§ 24. Легка промисловість (підручник)

ТЕМА 16. ЛЕГКА ПРОМИСЛОВІСТЬ УКРАЇНИ. ХУДОЖНІ ПРОМИСЛИ

 

§ 24. Легка промисловість

 

ГАЛУЗЕВИЙ СКЛАД. Легка промисловість України охоплює галузі, що виробляють товари народного споживання — тканини, одяг, взуття, предмети галантереї та парфумерії тощо. Серед них — текстильна, швейна, трикотажна, шкіряно-галантерейна, взуттєва, хутрова та інші галузі. Крім того підприємства легкої промисловості виробляють й товари виробничого призначення – корд, канати, штучну шкіру тощо.

Сировиною для галузі є натуральні, штучні та синтетичні волокна. Легка промисловість України переробляє як власну (льон, шкіра, хутро, хімічні волокна, вовна), так і привізну (вовна, бавовна, текстиль) сировину.

В Україні легка промисловість почала формуватися в другій половині ХІХ ст. Саме тоді з’явилися перші шкіряні заводи у Києві та Бердичеві, джутова фабрика в Одесі, канатний завод у Харкові. Підприємства легкої промисловості на початку ХХ ст. більше походили на кустарні майстерні та мали незначний обсяг виробництва. Проте вже через півстоліття, коли було збудовано низку потужних підприємств, галузь розвивалася прискореними темпами. Наприкінці ХХ ст. легка промисловість посідала вагоме місце в економіці України. Її частка у структурі промислового виробництва становила майже 12%. Проте в останні роки спостерігається суттєве скорочення обсягів її виробництва (1% у структурі промисловості України в 2003 р.).

 

Мал. Підприємства легкої промисловості орієнтуються на людські ресурси

 

Підприємства легкої промисловості орієнтуються на споживача, жіночі трудові ресурси та джерела сировини, тому вони поширені, загалом, на території всієї України. Однак легка промисловість завжди відставала від потреб суспільства щодо асортименту, якості й обсягів виробництва продукції, а в наш час перебуває у глибокій кризі, її частка у промисловому виробництві скоротилась.

 

Мал. Легка промисловість

 

ТЕКСТИЛЬНА ПРОМИСЛОВІСТЬ. Текстильна промисловість займає провідні позиції за вартістю виробленої продукції у складі легкої промисловості. Вона використовує натуральні (бавовняні, вовняні, лляні і шовкові) і штучні та синтетичні (віскоза, капрон, нейлон та ін.) волокна.

Текстильна промисловість охоплює виробництво бавовняних, вовняних, лляних та шовкових тканин, що виготовляють тканини, нитки, пряжу та ін. Структура виробництва тканин має такий вигляд: бавовняні – 71 %, вовняні – 10 %, шовкові – 18, лляні – 1 % (на 2003 р.).

Процес виготовлення тканин із натуральних (природних) волокон складається з кількох стадій: первинна обробка сировини -> прядіння -> ткацтво -> обробка (вибілювання, фарбування та ін.). На першій стадії відбувається виготовлення прядива. Воно вимагає великих затрат сировини, тому нерідко первинна обробка здійснюється у місцях виробництва сировини на бавовноочисних, льонопереробних, шовкомотальних чи вовномийних фабриках. Якщо ж усі стадії виробництва тканин поєднуються на одному підприємстві, то воно називається текстильним комбінатом. Існують і підприємства, на яких зосереджено одну або дві стадії виготовлення тканин — це ткацькі, прядильні, прядильно-ткацькі, оздоблювальні чи ткацько-оздоблювальні фабрики. Кожна з галузей текстильної промисловості має свої особливості розміщення.

Бавовняна галузь України об’єднує прядильне, ткацьке, крутильно-ниткове виробництва. Галузь працює на привізній сировині, що надходить переважно з Узбекистану та  Єгипту. Основними центрами галузі є Херсон, де працює найпотужніший в Україні бавовняний комбінат, Тернопіль, Донецьк, Нікополь (ниткова фабрика), Чернівці. Є також великі підприємства цієї галузі є в Києві, Харкові, Львові, Полтаві, що орієнтую­ться у розміщенні на жіночі трудові ресурси.

Вовняна галузь охоплює підприємства з первинної переробки вовни, виробництва вовняної пряжі та тканин. В Україні перша суконна мануфактура була створена у с. Ряшки (Прилуцький район Чернігівської області) ще в 1722 р. Нині галузь налічує два десятки підприємств та виробництв. Сировиною для виробництва вовняних тканин є власна та привізна, переважно з Австралії, вовна. Вовняні тканини виробляють у Чернігові (концерн “Чексіл” – одне з найбільших підприємств Європи), Луганську, Кривому Розі, Дунаївцях (Хмельницька область), Сумах, Харкові, Одесі. Виробництво килимів з вовни та синтетичних волокон здійснюється у Богуславі (Київська область), Києві та Черкасах.

Лляна галузь охоплює виробництво тканин побутового та технічного призначення  (пожежні рукави, пакувальні матеріали тощо). В Україні налічують більш як 30 льонозаводів та 2 льонокомбінати. Первинна переробка льону здійснюється на невеликих льонозаводах, що тяжіють до сировини. Вони розміщені на півночі країни, де зосереджені найбільші посіви льону-довгунця (Житомирська, Рівненська, Львівська і Чернігівська області. Безпосередньо ж лляні тканини виготовляють на льонокомбінатах у Рівному та Житомирі.

Конопледжутова галузь працює як на власній, так і на імпортній сировині. Основною її продукцією є мішковина, пакувальні матеріали, канати, шпагат тощо. Ще з кінця ХІХ ст. провідними центрами даної галузі є Харків (канатна фабрика) та Одеса (джутова фабрика).

Шовкова галузь виробляє шовкову пряжу та тканини з неї. Сировиною є натуральні, штучні та синтетичні волокна. Основні центри галузі – Київ, Черкаси та Луцьк.

Проте за останні десятиліття текстильна промисловість України переживає занепад – загальне виробництво всіх видів тканин скоротилося більш як у 10 разів (за 1990–2003 рр.).

ШВЕЙНА ПРОМИСЛОВІСТЬ. Швейна галузь посідає друге місце у складі легкої промисловості за вартістю виробленої продукції. Швейна промисловість має повсюдне поширення. Її підприємства є багатьох містах України, майже в кожному районному центрі. Найпотужнішими центрами швейної промисловості є зазвичай великі міста (Київ, Дніпропетровськ, Харків, Одеса, Львів, Чернівці), де зосереджено по кілька швейних фабрик зі значною кількістю зайнятих. Нині українська швейна промисловість працює здебільшого на замовлення іноземних фірм, використовуючи нашу дешеву робочу силу. Левова частка виробленої продукції направляється на експорт.

ТРИКОТАЖНА ТА ШКІРЯНО-ВЗУТТЄВА ПРОМИСЛОВІСТЬ. Трикотажна промисловість займа­ється виготовленням трикотажних тканин, білизни, в'язаних виробів, шкарпе­ток і панчіх із натуральних та хімічних волокон. У своєму розміщенні повністю орієнтується на споживача. Великі підприємства є в Києві, Харкові, Львові, Одесі, Миколаєві, Чернівцях, Житомирі.  

Взуттєва промисловість в сучасних умовах внаслідок конкуренції з продукцією інших країн перебуває у стані застою. Обсяги виробництва взуття знизилися у кілька разів. Найбільші підприємства розміщені у великих містах Одесі, Києві, Луганську, Запоріжжі, Львові, орієнтується на споживача і трудові ресурси.

Хутряна промисловість в Україні охоплює лише кілька підприємств у Харкові, Тисмениці (Івано-Франківська область), Балті (Одеська область), Жмеринці (Вінницька область), Шепетівці (Хмельницька область).

Шкіряно-галантерейна промисловість – це виробництво та вичинка шкір, виробництво краваток, хусточок, косинок, стрічок, біжутерії, валіз, інших товарів широкого вжитку. Найбільшими центрами шкіряно-галантерейної промисловості є Київ, Львів, Харків, Васильків, Миколаїв, Одеса.

Основні проблеми легкої промисловості — відсталі технології виробництва й низька якість продукції. Вони можуть бути розв’язані в результаті реконструкції і модернізації та створення спільних з іншими країнами підприємств. Наявність величезних текстильних комбінатів (особливо бавовняних) зумовлює значні проблеми постачання сировини з-за кордону. Необхідне переоснащення цих підприємств, перепрофілювання на вироб­ництво лляних та інших тканин.

ХУДОЖНІ ПРОМИСЛИ. В усіх регіонах України розвинуті традиційні промисли з виготовлення текстильних виробів (килимів, рушників, гобеленів та ін.). Збереглися й традиції виготовлення вовняних та шкіряних виробів, які люди використовують поряд із промисловими товарами. Всьому світові відомі вироби майстринь із Косова, Вижниці, Коломиї, Чернівців, Львова, Тернополя, Решетилівки, Богуслава, Кролевця та ін.

 

Запам’ятайте

Легка промисловість охоплює галузі, що виробляють товари народного споживання — тканини, одяг, взуття, предмети галантереї тощо.

До легкої промисловості належать текстильна, швейна, трикотажна, хутрова шкіряно-взуттєва, шкіряно-галантерейна та інші галузі.

Галузі легкої промисловості України працюють як на власній (лляна, вовняна), так і привізній сировині (вовняна, бавовняна).

 

Запитання і завдання.

1. Які галузі легкої промисловості розвиваються в Україні на власній сировині?

2. Назвіть особливості розміщення галузей текстильної, взуттєвої, швейної промисловості в Україні.

3. Для яких галузей легкої промисловості в Україні відсутня (або обмежена) сировина?

4. Розкажіть, які проблеми нині стоять перед легкою промисловістю України.