Вінницька область

 

Утворена 27 лютого 1932 року

Площа - 26,5 тис. кв. км, 4,4% території України, 11 місце серед її областей

Центр області - м. Вінниця

Територія - 63,4 кв. км

Населення міста – 362,5 тис. жителів

 

 

Кількість адміністративних районів - 27

Міст - 18, у тому числі міст обласного підпорядкування - 7

Найбільші міста області: Вінниця, Жмеринка, Могилів-Подільський, Хмільник

Селищ міського типу - 29

Сільських поселень - 1 466

 

 

Кількість населення – 1 655,0 тис. жителів (на 1.08.09 р.)

Густота населення – 62,5 жителів на 1 кв. км

Міське: 812,3 тис. жителів

Сільське: 842,8 тис. жителів

 

 

Національний склад: українці – 94,9%, росіяни – 3,8%, поляки – 0,2%

 

 

Загальні відомості

Розташована в центральній частині Правобережної України, переважно в басейні Південного Буга та лівобережних притоків Дністра (в середній течії річок). Хвиляста лесова рівнина поступово знижується з північного заходу (300 м) на південний схід (125 м). Долина Південного Бугу поділяє область на дві частини. На північний схід від неї лежить Придніпровська височина з чергуванням межиріч (з висотами до 322 м) та глибоко врізаними (до 60 м) долинами річок, на південний захід – Подільська височина (352 м) з плоскими межиріччями і глибокими (200 м) каньйоноподібними долинами. Область багата нерудними корисними копалинами: каолінами, будівельним камінням (граніти, гнейси, пісковики, фосфорити, вапняки, мергелі, трепел, крейда, гіпс, глина, пісок). Клімат області помірно-континенальний з м'якою зимою (-4°, -6°) і теплим вологим літом (+18,6°, +20,5°). Опадів – 550-590 мм на рік. На території області 204 річки довжиною понад 10 км. До басейну Південного Бугу належать: Згар, Рів, Краснянка, Шпиківка, Сільниця, Дохна, Соб, Снивода, Удич; Дністра – Мурафа, Лядова, Немия, Русава, Марківка; Дніпра – верхів'я Росі з Роською, Гнилоп'яті, Гуйви. Всього ставків 2 600, 63 водосховища, 2 000 артезіанських свердловин. Серед ґрунтів переважають сірі лісові ґрунти (50,5%) та типові малогумусні чорноземи (42,1%), поширені також дерново-підзолисті ґрунти. Природна рослинність займає близько 17% території області, з них 3% – лучні степи і луки, 0,5% – болота. Площа лісів близько 360 тис. га, понад 43 тис. га – на схилах ярів і балок. Головні лісов породи: дуб звичайний, граб, ясен, клен, липа, в'яз. Тваринний світ різноманітний, налічує 420 видів. Серед них: ссавців - близько 70 видів, птахів – до 300, земноводних – 11, риб – 30. Несприятливі природні процеси: площинний змив, на крутосхилах долин –  зсуви, карстові процеси на карбонатних породах. Меліоративні заходи: регулювання стоку річок, протиерозійні та лісомеліоративні насадження. В області 339 територій та об'єктів природно-заповідного фонду, з них державного значення: 20 заказників, 10 пам’яток природи, 30 заповідних урочищ, 11 парків-пам'яток садово-паркового мистецтва.

 

 

Історична довідка

Перші поселенці відомі з доби палеоліту. Територія Вінниччини була районом, звідки серед племен тогочасної України почало поширюватися землеробство. Тут знаходилися головні центри формування трипільської культури. Пізніше тут проходила південна межа Київської Русі. У XV ст. Східне Поділля (так тоді називали Вінниччину) підпадає під владу литовських князів. Центром краю стає місто Брацлав. Брацлавщина – один з головних осередків формування українського козацтва. На її території відбуваються визначні події Національно-визвольної війни українського народу середини XVIІ ст. Східне Поділля стає складовою частиною Української козацької держави, потім переходить до Османської імперії, повертається під владу польських королів а наприкінці XVIІІ ст. ці землі включила у свій склад Російська імперія. Вінниччина стає частиною Подільської губернії. Поступово Брацлав втрачає статус головного міста краю, його місце займає Вінниця. У роки Української революції у Вінниці перебував уряд УНР, а від 1921 р. Вінниця – центр Подільської губернії, згодом – Вінницької області.  Після 1954 р. межі області незмінні.