§ 31. Мішані та широколистіліси (підручник)

Тема 14. Зона мішаних і широколистих лісів

 

§ 31. Мішані та широколисті ліси

 

1.      Пригадайте, в межах яких природних зон лежить Україна.

2.      Які види дерев поширені в лісах України?

 

Географічне положення. Лісова зона лежить у північній частині України. Вона займає 28% території країни. В ній розрізняють дві підзони: мішаних (хвойно-широколистих) і широколистих лісів. Мішані ліси, які називають Поліссям, тягнуться із заходу на схід широкою смугою між північним кордоном України і умовною лінією, що проходить містами Володимир-Волинський – Луцьк – Рівне – Житомир – Київ – Ніжин – Глухів. Полісся – це  дивовижний край лісів і річок, де не буває нищівних засух, де в багатьох селах весною їздять вулицями на човнах, де повітря пахне сосною і хмелем, і здається, що його можна пити як березовий сік. Так поетично описують свій край поліщуки.

На заході України мішані ліси змінюються у південному напрямку широколистими, які поширюються до Передкарпатської височини і кордону з Молдовою.

Рельєф і корисні копалини. Підзона мішаних лісів займає здебільшого Поліську низовину. Її поверхня майже плоска, з невеликим похилом до Дніпра і Прип’яті. Її абсолютні висоти рідко перевищують 200 м, найвищою ділянкою є Словечансько-Овруцький кряж (понад 300 м). На рельєфі позначився вплив льодовика: він приніс з півночі відшліфовані камені-валуни, залишив відклади у вигляді піщаних полів, моренних горбів та валів (Волинське пасмо). Перевіяні вітром піски утворюють дюни завдовжки до 5 км і заввишки до 18 м.

Широколисті ліси вкривають височини – Волинську, Розточчя, Гологоро-Кременецький кряж, Подільську, Хотинську. Височини зазнали тектонічного підняття наприкінці кайнозойської ери, що спричинило врізання річкових долин, поширення водно-ерозійних форм поверхні. Внаслідок цього рельєф у багатьох місцях є горбогірним, висоти нерідко перевищують 400 м над рівнем моря. Водночас на вододільних ділянках Подільської височини трапляються плоскі височини – плато. Подільська височина і Прут-Дністровське межиріччя – найбільше в Україні скупчення карстових форм рельєфу. Там зосереджено понад 100 печер у гіпсових відкладах. Серед них і найдовші в світі – Оптимістична (понад 200 км),  Попелюшка (80 км), а також Озерна, Кришталева, Млинки та інші).

У місцях неглибокого залягання кристалічних порід знайдено поклади міді (Волинська область), каолінів, гранітів, базальтів, лабрадоритів, габро і коштовного каміння – топазів, яшми, бурштину (Рівненська, Житомирська області), фосфоритів (Сумська, Хмельницька області). Повсюдно на Поліссі є поклади торфу, а на Поділлі – вапняків. На кордоні з Польщею знаходиться Львівсько-Волинський кам’яновугільний басейн.

 

Дивовижна Україна

Словечансько-Овруцький кряж

Ніби кам’яний острів здіймається на висоту понад 300 м на тлі зеленої Поліської низовини кряж. Нагадуючи стародавню фортецю, він лежить на фундаменті, складеному червоними і рожевими кварцитами і пісковиками. Ці камені є у стінах Софійського собору, Золотих Воріт, Києво-Печерської Лаври у Києві. Кряж – єдине місце в Україні, де видобувають вогнетривкий мінерал пірофіліт, який використовується для пальників на маяках.

 

Клімат і внутрішні води. Клімат зони помірно континентальний. Температура повітря змінюється із заходу на схід у січні від –4 до –8°С, у липні – від +17 до +19°С. У лісовій зоні випадає найбільше опадів серед рівнинних територій України (600 – 700 мм за рік).

При невеликій випаровуваності зволоження там надмірне. Тому характерною рисою лісової зони є заболоченість. Серед боліт переважають низинні, що лежать уздовж річок. У центрально-східній частині зону перетинає Дніпро, приймаючи притоки Прип'ять, Десну, Тетерів, Ірпінь. Густу річкову мережу формують їх річкові системи. Прип’ять бере початок у північно-західній частині Волинської області і лише своїми верхів’ям і пониззям знаходиться в Україні. Її численні рукави, протоки та старі річища, що здебільшого проходять по зниженій місцевості, навесні заливаються водою і утворюють суцільний водний простір. Найбільші притоки Прип’яті – Турія, Стохід, Стир, Уж, Горинь (з притокою  Случ). Всі річки мають широкі долини з низькими берегами, повільну течію. Вони повноводні, тому що живляться, передусім, атмосферними опадами. На крайньому заході подібні характеристики має Західний Буг. На півдні зону окреслює Дністер, його ліві притоки, що перетинають Подільську височину, творять у пониззях глибокі, часто каньйоноподібні долини.

На Поліссі найбільше в Україні озер. Здебільшого це невеликі водойми з чистою проточною водою. У північно-західній частині зони розташовані Шацькі озера (Світязьке, Пулемецьке, Лука, Пісочне та ін.) які мають в основному карстове походження і живляться струмками та джерелами. Уздовж річок поширені невеликі озера-стариці. На Подільській височині трапляються маленькі карстові озера-вікна.

 

Назви розповідають

Назви річок, що походять від давньослов’янських слів, за різними версіями трактують так:  Прَип’ятьпотік або та, що швидко рухається; Десна права або та, що яскраво блищить; Стир велика; Гориньджерело або річка, що бере початок з гори;  Случвикривлена, заболочена або та, що злучає (з’єднує).

 

Ґрунтово-рослинний покрив і ландшафти. У природному районуванні України підзона мішаних лісів виділяється як Поліський фізико-географічний край (або Українське Полісся), а підзона широколистих лісів – як Західноукраїнський край.

У Поліському фізико-географічному краї під мішаними лісами переважають дерново-підзолисті ґрунти. Їх родючість невисока через значну кислотність і надмірне зволоження. Ще менш родючими є ґрунти, що сформувалися в долинах річок та пониззях – лучні, болотні, торфово-болотні і торфовища.

Порівняно з іншими природними комплексами рівнинної частини України рослинність Полісся (лісова, лучна й болотна), збереглася краще, однак сама назва “полісся” радше відображає його природничу історію, аніж сучасний стан. Колись ліси вкривали 90 % території, нині вони займають 25%. Ще 10% площі припадає на луки. Характерні для Полісся болота займають понад 4% його території. Загалом на Поліссі відомо понад 1500 видів рослин.

З лісових угруповань найбільше сосново-дубових лісів. Підлісок у них утворюють ліщина, бузина, верба, бруслина, численні трав’яні рослини. На піщаних масивах ростуть негусті соснові ліси (бори). Кущів і трав у них майже немає, знижені ділянки суцільно вкриті мохом. Зволожені місцевості зайняті переважно вільховими й березовими лісами. Луки на Поліссі поширені не тільки на заплавах, але й на місці вирубаних лісів. Найбільше розмаїття трав’яних рослин – на заплавних луках. Подекуди трапляються піски, вкриті чебрецем або вересом. Низинні болота славляться різнотрав’ям, серед якого півники болотні, вербозілля, бобрівник, білозір болотний. Верхові болота, порослі мохом, журавлиною, росичкою, трапляються рідко. Серед піщаних низовин Полісся є великі болота, вкриті купинами з трав.

У Західноукраїнському краї під широколистими лісами сформувалися сірі лісові ґрунти. Із просуванням на схід поширюються чорноземи, на яких колись великими островами буяла лучна й степова рослинність. Панівні в минулому широколисті ліси нині займають менше 15 % площі краю. Переважаючими листяними породами є дуб і бук (на заході), дуб і граб (на сході). Поширені також ясен, клен, липа, зрідка трапляються штучно насаджені сосна і ялина. Степова рослинність збереглася невеликими плямами на схилах горбів чи в балках.

У лісах живуть козуля, єнотоподібний собака, кабан, вовк,  лисиця, куниця, заєць, білка. Зрідка зустрічається бурий ведмідь і рись. Уздовж річок будують свої хатини бобри. Багато птахів – тетерук, глухар, журавель, лелека.

Отже, фізико-географічне різноманіття лісової зони України творять такі природні ландшафти: мішанолісові хвойно-широколисті низовинні (поліські), широколистолісові височинні, заплавні лучні та лучно-болотні. Проте нині більшу частину території зони займають природно-антропогенні ландшафти.

 

Рекорди України

Найбільшим довгожителем лісів є дуб. В урочищі Юзефін (Ровенська область) росте 1300-літній дуб, а знаменитому запорізькому дубу, що на дніпровському острові Хортиця, близько 800 років.

 

Дивовижна Україна

Релікт минулих епох

Азалія понтійська, що росте в Україні на Словечансько-Овруцькому кряжі, віддалена від основного ареалу її поширення – Кавказу і Малої Азії – більше як на 1 000 км. Цей вид – релікт третинного періоду, тобто сучасник мамонтів.

 

Природокористування та охорона природи. Лісова зона України і сусідніх з нею Білорусі та Польщі є прабатьківщиною слов'ян. Саме звідси вони розселилися по всій Східній Європі. Тривалий час лісова зона була негусто заселена, природні праліси зберігалися в майже незайманому вигляді. Активне знищення лісів унаслідок господарської діяльності людини розпочалося на заході України в ХVІ ст., а в Поліссі – у ХІХ ст. Надалі посилилися сільськогосподарське освоєння земель, промислові лісозаготівлі, виникали міста, прокладалися шляхи. У наш час сільськогосподарські ландшафти охоплюють понад 65% площі Полісся та близько 80% – широколистих лісів. Величезні зміни відбулися в природних ландшафтах після осушення людиною боліт та випрямлення русел річок.

На території лісової зони у 1986 р. сталася аварія на Чорнобильській атомній електростанції. З 30-кілометрової зони навколо неї було виселено людей, внаслідок чого природні процеси там відбуваються без їх участі, однак під впливом високого радіаційного забруднення.

Для збереження ландшафтів Полісся, лісової і болотної рослинності в підзоні мішаних лісів організовано низку природоохоронних територій. Зокрема, у Рівненському природному заповіднику вивчають і охороняють болотно-торфові масиви. У Поліському заповіднику проводять спостереження за станом довкілля в умовах значного радіоактивного забруднення території після аварії на Чорнобильській АЕС. У Шацькому національному природному парку під охороною перебувають 22 озера, в яких водяться цінні види риб (щука, карась, окунь, вугор, сом), та болота, що розташовані серед соснових лісів і вільшанників. У Мезинському і Деснянсько-Старогутському національних парках оберігають заболочені лісові масиви та заплавні луки й озера.

Ландшафти, характерні для підзони широколистих лісів, також охороняються. У природному заповіднику „Розточчя і національному паркуЯворівський” оберігають ділянки так званих середньоєвропейських лісів з бука і дуба. У заповіднику „Медобори і національному парку „Подільські Товтри охороняють унікальні природні комплекси Товтрового кряжу.

 

Запам'ятайте

Мішані ліси (Полісся) займають північну частину території України, а широколисті – західну.

Підзоні мішаних лісів властива заболоченість, льодовикові форми рельєфу, дерново-підзолисті ґрунти, сосново-дубові, соснові та вільхові ліси.

Для підзони широколистих лісів характерні височинний рельєф, сірі лісові ґрунти й чорноземи, дубово-букові та дубово-грабові ліси.

 

Запитання і завдання

1. Охарактеризуйте географічне положення зони мішаних і широколистих лісів. З’ясуйте за картою, які області України повністю або частково розташовані в цій зоні.

2. У чому полягають відмінності в рельєфі підзон мішаних і широколистих лісів?

3. Чому в Поліссі поширені болота і сформувалася густа річкова мережа?

4. Назвіть рослинні угруповання і представників тваринного світу мішаних і широколистих лісів.

5. Як в лісовій зоні здійснюється охорона та збереження природного довкілля?

6*. У наших мішаних лісах поширене вічнозелене дерево, яке витримує морози до –650С. У Фінляндії його вважають символом життя. Що це за дерево? Використовуючи різні джерела знань, спробуйте більше дізнатися про це зелене диво.