Вступ (конспект)

Перша половина ХХ ст. була багато в чому переломною як для всього людства, так і для нашої країни. Та пора надзвичайно насичена подіями, які мали неперебутнє значення для українського державотворення. Український народ пережив трагедію Першої світової війни, але ця війна призвела до поразки і розпаду Російської та Австро-Угорської імперій, що поневолювали Україну. Народ, саме існування якого заперечувалося, а мова переслідувалася, дістав шанс здобути національну державність і право жити власним життям у соборній Україні. У 1917 р. починається героїчна доба Української революції, що в результаті неї на українських теренах постали одразу дві держави: Українська Народна Республіка (УНР) і Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР). Невдовзі вони об'єдналися. Тоді здавалося, що мрії та сподівання кількох поколінь борців за волю й незалежність українського народу можуть здійснитися.

Але історія розпорядилась інакше. Визвольні змагання 1918-1921 рр. закінчилися поразкою. Світовий політикум тоді не підтримав прагнення українців до незалежності. Проте набутий досвід став корисним і повчальним для наступного покоління борців за волю України.

Українські землі поділили радянська Росія (Центральна, Східна і Південна Україна), Польща (Східна Галичина, Західна Волинь, Підляшшя, Холмщина, Берестейщина), Румунія (Північна Буковина, Хотинщина, Південна Бессарабія) та Чехо-Словаччина (Карпатська Україна). Доля українців у цих державах склалася по різному. Найбільш трагічною вона була в українців, які потрапили під владу російських більшовиків. Хоча радянська Україна зберігала деякі ознаки державності, вона стала невідємною складовою Радянського Союзу (1922 р.), де утвердився тоталітарний сталінський режим. Під гаслом щасливого комуністичного майбутнього тоталітаризм приніс українському народові тяжкі страждання. Всеосяжний експеримент із радянської модернізації, що включав у себе індустріалізацію, колективізацію і „культурну революцію”, супроводжувався терором і невиправданими жертвами. Лише під час Голодомору 1932-1933 рр. загинуло до 10 млн людей.

Зазнавали утисків і переслідувань українці й під владою Польщі та Румунії.

Попри все українці не полишали боротьби. Згуртовувалися сили українських патріотів, викристалізовувалась українська ідея.

15 березня 1939 р. українці здійснили ще один відчайдушний крок, проголосивши незалежність Карпатської України, знову засвідчивши своє прагнення до самостійного державного життя. Але і цього разу історія не була прихильною до України. Світ втягувався у вир Другої світової війни, яка принесла нові випробування і нові сподівання...