§ 5. Суспільно-політичний устрій та господарське життя Київської Русі в IX—X ст.

      Опрацювавши цей параграф, ви дізнаєтесь:

      про систему правління і склад населення Київської Русі;

      яким було життя людей на селі;

      про особливості розвитку руських міст і міського життя;

      що таке «дружинна держава», «бояри», «старці», «гради».

     

завдання на повторення

1.   Якими були характерні риси суспільного і господарського життя давніх слов’ян?

2.   Що таке союзи племен і племінні княжіння?

3.   Коли у східних слов’ян виникають племінні княжіння?

4.   Як відбувалося стягування данини на Русі за перших князів?

 

1.   Склад населення і система управління Київською Руссю. За формою правління Київську Русь IX—X ст. історики визначають як «дружинну державу». У її основі була досить проста система управління, яка сформувалася на основі дружини київських князів. Дружина не була лише військом князя. Старші дружинники ставали радниками великого князя київського, утворювали апарат управління, чинили від його імені суд на місцях і стягували данину.

Із «Повісті минулих літ» дослідники отримали багато інформації про панівні верстви населення Русі в IX—X ст. Зокрема, розповідаючи про похід Олега на Константинополь 907 р. та умови русько-візантійської угоди 911 р., він повідомляє, що, крім великого князя київського, на Русі були князі та «світлі бояри». Більшість істориків уважають, що це місцеві східнослов’янські племінні князі й вожді, яких підкорили київські князі.

 

      Документи розповідають

«Повість минулих літ» про боротьбу князя Олега з візантійцями

У рік 907. Пішов Олег на греків, Ігоря зоставивши в Києві... і зажадав Олег давати щорічну данину на руські городи — спершу на Київ, а тоді й на Чернігів, на Переяславль, і Полоцьк, і на Ростов, і на Любеч, і на інші городи,— бо по тих городах сиділи князі, під Олегом сущі (залежні від Олега).

У рік 912. Послав Олег мужів своїх налагодити мир і укласти договір між Греками і Руссю. І послав він мовлячи: «Згідно з другою угодою, що відбулась при тих же цесарях, Льві й Олександрові, ми, мужі від народу руського — Карл, Інгельд, Фарлоф, Вермуд, Рунав, Гуди, Руальд, Карп, Фрелав, Руар, Актеву, Труан, Лідул, Фост, Стемид,— послані від Олега, великого князя руського, і всіх, що є під рукою його, світлих бояр до вас, ...цесарів грецьких, для збереження і на засвідчення дружби, яка од багатьох літ була між християнами і Руссю, за бажанням наших князів і за їхнім велінням, і від усіх, що є під рукою його, Олега, сущих русів...»

Запитання до документа

1.   Яким титулом називає літописець князя Олега?

2.   Про які панівні верстви, що існували на Русі, крім великого князя руського, згадується в літописі?

3.   Які міста існували на Русі на початку X ст. за повідомленням Нестора? Знайдіть їх на карті.

 

Князі у своєму правлінні спиралися на племінні ради старійшин, яких літописець називає «старцями». Із розповіді Нестора про події 945 р. можна дізнатися, що деревлянський князь Мал приймав рішення про переговори з київською княгинею Ольгою, попередньо порадившись зі старійшинами землі. Вони також несли відповідальність за вбивство Ігоря, оскільки рішення про це князь Мал, імовірно, узгодив із ними.

 

Дружинники.

 

Уважається, що згадувані в літописі «світлі бояри» — це багаті, заможні люди, які сформувалися зі східнослов’янської родоплемінної знаті й дружинників київського князя, що осідали на місцях і ставали великими землевласниками.

Спочатку данину на користь Києва збирали зі східних слов’ян у формі полюддя. Приблизно в другій половині X ст. воно втратило своє значення. У містах і землях з’явилися намісники великого князя київського. Це зробило непотрібними щорічні князівські об’їзди земель. Відтепер намісники збирали данину і передавали її до Києва. Існує думка, що за правління князя Ігоря полюддя перетворилося на особливий податок, який київські князі намагалися стягувати понад установлені норми. Данина, як стверджує Нестор, збиралася на Русі від окремого будинку — «диму». Більшість населення Київської Русі, яке обкладалося даниною, становили вільні селяни, або «люди» і ремісники. Існував також нечисленний прошарок залежних людей, або «челядинів».

2.   Життя людей у селі. У IX—X ст. більшість населених пунктів Київської Русі становили села. Їхні жителі займалися землеробством, присадибним тваринництвом та промислами (мисливством, рибальством, бортництвом тощо).

Археологічні дослідження дозволили історикам дізнатися про те, який вигляд мали сільські поселення на Русі. Вони розташовувалися в місцевості зі сприятливими для ведення сільського господарства природними умовами. Це були неукріплені поселення з 30—50 селянських садиб. Окремі садиби розміщувалися довільно, без дотримання якого-небудь плану. Це дозволяє припустити, що їхні мешканці селилися там, де їм подобалося, намагаючись не змінювати природу, а пристосовуватися до неї.

Слов’янське житло. Реконструкція (у розрізі).

 

До складу селянської садиби входили житлові та господарські будівлі. Її господар вів власне самостійне господарство, маючи для цього практично все необхідне. Розміри житла дозволяють висунути припущення, що селянська сім’я складалася, як правило, із шести осіб. Крім садиби, сім’ї належали предмети домашнього вжитку, худоба, знаряддя для обробітку землі й збирання врожаю.

Селянські господарства одного або декількох сусідніх сіл об’єднувалися в сільську територіальну общину, яку називали «верв» або «мир». Члени общини були пов’язані круговою порукою, разом відповідали за сплату данини і скоєні на її території злочини.

 

 

      Цікаві факти

У житті східних слов’ян землеробство відігравало важливу роль і користувалося особливою повагою. Недарма свою основну зернову культуру вони називали «житом», від дієслова «жити». Давні язичницькі обряди і весь цикл річних язичницьких свят східних слов’ян відображав глибоко вкорінену традицію вважати обробіток землі джерелом свого існування.

 

Мешканці окремих общин не мали міцних зв’язків і жили відокремлено. За свідченнями літописця, для укладання шлюбів улаштовувалися спеціальні «ігрища між селами». Місцями для зустрічей представників окремих общин найчастіше ставали погости, де були спільні кладовища. Тут відбувалися релігійні свята, періодичні торги, збирання данини тощо.

У IX—X ст., як засвідчують дані археології, на Русі вже існувала велика кількість розчищених від лісу орних земель та була досить значною густота населення.

 

3.   Міста і міське життя. Виникнення найдавніших поселень міського типу на Русі історики відносять до третьої чверті І тис., коли в середовищі східних слов’ян розгорталися етнічні й державотворчі процеси. У «Повісті минулих літ» Нестор-літописець називає східнослов’янські поселення «градами». Зокрема, розповідаючи про уличів, тиверців, він пише, що «сиділи вони по Бугові й по Дніпру аж до моря, і єсть гради їх і до сьогодні». На думку дослідників, східнослов’янські гради були адміністративними й релігійними центрами союзів племен, фортецями в прикордонних районах. Їхні залишки були знайдені археологами в Києві, Чернігові, селі Зимно поблизу міста Володимира-Волинського, селі Пастирське на Черкащині та інших місцях.

Гради були своєрідними зав’язками, із яких за сприятливих умов виникли міста. Проте більшість із них так і не стали містами через те, що їх спалили кочовики або залишили мешканці.

У IX — першій половині X ст. в Київській Русі, за повідомленням літописця, існувало 16 міст: Київ, Новгород, Ростов, Полоцьк, Ладога, Білоозеро, Муром, Ізборськ, Смоленськ, Любеч, Псков, Чернігів, Переяслав, Пересечен, Вишгород, Іскоростень.

Літописні свідчення про існування на Русі значної кількості міст у IX ст. підтверджуються у творах тогочасних арабських авторів. Вони постійно згадують про велику кількість міст і навіть наводять їх назви. Згадуване арабами східнослов’янське місто Куйаба більшість дослідників ототожнюють із Києвом. Більшість міст Русі починалися з кріпостей-замків. Під їхніми стінами селилися ремісники і купці, а в межах стін перебували князі й воєнні дружини, які в разі потреби могли захистити місто від ворогів. Варяги називали Київську Русь IX—X ст. «країною міст (замків)», або «Гардарики».

Міста були центрами розвитку ремісничого виробництва і торгівлі. Проте їхні мешканці на Русі, як і в містах тогочасної Європи, поєднували заняття ремеслом і торгівлею із сільськогосподарським виробництвом.

Давньоруські прикраси.

 

Населення міст Русі було неоднорідним за своїм складом. Як правило, воно поділялося на міську знать і міські низи. До першої групи населення належали князі, бояри, жерці, князівські дружинники, багаті купці й заможні ремісники. Другу групу міщан складали бідні ремісники, дрібні торговці й челядь.

     

Висновки. У IX—X ст. на Русі встановилася форма правління державою, за якої головною фігурою був князь, який керував країною за допомогою своєї дружини.

      У складі населення Київської Русі в IX—X ст. сформувалася панівна верства, до якої належали великий князь київський, племінні князі, бояри і князівські дружинники.

      Переважна більшість населення Київської Русі мешкала в селах і займалася сільським господарством.

      Міста Київської Русі були важливими соціально-економічними, політичними і культурними центрами країни. Упродовж усієї своєї історії вони мали тісний зв’язок із сільськогосподарським виробництвом, були осередками ремесла, торгівлі, державної влади й управління.

 

      Запам’ятайте дати

IX — перша половина X ст.— у Київській Русі, за повідомленням літописця, існувало 16 міст.

     

Запитання і завдання

Перевірте себе

1.   Що таке «дружинна держава»?

2.   Назвіть представників панівних верств населення Русі в IX—X ст.

3.   У IX—X ст. більшість населених пунктів Київської Русі становили села чи міста?

4.   Що таке «верв»?

5.   Що таке «гради»?

6.   Які міста, за повідомленням літописця, існували на Русі в IX — першій половині X ст.?

      Подумайте і дайте відповідь

1.   Охарактеризуйте склад населення і систему управління Київською Руссю.

2.   Розкажіть про життя людей на селі.

3.   Як відбувався розвиток руських міст у IX—X ст.?

4.   Поясніть, як ви розумієте висновки до параграфа.

      Виконайте завдання

У вигляді двох простих планів запишіть особливості життя людей у селах і містах Русі в IX—X ст.

 

Запитання та завдання для узагальнення за темою «Виникнення та розвиток Київської Русі»

1.   Складіть перелік подій з історії Київської Русі IX—X ст., які ви вважаєте найважливішими. Обґрунтуйте свій вибір.

2.   Поясніть значення понять і термінів «Велике переселення слов’ян», «союзи племен», «літопис», «полюддя», «реформи», «Балканські походи», «дружинна держава».

3.   Яку роль відіграло створення власної держави Київської Русі в історії східних слов’ян?

4.   Визначте значення «Повісті минулих літ» Нестора-літописця як історичного джерела про життя східних слов’ян у IX—X ст. Наведіть приклади того, що можна вважати літописними легендами та історичними фактами.

5.   Виконайте завдання за історичною картою:

1)  прослідкуйте, як змінювалася територія Київської держави від перших князів до завершення князювання Святослава;

2)  порівняйте територію розселення східних слов’ян із кордонами Київської Русі в 972 р.;

3)  назвіть території і союзи східнослов’янських племен, які були приєднані й підкорені київськими князями;

4)  покажіть на карті основні походи київських князів у IX—X ст.

6.   Чому, на вашу думку, саме Київ відіграв роль центру об’єднання східних слов’ян у єдину державу і став її столицею?

7.   Установіть хронологічну послідовність правління київських князів і назвіть роки їх правління.

8.   Порівняйте внутрішню і зовнішню політику князів Київської Русі в IX—X ст. Визначте її значення і наслідки.

9.   Яким, на вашу думку, був головний внесок кожного з великих київських князів у розбудову державності Київської Русі?

10.      Назвіть факти, які свідчать про зростання могутності й міжнародного авторитету Київської Русі в IX—X ст.

 

Тестові завдання до теми «Виникнення та розвиток Київської Русі»

1.   У другій половині VI ст. слов’яни вели боротьбу з кочовими племенами:

а)  гунів; б) аварів; в) печенігів.

2.   Визначте, які з названих східнослов’янських союзів племен заселяли територію сучасної України:

а) словени; б) білі хорвати; в) волиняни (дуліби); г) кривичі; д) в’ятичи; е) тиверці; є) полочани; ж) дреговичи; з) уличі; и) радимичі; і) древляни; к) поляни.

3.   У VIII ст. данину Хозарському каганату сплачували східнослов’янські союзи племен:

а) деревлян; б) полян; в) уличів; г) радимичів; г) в’ятичів; д) сіверян.

4.   У 860 р., за повідомленням Нестора-літописця, князь Аскольд здійснив воєнний похід проти:

а) хозарів; б) болгарів; в) візантійців.

5.   Убивство князя Аскольда і захоплення Олегом князівської влади в Києві відбулося:

а) 879 р.; б) 882 р.; в) 912 р.

6.   Князь Ігор загинув восени 945 р. під час повстання:

а) полян; б) сіверян; в) деревлян.

7.   Столиця деревлян, зруйнована княгинею Ольгою 946 р., мала назву:

а) Чернігів; б) Любеч; в) Іскоростень.

8.   У 968 р. Київ за відсутності князя Святослава взяли в облогу кочові племена:

а) угрів; б) печенігів; в) хозарів.

9.   Князь Святослав загинув:

а) 964 р.; б) 972 р.; в) 980 р.

10.      Ради старійшин східнослов’янських племен літописець називав:

а) «світлими боярами»; б) «старцями»; в) «дружиною».

11.      У IX—X ст. більшість населених пунктів Київської Русі становили:

а) села; б) міста.

12.      У IX — першій половині X ст. в Київській Русі, за повідомленням літописця, існувало:

а) 10 міст; б) 16 міст; в) 25 міст.

 

<< § 4. Київська Русь за князювання Ольги та Святослава § 6. Київська Русь за правління князя Володимира >>

Copyright © 2011 Apycom jQuery Menus