ВОЄННО-ПОЛІТИЧНІ ПОДІЇ НАЦІОНАЛЬНО - ВИЗВОЛЬНОЇ ВІЙНИ 1650-1653 рр.

хронологія подій

1650 р., серпень

Перший молдавський похід.

1651 р., червень

Битва під Берестечком.

1651 р., вересень

Укладення Білоцерківського перемир'я.

1652 р., травень

Битва під Батогом.

1652 р., серпень

Одруження Т.Хмельницького з дочкою молдавського господаря Василя Лупула. Укладення молдавсько-українського союзу.

1653 р., квітень-травень

Похід козацьких полків під проводом Т. Хмельницького в Молдавію.

1653 р., серпень

Похід козацьких загонів Т. Хмельницького в Молдавію. Поразка його під Сучавою.

1653 р., вересень-грудень

Облога Жванця на Поділлі.

Постать

Василь Лупул - господар Молдавії (1634-1653). Внаслідок молдавських походів Б.Хмельницького встановлено союзницькі відносини з Гетьманщиною й досягнуто домовленості про одруження дочки Лупула Розанди і Тимоша Хмельницького. Після загибелі Т.Хмельницького і відступу козацьких загонів із Сучави Лупул, скинутий Стефаном Георгіцу з престолу, втік до Чигирина. Але невдовзі за таємні зв’язки з поляками Лупула позбавили права жити в Україні. Він переїхав до кримського хана, який видав його Туреччині. Помер у Стамбулі 1661 р.

ОСОБИСТІСТЬ

Полковника Івана Богуна, який очолював Кальницький (Вінницький) козацький полк, дослідники вважають найвидатнішим після Богдана Хмельницького стратегом Національно-визвольної війни. Він брав участь у всіх великих битвах тієї війни. Був блискучим майстром польових боїв і захисту міст, уміло перетворюючи їх на неприступні фортеці.

Іван Богун вирізнявся неперевершеною особистою хоробрістю, незламною волею. Його бачили скрізь, де кипіла жорстока битва, де була найбільша небезпека. Один із поляків дав Богунові таку характеристику: "...мав удачу лиса, який показує собакам зуби або хвіст; він був дужим і хитрим." Кмітливість Богуна не раз рятувала козаків. Так, наприклад, під час оборони Умані в січні 1655 р. Богун наказав полити водою вали укріплення, і вони, мов склом, вкрилися кригою. Міцна фортеця стала справді неприступною.

Богун ніколи не виявляв жорстокості до переможених. Йому була притаманна шляхетність, навіть вороги називали його "лицарською людиною". Мудрий політик, він уособлював ту частину козацтва, яка, завжди підтримуючи ідею незалежності України, прагнула "...не бути ані під королем польським, ані під царем московським".

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА

Валахія - історична область в Румунії між Карпатськими горами та Дунаєм. Річка Олт поділяє її на дві частини: Мунтенію, або Велику Валахію, з головним містом Бухарест, і Олтенію, або Малу Валахію, з головним містом Крайова. В XIV ст. Валахія була феодальним князівством. У Валахії склалася монархічна форма політичного правління на чолі з воєводою, що носив титул "господаря".

Територія Валахії була об’єктом постійних зазіхань із боку Туреччини. З XVI ст. - під її протекторатом. Лише внаслідок російсько-турецьких війн XVIII-XIX ст. Валахію визволено з-під турецького ярма і за Адріанопольським мирним договором 1829 р. їй надано автономію під протекторатом Росії. У 1859 р. Валахія об'єдналася з Молдавією в єдину державу, названу в 1861 р. Румунією.

Трансильванія (Семигороддя) - історична область на півночі сучасної Румунії. З XI ст. Трансильванія належала угорським королям. На чолі семи трансильванських комітатів (областей) стояв воєвода з широкими повноваженнями. Після розгрому турками Угорського королівства, в 1541 р., Трансильванія стала князівством - васалом Османської імперії, сплачувала данину султанові і не мала права вести самостійну зовнішню політику. У ті ж часи до складу Трансильванії увійшли землі Закарпатської України. З 1687 р. Трансильванія опинилася під владою Габсбургів. У 1867 р. з утворенням Австро-Угорщини Трансильванія входить до складу Угорського королівства. З 1918 р. - у складі Румунії.

ВІДНОВЛЕННЯ ВОЄННИХ ДІЙ. БЕРЕСТЕЦЬКА БИТВА

  • Протягом 1650 р. Польща готувалася до нового етапу війни проти Богдана Хмельницького.
  • Воєнні дії розпочалися вночі проти 10 лютого 1651 р. Коронна армія на чолі з польним гетьманом Мартином Калиновським захопила містечко Красне на Поділлі. У жорстокому бою загинули майже всі козаки Брацлавського полку.
  • З-під Красного частини Калиновського рушили на Вінницю, маючи намір зробити її опорним пунктом подальшого наступу, і наприкінці лютого вже розпочали облогу. Проте бої під Вінницею були невдалими для поляків і відчутно послабили армію Калиновського.
  • Вирішальні бої між основними силами польської та української армій сталися 18-30 червня 1651 р. поблизу м. Берестечка на Волині. Місцем для битви було обрано межиріччя Стиру й Пляшівки. Зранку 18 червня спалахнули перші сутички.
  • Берестецька битва була найбільшою битвою Національно-визвольної війни за чисельністю вояків, які брали в ній участь.
  • Під час головної битви, 20 червня, коли перевага була вже на боці Богдана Хмельницького, ординці несподівано залишили поле бою: як з'ясувалося, кримський хан Іслам-Ґірей не хотів поразки польського війська, тому напередодні розпочав переговори з королем.
  • Щоб уберегти козацькі сили від нищівної поразки, Хмельницький вирішив відвести армію до р. Пляшівки, болотяні береги якої могли надійно захистити тил козацького війська. Наказавши збудувати земляні укріплення для зміцнення табору, гетьман вирушив за ханом, аби домогтися повернення орди на поле бою. Але хан фактично ув’язнив Богдана Хмельницького.
  • Протягом 10 днів козаки героїчно обороняли табір, відбиваючи всі атаки поляків.
  • Наказним гетьманом було обрано Івана Богуна. Рада ухвалила рішення прориватися з оточення.
  • Відхід основної боєздатної частини козацького війська стався вночі проти 30 червня. Козаки спорудили переправи через Пляшівку й непомітно для ворогів вийшли з оточення. Довідавшись, що козаки залишають табір, Ян Казимир негайно надіслав туди підрозділи коронного війська. Ті козаки, які прикривали відхід основних сил, загинули героїчною смертю.

Отже, Берестецька битва була для козаків невдалою. Проте вважати її цілковитою поразкою немає підстав. Адже не було капітуляції, не було розгрому козацької армії, значну частину якої врятували рішучі дії Богуна.

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МИРНИЙ ДОГОВІР 18 вересня 1651 р. в Білій Церкві

  1. Територія гетьманського врядування обмежувалася Київським воєводством.
  2. До Брацлавського й Чернігівського воєводств поверталася польська адміністрація.
  3. Магнати і шляхта отримували свої довоєнні маєтки.
  4. Козацький реєстр зменшувався з 40 до 20 тисяч.

Причини укладення

  • Далися взнаки втрати українців під Берестечком та під Ріпками - від литовського війська.
  • Захоплення супротивником більшої частини території Гетьманщини.
  • Невизначеність позиції кримського хана.
  • Загострення суперечностей між козаками і старшиною.
  • Тиск на гетьмана з боку тих старшин, які прагнули якомога швидше укласти перемир'я з Польщею.

ПЕРШИЙ МОЛДАВСЬКИЙ ПОХІД БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

З метою досягнення воєнно-політичної ізоляції Польщі Богдан Хмельницький на початку 1650-х рр. прагнув зав’язати відносини з придунайськими країнами - Валахією, Трансильванією, а надто Молдавією.

  • Влітку 1648 р. гетьман удався до спроби схилити молдавського господаря Василя Лупула до встановлення добросусідських відносин з Гетьманщиною.
  • Проте Лупул і надалі підтримував польський уряд, який планував використати Молдавію у своїй боротьбі проти повстанців.
  • У другій половині серпня 1650 р. 60-тисячна українська армія під проводом Богдана Хмельницького й 30 тисяч кримських татар перейшли Дністер і вступили на територію молдавського князівства.
  • На початку вересня 1650 р. козацькі полки заволоділи столицею князівства - м. Яссами. Василь Лупул погодився на мир, головною умовою якого була відмова Молдавії від союзу з Польщею. Так між Україною і Молдавією було встановлено союзницькі відносини. Щоб зміцнити політичні зв’язки з Гетьманщиною, молдавський господар зобов’язався видати свою дочку Розанду за сина Богдана Хмельницького - Тимоша.
  • Однак після Берестецької битви Василь Лупул відмовився виконувати свої зобов’язання щодо України. Нагадати про умови україно-молдавського договору Хмельницький вирішив силою зброї. Гетьман підготував новий похід проти Молдавії.

БАТОЗЬКА БИТВА

  • Не бажаючи допустити воєнного союзу України з Молдавією, польський уряд наказав великому коронному гетьманові М.Калиновському виступити проти українських полків, що йшли з Подніпров'я до Молдавії.
  • Польські загони розташувалися табором біля гори Батіг на Брацлавщині (сучасна Вінниччина), на правому березі Південного Бугу.
  • 22 травня 1652 р. передові козацькі частини під командуванням Тимоша Хмельницького й загони татарської кінноти почали битися з польською кіннотою, а основні частини підійшли непомітно 23 травня.
  • Оточивши польський табір, українська армія атакувала одночасно з усіх боків. Богдан Хмельницький скористався прорахунками поляків, які, очікуючи на допомогу, побудували надто великий табір, якого не могли захистити наявними силами.
  • До вечора польське військо було вщент розбите, загинув і його головнокомандувач. Довідавшись про поразку під Батогом, польське військо, яке йшло на допомогу Калиновському, повернулося назад.

Тактику Богдана Хмельницького в Батозькій битві сучасники порівнювали з класичним зразком воєнної тактики на оточення і знищення ворожих військ, застосованої карфагенським полководцем Ганнібалом щодо римського війська у битві під Каннами 216 р. до н. е.

Місце Батозької битви в розгортанні національно-визвольної боротьби

  • Перемога козацького війська під Батогом була відплатою за поразку під Берестечком.
  • Вона сприяла розгортанню повстання на Брацлавщині та Чернігівщині проти відновленої польської влади.
  • Загарбники мусили рятуватися й залишити землі Гетьманщини, західні кордони якої знову встановилися по берегах р. Случі, як передбачав Зборівський договір 1649 р.
  • Внаслідок нового спалаху визвольної боротьби у травні-червні 1652 р. відновилася влада гетьманського уряду, й козацька Україна знову здобула незалежність. Білоцерківський договір утратив чинність.

МОЛДАВСЬКІ ПОХОДИ 1652-1653 рр.

  • Після Батозької битви, у травні-червні 1652 р., українська армія, вступивши до Молдавії, змусила Лупула виконати попередні зобов’язання. У серпні Тиміш узяв шлюб із Розандою.
  • Занепокоєні українсько-молдавським союзом, Польща, Валахія і Трансильванія об'єдналися в антиукраїнську коаліцію. У квітні 1653 р. валаський господар Матвій Басараб і трансильванський князь Юрій (Дєрдь) ІІ Ракоці за підтримки польського уряду захопили Ясси й посадили на престол свого ставленика. Василь Лупул звернувся по допомогу до Богдана Хмельницького.
  • 21-22 квітня 1653 р. українське військо, очолене Тимошем Хмельницьким, розбило загони нового молдавського господаря. Влада знову перейшла до Лупула. Проте зухвалець Лупул тим не вдовольнився. Він підбурив Тимоша Хмельницького до походу на Валахію. Тиміш не відмовив тестеві. Але похід виявився невдалим. Тиміш Хмельницький з військом повернувся на Україну.
  • Військова допомога Лупулу не припинила колотнечу за владу в Молдавії. Невдовзі Лупула знову скинули з престолу. Потрапивши у скруту, він вкотре звернувся по допомогу до козаків. Вірне союзницьким зобов’язанням, українське військо, очолюване Тимошем, вирушило в похід. Обставини склалися не на користь Тимоша. У фортеці Сучава козаки потрапили в облогу. Під час героїчної оборони Тимоша було смертельно поранено.

ЖВАНЕЦЬКА ОБЛОГА

  • Батозька перемога не означала швидкого завершення війни проти Польщі. Від лютого 1653 р. польські загони здійснювали спустошливі рейди на козацьку територію.
  • А восени 1653 р. польський король із 40-тисячною армією вирушив з-під Львова до Галича, а звідти - до Кам`янця-Подільського і став табором під містечком Жванець, між річками Жванчик і Дністер.
  • Туди підійшли й основні сили українсько-татарського війська. Польський табір було взято у тривалу облогу, яка виснажила ворожу армію. У польському таборі почався голод, спалахнули епідемії. Та від остаточної поразки поляків уже вкотре врятували ординці.
  • 5 грудня хан і польський король уклали усну угоду, за якою воєнні дії припинялися, татари отримували дозвіл брати ясир на західноукраїнських землях. Інтереси України за Кам`янецькою угодою не бралися до уваги, бо передбачене нею відновлення умов Зборівського договору вже не влаштовувало українців.

Отже, попри вдалі воєнні дії, наслідки Жванецької кампанії для Української гетьманської держави виявилися вкрай несприятливими.

ВНУТРІШНЄ І ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНЕ СТАНОВИЩЕ ГЕТЬМАНЩИНИ НАПРИКІНЦІ 1653 р.

За умов тривалої війни становище Української держави невпинно погіршувалося.

  • Особливо тяжким воно стало восени 1653 р. Шість років війни виснажили Україну. Внаслідок польських каральних походів, ординських грабунків, постійних мобілізацій населення, епідемій чуми та холери було спустошено понад 100 міст і містечок на Правобережжі, знелюдніли території Брацлавщини і Київщини.
  • Занепало сільське господарство. Зубожіле козацтво вже не могло виконувати військову повинність. Дедалі складніше проходили мобілізації. Так, наприклад, під час мобілізації в серпні-вересні 1653 р. Хмельницький спромігся зібрати лише 30-40 тис. війська. Зростала втома і невдоволення народу. Рятуючись від загарбників, українці тікали до Московії та на Слобожанщину. Почали спалахувати заворушення селян і рядових козаків проти політики гетьманського уряду.
  • Погіршилося і міжнародне становище Української держави. Річ Посполита, Молдавія, Валахія і Трансильванія об'єдналися в антиукраїнський союз. Кримський хан надто часто у вирішальні моменти зраджував українців, отож союз із ним видавався непевним. Що ж до Польщі, то вона, не змирившись з існуванням української держави, готувалася до нового наступу.

Задля збереження основних здобутків війни, насамперед держави, український уряд дійшов висновку про необхідність вдатися до союзу з московським царем або турецьким султаном. Саме в такому напрямку пожвавилася дипломатична діяльність гетьманського уряду.