Зовнішня політика України

На другий день після Всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 р., на якому народ затвердив Акт проголошення незалежності України, нашу державу визнали Польща й Канада. З грудня були встановлені дипломатичні зв'язки з Угорщиною, 5 грудня незалежність України визнала Росія, а 25 грудня – США. На сьогодні Україна має дипломатичні стосунки з 154-ма державами світу.

У тому ж грудні 1991 р. Україна увійшла до Співдружності Незалежних Держав (СНД) - міждержавної організації, яка об'єднала всі колишні республіки СРСР окрім Естонії. Латвії та Литви. Метою СНД була координація дій нових суверенних держав у перехідний період.

Ще одним об'єднанням колишніх радянських республік став ГУАМ {Грузія, Україна, Азербайджан, Молдова). Україна є визнаним лідером цієї організації, яка опікується спільними економічними проектами чотирьох держав.

Ще з 1945 р. Україна входить до числа країн-засновниць Організації Об'єднаних Націй (ООН),

Здобуття незалежності вимагало нових форм міжнародного співробітництва. Відтепер стратегічною задачею української зовнішньої політики, є вступ до Європейського Союзу та НАТО (Організація Північноатлантичного договору). Перша з цих двох потужних організацій спрямована на створення політичного і валютно-економічного союзу європейських держав з метою усунення всіх перепон на шляху вільного пересування послуг, капіталу і людей, а також для формування єдиної зовнішньої політики і політики у сфері безпеки. Друга – це воєнно-політичний союз колективної оборони, до якого входять більшість європейських держав, а також Туреччина, США і Канада.

Задля вступу до цих організацій Україні потрібно привести законодавство, економічні відносини і рівень життя людей до європейських стандартів. На це, за приблизними підрахунками, потрібно 5 – 10 років.

Досвіду в співпраці у воєнній галузі з країнами НАТО Україна здобуває, беручи участь у миротворчих операціях у гарячих точках планети. Останніми роками це була присутність українських військовослужбовців у складі міжнаціональних сил у Лівані, Сьєрра-Леоне, Ліберії, Іраку.

Важливим кроком України на шляху до зближення з демократичними країнами, і особливо з США, стала відмова від ядерної зброї, успадкованої від радянського минулого.

Найбільш розвинуті економічні зв'язки наша країна має з Росією, Туркменістаном, Німеччиною, Італією, Польщею, Китаєм, Туреччиною, США. Товарообіг з кожною з цих країн обчислюється мільярдами доларів.

Українська діаспора

Українська діаспора бере початок з другої половини XIX ст., відколи українські селяни стали масово покидати батьківщину, головним чином, через малоземелля. До Першої світової війни виникли українські колонії в Канаді, США, Бразилії, Аргентині, Уругваї, у Сибіру, Північному Казахстані, на Далекому Сході. У міжвоєнний період еміграція набула політичного характеру і спрямувалася переважно до країн Європи. Після Другої світової війни українська колонізація сягнула Австралії та Нової Зеландії, виникли багатолюдні українські громади в Німеччині, Великій Британії, Франції, посилився приплив українців до США і Канади. З остаточним окресленням кордонів УРСР, які далеко не на всіх ділянках співпали з суцільною українською етномовною територією, багато українців опинилися поза межами історичної батьківщини: у Польщі, Словаччині, Румунії, а також у Білорусі, Росії та Молдові. У складі цих країн залишилися цілі райони з переважанням українського населення, приреченим на поступову асиміляцію.

Протягом усього радянського періоду української історії українці роз’їжджалися по всіх неосяжних обширах СРСР. У результаті, на 1989 р. в одній Росії проживало 4,4 млн українців, на 2002 р. їх залишилося 2,9 млн, що пояснюється асиміляцією. Скоротилася чисельність українців і в інших республіках СРСР. У Казахстані, приміром, за період 1989 – 2002 р. чисельність українців зменшилася з 896 тис. до 547 тис, в Узбекистані – зі 153 тис. до 104 тис, У Латвії - з 92 тис. до 62 тис, у Грузії - з 52 тис. до 7 тис. тощо.

У багатьох випадках, з утворенням незалежних держав на теренах колишнього СРСР, українці почали повертатися на історичну батьківщину.

У країнах Європи й Америки чисельність українців більш стала, вони часто живуть компактними громадами, розмовляють між собою рідною мовою, зберігають культурні традиції. Відновлення української державності пожвавило зв'язки між українцями в усьому світі. У Києві періодично проводяться Всесвітні конгреси українців.