Чернівецька область

 

Утворена 7 серпня 1940 року

Площа - 8,1 тис. кв. км; 1,3% території України, 25 місце серед її областей

Адміністративний центр - м. Чернівці

Територія - 153,4 кв. км

Населення міста- 244,9 тис. жителів

 

 

Кількість адміністративних районів - 11

Міст - 11, у тому числі міст обласного  підпорядкування - 2

Найбільші міста області: Чернівці, Сторожинець, Новодністровськ, Хотин, Сокиряни, Заставна

Селищ міського типу - 8

Сільських поселень - 398

 

 

Кількість населення – 903,6 тис. жителів (на 1.08.09 р.)

Густота населення – 111,6 жителів на 1 кв. км

Міське: 377,5 тис. жителів

Сільське: 526,1 тис. жителів

 

 

Національний склад: українці – 75,0%, румуни – 12,5%, молдовани – 7,3%, росіяни – 4.1%, євреї – 0,2%, інші національності - 1,1%

 

 

Загальні відомості

Лежить на заході України. За особливостями рельєфу поділяється на три частини: рівнинну, передгірну і гірську. Північна частина – в межах Подільської височини (до 300 м) та Хотинської височини (г. Берда, 515 м). Поверхня – підвищена лесова хвиляста та горбисто-пасмова рівнина, розчленована каньйоноподібними річковими долинами, ярами та балками. На заході трапляються карстові форми рельєфу (Заставнівська карстова рівнина). На півдні – Припрутська терасова рівнина. На південь від Пруту – підвищена полого-хвиляста рівнина переходить у передгірну височину (до 500 м), розчленовану терасованими долинами річок на окремі пасмово-горбисті ділянки. Близько 25% території області займають Покутсько-Буковинські Карпати. Центральну частину гір займає Путильсько-Верховинське низькогір'я, внутрішню – середньогір'я масивних хребтів  з карстовими формами рель'єфу. Область багата на різні корисні копалини, зокрема чимало цінних будівельних матеріалів: вапняки, мергель, кварцеві та глауконітові піски, суглинки, глини бентонітові і цегельно-черепичні, червоно-бурі та сірі пісковики, мармур. У Придністров'ї – гіпс, фосфорити, целестин. У Карпатах – рудні копалини: марганець, поліметали, з нерудних копалин – графіт, бітумінозні сланці, буре вугілля; є прояви нафто- і газоносності. Багато джерел мінеральних вод, є лікувальні грязі. Клімат помірно-континентальний, м'який, вологий; у горах – зима більш тривала, сніжна, літо вологе, прохолодне. Температура січня -6°, -10°, липня - +13°, +16°, на рівнині відповідно -4,8°, -5°; +18,8°, +19,5°, у передгір'ї -4,8°, -5,5°; +16,2°, +19°. Річна кількість опадів збільшується від рівнини у гори: від 500-600 мм на рівнині до 700 мм у передгір'ї та 800-1 200 мм у горах. В області 75 річок завдовжки понад 10 км кожна. Вони належать до басейнів Дунаю (Прут з притоками Черемош, Білий Черемош, Сірет з Сучавою) та Дністра. Праві притоки Дністра невеликі. На території області лежить частина Дністровського водосховища (площа у межах області 142 кв. км), споруджено багато невеликих водосховищ та близько 600 ставків. Ґрунтовий покрив змінюється з висотою: на рівнині – сірі лісові та темно-сірі опідзолені ґрунти, чорноземи опідзолені, у долинах річок – дерново-лучні та чорноземно-лучні. У передгір'ї домінують дерново-підзолисті поверхнево-оглеєні, біля підніжжя гір – буроземно-підзолисті сильно оглеєні. В горах – бурі лісові, на низькогір'ї і в улоговинах – дернові буроземні, в долинах – дернові та лучні ґрунти. Ліси займають 32% території  області. На Пруто-Дністровському межиріччі – букові, буково-дубові ліси, східніше – дубово-грабові. На межиріччях у передгір'ї – масиви букових та буково-ялицевих лісів. У горах – висотні пояси: до 800 – 900 м – букові та буково-ялицеві, 950 – 1 100 м – ялицево-ялинові, 1 100 – 1 400 м – ялинові, вище – субальпійські луки (полонини). Тваринний світ налічує 359 видів, з них ссавців – 70, птахів – 205, плазунів – 12, риб – 56. Сучасні несприятливі природні процеси – ерозія, зсуви, карст, заболочування, абразія берегів Дністровського водосховища; в горах – лінійний розмив та площинний змив, зсуви, обвали й осипища, селі, вітровали та буреломи, карст. Меліорації: природоохоронні заходи, заліснення ярів та еродованих крутосхилів, лісонасадження цінних порід дерев.

В області 286 територій та об'єктів природно-заповідного фонду, з яких державного значення: національний природний парк, 10 заказників, 9 пам'яток природи, ботанічний сад, 2 дендрологічні парки, 2 регіональні ландшафтні парки, 38 заповідних урочищ.

 

Історична довідка

У X-XII ст. північнобуковинські землі входили до складу Київської Русі. У XII-XIII ст. Буковина була частиною Галицько-Волинського князівства. До тих часів відносяться і перші згадки про місто-фортецю (нині місто Чернівці), яке було зведене на березі Прута для захисту Галицько-Волинського князівства від набігів степових кочівників. За свою історію буковинські землі неодноразово зазнавали іноземного панування. Із середини XIV ст. вони входили до складу Молдавської держави, а з 1514 р. – до складу султанської Туреччини. З 1774 р. Буковина відійшла до Австрії, у складі якої перебувала до 1918 р. Після розпаду Австро-Угорської імперії 3.11.1918 р. у Чернівцях відбулося Буковинське народне віче, 40 тис. його учасників проголосили свою волю щодо "прилучення австрійської частини до України". Однак вже 11.11.1918 р. Північну Буковину захопили війська сусідньої Румунії. У 1940 р. Буковину було включено до складу УРСР. Під час Другої світової війни Чернівецька область була загарбана німецько-румунськими військами. Понад 52 тисячі буковинців було вивезено на примусові роботи до Німеччини. Натомість на Буковину було переселено 8 790 колоністів з Німеччини та Румунії. 2.08.1944 р. Чернівецьку область було звільнено. Сучасна Буковина залишається однією з найбільш багатонаціональних областей України.

 

<< Черкаська область Чернігівська область >>

Copyright © 2011 Apycom jQuery Menus