ЛЮБЛІНСЬКА УНІЯ. ПОЧАТОК ПОЛЬСЬКОГО ПАНУВАННЯ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ

ЗАСАДНИЧІ ТЕЗИ

  • Українська шляхта XIV-XVI ст. - місток між двома періодами українського державотворення - княжим та козацьким.
  • Василь-Костянтин острозький - український князь, "некоронований король Русі-України", захисник православ’я.
  • Люблінська унія - міждержавна угода про об'єднання Польського королівства і Великого князівства Литовського в єдину державу - Річ Посполиту.
  • Зовні Люблінська унія не суперечила тогочасним законам та була ніби добровільним рішенням представників українських земель, насправді ж за сутністю це був акт загарбання Польщею українських земель.
  • Люблінська унія, з одного боку, сприяла посиленню польської експансії на українські землі, руйнівного наступу католицизму, наростанню соціальної напруженості, ополяченню тогочасної української еліти, з іншого - спричинила могутній спалах національно-визвольного та культурно-освітнього руху.

ХРОНОЛОГІЯ ПОДІЙ

1558-1583 рр.

Лівонська війна. Війна Московії проти Лівонського ордену німецьких лицарів, а після його розпаду (з 1561 р.) - проти Великого князівства Литовського, Польщі (з 1569 р. - Речі Посполитої), Данії та Швеції за вихід до Балтійського моря.

1569 р.

Люблінська унія. Об'єднання Польського королівства та Великого князівства Литовського в Річ Посполиту. Приєднання Польщею Київщини, Брацлавщини, Волині та Підляшшя.

1582 р.

Запровадження в Речі Посполитій нового - григоріанського календаря.

1587-1632 рр.

Правління в Речі Посполитій Сигізмунда ІІІ.

1596 рр.

Православний та уніатський собори в Бересті. Утворення на уніатському соборі греко-католицької церкви.

ОСОБИСТІСТЬ

Князь Василь (Костянтин) Острозький (1526-1608) - одна з найвпливовіших політичних постатей того часу. Від 1559 р. був київським воєводою та володарем українського прикордоння. Видатний культурно-освітній діяч. Наприкінці 16 ст. - найбільший після короля землевласник Речі Посполитої. Річні прибутки князя дослідники оцінюють у 10 млн. злотих. Костянтин Острозький мав можливість у найстигліший термін виставити 15-20-тисячне військо. Промовистим є і той факт, що при княжому дворі постійно перебувало близько 2 тис. шляхетних юнаків-слуг, які відбували тут лицарський вишкіл.

Після смерті польського короля Стефана Баторія (1586 р.) Василь-Костянтин Острозький вважався одним із можливих претендентів на престол. Секретар посла папи Римського у Варшаві Енріко Спаноккйо підкреслював, що на боці князя дві переваги: по-перше, він найзаможніша особа в державі, по-друге, його всі шанують як людину розсудливу й гідну; єдине, що стояло на заваді, - князь був "русином і вождем схизматиків".

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА

Польська держава в XVI ст., а надто за правління Сигізмунда ІІ Августа (1548-1572 рр.), переживала період економічного і культурного піднесення. На той час вона стала основною постачальницею сільськогосподарської продукції на європейський ринок. Тодішня Польща видавалася чи не єдиним острівцем внутрішньої злагоди на тлі кривавих релігійних конфліктів, що вирували в Європі: релігійні війни у Франції, сваволя інквізиції в Іспанії, жорстокі переслідування протестантів Марією Тюдор в Англії, реформаційні війни в Німеччині, кривава опричнина в Московії...

Протягом XV-XVI ст. Польське королівство перетворилося на шляхетську республіку з виборним монархом на чолі. Величезна роль, особливо з 1573 р., належала сейму - станово-представницькому органові, що мав законодавчі повноваження. До його складу входили король, сенат, у якому засідали магнати і представники королівської адміністрації та палата послів, що об’єднувала посланців сеймиків воєводств або земель. Без згоди загального (вального) сейму король не міг видавати закони, встановлювати податки, скликати феодальне ополчення - посполите рушення, одружуватися тощо. Всій шляхті гарантувалися рівні права.

УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ ПІД ВЛАДОЮ ІНОЗЕМНИХ ДЕРЖАВ НА ПОЧАТКУ XVI ст.

Українські землі

Держава, під владою якої перебували

Галичина (від 1387 р.) Західне Поділля (від 1430 р.)

Польща

Буковина (від середини XVI ст.)

Молдавія

Закарпаття (від XIII ст.)

Угорщина

Київщина, Волинь, Брацлавщина (Східне Поділля), Чернігово-Сіверщина

Велике князівство Литовське

Причорномор’я та Приазов’я

Кримське ханство

Зміни, що сталися протягом першої половини XVI ст. в становищі українських земель

Чернігово-Сіверщина

Початок XVI ст. - Московія

Закарпаття

1526 р. - Угорщина під владою Трансильванії та Австрії

Буковина

1538 р. - Молдавське князівство під владою Османської імперії

 ПЕРЕДУМОВИ ОБ’ЄДНАННЯ ВЕЛИКОГО КНЯЗІВСТВА ЛИТОВСЬКОГО ТА ПОЛЬСЬКОГО КОРОЛІВСТВА. ЛЮБЛІНСЬКИЙ СЕЙМ 1569 р.

  • Зацікавленість української, білоруської та литовської шляхти в польській моделі державності з притаманними їй політичними правами і становими привілеями для шляхти.

  • Усвідомлення українцями в другій половині XVI ст. необхідності пошуку надійного захисту своєї землі, позаяк протидія можновладців Великого князівства Литовського спустошливим набігам татарських та ногайських орд була неефективною.

  • Втрата Великим князівством Литовським у ході Лівонської війни значних територій, руйнування господарства, людські жертви, що загрожували цілковитим поглиненням Московією.

  • Прагнення польської шляхти до розширення своїх володінь за умов, коли в самій Польщі вільних земель майже не було.

1 липня 1569 р. сейм виніс ухвалу про унію двох держав: Великого князівства Литовського і Польщі. Нову державу назвали Річчю Посполитою.

  • Новою державою керував єдиний загальнообраний король, що коронувався у Кракові як польський король і великий князь литовський, а також спільний сейм та сенат.

  • Між Литвою та Польщею ліквідовувалися митні кордони; у новій державі запроваджувалася єдина грошова одиниця.

  • Литва хоч і втратила право на власні сейми та на зовнішні відносини, проте зберігала певну самостійність – зокрема своє право й суд, скарб.

СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ ЗМІНИ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ ПІСЛЯ ЛЮБЛІНСЬКОЇ УНІЇ

  • Після Люблінської унії Підляшшя, Волинь, Брацлавщина (Східне Поділля) й Київщина відійшли до Польщі, у складі якої вже перебували Галичина та Західне Поділля.

  • На українських землях, що відійшли до Речі Посполитої, запроваджувався адміністративно-територіальний устрій за польським взірцем.

У Речі Посполитій на українських землях стало шість воєводств:

старі нові

Руське (з центром у Львові) Белзьке (Белз) Подільське (Кам’янець)

Волинське (Луцьк) Брацлавське (Брацлав) Київське (Київ)

Наслідки Люблінської унії

Наслідки Люблінської унії мали характер віддаленої перспективи, адже одразу після унії ніяких значних змін у становищі українців не відбулося.

  • Відтоді подальша доля українських земель цілковито залежала від зовнішніх обставин: доки безпосередніми господарями маєтків залишалися князі, які володарювали в них і до унії, доки державою правив король, який з розумінням ставився до місцевої віри та звичаїв, доти й життя українців ніби не зазнавало відчутних змін.

  • Одначе внаслідок унії польські магнати і шляхта здобули великі можливості для привласнення українських земель, нещадного визиску селян і міщан та духовного поневолення українців.

  • Невдовзі після укладення Люблінської унії на землях Київщини, Брацлавщини, Задніпров’я почали з’являтися нові господарі – польські шляхтичі, а з ними поширювалася фільваркова система господарювання з панщиною та закріпаченням.

  • Особливої гостроти після Люблінської унії набули проблеми віри та мови. Католицька церква прагнула збільшити кількість своїх прихильників. Тому на Україні засновувалися єзуїтські школи і колегіуми. Вони сприяли поширенню освіти: багато українців отримали змогу навчатися в західноєвропейських університетах. Проте платою за освіченість часто-густо ставало зречення рідної мови та батьківської віри. Через те що в XVI ст. представники нижчих верств мали обмежені можливості для освіти, ополячення шляхти означало втрату Україною сили, здатної очолити боротьбу за відновлення державності.

Втрата державності, яка хоч у дуже обмеженому вигляді, але ще зберігалася у Великому князівстві Литовському, - найдраматичніший наслідок Люблінської унії для України.

ВИНИКНЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО КОЗАЦТВА ТА ЗАПОРІЗЬКОЇ СІЧІ >>

Copyright © 2011 Apycom jQuery Menus