УТВОРЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ КОЗАЦЬКОЇ ДЕРЖАВИ - ГЕТЬМАНЩИНИ

ЗАСАДНИЧІ ТЕЗИ

  • Головний здобуток Національно-визвольної війни - утвердження Української держави - Гетьманщини.
  • Особливістю козацької держави був її військовий характер. Він зумовлювався як потребою виборювати незалежність, так і традиціями Війська Запорозького.
  • Протягом літа - осені 1648 р. на визволених українських землях було утворено українські центральні та місцеві органи влади, судові установи, запроваджено новий принцип адміністративно-територіального поділу, поступово формувалася нова соціально-економічна структура.
  • До участі в розбудові держави було залучено різні верстви тогочасного українського суспільства (козацтво, українську православну шляхту, міщанство і духівництво).

ОРГАНИ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ

Генеральна рада -загальна рада всього Війська,найвищий законодавчий орган держави

Старшинська рада - генеральна старшина та полковники - розглядала всі питання міжнародної політики, зокрема миру і війни, затверджувала міські привілеї та смертні вироки тощо

Генеральний уряд (генеральна старшина)на чолі з гетьманом

Гетьман

  • здійснював законодавчу, виконавчу і судову владу;

  • скликав Генеральну і Старшинську ради;

  • видавав універсали;

  • був головнокомандувачем збройних сил;

  • брав участь у судочинстві (при гетьманові діяв Генеральний військовий суд);

  • опікувався фінансовою системою;

  • за рішенням ради розпочинав війну;

  • провадив мирні переговори;

  • керував дипломатичними зносинами з іншими державами та розвідувальною службою.

АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ УСТРІЙ

  • Територія козацької держави згідно з умовами Зборівського договору складалась із земель колишнього Київського, Чернігівського і Брацлавського воєводств та обіймала 200 тис. кв. км. - від р. Случі на заході до московського кордону на сході та від басейну Прип’яті на півночі до степової смуги на півдні.
  • Столицею і гетьманською резиденцію стало м. Чигирин.
  • На визволених землях скасовувався польський адміністративний устрій. Було ліквідовано воєводства, повіти, а замість них створювалися полки із своїм територіальним поділом. У 1649 р. всю територію Української держави було поділено на 16 полків (на Правобережжі - 9, на Лівобережжі - 7 полків).
  • Центром полку було одне із значних міст полкової території .
  • Кожен полк очолював полковник, який обирався на полковій раді або призначався гетьманом. Полковник зосереджував у своїх руках військову, судову та адміністративну владу на території полку, тобто був не лише військовим керівником, а й мав владу над усіма жителями полку.
  • Територія полку поділялася на 10-20 і навіть більше сотень. Сотні, як і полки, різнилися площею та чисельністю. Адміністративними центрами сотень були міста, містечка й великі села.
  • Військово-адміністративну владу на території сотень здійснювали сотники.
  • Містами, що мали магдебурзьке право (Київ, Ніжин, Чернігів, Переяслав, Стародуб, Глухів, Полтава, Батурин та ін.), керували магістрати на чолі з війтами. У селах справами відали старости, яких обирала селянська громада, а справами козаків - обрані ними отамани.
  • Запорозька Січ була в державі окремою адміністративно-територіальною одиницею.

СТВОРЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ АРМІЇ

  • Гетьманська держава мала одну з найсильніших у тогочасній Європі армій, що була створена зусиллями Богдана Хмельницького й досвідченої козацької старшини у перший рік війни об'єднанням розрізнених селянських і козацьких загонів.
  • Народно-визвольна армія налічувала понад 100 тис. вояків і була організована за полково-сотенним територіальним принципом: певна територія виставляла кілька сотень козаків, які об’єднувалися в полк.
  • Військо складалося з представників різних верств населення. Більшість становили покозачене селянство та міщани. Проте ядром армії було реєстрове й запорозьке козацтво.
  • Структурування війська, його матеріальне забезпечення, бойова підготовка та кадрова політика також здійснювалася за традиціями Війська Запорозького.
  • Основу козацьких військ становила піхота. З ініціативи гетьмана під час Національно-визвольної війни було створено козацьку кінноту, яка вже 1649 р. успішно протистояла ворогові. До діючої армії увійшли також підрозділи розвідки, фортифікаційної та прикордонної служб, загони варти. Спеціальні загони забезпечували постачання зброї, боєприпасів, продовольства.

СПОДВИЖНИКИ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

  • Богдан Хмельницький зумів залучити до козацької армії талановитих полководців. Вони були вихідцями з різних суспільних станів, проте всіх їх єднала надзвичайна відданість ідеям національно-визвольної війни та особисто Хмельницькому.
  • Філон Джалалій, Федір Вешняк, Іван Гиря, Максим Несторенко, Максим Кривоніс, Тиміш Носач, брати Виговські, Нечаї, Іван Богун, Остап Гоголь (предок Миколи Гоголя), Антін Жданович, Мартин Небаба становили найближче гетьманське оточення. Так, наприклад, Федора Вешняка називали дорадником Хмельницького, а про Філона Джалалія сучасники писали, що він невідлучно перебував при гетьманові.
  • Чимало козацької старшини походило зі шляхти. Зокрема, київський полковник Михайло Кричевський, який брав участь у всіх битвах 1648 - першої половини 1649 р., родом із берестейської української шляхти. Давній рід українських православних шляхтичів Гуляницьких дав Україні трьох полковників - Григорія, Івана та Кирила.
  • Вихідці із шляхти, ставши козаками, часто потрапляли до Генеральної канцелярії, бо здебільшого мали гарну освіту, знали закони й дипломатичний етикет.
  • Були поміж козацької старшини і представники міщан та селян. Колишнього коростишівського міщанина, а згодом чернігівського полковника Мартина Небабу іноземні дипломати вважали одним із найкращих полковників Хмельницького.

ФІНАНСОВА СИСТЕМА

  • Організація державного апарату, утримання війська, дипломатична діяльність потребували чималих коштів. Грошовими справами в козацькій державі безпосередньо керував Богдан Хмельницький.
  • Існувало кілька джерел доходів Військового скарбу, й передусім - земля, що перейшла в користування Скарбу, сільськогосподарські промисли (млини, броварні тощо) і плата за їх оренду.
  • Чимало коштів надходило від торгівлі (збори з торгів і ярмарків, кордонне мито тощо).
  • Існували в державі і загальні податки.
  • Особливості сплати й надходження податків визначалися гетьманськими універсалами. За одиницю оподаткування брався двір, тобто господарство.
  • Із грошових знаків найпоширенішими в обігу були польські монети, згодом московські й турецькі гроші. За свідченнями сучасників, наприкінці 1649 р. розпочалося карбування державної монети; щоправда, тих монет не знайдено.

СУДОЧИНСТВО

  • У козацькій державі діяла своя система судочинства. Вона складалася з Генерального суду, полкових і сотенних судів.
  • Найвищою судовою установою був Генеральний військовий суд при гетьманові. Він розглядав апеляційні справи полкових і сотенних судів, а також деякі справи, з якими прохачі зверталися безпосередньо до гетьмана.
  • До складу Генерального суду входили двоє генеральних суддів і судовий писар.
  • Суди на місцях очолювали особисто полковники або сотники. Козацьким судам підлягали не тільки козаки, а й міщани і селяни.
  • У містах із магдебурзьким правом діяли міські суди. Окрім того, в Україні функціонували ще й церковні суди, чинність яких поширювалася на внутрішні справи духівництва.

ЗМІНИ В СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОМУ ЖИТТІ КОЗАЦЬКОЇ УКРАЇНИ

  • Утвердження української козацької держави - Гетьманщини - відбувалося на тлі глибоких зрушень у господарському й суспільному житті.
  • Було ліквідовано велике й середнє світське землеволодіння, фільварково-панщинну систему господарювання, кріпацтво.
  • Натомість формувалася козацька, селянська, а також державна власність на землю.
  • У зв’язку з цим змінилася соціальна структура суспільства. Змушені були залишити Україну польські магнати й католицька шляхта, католицьке духівництво - ті верстви, що тримали у своїх руках владу до початку Національно-визвольної війни.
  • Провідну роль у житті суспільства став відігравати козацький стан.
  • Влада та основні багатства зосереджувалися в руках козацької старшини.
  • Козацька старшина формувалася з представників різних суспільних верств.
  • Безперечним завоюванням козацької держави стала особиста свобода абсолютної більшості селян і міщан, які, крім того, могли вільно вступати до козацького стану.
  • Переважна більшість селян покозачилася, почала вести вільне козацьке господарство.
  • Становище міщан поліпшувалося ще й завдяки тому, що в містах було ліквідовано засилля іноземців та усунуто національно-релігійні перешкоди для занять ремеслами, промислом, торгівлею, для участі в самоврядуванні.