§ 13. Економічний потенціал України

ТЕМА 8. ЕКОНОМІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ УКРАЇНИ

 

§ 13. Економічний потенціал України

СКЛАДНИКИ ЕКОНОМІЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ. Економічний потенціал країни характеризує можливості національної економіки


виробляти матеріальні блага, надавати послуги, задовольняти економічні потреби суспільства. ЦІ можливості дають всі наявні в країні ресурси — виробничі, матеріальні, трудові, природні, фінансові, науково-технічні, інформаційні та ін. Відповідно економічний потенціал включає як складові частини виробничий, трудоресурсний, фінансовий, науковий та інші види потенціалів.

Виробничий потенціал формується основними виробничими фонда­ми, до яких входять будівлі, споруди, трубопроводи, машини, устаткування тощо. В Україні Існувало понад 100 тисяч підприємств, однак більшість із них мали застарілі, дуже зношені, а то й зруйновані осно­вні виробничі фонди, які потребують оновлення або ж демонтування.

Трудоресурсний потенціал характеризується кількістю і якістю ро­бочої сили. Тривалий час приріст трудових ресурсів різної кваліфікації в Україні задовольняв інтереси її економіки, частина робочої сили була задіяна в інших республіках колишнього СРСР. В останнє десятиріччя чисельність трудових ресурсів у країні зменшується, що є наслідком несприятливої демографічної ситуації, тоді як якість робочої сили за­лишається високою (зокрема, зростає частка осіб з вищою освітою). Економічна криза в країні спричинила появу безробіття і неповної зайнятості населення, масову трудову еміграцію як у Росію, так і в країни Європи, Америки, інших регіонів світу. Серед тих, хто виїжджає на заробітки, велика кількість висококваліфікованих спеціалістів, які в нових умовах не реалізовують своїх професійних можливостей.

Природно-ресурсний потенціал складають усі види природних ресурсів, що є на території країни чи в підконтрольній їй частині Світового океану: мінерально-сировинні, земельно-ґрунтові, агро-кліматичні, водні, гідроенергетичні, біологічні (в т.ч. лісові), природно-рекреаційні. За сумарними запасами деяких з них Україна посідає одне з провідних місць в Європі (наприклад, мінеральних, ґрунтових, рекреаційних). Натомість відчувається загальний дефіцит водних, гідроенергетичних, лісових ресурсів.

Фінансовий потенціал країни визначається сукупністю грошових фондів підприємств, громадян, держави. Фінансові можливості України поки що дуже скромні. Річний державний бюджет країни менший, аніж бюджети окремих міст розвинених країн Заходу. Велика кількість українських підприємств є фінансовими боржниками або перебувають на межі банкрутства, а значна кількість громадян країни отримують доходи, нижчі від встановленого прожиткового мінімуму. Багато фінансових операцій відбувається поза легальними рамками економіки, встановленими законодавством, тобто в "тіні". Все це не сприяє нормальному функціонуванню національної економіки.

Науковий потенціал України базується на розгалуженій мережі наукових інститутів, науково-дослідних закладів, які існують у системі Національної академії наук, міністерств і відомств. їх працівниками є десятки тисяч спеціалістів вищої категорії — докторів і кандидатів наук. У деяких напрямках науки Україна проявила себе як один зі світових лідерів, наприклад, у кібернетиці, електрозварюванні металів, кардіохірургії, космічній техніці. Однак у багатьох галузях наукової діяльності, що стосуються розробки високопродуктивної техніки і новітніх технологій, відставання вітчизняної науки суттєве. В наш час ситуація ускладнюється недостатнім фінансуванням і нестабільною діяльністю наукових організацій, виїздом спеціалістів високої кваліфікації за кордон.

Ефективність використання економічного потенціалу в країні зале­жить від господарського механізму. Недосконалість останнього може призвести до нераціонального, малоефективного, а то й витратного використання складових економічного потенціалу.

ЕКОНОМІЧНІ ПОКАЗНИКИ. Роль кожної держави в сучасному світі визначається, насамперед, її економічною могутністю, яка є наслідком реалізації економічного потенціалу. Найбільш універсальними показниками, що характеризують економічну могутність країни, є її валовий внутрішній продукт (ВВП) і валовий національний дохід (ВНД).

Валовий внутрішній продукт держави — це сукупна вартість за рин­ковими цінами усього обсягу кінцевих товарів і послуг, вироблених у даній країні впродовж одного року (враховуючи надходження від їх експорту). ВВП охоплює результати економічної діяльності підприємств, організацій, закладів і окремих осіб, незалежно від їх державної приналежності та громадянства, які зайняті підприємництвом на території даної країни.

Валовий національний дохід відрізняється від ВВП тим, що враховує доходи фірм І громадян даної країни, отримані за кордоном, проте виключає доходи зарубіжних компаній та осіб, які займаються діяльністю в даній країні.

Показники ВВП і ВНД насамперед розраховуються в національній валюті. Наприклад, валовий внутрішній продукт України (за даними національної статистики) становив 170 млрд. гривень у 2000 р. і 345 млрд. гривень у 2004 р. Правда, ці показники неможливо порівнювати, оскільки вони подані у фактично діючих, а не порівняних цінах. Тим більше вони не дають уявлення про місце України у світовій економіці.

Для міжнародних порівняльних оцінок Світовий банк обчислює ВВП і ВНД країн світу в єдиних валютах — доларах США і так званих міжнародних доларах. У першому випадку розраховані в національній грошовій одиниці показники переводяться у долари США за середньорічним обмінним курсом валют із врахуванням рівнів інфляції у даній країні і провідних країнах світу (США, Японії, Великобританії і країнах Європейсь­кого Союзу, які входять у зону євро).

За даними Світового банку ВВП України (обчислений за такою методикою) складав у 2004 р. понад 65 млрд. дол. За цим показником наша країна займала 53-є місце у світі і 22-е — в Європі, поступаючись, зокрема, Греції, Португалії, Ірландії, Чехії, Угорщині чи Румунії (додаток 1). Лідерами серед країн світу за обсягами ВВП є США (11,7 трлн. дол.), Японія (4,6 трлн. дол.), Німеччина (2,7 трлн. дол.), Великобританія та Франція (2,1 — 2,0 трлн. дол.), Італія і Китай (1,7 -1,6 трлн. дол.).

При обчисленні ВВП і ВНД країн у "міжнародних доларах" враховуються не тільки обмінні курси національних валют щодо долара США, а й купівельна спроможність населення у даній країні і США. Валові показники у цій грошовій одиниці отримують шляхом зістав­лення цін на основні товари і послуги, що виробляються у даній країні, з цінами на аналогічну продукцію у США. Оскільки рівень цін на товари і послуги в Україні загалом нижчий, ніж у США, високорозвинених і багатьох європейських постсоціалістичних країнах, то ВВП України, переведений у "міжнародні долари", різко зростає (до 300 млрд. дол.), і Україна піднімається за цим показником на 29-е місце у світі і 10-е у Європі, залишаючи позаду вищеназвані сусідні країни.

Ще переконливіші показники рівня доходів — ВНД на душу населення, які є основними критеріями класифікації національних економік. У 2004 р. цей показник для України становив 1240 доларів США, тобто країна перебувала на 133-му місці серед майже 200 країн, що вивчалися Світовим Банком. Вона входила до групи країн з рівнем доходів, нижчим від середнього у світі.

Серед країн колишнього СРСР вищі від України показники середньодушового доходу мали Естонія, Латвія, Литва, Росія, Білорусь, Казахстан і Туркменистан. Найвищі показники (від 40 до 56 тис. дол. США на особу) характерні для Люксембургу, Норвегії, Швейцарії, США, Данії. Натомість у Демократичній Республіці Конго, Ефіопії, Ліберії, Бурунді цифри не перевищують 120 дол. Це — найнижчі у світі показники.

Використовуються й інші показники для характеристики стану національних економік: темпи росту ВВП за рік, що розраховуються у відсотках (упродовж 90-х рр. валовий внутрішній продукт України постійно скорочувався, лише з 2000 р. він почав зростати — в середньому на 5 — 9 % за рік); рівень безробіття, розрахований як відношення кількості безробітних до економічно активного населення (за офіційними даними в Україні він складає 9—10 %); інфляція — процес знецінення грошей, пов'язаний зі зростанням цін на товари і послуги. В Україні у 1992 — 1993 рр. відбувалась гіперінфляція, коли щоденно ціни зростали на 2 — 3%. Останніми роками Інфляція в середньому становить 8 — 12 % за рік; дефіцит бюджету — перевищення державних видатків над доходами, що веде до зростання державного боргу. В окремі роки (2000,2002) в економіці України зафіксовано бюджетний профіцит — перевищення доходів над видатками; рівень державного боргу (розмір державного боргу у % до ВВП), баланс зовнішньоекономічних операцій (різниця між видатками і надходженнями, пов'язана із зовнішньоекономічною діяльністю країни) та багато інших.

 

Запитання і завдання

1. Що таке економічний потенціал країни?

2. Назвіть основні складники економічного потенціалу і охарактеризуйте їх для території нашої держави.

3. Які показники використовуються для характеристики і зіставлення національних економік?

4. Що таке ВВП і ВНП?

 

 

  

<< § 12. Галузева і територіальна структура господарства § 14. Загальна характеристика промисловості України >>

Copyright © 2011 Apycom jQuery Menus