Одеська область

 

Утворена 27 лютого 1932 року

Площа - 33,3 тис. кв. км, 5,5 % території України, 1 місце серед її областей

Адміністративний центр - м. Одеса

Територія - 194,0 кв. км

Населення міста – 1 008,6 тис. жителів

 

 

Кількість адміністративних районів - 26

Міст - 19, у тому числі міст обласного  підпорядкування - 7

Найбільші міста області: Одеса, Ізмаїл, Іллічівськ, Білгород-Дністровський, Котовськ, Кілія

Селищ міського типу - 33

Сільських поселень - 1 129

 

 

Кількість населення - 2 389,3 тис. жителів (на 1.08.09 р.)

Густота населення – 71,8 жителів на 1 кв. км

Міське: 1 590,6 тис. жителів

Сільське: 798,7 тис. жителів

 

 

Національний склад: українці – 62,8%, росіяни – 20,7%, болгари - 6,1%, молдовани - 5,0%, євреї – 0,5%, гагаузи -1,1%, інші національності - 2,7%

 

 

Загальні відомості

Лежить на південному заході України, з півдня і південного сходу омивається Чорним морем. Більша частина області розкинулась у межах Причорноморської низовини, яка поступово знижується на південний схід (від 150-170 м до 10-20 м). На північному заході – відроги Подільської височини (висота до 288 м) – полого-хвилястої плоскої рівнини з глибоким ерозійним розчленуванням (до 80-100 м). На північному сході – відроги Придніпровської височини, хвилясті вододіли якої підносяться до 160-200 м. На південному заході – відроги Південномолдовської рівнини, розчленовані асиметричними річковими долинами та балками. Забезпеченість корисними копалинами недостатня. Є невеликі поклади бурого вугілля, будівельної сировини (пісок, глина, вапняки, граніти, гнейси), кам'яної солі, графіту. Важливе бальнеологічне значення мають джерела мінеральних вод, лікувальні грязі та ропа лиманів. Клімат помірно-континентальний з м'якою, малосніжною зимою (-1,8°, -5,8° у січні) і жарким, сухим літом (+21°, +22,9° у липні). Опадів 380-500 мм на рік. На території області 225 річок. Головні з них – Дунай, Дністер з Кучурганом, Південний Буг з Савранкою та Кодимою. Багато невеликих річок, які влітку пересихають. В області 28 водосховищ, 520 ставків. Озера – заплавні та лимано-лагунні. В межах області 15 лиманів. В області переважають чорноземні ґрунти: на півночі – деградовані та типові, в центральній частині – звичайні, на півдні – південні, а також темно-каштанові солонцюваті ґрунти. Ліси – переважно діброви (дуб, клен, граб, ясен, липа). У плавнях Дунаю і Дністра – вербові ліси з тополею і вільхою. На схилах балок – чагарники з терену, шипшини, глоду. На узбережжях і в заплавах річок поширені солончакові луки. Фауна представлена 51 видом ссавців, 69 – риб, 10 – земноводних, птахів – понад 330 видів. Серед несприятливих природних процесів: лінійний розмив і площинний змив, особливо на правобережних частинах межиріч; зсуви, ерозійно-просадні явища. У заплавах – заболочування і засолення. На узбережжях моря та лиманів – абразія, зсуви, яри, коси, пересипи. Меліорації: насадження лісосмуг, лісовідновлення, поліпшення луків. В області 120 територій та об'єктів природно-заповідного фонду, з них державного значення: біосферний заповідник, 8 заказників, 2 пам'ятки природи, ботанічний і зоологічний парки, парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва, 2 регіональні ландшафтні парки, 4 заповідні урочища.

 

 

Історична довідка

На Одещині знайдено залишки поселень та городищ, в яких жили кіммерійці, скіфи, сармати, греки. Пізніше тут селилися східнослов'янські племена – уличі і тиверці. У XIII ст. Причорномор'я було захоплене монголо-татарами і приєднане до Золотої Орди. Від XV ст. ці землі належали Туреччині. За Ясським договором 1791 р. Одещина відійшла до Росії. Перші згадки про татарське поселення Хаджибей, що існувало на місці теперішньої Одеси, з'явилися у 1415 р. Під час російсько-турецької війни у 1787-1791 рр. чорноморські українські козаки оволоділи укріпленнями Ені-Дунья і Хаджибей. А у 1794 р. тут було засноване місто, яке 1795 р. перейменовано в Одесу. З 1797 р. Одеса входила до Новоросійської губернії, а з 1803 р. – до Одеського градоначальства Херсонської губернії. До кінця ХІХ ст. Одеса випередила Херсон за чисельністю населення та економічним потенціалом і в 1921 р. стала губернським, а потім обласним містом. У 1954 р. до Одеської області приєднана Ізмаїльська. Відтоді межі області незмінні.