Івано-Франківська область

 

Утворена 4 грудня 1939 року

Площа - 13,9 тис. кв. км, 2,3% території України, 22 місце серед її областей

Центр області - м. Івано-Франківськ

Територія - 38,9 кв. км

Населення міста – 238,0 тис. жителів

 

 

Кількість адміністративних районів - 14

Міст - 15, у тому числі міст обласного підпорядкування - 5

Найбільші  міста області: Івано-Франківськ, Калуш, Коломия, Долина, Надвірна

Селищ міського типу - 24

Сільських поселень - 765

 

 

Кількість населення - 1 380,9 тис. жителів (на 1.08.09 р.)

Густота населення – 99,4 жителів на 1 кв. км

Міське: 594,9 тис. жителів

Сільське: 786,0 тис. жителів

 

 

Національний склад: українці – 97,5%, росіяни – 1,8%

 

 

Загальні відомості

Лежить на заході України в межах Передкарпаття та Українських Карпат. За характером рельєфу поділяється на три частини: північну - Подільську височину (до 430 м), вздовж правобережжя Дністра – Передкарпатське низькогір'я і гірську – Українські Карпати (майже 50% площі області). Гірські масиви та пасма простягаються у південно-східному напрямку і порізані поперечними та поздовжніми долинами: Горгани (г. Сивуля, 1 836 м), Покутсько-Буковинські Карпати; на півдні – Гринявські та Чивчинські гори (г. Стій, 1 684 м), східні схили Чорногори (г. Говерла, 2 061 м). Область багата на нафту та природний газ, буре вугілля, бітумінозні аргіліти. Є родовища озокериту, сірки, кам'яної та калійної солей (Передкарпатський соленосний басейн), гіпсу й ангідриту, сланців, фосфоритів, будівельної сировини (пісковиків, вапняків, гравію, гальки). Розвідано 160 родовищ 24 видів корисних копалин, відкрито понад 100 джерел мінеральних вод. Клімат помірно-континентальний. В рівнинній частині зима м'яка (-4°,-4,5° у січні), літо тепле (+18°, +19,5°), опадів 600-800 мм. У горах клімат значно суворіший, температура відчутно знижується з висотою (у січні -6°, в липні +16°), опадів до 1400 мм. Основна кількість опадів 65% – у горах (припадає на теплий період року). Літні зливи іноді призводять до катастрофічних паводків на річках. Річок дуже багато – 8 286, втім більшість з них невеликі,  довжиною до 10 км. Вони належать до басейну Дністра та Пруту. Довжина Дністра в межах області близько 200 км, його притоки: праві – Свіча, Лімниця, Луква, Бистриця, ліві - Свірж, Гнила Липа. Прут тече в південно-східній частині області (притоки: Черемош, Рибниця, Пістинька (праві) та Турка, Чорнява (ліві). Озер мало, в основному заплавні, деякі карстового походження. Ґрунтово-рослинний покрив змінюється з висотою. Грунти на півночі:  опідзолені чорноземи (15% площі області), сірі лісові ґрунти (18%), типові малогумусні чорноземи (3%). У Передкарпатті – дерново-підзолисті та дернові ґрунти, на гірських схилах – бурі, буроземно-підзолисті та гірські лучно-буроземні ґрунти (40%); у річкових долинах – лучно-болотні та болотні. Еродованість ґрунтів 10-40%. Лісистість області одна з найбільших в Україні. Ліси займають 626,6 тис. га, на рівнині і в передгір'ях – 30% (грабово-дубові, дубові, букові), на схилах Карпат – 60%. Спостерігається висотна поясність, до 800-1 000 м схили вкриті лісами з бука, ялини, ялиці білої; до 1 300-1 500 м – з ялини кедрової та гірської сосни. На найвищих вершинах – субальпійські луки – полонини. Тут збереглося 120 видів рослин, занесених до Червоної книги України. Тваринний світ налічує 463 види, з них: 66 – ссавців, 322 – птахів, 11 – плазунів, у річках водяться форель, харіус. Несприятливі природні процеси на Придністров'ї – ерозія, змиви, обвали, осипи, зсуви, карст; в горах – площинний змив, утворення кам'яних осипів, снігові лавини, сельові потоки; по долинах річок – перезволоження, заболочування. Меліорації: яружно-балкові насадження та лісонасадження вздовж річок та інших водойм. В області 438 територій та об'єктів природно-заповідного фонду, з яких державного значення: природний заповідник, 2 національні природні парки, 10 заказників, 13 пам'яток природи, 3 дендропарки, парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва, 4 регіональні ландшафтні парки, 186 заповідних урочищ.

 

 

Історична довідка

У різні періоди в Передкарпатті жили кельти, германці, фракійці, на початку нашої ери оселилися слов'яни. Центром краю стало місто Галич, що виникло 1 100 років тому. Від нього й цю землю стали називати Галичиною. Ще за часів Київської Русі Галичина стає західним форпостом держави, невдовзі тут утворюється окреме князівство. В 1199 р. князь Роман Мстиславич об'єднав Галицьке та Волинське князівства. Його син Данило значно розширив межі Галицько-Волинської держави. Але вже в XIV ст. держава занепала, і Галичина на чотириста років увійшла до складу Польського королівства. У XVII ст. виникає місто Станіслав (сучасний Івано-Франківськ), а стародавній Галич після 1240 р. занепадає і стає невеликим містечком. З 1772 р. Галичина перебувала у складі Австрійської імперії Габсбурґів (з 1867 р. – Австро-Угорщина). Після розпаду Австро-Угорщини Передкарпаття стає колискою українського національного руху. У 1918 р. на Галичині утворюється Західно-Українська Народна Республіка. З січня по травень 1919 р. уряд ЗУНР перебував у Станіславі, а у вересні 1919 р. Галичина була окупована польськими військами. До 1939 р. Станіслав був центром однойменного воєводства у складі Польщі. Протягом Другої cвітової війни і у наступні роки галичани зі зброєю в руках відстоювали право на існування Української держави. У 1944 р. Станіславська область переходить до складу УРСР. З 1962 р. Станіслав перейменовано на Івано-Франківськ.

 

<< Запорізька область Київська область >>

Copyright © 2011 Apycom jQuery Menus