Агропромисловий комплекс (конспект)

Однією з головних складових економіки України є сільське господарство. Продукція галузі забезпечує внутрішні потреби країни й експортується на міжнародні ринки. Сільське господарство є первинною ланкою агропромислового комплексу (АПК), а разом із харчовою та деякими галузями легкої промисловості становлять його основу.

Складовими сільського господарства є рослинництво (вирощування зернових, технічних, кормових культур, картоплярство, садівництво тощо) і тваринництво (скотарство, свинарство, вівчарство, птахівництво, інші напрямки)

Розвиток сільського господарства залежить від природно-географічних і соціально-економічних умов. Загалом дуже сприятливі агрокліматичні та ґрунтово-земельні умови мають зональний розподіл. Тому в Україні виділяють три сільськогосподарські зони: Полісся, лісостепову та степову, а також два гірські регіони: Карпатський і Кримський. На їх фоні, склалися азональні приміські території, які забезпечують продуктами харчування міста та міські агломерації. До соціально-економічних чинників розвитку галузі належать забезпеченість трудовими ресурсами, особливості землеволодіння, аграрна політика держави.

Карти Посівні площі, Зернові культури, Технічні культури, Картопля й овоче-баштанні культури подають загальну картину структури і розмірів посівних площ, а також валового збору основних сільськогосподарських культур.

Загальновідомо, що в Україні зосереджена значна кількість світових запасів чорноземів – найродючіших ґрунтів, що стало однією із головних передумов багатих землеробських традицій нашого народу. До 70 % земельного фонду держави припадає на сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, пасовища, сіножаті), проте, використовуються вони нераціонально. Крім того, понад 80 % сільськогосподарських угідь є розораними, що також негативно впливає на стан ґрунтів. До того ж, внаслідок застосування ручної малокваліфікованої праці і переважно екстенсивного господарювання, при якому приріст виробництва забезпечувався в основному за рахунок залучення в обіг нових земельних угідь та збільшення поголів'я худоби, сільське господарство є низькопродуктивним. Слід зважати ще й на те, що раніше сільські трудівники були відсторонені від засобів виробництва та землі. Вирішити цю проблему покликана здійснювана зараз земельна реформа. В останні роки широкого розмаху набули паювання (передача у приватну власність) землі, становлення селянських (фермерських) господарств, залучення нової сільськогосподарської техніки та сучасних технологій. Все це кардинально змінює на краще ситуацію в галузі.