§ 21. Воєнно­політичні події 1654—1657 рр. (підручник)

§ 21. Воєнно­політичні події 1654—1657 рр.

1. Які перемоги були здобуті українською армією в 1652 р.? 2. Яким було становище Гетьманщини на кінець 1653 р.? 3. Назвіть причини прийняття Гетьманщиною протекторату московського царя.

 

1.   Воєнні дії в 1654—1655 рр. У січні 1654 р., після отримання повідомлень про події в Переяславі, уряд Речі Посполитої став готуватися до нової великої війни. Московська держава розірвала дипломатичні відносини з Річчю Посполитою і вступила у війну з нею на боці Гетьманщини.

У лютому 1654 р. 20-тисячне польське військо вторглося на Поділля і Брацлавщину. Так, місто Немирів було взяте в облогу, але ніхто з мешканців у полон не здався, і воно було знищене поляками. Проте, дійшовши до Брацлава й Умані, через опір населення і протидію козацьких військ полковників В. Томиленка та І. Богуна, поляки були змушені відступити.

Тим часом головні воєнні дії розгорталися на території Білорусі та Смоленщини. Хмельницький на вимогу царя у травні 1654 р. направив туди 18-тисячне козацьке угруповання, очолюване наказним гетьманом Іваном Золотаренком. Унаслідок успішних воєнних дій на кінець 1654 р. від польсько-литовських військ було звільнено південь Білорусі і всю Смоленщину.

Кримське ханство негативно поставилося до рішень Переяславської ради. Після того як Хмельницький проігнорував вимогу Іслам-Гірея розірвати союз із Московією, татари пішли на союз із поляками. 10 липня 1654 р. між ними було укладено «Вічний договір», що передбачав взаємну допомогу «проти будь-якого ворога».

У жовтні-листопаді 1654 р. 30-тисячне польське військо на чолі з коронним гетьманом Стефаном Потоцьким вторглося на Поділля. Поляки діяли з надзвичайною жорстоко, знищуючи все населення.

 

Цікаво знати

Героїчним опором переважаючим силам ворога уславилося невелике подільське містечко Буша. Його захищали близько 6 тис. козаків, міщан, подільських опришків і загін повстанців-молдаван. Протягом 18—20 листопада захисники Буші відбивали запеклі штурми поляків. Коли після кровопролитного бою вони вдерлися до міста, жителі підпалювали домівки, знищували своє майно та продовжували боротися з ворогом на вулицях. Відчуваючи поразку, вони кидалися у вогонь, віддаючи перевагу смерті, аніж полону. Дружина одного з місцевих козацьких старшин зустріла поляків, які оточили її презирливим глузуванням, а потім піднесла вогонь до діжки з порохом. Частина захисників Буші, що обороняла замок, не маючи сил протистояти ворогу, підпалила пороховий погріб. Від величезного вибуху вони загинули разом із польськими військами, які обложили замок.

Близько 70 бушанців (переважно жінок і дітей) сховалися в печері. Після того як їх виявили поляни, вони відмовилися здатися й відстрілювалися до останнього. Ніхто з них не здався й тоді поляни спрямували в печеру воду потоку, що протікав поряд, і затопили печеру. У ній загинули останні нескорені бушанці.

 

На початку грудня 1654 р. в Україну вторглася і приєдналася до польської армії 20-тисячна татарська орда на чолі з ханом Менглі-Гіреєм. Болісно переживаючи спустошення поляками й татарами Поділля, Хмельницький очікував прибуття московських військ. 13 січня 1655 р. до нього приєдналися 10—12 тис. вояків війська воєводи Василя Шереметьєва. Гетьман поспішив із 40—42-тисячною україно-московською армією під Умань.

Вирішальна битва відбулася 19—21 січня неподалік від Охматова. Під час запеклої битви, що відбувалася посеред поля у лютий мороз, з обох сторін загинуло до 30 тис. осіб. Ніхто з противників не здобув переваги, але одночасно не мав сил продовжувати воєнну кампанію. Наступ польсько-татарського війська вглиб України було зупинено.

Намагаючись зруйнувати кримсько-польський союз, гетьман повідомив турецькому султану, що згодний прийняти його протекцію. У відповідь Мехмед IV наказав кримському хану утримуватися від нападів на Гетьманщину. Становище Речі Посполитої ускладнилося. Українські війська наказного гетьмана І. Золотаренка захопили Мінськ, а пізніше разом із московськими полками — Вільно і Ґродно. Із півночі на Польщу рушив шведський король Карл Х Густав, що претендував на польську корону, і швидко здобув Варшаву і Краків.

Хмельницький вирішив використати сприятливу для себе ситуацію і звільнити з­під польської влади західноукраїнські землі, 19 вересня україно-московська армія взяла в облогу Львів. Пізніше вона захопила Ярослав, Люблін, Яворів, Янів та інші міста, вийшовши в окремих місцях до Вісли і за Сян. Однак це не сподобалося шведському королю, який став вимагати від Хмельницького зняти облогу Львова й відступити до Гетьманщини. До того ж гетьман дізнався, що Менглі-Гірей, порушивши заборону турецького султана, разом з ордою вдерся в Україну й просувається до Львова. У цих умовах наприкінці жовтня Б. Хмельницький наказав відступати. Перед цим він зустрівся з послом польського короля й заявив про готовність укласти мир й надати допомогу в боротьбі з ворогами. В обмін на це він пропонував полякам відмовитись від претензій на володіння «усім Руським князівством» та визнання входження до нього західноукраїнських земель. Хоча, на думку гетьмана, польська шляхта на це ніколи не погодиться, а козаки не відступлять від цієї умови.

Відступаючи, україно-московські війська були двічі атаковані татарами, але успішно відбилися. З огляду на це, 12 листопада 1655 р. під Озерною Мехмед­Гірей уклав угоду з Хмельницьким про невтручання Кримського ханства в боротьбу Гетьманщини та Московії з Річчю Посполитою, відновлення україно-татарської дружби та заборону татарам чинити напади на українські й московські землі.

 

2.   Віленське перемир’я. Зміна зовнішньополітичної орієнтації Б. Хмельницького. Суперечності, що загострювалися між Московською державою і Швецією через Прибалтику, призвели в травні 1656 р. до війни між ними. Вести війну на два фронти для московського уряду було обтяжливо, і він погодився на пропозицію виснаженої війною Речі Посполитої укласти перемир’я. У серпні-жовтні 1656 р. у Вільно відбулися московсько-польські переговори, унаслідок яких було укладено Віленське перемир’я. За його умовами, воєнні дії між Московською державою й Річчю Посполитою припинялися. Обидві держави домовлялися, що будуть вести спільні воєнні дії проти Швеції і не розпочинати з нею переговорів про мир. Польські посли висунули пропозицію обрати царя Олексія Михайловича на престол Речі Посполитої після смерті Яна Казимира. Територія Гетьманщини визначалася за умовами Білоцерківського договору в межах Київського воєводства. У разі обрання царя королем Речі Посполитої Гетьманщина залишалася у її складі.

Відверте нехтування московською стороною інтересами Гетьманщини обурило гетьмана і старшину. В укладенні Віленського перемир’я вони вбачали порушення «Березневих статей» 1654 р. Хмельницький активізував зусилля з укладення воєнно­політичного союзу зі Швецією та Трансільванією, спрямованого проти Речі Посполитої і Кримського ханства.

У грудні 1656 р. в угорському місті Рандоті було підписано договір про союз між Швецією і Трансільванією. Розподіл території Речі Посполитої за його умовами передбачав перехід західноукраїнських земель до Трансільванії. Рандотський договір засвідчив, що трансільванський князь і шведський король, потребуючи допомоги Гетьманщини, водночас не хотіли її зміцнення за рахунок приєднання Західної України.

 

3.   Дії українського війська в Польщі 1657 р. Наприкінці грудня 1656 р. Хмельницький без відома московського уряду вирішив підтримати вторгнення в Польщу трансільванського князя Дьєрдя ІІ Ракоці. Гетьман вислав йому на допомогу козацьке військо на чолі з наказним гетьманом Антоном Ждановичем, а згодом ще кілька полків під проводом І. Богуна. Загальна кількість українського війська сягала 18—20 тис. осіб.

Дьєрдя ІІ Ракоці

 

Швидким маршем пройшовши Галичину, до трансільванського князя під Перемишлем приєдналося козацьке військо. Союзники взяли Краків і рушили на з’єднання з армією шведського короля. Після об’єднання за наполяганням Карла Х Густава було вирішено завдати рішучого удару полякам. Союзники перейшли Віслу, захопили Замостя, Люблін і рушили на Варшаву. 9 червня місто було здобуто.

Однак у середині червня становище союзників погіршилося. У Польщі розгортався широкий визвольний рух. Після нападу на Швецію Данії Карл Х змушений був залишити Польщу. Польські війська вторглися до Трансільванії, а до Польщі як союзник прибув із великою ордою кримський хан. Охоплений панікою Дьєрдь ІІ Ракоці розпочав переговори з польським командуванням і капітулював.

До козаків Ждановича в цей час прибув московський посланець і попередив, що вони воюють без угоди царя. До того ж серед них поширювалися чутки, що Хмельницький важко хворий і доживає останні дні. Жданович, ураховуючи настрої козаків, наказав повертатися додому. Поразка україно-трансільванського походу до Польщі стала важким ударом для хворого гетьмана.

Похід козаків під керівництвом А.Ждановича

 

4.   Б. Хмельницький — людина, політик і полководець. 27 липня 1657 р. в Чигирині помер Б. Хмельницький. Поховали гетьмана, як він і заповідав, у рідному хуторі Суботові в Іллінській церкві.

Смерть Б.Хмельницького

 

Б. Хмельницький небезпідставно вважається однією з найвизначніших постатей української історії. Він був єдиним у вітчизняній історії загальнонаціональним лідером, який зміг підняти весь народ на боротьбу за своє звільнення. Життєвий шлях Хмельницького був тісно переплетений із долями багатьох тисяч українців, сповнений блискучими перемогами й гіркими поразками, глибокими роздумами й важкими рішеннями, особистими втратами й здобутками.

Хмельницький очолив Національно­визвольну війну українського народу середини XVII ст., яка стала кульмінаційною подією історії України XVI—XVII ст. Він виявив себе блискучим полководцем, сформував боєздатну, одну з кращих у тогочасній Європі національну армію.

В умовах розгортання визвольної боротьби Хмельницький висунув програму побудови Української держави як мети визвольної боротьби, навколо якої об’єдналися всі патріотичні сили. Наріжні принципи сформульованої гетьманом державної ідеї стали знаменом у визвольних змаганнях українців упродовж наступних століть. Завдяки гнучкій політиці Хмельницького Гетьманщина змогла подолати чимало соціальних потрясінь і не загинути у вирі громадянської війни.

Гетьман організував дипломатичну службу, яка сприяла досягненню визнання Української гетьманської держави урядами інших країн. Сучасники вважали Хмельницького одним із найкращих тогочасних дипломатів. Він уміло керував зовнішньою політикою Гетьманщини, знаходячи союзників для продовження боротьби й нейтралізуючи дії ворогів.

 

Висновки

— Воєнна кампанія 1654—1655 рр. була дуже важкою для української армії. Її перебіг поглибив переконаність Хмельницького в тому, що жоден із його союзників не бажає зміцнення Української гетьманської держави.

— Укладення польсько-московської Віленської угоди спонукало Хмельницького до спроби зміни напрямки зовнішньої політики.

— Поразка трансільвансько­українського походу 1657 р. унеможливила здійснення плану гетьмана об’єднати українські землі в межах однієї держави.

— Історичне значення діяльності Б. Хмельницького, попри допущені ним помилки і прорахунки, важко переоцінити.

 

Запитання і завдання

1. Яким був результат битви під Охматовим? 2. Що передбачала угода між Хмельницьким і кримським ханом, укладена 12 листопада 1655 р. під Озерною? 3. Якими були умови Віленського перемир’я? 4. Які держави підписали Рандотський договір? 5. Чому А. Жданович вирішив припинити похід до Польщі й повертатися додому? 6. Де було поховано Б. Хмельницького?

 

7. Схарактеризуйте перебіг воєнних дій у 1654—1655 рр. 8. Чому Хмельницький вважав укладення Віленського перемир’я порушенням Московською державою україно-московської угоди 1654 р.? 9. У чому полягала зміна зовнішньополітичної орієнтації Хмельницького після Віленського перемир’я? 10. Як відбувався похід української армії до Польщі в 1657 р.? 11. Схарактеризуйте історичне значення діяльності Б. Хмельницького.

 

12. Простежте за картою перебіг воєнних дій у 1654—1657 рр. 13. Закінчіть складання таблиці «Національно­визвольна війна українського народу середини XVII ст.», розпочатої за матеріалом § 16.

 

14. Визначте, якими були, на вашу думку, досягнення і прорахунки Б. Хмельницького, здійснені ним у роки Національно­визвольної війни українського народу середини XVII ст. Поясніть свою думку.

 

 

Узагальнення за темою «Національно-визвольна війна українського народу середини XVII ст. Відродження Української держави»

1.         Складіть перелік найважливіших битв Національно-визвольної війни. Порівняйте їх наслідки і значення.

2.         Які суспільно-політичні події Національно-визвольної війни ви вважаєте найважливішими. Обґрунтуйте свій вибір.

3.         Поясніть значення понять і термінів «національно-визвольна війна», «Військо Запорозьке», «Гетьманщина».

4.         Який вплив на перебіг війни і розбудову Української козацької держави мала діяльність гетьмана Богдана Хмельницького та його сподвижників. Наведіть факти, що підтверджують вашу думку.

5.         Виконайте завдання за історичною картою.

1)         Які територіальні зміни спричинила Національно-визвольна війна?

2)         Які українські землі входили до складу Української козацької держави за Зборівським і Білоцерківським договорами.

3)         Покажіть напрямки воєнних походів української армії та місця найважливіших битв на різних етапах війни.

4)         Покажіть столицю Української козацької держави та центри полків.

6.         Охарактеризуйте зовнішню політику гетьмана Б. Хмельницького у роки Національно-визвольної війни.

7.         Проаналізуйте зміни у політичному та соціально-економічному становищі українців, спричинені Національно-визвольною війною.

 

Тестові завдання за темою «Національно-визвольна війна українського народу середини XVII ст. Відродження Української держави»

1.         Яка подія вважається початку Національно-визвольної війни?

а)         Зруйнування Д. Чаплинським родинного хутора Б. Хмельницького;

б)         втеча Б. Хмельницького з в’язниці у Чигирині;

в)         оволодіння Б. Хмельницьким без бою Запорозькою Січчю;

г)         обрання Б. Хмельницького гетьманом Війська Запорозького.

2.         Із яким кримським ханом у березні 1648 р. Б. Хмельницький уклав договір про воєнно-політичний союз?

а)         Хаджі-Гірей;

б)         Девлет-Гірей;

в)         Шагін-Гірей;

г)         Іслам-Гірей.

3.         Коли відбулася битва під Пилявцями?

а)         5—6 травня 1648 р.;

б)         16 травня 1648 р.;

в)         11—13 вересня 1648 р.;

г)         5—6 вересня 1649 р.

4.         Яка кількість козацького реєстру встановлювалася Зборівським договором?

а)         20 тис. осіб;

б)         40 тис. осіб;

в)         60 тис. осіб;

г)         70 тис. осіб.

5.         Назвіть вищий орган влади в Гетьманщині з виконавчо-розпорядчими функціями.

а)         Загальна (Генеральна) військова рада;

б)         Генеральний уряд;

в)         гетьман;

г)         старшинська рада.

6.         Територію яких колишніх воєводств охоплювала Українська гетьманська держава за Зборівським договором?

а)         Київське, Подільське, Брацлавське;

б)         Київське, Чернігівське, Брацлавське;

в)         Волинське, Чернігівське, Подільське;

г)         Руське, Київське, Волинське.

7.         Коли відбулася битва під Берестечком?

а)         1—10 березня 1650 р.;

б)         18—30 червня 1651 р.;

в)         22—23 травня 1652 р.;

г)         11 жовтня — 5 грудня 1653 р.

8.         Під час якого з Молдавських походів української армії, здійснених у роки Національно-визвольної війни, загинув Тиміш Хмельницький?

а)         Першого;

б)         другого;

в)         третього;

г)         четвертого.

9.         Яка з наведених держав католицького табору позитивно ставилася до боротьби українців проти влади Речі Посполитої у роки Національно-визвольної війни?

а)         Французьке королівство;

б)         Іспанське королівство;

в)         Папська держава;

г)         Венеціанська республіка.

10.       Яка кількість козацького реєстру встановлювалася відповідно до україно-московських «Березневих статей» 1654 р.?

а)         40 тис. осіб;

б)         50 тис. осіб;

в)         60 тис. осіб;

г)         тис. осіб.

1.         Із якою державою 10 липня 1654 р. уклав «Вічний договір» кримський хан?

а)         Московська держава;

б)         Річ Посполита;

в)         Гетьманщина;

г)         Трансільванське князівство.

12.       Коли було укладено Віленське перемир’я мі Річчю Посполитою і Московською державою?

а)         1654 р.;

б)         1655 р.;

в)         1656 р.;

г)         1657 р.

 

Енциклопедична сторінка за темою «Національно-визвольна війна українського народу середини XVII ст. Відродження Української держави»

22 січня 1648 р. — Початок Національно-визвольної війни українського народу середини XVII ст.

5—6 травня 1648 р. — Битва на Жовтих Водах

16 травня 1648 р. — Битва під Корсунем

11—13 вересня 1648 р. — битва під Пилявцями

Червень-серпень 1649 р. — Облога Збаража

5—6 серпня 1649 р. — Битва під Зборовом

8 серпня 1649 р. — Укладання Зборівського договору

18—30 червня 1651 р. — битва під Берестечком

18 вересня 1651 р. — Укладання Білоцерківського договору

22—23 травня 1652 р. — Битва під Батогом

11 жовтня — 5 грудня 1653 р. — Жванецька облога

8 січня 1654 р. — Переяславська рада

27 березня 1654 р. — Укладання україно-московської міждержавної угоди (Березневі статті)

19—21 січня 1655 р. — Битва під Охматовим

24 жовтня 1656 р. — Підписання Московською державою і Річчю Посполитою Віленського перемир’я

27 липня 1657 р. — Смерть Богдана Хмельницького