§ 32. Лісостеп (підручник)

Тема 15. Зона лісостепу

 

§ 32. Лісостеп

 

1. Пригадайте, які ґрунти сформувалися в лісостепу.

2. У чому полягають особливості поширення у лісостепу рослинності і тваринного світу?

 

Географічне положення. Лісостеп – це перехідна зона між мішаними і широколистими лісами та степом. Південна умовна межа природної зони проходить по лінії міст Котовськ – Кіровоград – Кременчук – Красноград – Вовчанськ. Широка смуга лісостепу простягається з південного заходу від кордону з Молдовою на північний схід до кордону з Росією, займаючи 25% території України. Виразних меж зона не має, адже степові ділянки вклинюються островами в лісову зону, а ліси окремими масивами заходять у зону степів.

Рельєф і корисні копалини. Правобережна частина лісостепу лежить на височинах – Подільській та Придніпровській, а лівобережна – на Придніпровській низовині. Лише на крайньому сході зона виходить до відрогів Середньоруської височини. Платоподібні поверхні правобережних височин чергуються з горбогір’ями. Їх окраїни сильно розчленовані ярами та балками. Такий самий рельєф і на схилах Середньоруської височини та Полтавській рівнині, що до неї прилягає. Загалом поверхня із заходу та сходу нахилена до Дніпра, абсолютні висоти змінюються від 380 м на Подільській височині і 230 м на Середньоруській височині до 50 м біля русла Дніпра.

Характерною ознакою краєвиду майже всієї території є високі праві береги річок, сильно розчленовані ярами, і низькі ліві береги з терасами. Заплави річок і низькі тераси нерідко заболочені, вищі тераси займають поля, населені пункти.

У межах лісостепу залягають поклади бурого вугілля (Дніпровський басейн), нафти і природного газу (Дніпровсько-Донецька нафтогазоносна область), природних будівельних матеріалів (гіпс, вапняк, каолін, мергель, пісок). У місцях виходу на поверхню порід Українського щита є родовища мармуру, лабрадоритів, доломітів, графіту, горючих сланців, а у болотах – бурштину.

 

Рекорди України

Найбільший в Україні яр – Хмілянський – завдовжки понад 8 км і завглибшки 70 м виник поблизу Канева (Черкаська область).

 

 

Дивовижна Україна

Канівські гори

Ці „гори” підносяться над Дніпром на висоту до 243 м і є частиною Придніпровської височини. Вони – унікальна пам'ятка природи: там гірські породи різного віку зім’яті у складки, зсунуті із свого первинного місця і припідняті. При цьому давні відклади опинилися зверху, а ті, що утворилися пізніше – під ними. Геологи називають це явище Канівські дислокації.

 

Клімат і внутрішні води. Клімат у лісостеповій зоні помірно континентальний. Його континентальність збільшується у східному напрямку. Середні температури січня змінюються від–5°С на заході до–7°С на сході, липня – відповідно від +18°С до +20°С. Кількість опадів зменшується з півночі на південь від 600 до 500 мм за рік. Майже стільки ж води і випаровується, тому зволоження природної зони достатнє. В окремі роки в лісостепу бувають посухи.

Річкову мережу формують Дніпро, Південний Буг, Дністер з притоками. Всі річки мають долини з асиметричними берегами та повільні течії. У місці перетину твердих порід Українського щита, де виходи гранітів перегороджують русла Південного Бугу і Гірського Тікича, утворюються пороги. Річки мають змішане живлення, найбільш повноводні навесні та у червні. Судноплавним є Дніпро. У минулі часи судноплавство було можливим і на його лівих притоках, таких, як Сула, Псел, Ворскла. Але через знищення лісів у їх долинах вони сильно обміліли. Праві притоки Дніпра – Рось, Тясмин також маловодні.

Озер у лісостепу мало. Вони є у заплавах великих лівих приток Дніпра. Численні озера-стариці, які колись були в заплаві самого Дніпра, залиті водами Каховського та Кременчуцького водосховищ. Брак природних водойм компенсується ставками, які створені біля багатьох населених пунктів.

 

Назви розповідають

Походження багатьох назв річок ще не розгадано, є різні припущення і тлумачення від тюркських і давньослов’янських слів. Так, Сула вірогідно означає мокре місце; Ворскла біла вода (за берегові кручі, що складені білими пісками і крейдяними відкладами) або ворчати; Псел луки, вологе місце; Росьволога, роса; Тясминкамінь (у руслі є виходи кристалічних порід на поверхню).

 

Мал. Річка Рось біля с. Яблунівки, Білоцерківський р-н, Київська обл.

 

Ґрунтово-рослинний покрив. У лісостепу переважають родючі чорноземи (типові та опідзолені), що сформувалися на лесах або лесовидних суглинках. У зниженнях поширені лучні ґрунти, подекуди – торфові.

Природна рослинність представлена лісовими і степовими видами. Лісистість території становить лише 12 %. Ліси збереглися в долинах річок та межиріччях. Вони ростуть на сірих лісових ґрунтах та деградованих чорноземах (в яких зменшився вміст гумусу, і вони стали менш родючими), що раніше були під степами, а потім позаростали деревами. Лісові масиви утворюють переважно дуб і граб. У широких балках поширені байракові ліси, в яких ростуть дуб, граб, клен, липа, ліщина, бруслина та ін. На піщаних берегах Дніпра та Сіверського Дінця, куди доходив язик давнього льодовика, острівцями трапляються соснові ліси.

До лісових масивів безпосередньо прилягає степ, проте він не займає великих площ, тому що його змінили сади і поля, де ростуть різноманітні сільськогосподарські культури (пшениця, ячмінь, овес, гречка, цукровий буряк, картопля, овочі). Степове природне різнотрав’я  збереглося на схилах балок і берегах річок. Доволі великі площі в лісостепу зайняті луками. Суходільні луки знаходяться на вододілах річок і їх схилах. Там ростуть горицвіт, анемона, конюшина, тонконіг, стоколос, ковила, вероніка колосовидна, гадючник, звіробій. Це переважно багаторічні рослини, із коренів і стебел яких утворюється дернина. Низовинні луки лежать у зниженнях, де близько до поверхні залягають ґрунтові води. Вони мають багатий трав’яний покрив. На заплавних луках ростуть осока, рогіз, стрілолист, калюжниця, цикута. Водойми прикрашають глечики жовті, латаття біле, папороть водяна.

У лісостепу водяться лісові і степові види тварин: дикий кабан, козуля, лисиця, куниця, заєць, білка, тхір, полівка, вуж. Багато птахів – дятли, сови, жайворонки, лелеки, куріпки, дрозди.

Ландшафти. Неоднаковий рельєф у різних частинах зони впливає й на інші природні компоненти, тому в лісостепу виділяють три фізико-географічні краї. У Дністровсько-Дніпровському краї поширені різні лісові та лісостепові височинні ландшафти. У Лівобережно-Дніпровському краї панують лісостепові і лукостепові низовинні ландшафти, а у Середньоруському краї – лісостепові височинні. В долинах великих і середніх річок сформувалися заплавні лучні ландшафти.

Природокористування та охорона природи. Територія лісостепової зони освоєна дуже давно. Саме на межі лісу і степу були найкращі умови для життя людей. Ліс давав людям прихисток від ворогів, матеріал для будівництва і обігрівання жител, а вільні від лісу ділянки використовувалися для землеробства і скотарства. Цим наші далекі пращури займалися ще у ІV – ІІ тисячоліттях до н. е. У ХVІІ – ХVІІІ ст. значно збільшилася кількість поселень. Великі площі лісів були вирубані. Запровадження трипільної системи орного землеробства призвело до виснаження ґрунтів, тому вже тоді його починають удобрювати гноєм. У ХІХ – ХХ ст. на ландшафтах лісостепу позначилося виникнення міст, збільшення людності поселень, розвиток транспорту, ремесел і промисловості. Майже всі природні степові ділянки було перетворено на поля і сади, багато лісів у верхів’ях річок Сули, Ворскли, Псла, про які є згадки в історичних джерелах XVII ст., знищено.

Інтенсивне господарське освоєння лісостепу, нещадна експлуатація природних багатств призвели до значного винищення природи як у лісових, так і степових ділянках зони. Це вимагає створення заповідних територій там, де ще збереглися природні комплекси. Проте таких ділянок у лісостеповій зоні залишилося надзвичайно мало. Нині великих природоохоронних територій у лісостепу лише дві. Канівський природний заповідник – один з найдавніших в Україні (1923 р.), де поєднується історія природи і народу. Він охоплює частину яри та пагорби на правому березі Дніпра та дніпрові острови. Земля там всіяна археологічними пам’ятками ще з часів палеоліту. Важливими об’єктами заповідника є геологічні утворення, грабовий ліс та Чернеча гора, що здіймається на 100 м над Дніпром і відома як Тарасова гора. Там, як відомо, було перепоховано генія українського народу Тараса Шевченка.

Михайлівська цілина – філія (відділення) Українського степового заповідника. Там оберігається єдина в Україні ділянка лучного степу в межах лісостепової зони. Численні рослини (види астрагалу, пальчатокорінника, півників, ковили, рябчика, сону,) занесені до Червоної книги України.

 

Мал. Астрагал

 

Мал. Пальчатокорінник

 

Мал. Рябчик шаховий

 

Запам’ятайте

У лісостеповій зоні, яка знаходиться в середній смузі України, поширені височинні та низовинні форми рельєфу, ярів та балки, в умовах помірно континентального клімату під трав’яною рослинністю сформувалися різні типи чорноземів, а під лісовою – сірі лісові ґрунти.

Для збереження цінних об’єктів природи, рідкісних видів рослин і тварин у лісостепу створено Канівський природний заповідник і філію Українського степового природного заповідника Михайлівська цілина.

 

Запитання і завдання

1. Чому лісостепову зону вважають перехідною між лісом і степом?

2. Який рельєф у зоні лісостепу?

3. Розкажіть про кліматичні особливості середньої смуги України.

4. Яка рослинність характерна для лісостепу?

5. Користуючись додатковими джерелами інформації, підготуйте розповідь про один із природних заповідників зони.