§ 4. Київська Русь за князювання Ольги та Святослава

      Опрацювавши цей параграф, ви дізнаєтесь:

      про діяльність княгині Ольги;

      про воєнні походи князя Святослава;

      про значення діяльності княгині Ольги і князя Святослава для розвитку Київської держави;

      що таке «реформи», «Балканські походи».

     

Завдання на повторення

1.   Яких заходів для зміцнення центральної влади вжив князь Олег?

2.   Якою була політика перших князів Київської держави стосовно Візантії?

3.   Назвіть східнослов’янські союзи племен, які сплачували данину хозарам.

 

1.   Княгиня Ольга, її внутрішньополітичні реформи. Після загибелі князя Ігоря його єдиний відомий із літопису син Святослав був ще хлопчиком, і тому київський престол у 945 р. посіла його дружина Ольга. Вона правила Руссю до 964 р., коли передала владу своєму змужнілому синові.

Пам’ятник княгині Ользі в Києві. Скульптор І. Кавалеріадзе (вигляд початку ХХ ст.)

 

      Постать в історії

Княгиню Ольгу (бл. 910—969) літописець називав «мудрішою за всіх людей», характеризував як вродливу, розумну, енергійну жінку і, одночасно, далекоглядну, холоднокровну та досить жорстоку правительку. Де й коли народилася майбутня київська княгиня, невідомо. Літопис повідомляє лише про те, що «привели Ігореві дружину із Пскова на ім’я Ольга». Уважають, що вона була не лише дружиною князя, а і його мудрою помічницею в справах, за відсутності Ігоря брала на себе всі турботи з управління державою. Посівши київський престол, багато зробила для зміцнення Київської Русі.

Своє правління Ольга розпочала з придушення деревлянського повстання і помсти вбивцям свого чоловіка. У ті далекі часи кривава помста була неписаним законом. Той, хто не помстився вбивцям своїх близьких, навіки вважався зганьбленим. Описані в літописі чотири помсти княгині Ольги вбивцям свого чоловіка фактично спричинили знищення древлянського княжіння.

     

Цікаві факти

Розповідь Нестора-літописця про події після вбивства князя Ігоря можна зрозуміти так, що деревляни сприйняли його як власну перемогу й вирішили захопити владу над Києвом. Двадцять деревлянських послів приїхали до Києва та запропонували Ользі вийти заміж за їхнього князя Мала. Княгиня розправилася з ними суто жіночою хитрістю. Вона вдала, нібито приймає послів із надзвичайними почестями, та оголосила, що на знак особливої поваги кияни понесуть їх у човні на руках. А потім гордих такими почестями послів кинули до великої ями, викопаної у дворі палацу, і закопали живцем.

 

 

Розправившись зі сватами, Ольга попросила древлян направити для переговорів із нею найбільш знатних мужів князівського роду, бояр та купців. Коли ті прибули до Києва, княгиня запропонувала їм відпочити після довгої дороги і попаритися в лазні, яку потім зачинили й запалили разом із послами.

Третя помста своєю жорстокістю перевершила попередні. Ольга сповістила, що бажає здійснити поминки за своїм чоловіком, і наказала деревлянам варити мед і готуватися до них. Після цього княгиня пообіцяла вийти заміж за деревлянського князя Мала. Поблизу Іскоростеня — деревлянської столиці — за її наказом насипали величезний курган. Під час ритуальної трапези на ньому Ольга дочекалася, поки древляни понапивалися, і звеліла всіх перебити. Загинули, як пише літописець, п’ять тисяч деревлян.

Наступного року Ольга зібрала військо й разом із малолітнім сином Святославом рушила на підкорення деревлянської землі. Битву було виграно, але деревляни зачинилися у своїй столиці. Облога тривала рік, і виснажені деревляни запропонували Ользі мед і хутро. Проте вона відмовилася від такої великої данини, повідомивши, що їй вистачить по три горобці й три голуби від кожного двору. Деревляни надали княгині те, чого вона вимагала. До лап кожного птаха Ольга наказала прив’язати запалені трути і, коли посутеніє, відпустити на волю. Птахи полетіли під стріхи будинків Іскоростеня, і місто спалахнуло з усіх боків. І побігли деревляни з міста, Ольжині люди їх ловили...

Старійшин княгиня наказала стратити або віддати в рабство, а на решту наклала важку данину.

Деревлянський князь Мал закінчив своє життя в київському полоні. Згадкою про нього залишилося місто Малин, його спадкове володіння в деревлянській землі, що й досі має цю назву. Існує цілком вірогідна версія, що донька деревлянського князя Малуша, яку Ольга зробила своєю ключницею, стала коханкою князя Святослава й народила від нього майбутнього князя Володимира Святославовича.

Водночас загибель Ігоря гостро поставила питання реформи системи державного управління на Русі й, зокрема, порядку стягування данини.

     

Терміни та поняття

Реформи — перетворення, зміни, нововведення в якій-небудь сфері суспільного життя.

 

 

Ольга впорядкувала полюддя. Було чітко окреслено землі, із яких через певні проміжки часу стягувалася визначена данина. За княжою казною було закріплено «ловища» — землі, багаті на хутрового звіра, що забезпечувало її постійним прибутком. Установлювалися «уроки» й «оброки», які повинні були виконувати підлеглі в розмірах, що не позбавляли їх засобів існування. Запровадженням «уставів» було, імовірно, упорядковано адміністративні й судові дії на місцях княжих дружинників. Улаштовувалися також «становища» й княжі «погости» — місця зберігання зібраної данини та осередки центральної влади.

За князювання Ольги розбудовувався й прикрашався її стольний град. У Києві з’явилася нова князівська резиденція — Ольжин двір із «теремом кам’яним». Археологічні розкопки свідчать, що це був, імовірно, двоповерховий, укритий червоним шифером кам’яний палац, прикрашений мармуром і декоративною керамікою.

 

2.   Зовнішньополітична діяльність княгині Ольги. Княгиня Ольга проводила активну зовнішню політику. Проте, на відміну від своїх попередників, вона надавала перевагу дипломатії перед війною.

У 946 р. (за іншими даними — 957 р.) вона відвідала Константинополь. Це були перші в історії відвідини головою Київської держави на чолі мирного посольства столиці Візантії. Княгиня, імовірно, прагнула відновити давні привілеї для руських купців і сплату візантійцями данини Києву.

За повідомленням літописця, у Константинополі Ольга прийняла християнство. Була досягнута домовленість, що руські дружини служитимуть імператорові, і Візантія за це сплачуватиме данину Русі. На її виконання Ольга надсилала руських воїнів, допомагала Візантії у війні з арабами 961 р., у боротьбі з норманами і болгарами.

Хрещення Ольги (малюнок з літопису)

 

Княгиня Ольга здійснила першу спробу встановити дипломатичні зв’язки із Західною Європою. У 949 р. вона надіслала своїх послів до імператора Священної Римської імперії Оттона І — наймогутнішого правителя тогочасної Європи з проханням надати єпископа для хрещення Русі. Через деякий час після цього до Києва прибула християнська місія, очолювана ченцем Адальбертом. Вона діяла на Русі протягом 961—962 рр., проте через протидію язичницької знаті, під загрозою фізичної розправи змушена була рятуватися втечею. Оскільки язичницькі настрої були досить сильними, Ольга не наважилася оголосити християнство державною релігією.

Імовірно, ця невдача послабила позиції Ольги, і влада перейшла до її сина Святослава, який був прихильником язичництва.

 

3.   Князь Святослав. Похід проти Хозарського каганату. Святослав, син Ігоря та Ольги, посів київський престол досить пізно — у 964 р., у віці близько 30 років. Недовге князювання Святослава було періодом майже безперервних битв і воєнних походів.

 

      Постать в історії

Князь Святослав (бл. 931—972) уславився, перш за все, як відважний воїн і талановитий полководець. Ставши самостійним правителем, Святослав здійснив декілька походів із метою зміцнення Київської Русі й примусив сусідні держави рахуватися з її інтересами. Нестор-літописець із великою любов’ю розповідав про князя, порівнюючи його за хоробрість із гепардом. Войовничість Святослава відповідала духу епохи, коли середньовічні правителі силою зброї формували території своїх держав. За роки свого порівняно нетривалого правління він пройшов походами від Середнього Поволжя до Каспію й далі Північним Кавказом і Причорномор’ям до візантійських володінь на Балканах, подолавши щонайменше 8000—8500 км.

 

На відміну від Ольги Святослав був язичником. Намовляння матері охреститися категорично відкидав, пояснюючи це тим, що з цього буде сміятися вся князівська дружина.

 

Знак князя Святослава

 

У 964—966 рр. Святослав розгорнув боротьбу проти Хозарського каганату. Він підкорив східнослов’янський племінний союз в’ятичів, який мешкав на річці Ока і сплачував данину хозарам. Святослав також звільнив від залежності хозарам і примусив сплачувати данину Києву неслов’янські племена мерю, мурому, мещеру, черемисів, мордву, буртасів і волзьких булгар. Після цього війська князя спустилися Волгою до її гирла, де розташовувався центр Хозарського каганату і, завдавши поразки хозарам, оволоділи їхньою столицею містом Ітиль. Він також підкорив і обклав даниною племена аланів, або ясів (предків осетин), і адигів, або касогів (предків адигейців і черкесів), приєднав місто Таматарха на Таманському півострові (дістало нову назву — Тмутаракань) і хозарську фортецю Саркел (дістала назву Біла Вежа).

 

Руїни Саркела (фотознімок розкопок 1930 р.)     

 

Документи розповідають

«Повість минулих літ» про князя Святослава і його боротьбу з хозарами

У рік 964. Коли князь Святослав виріс і змужнів, став він воїнів збирати, багатьох і хоробрих, бо й сам був хоробрий і легкий. Ходячи, як пардус (гепард), багато воєн він чинив. Возів же за собою він не возив, ні котла не брав, ні м’яса не варив, але, потонку нарізавши конину, або звірину, або воловину і на вуглях спікши, це він їв. Навіть шатра він не мав, а пітник слав і сідло клав у головах. Такими ж і всі інші вої його були. І посилав він до інших земель послів, кажучи: «Хочу на вас іти».

І пішов він на Оку-ріку і на Волгу, і знайшов в’ятичів, і сказав їм: «Кому ви данину даєте?» Вони ж одказали: «Хозарам. По шелягу од рала даєм».

У рік 965. Рушив Святослав на хозар. Почувши ж про це, хозари вийшли насупроти з князем своїм... і зступилися війська битися, і сталася битва межи ними, і одолів Святослав хозар і город їхній столицю Ітиль, і город Білу Вежу взяв, і ясів переміг він, і касочів, і прийшов до Києва.

У рік 966. Переміг Святослав в’ятичів і данину на них наклав.

Запитання до документа

1.   Які факти, названі літописцем, свідчать про невибагливість і хоробрість Святослава?

2.   Знайдіть на карті наведені Нестором назви народів, країн, міст тощо і прослідкуйте напрями воєнних походів Святослава в 964—966 рр.

Головним результатом боротьби Святослава з хозарами в 964—966 рр. стало послаблення і занепад Хозарського каганату. Це сприяло ліквідації хозарської загрози для Київської Русі та, одночасно, відкрило шлях до її кордонів новим кочовикам зі Сходу, насамперед печенігам.

 

4.   Балканські походи. Використати військову потугу і талант Святослава вирішили візантійці, звернувшись до нього по допомогу в придушенні повстання болгар. У 968 р. князь із 60-тисячним військом вирушив у свій перший Балканський похід до Болгарії. Він розбив під Доростолом сильне болгарське військо, захопив 80 міст і сів, князюючи тут, у місті Переяславці. Налякані відмовою Святослава залишити завойовану Болгарію і його намірами перенести до Подунав’я столицю своєї держави, візантійці підбурили до нападу на Київ печенігів.

У 968 р. печенізька орда взяла в облогу Київ. Кияни відправили до князя гінця, дорікаючи, що, чужої землі шукаючи, він полишив свою. Святослав спішно повернувся додому й відігнав печенігів від свого стольного граду.

Для того щоб зміцнити князівську владу на час своєї відсутності, Святослав залишив своїм намісником у Києві старшого сина Ярополка, у древлянській землі — Олега, а правити Новгородом послав свого позашлюбного сина від деревлянської княгині Малуші Володимира.

Візантійські вершники переслідують русичів (малюнок з візантійського літопису)

 

У 969 р. Святослав вирушив у другий і останній похід до Болгарії. Цей похід не мав таких успіхів, як попередній. Князеві довелося воювати не лише з болгарами, а й із візантійцями. У 971 р. сили візантійців, які значно переважали, обложили Святослава з його військом у болгарському місті Доростоль. Але візантійцям так і не вдалося здобути міста. Русичі неодноразово виходили з Доростоля й біля його мурів билися з ворогом. Відтак візантійцям довелося погодитися на укладання мирної угоди зі Святославом. За її умовами візантійці випускали військо князя з Доростоля зі зброєю і навіть забезпечували його харчами на зворотний шлях. Проте Святославу довелося дати зобов’язання стати союзником візантійців і не претендувати на візантійські володіння в Криму та на Дунаї.

 

К. Лебедєв. Зустріч київського князя Святослава з візантійським імператором Цимісхієм.

 

      Цікаві факти

Візантійський історик Лев Діакон, який сам бачив Святослава, залишив опис його зовнішності: «На вигляд він був таким: середній на зріст, ні надто високий, ні надто малий, із густими бровами, із блакитними очима, із рівним носом, із голеною головою і густим довгим волоссям, що висіло на верхній губі. Голова в нього була зовсім гола, і лише на одному її боці висіло пасмо волосся, що означало знатність роду, і шия товста, плечі широкі й весь стан досить стрункий. Він виглядав похмурим і суворим. В одному вусі висіла в нього золота сережка, прикрашена двома перлинами з рубіном, уставленим між ними. Одяг на ньому був білим, який нічим, окрім чистоти, не відрізнявся від одягу інших».

 

Підписавши мир з візантійцями, Святослав вирушив на Русь. Проте навіть переможений руський князь-войовник залишався небезпечним. Візантійці підкупили печенігів, щоб вони вбили Святослава. Навесні 972 р., коли русичі поверталися до Києва, біля дніпровських порогів вони потрапили в засідку, улаштовану печенізьким ханом Курею. Святослав загинув у бою. За переказами, хан наказав зробити з його черепа чашу, окувавши його золотом. На ній, начебто, був напис: «Чужого бажаючи, своє втратив».

 

      Висновки. Внутрішньополітичні заходи княгині Ольги сприяли тіснішому об’єднанню колишніх окремих східнослов’янських племінних володінь у єдиний державний організм. У зовнішньополітичній діяльності княгиня Ольга визначила нові підходи, надаючи перевагу мирним засобам над воєнними.

      У своїй державотворчій діяльності князь Святослав надавав перевагу активній зовнішній політиці, яка мала переважно завойовницьку спрямованість. Талант полководця не завжди доповнювався політичною далекоглядністю. Чисельні війни Святослава спричинили виснаження Русі; було втрачено дипломатичні зв’язки з провідними християнськими державами, налагоджені Ольгою.

      Зі смертю Святослава в історії Київської Русі завершилася доба далеких воєнних походів. Наступники князя-воїна зосередилися на освоєнні раніше завойованих земель і розбудові держави.

     

Запам’ятайте дати

946 р.— відвідини Константинополя (Царгорода) руським посольством, очолюваним княгинею Ольгою.

968 р.— перший Балканський похід князя Святослава.

969—971 рр.— другий Балканський похід князя Святослава.

 

Запитання і завдання  

Перевірте себе

1.   Коли розпочалося князювання Ольги?

2.   Яке місто було стольним градом деревлянської землі?

3.   Коли відбулися перші в історії відвідини Константинополя головою Київської Русі на чолі мирного посольства?

4.   Назвіть племена й народи, які підкорив Святослав і примусив сплачувати данину.

5.   Якими були результати першого Балканського походу?

6.   Чим завершився другий Балканський похід?

      Подумайте і дайте відповідь

1.   Розкажіть, як помстилася княгиня Ольга за вбивство свого чоловіка.

2.   Що таке реформи? Які реформи здійснила на Русі княгиня Ольга?

3.   Охарактеризуйте зовнішньополітичну діяльність княгині Ольги та її значення для Русі.

4.   Розкажіть про походи Святослава проти хозарів та на Балкани. Якими були їхні наслідки?

5.   Порівняйте політику Ольги та Святослава. Визначте спільне і відмінне.

      Виконайте завдання

Продовжте складання таблиці «Князі Київської Русі» (див. § 3).

      Для допитливих

Український історик Михайло Грушевський називав князя Святослава «давньоруським спартанцем» і «першим запорожцем на київському столі». Поясніть, як ви розумієте наведені характеристики.

 

<< § 3. Київська держава за перших князів § 5. Суспільно-політичний устрій та господарське життя Київської Русі в IX—X ст.  >>

Copyright © 2011 Apycom jQuery Menus