. до подій 1708-1709 рр.

<< ГОСПОДАРСЬКЕ ЖИТТЯ Й ПОЛІТИЧНИЙ УСТРІЙ ЛІВОБЕРЕЖНОЇ ГЕТЬМАНЩИНИ ТА СЛОБІДСЬКОЇ УКРАЇНИ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XVII ст. УКРАЇНА В ПОДІЯХ ПІВНІЧНОЇ ВІЙНИ. ПОВСТАННЯ ГЕТЬМАНА ІВАНА МАЗЕПИ ПРОТИ МОСКОВІЇ >>

Copyright © 2011 Apycom jQuery Menus