Історичне значення Київської русі та Галицько-Волинської держави

План викладу

  1. Місце Київської Русі та Галицько-Волинської держави в історії українського народу.
  2. Походження та поширення назви «Україна».
  3. Походження і розвиток національної символіки.
  4. Міжнародне значення Київської Русі та Галицько-Волинської держави.

Основний виклад

1. Місце Київської Русі та Галицько-Волинської держави в історії українського народу

  • Дослiдження мови, побуту, звичаїв та обрядiв русичiв 10–13 ст. на теренах Київщини, Чернiгiвщини, Галичини та Волинi – центральних земель Київської Русі та Галицько-Волинської держави – дають підстави називати їх давнiми українцями.
  • Коріння нашого народу – у східнослов’янських племенах, які протягом 5–7 ст. активно розселялися на нові землі.
  • Перша східнослов’янська держава – Київська Русь – була середньовічною імперією.
  • Поряд із давніми українцями – державотворчим, панівним народом – у ній мешкали й інші – слов’янські, а також балтські, фінські, тюркські народи.
  • Українці від тісного співжиття в одній державі з ними отримали змогу ясніше усвідомити свою окремішність, неподібність до інших народів, що, зрештою, сприяло формуванню свідомості народу, або, як кажуть дослідники, національної самосвідомості.
  • Безпосереднім спадкоємцем Київської Русi стало Галицько-Волинське князівство.
  • Утворене у 1199 р. Романом Мстиславовичем, воно служило опорою українській державності протягом наступного століття і проіснувало до 1340 р. 
  • Збережені Галицько-Волинським князівством українські державницькі традиції були сприйняті українською шляхтою, а згодом козацтвом, і відроджені в Українській козацькій державі.
  • Ось чому видатний український історик Михайло Грушевський стверджував, що Галицько-Волинське князівство безпосередньо успадкувало політичні та культурні традиції княжого Києва.

 Отже, значення Київської Русі – держави, створеної українським народом на княжому етапі його історії, за словами того ж таки Михайла Грушевського, полягає в тому, що вона є першою формою української державності.

2. Походження та поширення назви «Україна»

  • Назва Україна вперше вживається, у Київському лiтопису пiд 1187 р. 
  • Того року в битвi проти половців загинув переяславський князь Володимир Глiбович.
  • З сумом сповіщаючи про ту подію, літописець записав, що за князем «Україна багато потужила».
  • Дослідники твердять, що за тих часiв назва «Україна» поширювалася на Київщину, Переяславщину та Чернiгiвщину.
  • Пiд 1189 р. у тому ж лiтопису вжито назву «Україна Галицька» стосовно Галицького князiвства.
  • Про походження назви Україна iснує кiлька припущень.
  • Втім, більшість дослiдників пов’язують походження назви Україна зi словом «край-країна» у значеннi «рiдний край, країна, земля».

3. Походження і розвиток національної символіки

  • Головний елемент сучасного герба України – тризуб – був князівським знаком династії Рюриковичів, успадкованим від ранiших часiв.
  • Свiдченням цього є найдавніші археологічні знахідки зображення тризуба, що їх вiдносять до 1 ст. н. е.
  • Найвiдоміше зображення тризуба періоду Київської Русі – зображення на монетах Володимира Великого.
  • Загалом цей родовий знак протягом кiлькох століть був поширений у всiх князiвствах Київської Русi, незмінно зберігаючи значення символу влади князя.
  • Цей князівський родовий символ не передавали у спадщину незмінними, як це буває з гербами (ознакою герба є передача його нащадкові в усталеному вигляді), а кожен новий князь додавав до зображення якісь зміни.
  • Iснує близько 40 версiй, якi пояснюють його iсторiю. Дехто вважає, що цей знак запозичено в народiв-сусiдiв, iншi – що це споконвiчний символ наших предків.
  • За князівських усобиць – тризуб – утратив значення загальнодержавного.
  • Кожен князь прагнув створити власну символіку, що згодом закріпилася в гербах українських земель.
  • На Київській землі тризуб заступило зображення святого архістратига Михаїла, якого вважали покровителем воїнів і символом перемоги.
  • Новий знак набув поширення на початку 12 ст. Архістратиг Михаїл був духовним патроном великого князя Святополка-Михайла Ізяславича, який на його честь збудував Михайлівський Золотоверхий собор у Києві.
  • Старший син Володимира Мономаха, великий князь київський Мстислав користувався печаткою із зображенням святого Михаїла.
  • Згодом зображення архістратига Михаїла з князівських печаток перейшло до герба міста.
  • Часів розквіту Галицько-Волинського князівства сягає і герб сучасного Львова.
  • Зображення лева символізувало мужність, владу, звитягу, великодушність.
  • Дослідники припускають, що знак лева як герб міг прийняти Лев Данилович. Його онук, Лев Юрійович, також ним користувався.
  • На думку вчених, зображення лева було гербом Галицького князівства.
  • Найдавніше, документально засвідчене зображення лева в гербі Львова зустрічаємо на печатці, прикладеній до документа за 1359 р. 

Прапори-стяги

  • Стяги русичів мали вигляд витягнутих трикутників.
  • Зі 168 зображень прапорів у Радзивілівському літопису 147 засвідчують червону барву стягів.
  • Решта – синю, зелену, брунатну або білу. Зі запровадженням християнства на полотнищах прапорів стали зображувати святих – покровителів того чи того князя або землі, а також князівські знаки, хрести, сонце, зірки.
  • За часів роздробленості набули поширення чотирикутні прапори.
  • Коли за землями закріпилися герби, їх почали повторювати на прапорах.

4. Міжнародне значення Київської Русі та Галицько-Волинської держави

  • Роль Київської Русі у тогочасному світі великою мірою визначалось її розташуванням на найважливіших торговельних шляхах.
  • Ідеться, зокрема, про шлях «З варяг у греки», що пов’язував Балтійське й Чорне моря.
  • Важливим також був суходільний шлях, що пролягав від Києва на захід, через Краків і Прагу в Південну Німеччину, до міста Реґенсбурґа на Дунаї.
  • Особливе значення мало торговельне партнерство руських земель із Візантією – найрозвиненішою тогочасною державою.
  • Про велику політичну роль Русі в тогочасній Європі красномовно свідчать розгалужені династичні шлюби руських князів.
  • Військова міць Київської держави давала можливість протягом сторіч успішно захищатися від нападів кочових народів, зокрема печенігів і половців.
  • Київська Русь стала своєрідним щитом для захисту народів Центральної та Західної Європи від монгольської навали.
  • Найбільший вплив на культуру руських земель мала Візантія.
  • Цьому сприяло й утвердження православного християнства.
  • Вчені наголошують на існуванні в Європі двох культурницьких зон – латинської та греко-слов’янської (візантійсько-руської).
  • Власне, провідним осередком останньої й були Київська Русь та Галицько-Волинська держава.
  • Виявом міжнародного авторитету Галицько-Волинської держави було коронування князя Данила Романовича.
  • Ця подія засвідчує європейську орієнтацію зовнішньої політики Галицько-Волинської держави.

<< Архітектура та образотворче мистецтво Київської Русі та Галицько-Волинської держави Початок литовського та польського володарювання на українських землях >>

Copyright © 2011 Apycom jQuery Menus