ЗАПОРОЗЬКА СІЧ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XVII ст.

засадничі тези

  • Запорозька Січ у другій половині XVII ст. залишалася, як і за давніх часів, потужною військовою силою, невтомно боронила рідну землю від руйнівних набігів ординців та визволяла з полону тисячі українських бранців.
  • Іван Сірко - найвидатніший кошовий отаман за всю історію Запорозьких Січей.

ХРОНОЛОГІЯ ПОДІЙ

1652-1709 рр.

Існування Чортомлицької Січі.

початок XVII ст. - 1680 р.

Роки життя Івана Сірка.

ОСОБИСТІСТЬ

Іван Сірко народився, ймовірно, на початку XVII ст. на Вінниччині в родині дрібного українського шляхтича. Про його життя й діяльність за періоду до Чортомлицької Січі збереглося мало відомостей. З майбутнім українським гетьманом Богданом Хмельницьким ще 1646 р. був у Франції, де запорожці воювали разом із армією принца Конде. Історичні документи свідчать про участь Івана Сірка в Національно-визвольній війні, зокрема у Жванецькій облозі восени 1653 р. Принаймні 15 разів його обирали кошовим отаманом на Запорожжі. Він був видатним полководцем, який провів понад 60 битв проти військ Османської імперії, Кримського ханства та ногайських орд і жодного разу не зазнав поразки. Листувався з гетьманами України, монархами Московії, Речі Посполитої, Криму й Туреччини. Про нього писали тогочасні європейські газети, літописці й хроністи багатьох країн, його оспівували українські та іноземні поети. Сірко - герой багатьох народних легенд і переказів.

ЗАПОРОЗЬКА СІЧ У СКЛАДІ ГЕТЬМАНЩИНИ

Перед початком Національно-визвольної війни Запорозька Січ містилася на Микитиному Розі. Саме там Богдан Хмельницький готував повстання проти Речі Посполитої.

Запорозька Січ під час Національно-визвольної війни

  • Запорозькій Січі належала провідна роль у підготовці та розгортанні Національно-визвольної війни українського народу проти польського панування.
  • Досвід державного життя, що впродовж віків нагромаджувався на Запорожжі, був творчо використаний Богданом Хмельницьким.
  • На визволених територіях впроваджувався козацький устрій. Запорожці брали участь у воєнних діях проти Речі Посполитої.
  • Одначе за умовами Зборівського договору 1649 р. багато запорожців опинилося поза козацьким реєстром.
  • Це спричинило невдоволення січовиків та загострення їхніх стосунків із гетьманською владою.
  • Не оминув запорожців і тяжкий для України Білоцерківський договір. Не випадково січовики брали участь у виступах козацтва проти старшини й гетьмана.
  • Напружені відносини Запорозької Січі з гетьманським урядом призвели до зміни місця її розташування.
  • У 1652 р. запорожці перенесли свою столицю з відкритого перед степом Микитиного Рогу ближче до Дніпрових плавнів, неподалік гирла р. Чортомлик.

Запорозька Січ, закладена в гирлі р. Чортомлик, існувала протягом 1652-1709 рр. В історичній літературі її називали Чортомлицькою.

  • Проте й надалі стосунки Запорозької Січі з гетьманською владою складалися непросто, часом загострювалися аж до збройних виступів.
  • Особливо виразно це виявилося після смерті Богдана Хмельницького, коли посилилося втручання інших держав у внутрішні справи України, розгорілася боротьба за гетьманську булаву та почала зміцнюватися влада старшини, яка часто нехтувала інтересами козацьких низів.

Запорозька Січ і Руїна

  • За умов наступу на українську державність із боку Москви, Речі Посполитої, Туреччини і Криму та через неспроможність українських гетьманів - наступників Хмельницького захистити незалежність України Запорозька Січ прагнула повернути собі провідну роль у житті України.
  • При цьому запорожці не завжди виявляли мудрість і політичну далекоглядність, а часом навіть ставали на бік відвертих ворогів Української держави, позбавляючи підтримки гетьманів, які своїми діями домагалися її збереження.
    • Так було, зокрема, під час гетьманування Івана Виговського, коли запорожці підтримали заколотника Якова Барабаша.
    • Підтримка запорожців допомогла здобути гетьманську булаву Іванові Брюховецькому.
    • Не вирізнялися розсудливістю дії січовиків і під час гетьманування Петра Дорошенка.
    • Запорожці вдавалися й до інших нерозважливих спроб утвердити на владу в Гетьманщині своїх претендентів на гетьманство, зокрема Михайла Ханенка та Петра Суховія.

Особливо ускладнилося становище Запорозької Січі після Андрусівського перемир'я.

  • Ні Річ Посполита, ні Московія не бажали втрачати Запорожжя. Врешті, над Запорозькою Січчю було встановлено контроль ворожих одна одній держав.
  • За умовами Андрусівського перемир'я Січ повинна була надавати військову допомогу обом країнам, причому саме тоді, коли кожна з них прагнула ліквідації Української гетьманської держави.

участь запорожців У ВІЙНАХ ПРОТИ ПОЛЬЩІ, ОСМАНСЬКОЇ ІМПЕРІЇ ТА КРИМСЬКОГО ХАНСТВА

  • Попри суперечливі дії Січі у внутрішньоукраїнських справах запорожці ніколи не зраджували свого покликання - боротися проти загарбників українських земель.
  • У другій половині XVII ст. Запорозька Січ уславилася своєю участю в численних воєнних операціях.
  • Особливо сприятливі умови для боротьби проти турецько-татарських завойовників склалися після Андрусівського перемир'я. Керівником та організатором більшості тогочасних походів був Іван Сірко.
  • Своїми блискучими походами Іван Сірко зажив слави непереможного полководця. Вважалося, що ніхто краще не може протидіяти турецько-татарським загарбникам.
  • Не випадково, коли 1672 р. Івана Сірка за намовою недоброзичливців було ув’язнено й відправлено до Сибіру, про його звільнення клопотався сам польський король Ян ІІІ Собеський.
  • Повернувшись із заслання, кошовий отаман з головою поринув у вир воєнних дій козацтва й невдовзі навіть оволодів молдавським престолом.
  • Залишивши Молдавію, Сірко й надалі завдавав дошкульних ударів турецько-татарським загарбникам.
  • Проводячи численні воєнні операції проти Туреччини й Криму, Іван Сірко ніколи не відкидав можливості мирного розв’язання проблем міждержавних відносин. Джерела свідчать про гнучку дипломатичну діяльність кошового отамана, який особисто листувався з найвпливовішими тогочасними політиками.
  • Збагатившись досвідом переможних походів, очолюваних Іваном Сірком, запорожці гідно продовжили справу легендарного кошового й після його смерті (Іван Сірко помер 1 серпня 1680 р.).
  • Вже через два роки вони відзначилися блискучими перемогами на теренах Європи. Запорозькі козаки брали участь у битві під стінами Відня, де німецько-польське військо боронило столицю Австрійської імперії від турецьких нападників.

Політика московського уряду щодо запорозької січі

Царський уряд завжди ставився до Запорозької Січі упереджено, вбачаючи у ній загрозливе для себе вогнище вільнодумства і свободи.

Саме тому Москва прагнула підкорити Січ, аби якнайповніше використати її війська та економічні можливості.

  • Першим заходом у здійсненні тих підступних намірів стало розміщення на Січі московської залоги, яка з'явилась у Чортомлицькій Січі 1663 р.
  • Приводом для її розташування проголошувалася спільна боротьба проти турецько-татарських нападників.
  • Московитам наказувалося діяти разом із запорожцями проти кримських і ногайських орд.
  • На залогу покладалася також організація розвідки: збирання інформації про внутрішнє становище Кримського ханства і ногайських орд, про їхні зовнішньополітичні плани, а також про події, що відбувалися в Польщі, Туреччині тощо.
  • Проте, крім оприлюднених наказів царського уряду, були ще й таємні настанови.
  • Згідно з ними
    • командувач залоги був зобов’язаний стежити за всіма подіями, що відбувалися на Запорожжі;
    • мав доповідати в Москву про стосунки Запорозької Січі з гетьманами, окремими старшинськими угрупованнями Гетьманщини;
    • повідомляти про всі дипломатичні зносини січовиків.
  • За умовами Андрусівського перемир'я про подвійний московсько-польський контроль над Запорожжям 1667 р. царську залогу із Січі було виведено.
  • Одначе це не поклало край втручанням царату у внутрішні справи Січі.
  • Адже поступове обмеження державних прав України, прагнення царського уряду поширити свою владу на всі українські землі не могли не позначитися на Січі - осерді української державності.