§ 24                                                                                    ПОЧАТОК ФОРМУВАННЯ БАГАТОПАРТІЙНОСТІ В УКРАЇНІ

 

1. Криза компартійної системи

В кінці 80-х - на початку 90-х років в Україні виникла безпрецедентна за часи радянської влади політична ситуація: стали створюватися нові партії, почала формуватися багатопартійність, а Комуністична партія, яка десятиліттями правила в Союзі, втратила свою монолітність, опинилася в глибокій кризі і стала розпадатися.

Цей розпал був обумовлений тим, то між правлячою партією та суспільством виникло принципове протиріччя. Наявний плюралізм думок, послаблення контролю влади над суспільством сприяли демократизації суспільства, а Комуністична партія, сповідуючи консервативні погляди, продовжувала захищати стару політичну систему, яка опинилася в глибокій кризі.

Ситуація в суспільстві кардинально мінялася, Комуністична партія не встигала за перебігай подій. її бюрократичний апарат показав свою нездатність вести політичну боротьбу в нових умовах. З метою протидії громадсько-політичним зрушенням керівництво КПРС (КПУ) намагалося утворити різноманітні об'єднання, комітети захисту Леніна, СРСР, соціалізму. Але вони не стали популярними.

Серед причин, які привели КПРС (КПУ) до кризи, було невміння прогнозувати напрямки суспільного розвитку. Партійне керівництво втратило контроль за процесами «перебудови» і, образно кажучи, плелося у них у хвості. А ЦК Компартії України практично не був політичним органом, а швидше органом управління народним господарствам республіки, що виконував команди та рішення центрального партійно-державного керівництва.

Компартія України фактично розкололася. Частина комуністів розуміла необхідність реформ та оновлення життя республіки і бажала взяти участь у їх проведенні, інша частина виступала проти змін.

У КПУ виникають осередки «Демократичної платформи», її прихильники провели в Харкові в травні 1990 р. першу республіканську конференцію партійних клубів, яка завершилася об'єднанням сил, що стояли на позиціях демократизації Компартії з середини: реформування партійних структур, відмови від принципу демократичного централізму, перетворення КПУ на партію парламентського типу.

Поява «Демократичної платформи» засвідчила, що правляча партія почала розпадатися. Вона вже не була єдиною в ідейному відношенні, а це означало, що невдовзі відбудеться й організаційне розмежування.

Прихильники «Демократичної платформи» брали участь у роботі XXVIII з'їзду КПРС і XXVIII з'їзду Компартії України, використали трибуну з'їздів для оголошення своєї позиції, однак вона не знайшла підтримки в прийнятих партійних рішеннях.

Частина комуністів відмежувалася від офіційної партійної лінії і сформувала організаційний комітет у справах створення нової парті. В грудні 1990 р. на базі «Демократичної платформи» було створено Партію демократичного відродження України (ПДВУ).

На фоні посилення відцентрових процесів у Союзі РСР і загострення соціально-економічної ситуації в республіці авторитет КПУ суттєво послабився.

Страйк шахтарів Донбасу влітку 1989 р., який засудило керівництво Компартії, засвідчив, що партія суттєво відстає від розвитку подій.

Рядові комуністи стали зневірюватися в комуністичній ідеології, добровільно виходили з партії, не довіряли керівним партійним органам. Упродовж 1990 р. заяви про вихід з Компартії України подали 220 тис. осіб. Сотні тисяч перестали платити партійні внески, відмовлялися брати участь у житті партійних організацій.

На початку 90-х років партійні структури вже не справляли визначального впливу на розвиток ситуації в республіці. Політична ініціатива перейшла від ЦК КПУ до Верховної Ради.

 

2. Виникнення багатопартійності в Україні

Поглиблення демократичних процесів супроводжувалося розмежуванням політичних сил у суспільстві, Його активна частина почала об'єднуватися в партії, аби вибороти державну владу й утримати її.

Появі нових партій значною мірою сприяла відміна 24 жовтня 1990 р. статті шостої Конституції У РСР. в якій були сформульовані положення про «керівну і спрямовуючу роль КПРС». Комуністична партія позбавлялася політичної монополії в суспільстві, втрачала функції управління державою.

В Україні приймається закон, який закріпив право громадян об'єднуватись у політичні партії, інші громадські організації, брати участь у рухах. У республіці почала складатися багатопартійна система.

У квітні 1990 р. відбуваються з'їзди Української республіканської партії (УРП), створеної на основі Української Гельсінської спілки, яка оголосила про саморозпуск, та Української християнсько-демократичної партії (УХДП).

У травні проходять установчі збори соціал-демократів.

У червні 1990 р. на з'їзді у Києві Українська народно-демократична ліга трансформується в Українську народно-демократичну партію. Через кілька днів була заснована Київська ліберально-демократична спілка, проголошено про створення Української селянсько-демократичної партії (УСДП).

Восени 1990 р. в Києві відбуваються установчі з'їзди Партії зелених України (ПЗУ) та Ліберально-демократичної партії (ЛДП). У Дніпропетровську виникла Народна партія України (НПУ).

У грудні з різницею в два тижні з'являються Партія демократичного відродження України та Демократична партій України. Всього протягом 1990-1991 рр. в Україні почало діяти майже 20 політичних партій.

Нові партії, як правило, утворювалися навколо окремих народних депутатів або груп у Верховній Раді. Такі партії мали кращі стартові можливості, бо могли пропагувати свої погляди з трибуни Верховної Ради.

Деякі партії створювалися «під лідера». Особливу групу серед керівників цих партій та їх активу складали колишні учасники дисидентського руху.

Серед лідерів нових партій з'являлося багато й тих, хто в минулому перебував у Комуністичній партії. Багатьох із них життя заставило переглянути свої погляди, але були й такі, хто просто пристосувався, а точніше перелицювався.

Майже всі новостворені партії не в змозі були визначити свою соціальну базу, та, власне, й не мали такої.

Орієнтація значної частини партій на середні верстви населенні не враховувала тогочасної структури суспільства. Поява окремих партій була пов'язана не стільки з реакцією на суспільні запити, скільки була наслідком прагнень їх ініціаторів «увійти» в політику.

Такі партії стали скоріше організаційними утвореннями штучного характеру, оскільки трималися не на політичній спільності, не на стабільній соціальній базі, а на єдності інших інтересів, наприклад, фінансових, професійних тощо. Своєрідну групу складали партії, відмінності між якими можна виявити лише у назвах.

Новостворені партії та громадські організації по-різному оцінювали політичне становище у республіці і визначали своє ставлення до державного статусу України.

За вихід із СРСР і створення незалежної держави виступили Українська республіканська партія. Демократична партія України, Партія зелених. Народний рух України, Українська міжпартійна асамблея та деякі інші.

Установчий з'їзд УРП у квітні 1990 р. у своїй програмі проголосив, що головною метою партії с створення Української незалежної соборної держави.

На другому з'їзді партії в червні 1991 р. відбулася гостра дискусія навколо питання щодо форм боротьби за незалежність України. Прихильники поміркованої лінії, якої дотримувався Л.Лук'яненко, виступили за парламентські форми, допускали можливість співпраці з «суверен-комуністами» (так називали комуністів, що допускали можливість суверенітету України).

Радикально налаштовані делегати на чолі з С.Хмарою відкидали будь-яку можливість співпраці з комуністами, закликали своїх при­хильників з депутатського корпусу покинути Верховну Раду і піднімати народ «на мирну демократичну революцію».

Більшість делегатів висловилася за помірковану лінію.

Українська селянсько-демократична партія в червні 1990 р. проголосила своєю мстою побудову «незалежної самостійної української народної держави», де утвердяться різні форми власності, ринкова економіка.

З'їзд Демократичної партії України в грудні 1990 р. проголосив курс на «досягнення державної незалежності України та побудову в ній демократичного й гуманного суспільства».

Демократична партія відкидала будь-яку форму федеративного устрою в рамках СРСР. З'їзд висловився за вихід України зі складу СРСР.

Окремі партії прямо не ставили питання про самостійність України, але висували вимоги запровадження верховенства законів республіки, створення власної фінансової системи, республіканських збройних сил, налагодження самостійних зв'язків України з зарубіжними країнами тощо.

Реалізувати ці та інші вимоги можна було тільки за умови державної незалежності України.

Існувала група українських партій, які займали помірковані позиції.

Посилаючись на політичну непідготовленість населення, існування сильних позицій центру, наявність консервативних сил у республіці, вони висловлювалися за оновлення союзного договору і входження України як самостійної до конфедерації суверенних держав.

Таку позицію займали українські соціал-демократи, а також Партія демократичного відродження України (ПДВУ).

Остання виступала за створення суверенної демократичної держави, утвердження в ній принципів свободи і соціальної справедливості. Вона запропонувала укласти колективний міжреспубліканський договір про ліквідацію СРСР і створення Європейсько-азіатської економічної співдружності.

Кілька новостворених партій, серед них Українська національна партія. Українська народно-демократична. Українська республіканська партія, намагалися втілити в життя так званий «конгресовий шлях» до незалежності республіки.

З цією метою вони провели 1 липня 1990 р. у Києві Міжпартійну асамблею. Асамблея висловилася за бойкот радянських державних структур, оцінивши їх як колоніальні, нав'язані Москвою, і запропонувала створювати громадські комітети, проводити запис до громадянства Української Народної Республіки.

Прихильники цього шляху вважали, що коли таким чином буде зареєстровано більше 50 процентів населення УРСР, то це дасть підстави для скликання Національного Конгресу громадян України, який стане парламентом, проголосить незалежність України і позбавить цим влади Верховну Раду УРСР.

Ліберально-демократична партія України (ЛДПУ) свою головну мету вбачала в захисті прав особи та сім'ї як вищих цінностей суспільства.

Партія виступила за створення вільної і незалежної Української держави, яка лише за результатами всенародного референдуму може укласти конфедеративний договір з іншими республіками.

Група «суверен-комуністи» вважала, що Компартія України повинна бути самостійною, а республіка мати реальний суверенітет.

Таку позицію поділяли багато рядових комуністів, але вони не були організаційно оформленими. З часом «суверен-комуністи» поповнили ряди Трудового Конгресу України. Партії праці. Партії справедливості та інших.

Напередодні проголошення незалежності України частина комуністів обстоювала принцип «радянського федералізму», згідно з яким республіка мала б залишитися в Союзі, однак суттєво розширивши свої права.

Прихильники цієї ідеї в жовтні 1991 р. створили Соціалістичну партію України (СПУ), яка висловилася за визнання суверенності України, обумовлюючи її економічною та політичною інтеграцією з краї­нами СНД.

Виникли партії, які обґрунтовували ідею об'єднання України з слов'янськими республіками Росією та Білоруссю.

Створена 7 серпня 1990р. Партія слов'янського відродження (ПСВ) своєю найближчою метою проголосила досягнення повної державної незалежності України. Кінцевою метою ПСВ передбачено утворення міжнародної організації слов'янських держав, побудова «спільного слов'янського дому».

Програмні установки ПСВ збігалися з тогочасною позицією Громадянського конгресу України та Республіканського руху Криму.

Виникнення в Україні багатопартійності свідчило про зростання політичної активності населення, про його ідейне розшарування.

Однопартійна система та ідеологічний монополізм в Україні стали зникати легітимним шляхом, без силових сутичок і небезпечних конфліктів.

Переважна більшість новостворених партій виступила за демократію, суверенітет і незалежність України, засвідчивши цим зацікавленість у тому, щоб республіка прилучилася до світової цивілізації, сповідувала загальнолюдські цінності.

Поява нових партій завдала відчутного удару по монополії КПРС (КПУ) і створила передумови для завоювання республікою державного суверенітету та незалежності.

 

Документ

В. Литвин. Політична арена України (уривок із книги)

...Фактично в Україні склалася мультипартійна система з наголосом на вкрай поляризовану, іншими словами – справжня багато­партійність доведена до абсурду: в наявності чимало партій різної політичної орієнтації, в тому числі й антисистемних. Попри всю показову активність, спроби виступати від імені народу й видавати свої інтереси за загальнонаціональні, абсолютна більшість з них приблизно однакова за впливом у його незначному вимірі...

Майже всі вони й досі не в змозі визначити свою соціальну базу, свій електорат. Орієнтація значної частини партій на середні верстви не враховує теперішньої структури суспільства й придатна хіба що на перспективу... Наше соціально не диференційоване суспільство для партійної розбудови ще не готове...

Запитання до документа

1. Як автор характеризує багатопартійну систему, що склалася в Україні на початку 90-х років? Чи можна, на Ваш погляд, застосувати цю характеристику до сучасного періоду багатопартійності в Україні?

2. Що автор має на увазі, говорячи про антисистемні парти? Як Ви розумієте поняття «антисистемна партія»?

 

Запитання і завдання

1. Які факти свідчать про втрату Комуністичною партією політичної монополії в кінці 80-х - на початку 90-х років?

2. У чому проявилася криза в Комуністичній парти України?

3. Якими були шляхи формування нових партій в Україні в кінці 80-х - на початку 90-х років?

4. Коли утворилася «Демократична платформа» в КПУ? З яких позицій виступали її прихильники?

5. Поясніть, що означає «конгресовий шлях» досягнення незалежності України. Які партії намагалися діяти таким шляхом?

6. Поясніть термін «суверен-комуністи».

7. В чому полягає значення появи нових партій для політичного розвитку України?

8. Визначте хронологічну послідовність подій:

- створення УРП і УХДП;

- відміна шостої статті Конституції УРСР;

- створення ПДВУ;

- створення СПУ.

9. Які нові політичні партії утворилися в Україні на рубежі 80-90-х років? Дайте їм характеристику, проаналізуйте їх програми.

10. Назвіть причини розпаду Компартії України.

11. Виділіть передумови виникнення багатопартійності в Україні в кінці 80-х - на початку 90-х років.

12. Як Ви вважаєте, чи існувала можливість реформування Компартії України в умовах «перебудови»? Якими могли бути шляхи цього реформування?

13. Який з шляхів досягнення суверенітету України, що пропонували українські партії, був найбільш, перспективним? Обґрунтуйте свою точку зору.

14. Як Ви вважаєте, чи можна було досягти незалежності України під проводом незалежної від КПРС Комуністичної партії України?

 

 

<< 23. ЗРОСТАННЯ ПОЛІТИЧНОЇ АКТИВНОСТІ СУСПІЛЬСТВА 25. ПРОГОЛОШЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ >>

Copyright © 2011 Apycom jQuery Menus